11 березня 2024 рокусправа № 380/738/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить : - визнати протиправною бездіяльність відповідача 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) у відношенні до позивача ОСОБА_1 щодо несвоєчасного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.06.2017;
- зобов'язати 6 прикордонний Волинський загін Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 , компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 16.03.2023 - день її фактичної виплати, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведения компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з порушенням вимог Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі Порядок № 159), відповідач при несвоєчасній виплаті сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 23.06.2017 року не нарахували та не виплатили йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати, а відтак допустили протиправну бездіяльність. Крім того, позивач стверджує, що відповідачі повинні здійснити виплату на його користь компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі Порядок № 44). З огляду на викладене з метою захисту свого порушеного права позивач звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що 16.03.2023 на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №380/305/22 ОСОБА_1 перераховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.06.2017 з урахуванням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення (базового місяця») в сумі 48518,91 грн. Зазначає, що позивачу був виплачений дохід, який не підлягає компенсації. Просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 17.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_1 , проходив службу у Луцькому прикордонному загоні Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (на момент звільнення обіймав посаду начальника 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » І категорії (тип Б).
наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (І категорії) Північного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України від 23.06.2017 № 135-ОС від 23 червня 2017 року капітана ОСОБА_1 , виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2022 \ справі № 380/305/22 за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії було визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення мені за період з 01.01.2016 по 23.06.2017 та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити мені індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.06.2017 з урахуванням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення («базового» місяців), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. Також зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити мені компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.06.2017, по дату фактичної виплати індексації. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 апеляційну скаргу 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у справі № 380/305/22 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 23.06.2017. Зобов'язано 6 прикордонний Волинський загін Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 при в/ч НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 23.06.2017 з урахуванням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення (“базового” місяців), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
6 прикордонним Волинським загоном Державної прикордонної служби України (військовою частиною НОМЕР_2 ) 16.03.2023 на виконання судового рішення нараховано та виплачено позивачу 48518,91 грн індексації грошового забезпечення.
30.03.2023 позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (військовою частиною НОМЕР_2 ) про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію встати частини доходів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/6862/23 від 08 червня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення. Зобов'язано 6 прикордонний Волинський загін ДПСУ (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 23 червня 2017 року, починаючи з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення 16 березня 2023 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Втім, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі № 380/6862/23 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовлено з тих підстав, що відповідач не відмовляв ОСОБА_1 своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації, оскільки останній не звертався до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату компенсації, відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв у виплаті відповідної компенсації, тому право ОСОБА_1 ще не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом було передчасним.
ОСОБА_1 24.11.2023 звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_1 на виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Листом від 02.12.2023 вих. № 11/Я-308-319 ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) відмовлено у виплаті компенсації втрати частини грошових доходів.
Позивач, уважаючи бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати протиправною, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 23.06.2017 року по день фактичної виплати відповідно до Закону № 2050 та Порядку № 159 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Відповідно до статті 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Статтею 3 Закону № 2050 передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 6 Закону № 2050 компенсацію виплачують за рахунок:
власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;
коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону № 2050 Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі, сума індексації грошових доходів громадян.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050 та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошових доходів). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації грошового забезпечення, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав нарахування грошового доходу: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 465/322/17.
Крім того, у постанові від 05 березня 2020 року у справі № 140/1547/19 Верховний Суд зазначив, що «згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу».
Також варто звернути увагу на те, що Верховний Суд, розглядаючи справу № 240/11882/19, зазначив, що, враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна правова позиція уже висловлювалася Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 822/1110/16, від 20 грудня 2019 року у справі № 822/1731/16, від 13 березня 2020 року у справі № 803/1565/17.
Суд встановив, що індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 23.06.2017 року відповідач виплатив позивачу на виконання судового рішення у справі № 380/305/22 06.03.2023 року.
Суд звертає увагу відповідача на те, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачами саме з моменту набуття позивачем права на її отримання відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Ураховуючи періоди, за які індексація грошового забезпечення мала бути виплачена позивачу, та час її фактичної виплати, суд висновує, що відповідач порушив строки виплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Оскільки індексація грошового забезпечення належить до доходу, який позивач одержує на території України і який не має разового характеру, та враховуючи те, що відповідачі здійснили виплату індексації грошового забезпечення з порушенням строків виплати, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання компенсації втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати 16.03.2023 року.
Суд також звертає увагу на те, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Зважаючи на викладене у сукупності, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 року по день фактичної виплати 16.03.2023 року.
З метою ефективного захисту порушеного права позивача належить зобов'язати 6 прикордонний Волинський загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01.01.2016 року по день фактичної виплати 16.03.2023 року.
Щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 суд зазначає, що обов'язок зазначеної виплати у відповідачів виник не у зв'язку із виконанням позивачем обов'язків служби, як це передбачено пунктом 1 Порядку № 44, а саме через протиправну поведінку відповідачів, що пов'язана з несвоєчасною виплатою сум індексації грошового забезпечення.
З урахуванням викладеного суд критично оцінює позицію, яка викладена позивачем у змісті позовних вимог, щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, оскільки така вимога позивача суперечить пункту 1 Порядку № 44. Тому в задоволенні цієї вимоги суд відмовляє.
За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту першого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні з цим позовом до суду його не сплачував, а відтак розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ;РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_4 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 року по день фактичної виплати 16.03.2023 року.
Зобов'язати 6 прикордонний Волинський загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01.01.2016 року по день фактичної виплати 16.03.2023 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна