20 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті апеляційну скаргу з доповненнями прокурора відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Ухвалено застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із забороною йому залишати місце свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 із покладенням на підозрюваного наступних обов'язків:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, місця роботи чи служби;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Справа № 757/2822/24 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1723/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Визначено строк дії ухвали слідчого судді та покладених судом обов'язків до 22.03.2024 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
20.02.2024 від прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він зазначав, що стороною обвинувачення в судовому засіданні суду першої інстанції доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та обгрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
На переконання прокурора, тяжкість покарання за вчинення кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється, сама по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
З метою уникнення кримінального відповідальності, маючи тісні зв'язки з іншими керівниками та службовими особами Міноборони, ОСОБА_6 зможе здійснювати вплив як на них, так і на інших осіб, яким можуть бути відомі обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, покази яких мають або матимуть значення для встановлення істини у справі.
Побоюючись реальної міри покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін, ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками, підозрюваними у провадженні, насамперед, з числа колишніх та діючих працівників Міноборони, надавати цим особам поради, з урахуванням відомих йому обставин провадження може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі ухилятися від органу досудового розслідування та суду, що також підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_6 , перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності за повідомленою йому підозрою.
Зазначені обставини, на переконання прокурора, свідчать про необхідність ізоляції підозрюваного ОСОБА_6 , що є можливим лише у разі тримання його під вартою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку підозрюваного ОСОБА_6 , його захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022000000000370 від 09.06.2022 за підозрами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. ст. 114-1 КК України, а також за фактами перевищення службовими особами Міністерства оборони України влади та службових повноважень при укладенні з рядом суб'єктів господарювання під час дії воєнного стану завідомо збиткових для держави договорів (контрактів, угод) про поставку товарів, засобів індивідуального захисту, продуктів харчування для потреб Збройних Сил України по завищеним цінам, низької якості та зі 100% передоплатою, що спричинило тяжкі наслідки, заволодіння службовими особами ряду суб'єктів підприємницької діяльності за попередньою змовою з іншими пов'язаними з ними особами шляхом зловживання своїм службовим становищем державними коштами у великих та особливо великих розмірах, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, що призвело до інших тяжких наслідків, службовими особами Міністерства оборони України за попередньою змовою зі службовими особами ряду суб'єктів підприємницької діяльності та іншими особами, недбалого ставлення військової службової особи до служби, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 114-1, ч. 3 ст. 425 КК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що 17.01.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України.
18.01.2024 у кримінальному провадженні № 62022000000000370 повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
19.01.2024 заступник начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 на 60 днів, із визначенням застави у розмірі 129 450 000 грн.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора та ухвалено застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із забороною йому залишати місце свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 . із покладенням на підозрюваного наступних обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, місця роботи чи служби; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Визначено строк дії ухвали слідчого судді та покладених судом обов'язків до 22.03.2024 включно.
З таким висновком погоджується і колегія суддів.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частин 1, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації», до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.
Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою».
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про недоведеність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувавши щодо нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України.
Разом з тим, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність існування у кримінальному провадженні ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Як вірно встановлено слідчим суддею, під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням конкретних обставин інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, даних про особу підозрюваного та його процесуальної поведінки, інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки прокурором у клопотанні та під час апеляційного розгляду не доведено тих обставин, що заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь вірогідності, запобігти яким здатний лиш запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, беручи до уваги його вік, міцність соціальних зв'язків, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин, які б слугували підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання прокурора, застосувавши до підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співмірний з особою підозрюваного, тяжкістю злочинів, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Посилання прокурора на тяжкість інкримінованих підозрюваному злочину, не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора з наведених підстав.
Посилання прокурора на існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріали клопотання не містять і в судовому засіданні прокурором не наведено жодних конкретних фактів на підтвердження вказаних доводів.
Крім того, прокурором не доведено, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту не здатен запобігти ризикам, які він вважає встановленими у даному провадженні.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора з доповненнями відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3