20 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2023 року,
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.11.2023 залишено без задоволення клопотання слідчого у кримінальному провадженні - заступника начальника слідчого відділення відділу поліції №1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - керівником Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, в межах строків досудового розслідування, а саме до 20.12.2023 включно.
Цією ж ухвалою покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, та зобов'язано його: не залишати місце свого проживання за адресою: Київська область, Фастівський
Справа № 369/17525/23-к Слідчий суддя ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/132/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
район, АДРЕСА_1 , цілодобово, за винятком надання підозрюваному невідкладної медичної допомоги; прибувати до слідчих та прокурорів у вказаному кримінальному провадженні за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Визначено строк дії ухвали та термін дії покладених на підозрюваного обов'язків в межах строку досудового розслідування, до 20.12.2023 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 подав апеляційну, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою у арештному домі Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 діб.
Також, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого, посилаючись на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127 КК України, недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів.
На переконання захисника, долучені до клопотанні слідчого докази містять суперечності та в своїй сукупності не доводять наявність складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127 КК України. Органом досудового розслідування не зібрано доказів причетності ОСОБА_7 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
У повідомленні про підозру та клопотанні слідчого наведено однакові обставини з різною кваліфікацію кримінальних правопорушень.
ОСОБА_7 не наносив жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , а посилання сторони обвинувачення на те, що він спостерігав за навколишньою обстановкою задля перешкоджання стороннім особам припинити їх незаконні дії та утримував ОСОБА_11 , побудовані виключно на показаннях свідків, які не перебували на місці події.
Апелянт зазначав, що всі наявні у потерпілого ОСОБА_11 тілесні ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень та в прямому причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають, що підтверджується висновками судово-медичних експертиз від 28.07.2020 № 36/п1-тр, від 05.08.2020 № 36/п2-тр та від 14.08.2023 № 1/23.
При цьому, на думку захисника, висновки судово-медичної експертизи № 1/23 від 14.08.2023 в частині кваліфікації ступеня тяжкості «тілесного ушкодження», внаслідок якого настала смерть, як тяжкі тілесні ушкодження, є надуманими. Тілесне ушкодження, яке спричинило смерть ОСОБА_11 було не безпосереднім наслідком заподіяння потерпілому ударів, а результатом гострої реакції на стресову ситуацію на фоні хронічного захворювання органів дихання та алкогольної інтоксикації.
Також апелянт вказував на неналежність та недопустимість показань свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .
Жоден із свідків, протоколи допитів яких долучено до клопотання, не вказує, що ОСОБА_7 вчиняв будь-які дії, які за ознаками можуть кваліфікуватися як катування.
Апелянт звертав увагу на наявність обвинувального акту у кримінальному провадженні провадженні № 12020110200002796 від 13.07.2020 щодо ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , у якого із пред'явленою 21.10.2023 ОСОБА_7 підозрою існує повний зв'язок за суттю, а саме обставини справи є ідентичними та по суті стосуються одних і тих самих фактів (одне й те саме місце, один і той самий час, та сама поведінка особи).
Крім того, захисник зазначав, що слідчим суддею не взято до уваги, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру поза межами строків досудового розслідування.
Так, 13.07.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12020110200002796 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
13.07.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості № 12020110200002800 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Постановою прокурора від 15.07.2020 кримінальні провадження № 12020110200002796 та 12020110200002800 об'єднано в одне провадження, якому присвоєно № 12020110200002796 від 13.07.2023.
10.12.2020 постановою слідчого закрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України, яке розслідувалось в рамках № 12020110200002796 від 13.07.2020.
21.01.2022 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області справа № 369/922/21 кримінальне провадження № 12020110200002796 від 13.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_20 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
26.01.2022, тобто через 5 днів після закриття судом раніше зазначеного кримінального провадження, прокурор Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_24 за результатами вивчення матеріалів цього провадження подала керівнику Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_8 рапорти про виявлення в діях ОСОБА_25 , ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 інших кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127 КК України, та цього ж дня до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості № 42022112200000010, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України, та № 42022112200000011, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Цього ж дня зазначені кримінальні провадження об'єднано в одне кримінальне провадження за № 42022112200000010 від 26.01.2022.
28.09.2022 керівником Києво-Святошинської окружної прокуратури в межах кримінального провадження № 12020110200002796 від 13.07.2020 скасовано постанову від 10.12.2020 про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 115 КК України.
Постановою прокурора від 28.09.2022 виділено із кримінального провадження № 12020110200002796 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за ч. 1 ст. 115 КК України. Виділеним матеріалам присвоєно № 1202211020000001 від 28.09.2022. При цьому станом на 28.09.2022 кримінальне провадження № 12020110200002796 від 13.07.2020 перебувало на розгляді апеляційного суду.
Таким чином, днем початку обчислення строку досудового розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні № 42022112200000010 є саме 13.07.2020, а закінчення строку досудового розслідування припадає на 19.01.2021. Факт виділення з кримінального провадження № 12020110200002796 від 13.07.2023 в окреме провадження № 1202211020000001 від 28.09.2022 матеріалів щодо частини кримінальних правопорушень, які знайшли окрему кримінально-правову кваліфікацію, не впливає на обчислення процесуального строку досудового розслідування.
Беззаперечним свідченням об'єднання цих кримінальних проваджень в одне кримінальне провадження та необхідність обчислення строків досудового розслідування з 13.07.2023, на думку захисника, є дані витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема про подію кримінального правопорушення та дати внесення відомостей, виділені з кримінального провадження № 12022110200000001 протоколи допиту свідків від 15.07.2021 ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , а також те, що у кримінальному провадженні № 42022112200000010 проведено не допити, а додаткові допити зазначених свідків.
Крім того, на переконання апелянта, враховуючи раніше наведені обставини, ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні.
Захисник вважав, що органом досудового розслідування не доведено, а слідчим суддею не встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду або ж незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Докази на підтвердження існування будь-яких ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відсутні.
Запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту є занадто надмірним для ОСОБА_7 , оскільки він буде позбавлений можливості утримувати себе матеріально.
Слідчим суддею не обґрунтовано, яким чином та яким ризикам може запобігти застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Також слідчим суддею не обґрунтовано недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Тяжкість кримінального правопорушення не може бути єдиною підставою застосування такого запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт.
Крім того, слідчим суддею не враховано те, що ОСОБА_7 дає щиросердечні показання, готовий співпрацювати зі слідством та брати участь у всіх слідчих діях, а також безпідставно не долучено до матеріалів судового провадження докази, подані стороною захисту для обґрунтування доводів, наведених в запереченні на клопотання про застосування запобіжного заходу.
08.01.2024 від прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 надійшла заява про відмову від поданої ним апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, та не заперечували проти закриття провадження за апеляційною скаргою прокурора, вислухавши думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора підлягає закриттю у зв'язку з відмовою прокурора від апеляційної скарги, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду.
Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.
Враховуючи, що прокурор Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 відмовився від поданої ним апеляційної скарги, та інші сторони кримінального провадження не заперечували проти закриття провадження за апеляційною скаргою прокурора, колегія суддів приходить до висновку про необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 у відповідності до положень ч. 2 ст. 403 КПК України.
Як убачається із матеріалів судового провадження, СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування № 42022112200000010, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127 КК України.
21.10.2023 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчиненому групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 121 КК України; та в катуванні, тобто умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань, шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій, з метою покарати потерпілого за дії, скоєні ним, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 127 КК України.
24.10.2023 заступник начальника слідчого відділення відділу поліції №1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 звернулася до слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області із клопотанням, погодженим прокурором у кримінальному провадженні - керівником Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.11.2023 залишено без задоволення клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем його проживання: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, в межах строків досудового розслідування, а саме до 20.12.2023 включно.
Цією ж ухвалою покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, та зобов'язано його: не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, за винятком надання підозрюваному невідкладної медичної допомоги; прибувати до слідчих та прокурорів у вказаному кримінальному провадженні за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Визначено строк дії ухвали та термін дії покладених на підозрюваного обов'язків в межах строку досудового розслідування, до 20.12.2023 включно.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127 КК України, та обґрунтовано визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні.
Врахувавши тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З наведених підстав, колегія суддів не убачає підстав для застосування щодо ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу або підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого, про яке порушено питання в апеляційній скарзі, оскільки, на переконання колегії суддів, більш м'який запобіжний захід буде недостатнім стримуючим засобом, та не здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі про відсутність у діях підозрюваного складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127 КК України, посилання на те, що наявні у потерпілого тілесні ушкодження є легкими та не перебувають у причинному зв'язку із настанням смерті, доводи про неналежність та недопустимість зібраних у справі доказів, зокрема показань свідків, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Посилання в апеляційній скарзі на недоведеність наявності ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Перевіряючи доводи клопотання сторони обвинувачення на предмет наявності ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків у цьому провадженні; колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, та особу підозрюваного.
При цьому, доводи апелянта про те, що підозрюваний готовий співпрацювати зі слідством та надає покази, були враховані слідчим суддею у сукупності із процесуальною поведінкою підозрюваного, унаслідок чого слідчий суддя дійшов висновку про можливість застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, - у виді цілодобового домашнього арешту.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру поза межами строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022112200000010, який, на переконання захисника, закінчився 19.01.2021, унаслідок чого ОСОБА_7 фактично не набув статусу підозрюваного, у даному випадку не може бути підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Чинним КПК України передбачено окремий порядок визначений ст.ст. 303 та ст. 284 КПК України, щодо оскарження повідомлення про підозру та вирішення питання про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.
Станом на час розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 оскаржувана ухвала слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.11.2023 року вичерпала свою дію 20.12.2023.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. 372 КПК України, та містить у собі відомості, передбачені ст. 196 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 181, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2023 року закрити у зв'язку з відмовою прокурора від апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2023 року, -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3