Справа № 127/36464/23
Провадження № 33/801/185/2024
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.
Доповідач: Сопрун В. В.
13 березня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Сопруна В.В.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ан Ірини Миколаївни на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2024 року,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №382806, 11 листопада 2023 року о 15:00 год в м. Вінниця по вул. Коцюбинського, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN Polo д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія у лікувальному закладі КНП ЦТЗ «Соціотерапія» в присутності лікаря-нарколога, висновок лікаря нарколога №1344, опіати, амфетамін, барбітурати, бензодіязенін, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2024 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536,80 грн на користь держави.
Не погодившись з постановою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Ан І.М. подала апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Ан І.М. не були присутні, постанова суду була отримана 10 лютого 2024 року засобами поштового зв'язку.
В апеляційній скарзі зазначила, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, висновки викладені в ній, є такими, що суперечать фактичним обставинам та доказам у справі, судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Таким чином, просила постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційна скарга мотивована тим, що справа розглянута упередженим судом, оскільки суддя Ан О.В. є матір'ю адвоката Ан І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 . Зазначивши, що повноваження адвоката Ан І.М. містяться в матеріалах справи, а тому під час розгляду даної справи, суддя Ан О.В. повинна була заявити самовідвід, проте всупереч діючого законодавства цього не зробила, чим порушила права ОСОБА_1 на справедливий суд.
Крім того, зазначила, що було порушено право ОСОБА_1 на захист та, що постанова суду була винесена не у дату судового розгляду.
Вперше справу призначено апеляційним судом на 28 лютого 2024 року на 09:00 год про, що було повідомлено правопорушника ОСОБА_1 та його адвоката Ан І.М.
Проте розгляд справи було відкладено, в зв'язку з поданим клопотання адвоката Ан І.М. про відкладення розгляду справи на іншу дату та можливістю ознайомитись з матеріалами справи.
Апеляційним судом було відкладено розгляд справи на 06 березня 2024 року на 09:00 год про, що було повідомлено правопорушника ОСОБА_1 та його адвоката Ан І.М.
29 лютого 2024 року адвокат Ан І.М. особисто ознайомилась з матеріалами справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та отримала копію відеозапису.
06 березня 2024 року адвокат Ан І.М. подала повторне клопотання про відкладення розгляду справи на інший час та день для можливості ознайомитись з матеріалами справи.
Апеляційним судом було відкладено розгляд справи на 13 березня 2024 року на 09:00 год про, що було повідомлено правопорушника ОСОБА_1 та його адвоката Ан І.М.
Разом з тим, 13 березня 2024 року адвокат Ан І.М. втретє подала клопотання про відкладення розгляду справи на інший час та день для можливості ознайомитись з матеріалами справи.
Апеляційний суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки розцінює таку поведінку як свідоме зловживання своїми процесуальними правами, завідомо направлену на безпідставне затягування судового процесу.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), зазначив, що сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про розгляд справи у відсутність належним чином повідомлених правопорушника ОСОБА_1 та його адвоката Ан І.М.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що правопорушник ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини не можливості з'явитись в судові засідання 28 лютого 2024 року, 06 березня 2024 року та 13 березня 2024 року, апеляційний суд не повідомив.
Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи (ч.6 ст.294 КУпАП).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2024 року слід задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження даної постанови, а апеляційну скаргу задовольнити частково.
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та його адвокат Ан І.М. не були присутні в судовому засіданні під час проголошення оскаржуваної постанови. В матеріалах справи наявний супровідний лист від 25 січня 2024 року про направлення на адресу проживання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови від 25 січня 2024 року, проте матеріали справи не містять доказів отримання ним цієї постанови.
З огляду на те, що адвокат Ан І.М. в своєму клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження посилається, що ОСОБА_1 отримав постанову суду лише 10 лютого 2024 року, апеляційний суд приходить до переконання про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому на підставі ст.289 КУпАП він підлягає поновленню.
Відповідно до положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Пунктом 4 рішення Ради суддів України від 08 червня 2017 року роз'яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Відповідно частини першої статті 75 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Верховний Суд при розгляді справи № 277/599/15-к у постанові від 17 вересня 2019 року зазначив, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у рішеннях «Делкурт проти Бельгії» та «Пєрсак проти Бельгії» зазначає, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи або має бути відведений в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Відповідно до 4.4. Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя не бере участі в розгляді справи, якщо будь-хто із членів його родини виступає як представник будь-якої сторони чи в іншій формі має відношення до справи.
Як вказує Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
У Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутні норми, які б передбачала порядок заявлення та вирішення питань про відводи (самовідвідводи) судді, однак діючі КПК України, ЦПК України та КАС України мають відповідні статті, що регулюють порядок вирішення питань про відвід (самовідвід) судді, а тому при розгляді даної заяви про самовідвід слід застосувати аналогію права, а саме виходити з того, що право на заявлення самовідводу судді є невід'ємною складовою права на безсторонній і справедливий суд, передбаченого ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Враховуючи те, що представник ОСОБА_1 - адвокат Ан І.М. (повноваження якої були в матеріалах справи станом на день винесення оскаржуваної постанови) є донькою судді Ан О.В., про що наголошено в апеляційній скарзі, тому з метою виконання вимог Конституції України щодо забезпечення доступу до об'єктивного та неупередженого правосуддя, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, а також п.2.5, п.4.4 Бангалорських принципів діяльності судді, суддя Ан О.В. повинна була заявити про самовідвід від участі у розгляді справи.
За таких обставин постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2024 року в складі судді Ан О.В., прийнята з порушенням вищезазначених норм права, а тому підлягає скасуванню.
Щодо розгляду справи Вінницьким апеляційним судом слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.9а Правил Дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №382806, 11 листопада 2023 року о 15:00 год в м. Вінниця по вул. Коцюбинського, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN Polo д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія у лікувальному закладі КНП ЦТЗ «Соціотерапія» в присутності лікаря-нарколога, висновок лікаря нарколога №1344, опіати, амфетамін, барбітурати, бензодіязенін.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.
Апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №382806 від 14 листопада 2023 року;
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
-висновком КНП ЦТЗ «Соціотерапія» №1344, згідно якого ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп'яніння (опіати, амфетамін, барбітурати, бензодіязенін).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозапис з нагрудної бодікамери працівника поліції є об'єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб'єктивного сприйняття певних обставин.
Наявні відеоматеріали дозволяють встановити факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Відтак, долучений відеозапис є самостійним засобом доказування події адміністративного правопорушення.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав.
Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч.2 цієї статті обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
В апеляційній скарзі відсутні будь-які обґрунтування, а також не надано доказів, які б підтверджували доводи щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу і події адміністративного правопорушення.
Крім того, під час перевірки законності постанови суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури були досліджені всі матеріали справи, вивчені та перевірені усі заперечення апелянта стосовно обставин події адміністративного правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності є підтвердженням в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, постанова підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, з особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на користь держави також належить стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.130, ст.294 КУпАП, суд,
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Ан Ірини Миколаївни про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ан Ірини Миколаївни задовольнити частково.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Сопрун