Справа № 127/27818/23
Провадження № 22-ц/801/597/2024
Категорія: 69
Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.
Доповідач:Матківська М. В.
13 березня 2024 рокуСправа № 127/27818/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Сопруна В. В., Стадника І. М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
Додаткове рішення ухвалила суддя Вохмінова О. С.
Додаткове рішення ухвалено об 11:39 год в м. Вінниця
Повний текст додаткового рішення складено 08 січня 2024 року,
Встановив:
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2023 року позов задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 29 грудня 2021 року Відділом ДРАЦС у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис № 3426.
Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_2 залишено без змін.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати - 1073,60 грн. судового збору.
20 грудня 2023 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_2 про стягнення судових витрат, в якій вона просила стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 13 200,00 грн.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 січня 2024 року заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 11 000,00 грн.
В решті заяви - відмовлено.
Рішення суду сторони не оскаржили.
На додаткове рішення суду відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його і ухвалити нове рішення, яким стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржуване додаткове рішення, яким стягнуто із ОСОБА_1 витрати на юридичну допомогу у сумі 11 000 грн. по справі про розірвання шлюбу суперечить принципам справедливості та верховенства права, оскільки розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним стосовно складності справи, витраченого адвокатом часу та неспівмірним порівняно з ринковими цінами.
Справа про розірвання шлюбу не була складною. Позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Тетева-Родюк І. О. у судових засіданнях участі не брали. Надали суду заяву про розгляд справи в їх відсутності. Позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Ринкова вартість послуг з розірвання шлюбу в середньому становить від 2500 грн.
Отже, вважає співмірною із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, пропорційною предмету спору та такою, що є доцільною і відповідає критеріям практики ЄСПЛ, суму розміру витрат позивача на професійну юридичну допомогу в 5000 грн.
У встановлений судом строк надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Тетева-Родюк І. О. заперечила проти доводів апеляційної скарги, просить додаткове рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Цим рішенням суду не вирішено питання про розподіл між сторонами понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
У позовній заяві позивач ОСОБА_2 зазначила про те, що на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України її представником до суду буде подано детальний обсяг робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (а. с. 4).
Після ухвалення заочного рішення суду за результатами розгляду спору, 20 грудня 2023 року позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій вона просила стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 13 000,00 грн. (а. с. 93-101).
Відповідач ОСОБА_1 у своїй заяві від 08 січня 2023 року проти задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат заперечував, просив зменшити витрати на оплату правничої допомоги до розміру 3000,00 грн. (а. с. 105-107).
Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з вимог ст. 137 ЦПК України, а також тривалості і складності справи та виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, предмет позовних вимог та значення справи для сторін, співмірність гонорару із складністю справи. А тому, суд вважав необхідним визначити суму витрат на правничу допомогу, надану адвокатом Тетевою-Родюк І. О., в розмірі 11 000,00 грн. (13 200,00 - 2200,00 = 11 000 грн.).
Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з визначеним розміром витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню у межах даного провадження.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_2 уклала із адвокатським бюро «Ірини Тетевої-Родюк» в особі адвоката Тетевої-Родюк І. О. договір про надання правничої допомоги від 06 вересня 2023 року з метою надання правової допомоги в підготовці позовної заяви про розірвання шлюбу, а також супроводі справи у Вінницькому міському суді Вінницької області (а. с. 96-97).
Згідно пункту 3.1 Договору вартість послуг за надання правової допомоги складає 13 200 грн. без ПДВ із розрахунку 2 200 грн. за 1 годину роботи адвоката.
Відповідно до змісту акту приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги) від 18 грудня 2023 року до договору про надання правової допомоги від 06 вересня 2023 року, адвокатом здійснено: консультування клієнта з питань звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу з обговоренням переліку документів - 1 год.; підготовка позовної заяви про розірвання шлюбу з додатками (в т. ч. збирання доказів з перекладом документів з додатками на 59-ти аркушах - 4 год.; прибуття до суду для прийняття участі в судових засіданнях 17 жовтня 2023 року, 15 листопада 2023 року, 12 грудня 2023 року - 1 год. Загальна кількість годин, витрачених на правову допомогу - 6 год (а. с. 98).
Згідно квитанції № 0.0.3183981857.1 від 07 вересня 2023 року загальна вартість послуг - 13 200,00 грн. оплачена позивачем ОСОБА_2 адвокату Тетевій-Родюк І. О. у повному обсязі (а. с. 99).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, у п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.
При визначенні суми конкретного відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У постанові від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
В додатковій постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Отже, для цілей розподілу витрат на правничу допомогу розмір гонорару адвоката за надання правничої допомоги, необхідно враховувати не лише те, чи були вони фактично понесені, а і їх розумність та необхідність у контексті кожної справи.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що сума 11 000,00 грн. не є співмірною зі складністю справи, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, реальністю надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), кількості підготовлених процесуальних документів.
Участь представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Тетевої-Родюк І. О. при розгляді даної справи у суді першої інстанції обмежилась написанням позовної заяви з додатками (а. с. 1-61), при цьому виклад обставин справи та формулювання прохальної частини відображено на п'яти сторінках, а увесь інший об'єм позовної заяви складають додані матеріали, необхідність подачі більшості з яких викликає сумнів з урахуванням специфіки розгляду такої категорії справ як «про розірвання шлюбу». А тому, з урахуванням предмета спору, незначної складності справи в цілому та адвокатського досвіду представника складення позовної заяви про розірвання шлюбу ніяк не потребувало зазначених в акті приймання-передачі наданих послуг чотирьох годин для її написання.
У судові засідання представник позивача не з'являлась, подавала заяву про розгляд справи у її відсутність (а. с. 85).
При цьому судом першої інстанції не надано належної оцінки запереченням ОСОБА_1 у поданій заяві від 08 січня 2023 року та проханню зменшити витрати на оплату правничої допомоги до розміру 3000,00 грн. (а. с. 105-107).
Враховуючи принципи співмірності, а також наявність клопотання відповідача щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням не співмірності виконаних робіт, колегія суддів вважає розумним та справедливим відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 7000,00 грн.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, виходячи із конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу з 11 000,00 грн. на 7000,00 грн.
Відповідно до положень пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 січня 2024 року в частині розміру стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу змінити з 11 000,00 грн. на 7000,00 грн.
В решті додаткове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіВ. В. Сопрун
І. М. Стадник