Справа № 127/19930/23
Провадження № 22-з/801/39/24
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції
Доповідач:Матківська М. В.
13 березня 2024 рокуСправа № 127/19930/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Войтка Ю. Б., Сопруна В. В.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Маленка Олександра Васильовича про винесення додаткової постанови у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист авторських прав та відшкодування моральної шкоди,
Встановив:
Постановою Вінницького апеляційного суду від 28 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року залишено без змін.
03 березня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Маленко О. В. надіслав до суду заяву про винесення додаткового рішення, в якій просив стягнути судові витрати на оплату професійної правничої допомоги (на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції) по цивільній справі №127/19930/23 в розмірі 40 000,00 грн.
У заяві вказує, що за завданням № 3 від 09 січня 2024 року до договору про надання правової допомоги № 01-09/01/23 від 09 січня 2023 року Адвокатське об'єднання «Юридична компанія «ІНТЕРЛЕГУМ» зобов'язалося надати таку правову допомогу: представництво прав та законних інтересів клієнта в процесуальному статусі позивача у Вінницькому апеляційному суді на стадії апеляційного оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року по цивільній справі № 127/19930/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 . Факт надання відповідної правової допомоги підтверджується актом приймання-передачі наданої правової допомоги від 29 лютого 2024 року.
Заперечень на заяву від відповідача та її представника до суду не надійшло.
Перевіривши доводи заяви, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення без виклику сторін та інших учасників справи в судове засідання, оскільки не вбачає необхідності їх виклику в судове засідання.
Колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3).
Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи представник позивача адвокат Маленко О. В. на протязі п'яти днів після ухвалення судового рішення надав наступні докази на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у справі, а саме:
- копію договору про надання правової допомоги № 01-09/01/23 від 09 січня 2023 року, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «ІНТЕРЛЕГУМ» в особі керуючого партнера Маленка О. В. та ОСОБА_1 (а. с. 167-169 том 2);
- завдання клієнта № 3 від 09 січня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 01-09/01/23 від 09 січня 2023 року, згідно п. 3 якого гонорар адвокатського об'єднання за надання правової допомоги становить фіксовану суму: 40 000,00 грн. (а. с. 170 том 2);
- акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 29 лютого 2024 року до договору про надання правової допомоги № 01-09/01/23 від 09 січня 2023 року, згідно п. 1 якого адвокатське об'єднання надало правову допомогу за вказаним договором на загальну суму: 40 000,00 грн. за такою деталізацією: вивчення та правовий аналіз апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року по цивільній справі № 127/19930/23; підготовка та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2023 року по цивільній справі № 127/19930/23; підготовка та подання до суду заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису по цивільній справі № 127/19930/23; участь в судовому засіданні 28 лютого 2024 року по цивільній справі № 127/19930/23 (а. с. 171 том 2).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
В додатковій постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Отже, для цілей розподілу витрат на правничу допомогу розмір гонорару адвоката за надання правничої допомоги, необхідно враховувати не лише те, чи були вони фактично понесені, а і їх розумність та необхідність у контексті кожної справи.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що сума 40 000,00 грн. не є співмірною зі складністю справи, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, реальністю надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності).
Участь представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Маленка О. В. при апеляційному розгляді даної справи була незначною, обмежилась написанням відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 з викладенням заперечень позивача на трьох аркушах (а. с. 104-106 том 2), заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що є документом незначної складності (а. с. 127-128, 147-148 том 2) та участю в режимі відеокоференції у судовому засіданні 28 лютого 2024 року, що тривало 33 хвилини (з 09:33 год до 10:06 год) (протокол судового засідання в режимі відеоконференції від 28 лютого 2024 року - а. с. 150-151 том. 2).
Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає за можливе задовольнити частково заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Маленка О. В. про ухвалення додаткового рішення та стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги позивачу, про що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України ухвалити додаткове судове рішення.
На підставі викладеного і керуючись ст. 141, 270 ЦПК України, суд
Постановив:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Маленка Олександра Васильовича про винесення додаткової постанови задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з апеляційним розглядом справи.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На додаткову постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіЮ. Б. Войтко
В. В. Сопрун