№ справи: 759/3414/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5418/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Єросова І.Ю.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
20 лютого 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Мазурик О.Ф., Желепи О.В.,
секретар - Черняк Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року,
встановив:
у лютому 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що його було пропущено з поважних причин.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року було залучено до участі у справі в якості третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивача - ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначав, що у грудні 2020 року ним було отримано лист від Чернинської сільської ради Таращанського району Київської області про те, що у 2017 року ОСОБА_6 склала заповіт, відповідно до якого заповіла належне їй майно ОСОБА_1 22 грудня 2020 року ним було отримано заповіт, та свідоцтво про смерть ОСОБА_6 . У травні 2021 року він звернувся до нотаріуса, яким було заведено спадкову справу, із заявою про прийняття спадщини, однак йому усно було відмовлено у зв'язку з пропуском ним строку для звернення з такою заявою. У лютому 2022 року на його адресу надійшов лист від нотаріуса із повідомленням про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском строку для звернення із заявою про прийняття спадщини. За таких обставин просив суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини терміном три місяці.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року у задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено наявності поважних причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини. Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись у повному обсязі не може з наступних підстав.
У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що про існування заповіту йому позивачу стало відомо під час дії карантинних обмежень, а відмову нотаріуса отримано у лютому 2022 року, що призвело до неможливості внаслідок введення воєнного стану вчасно звернутись з вимогами про призначення додаткового строку для прийняття спадщини. Однак, такі доводи в даному випадку не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
При зверненні до суду з позовом на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 було надано до суду копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , копію заповіту від 08 грудня 2017 року та витяги зі спадкового реєстру щодо чинності заповіту та реєстрації спадкової справи. Також позивач просив суд про витребування спадкової справи до майна померлої ОСОБА_6 .
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року було витребувано у приватного нотаріуса КМНО Микитченка О.В. копію спадкової справи до майна померлої ОСОБА_6 .
Копія спадкової справи надійшла до суду 24 травня 2023 року.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6
08 грудня 2017 року ОСОБА_6 було складено заповіт, посвідчений секретарем Чернинської сільської ради Таращанського району Київської області Прищепенко О.Д., відповідно до якого ОСОБА_6 заповіла все належне їй майно ОСОБА_1 .
Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулись ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яких ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року було залучено до участі у справі в якості третіх осіб.
Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 09 січня 2023 року в справі № 402/586/17 (провадження № 61-12507св21) вказано, що: «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем».
Вказані обставини судом першої інстанції враховані не були.
Матеріали справи свідчать про те, що листом приватного нотаріуса КМНО Микитченка О.В. від 10 січня 2022 року було повідомлено ОСОБА_1 про те, що подана ним заява про прийняття спадщини від 14 грудня 2021 року долучена до спадкової справи№03/2018 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , заведеної на підставі заяв спадкоємців за законом. При цьому нотаріусом було повідомлено ОСОБА_1 також про неможливість надання йому даних інших спадкоємців та зазначено про те, що копія спадкової справи може бути надана на запит суду. Вказані обставини свідчать про те, що позивач був обізнаний про наявність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_6 .
Позовні вимоги ОСОБА_1 були заявлені до Київської міської ради. Клопотань про залучення в якості співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після отримання судом копії спадкової справи позивач не заявляв.
У частині третій статті 1272 ЦК України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого (інших) спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину.
В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що після смерті ОСОБА_6 із заявами про прийняття спадщини окрім позивача звернулись ще ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , позовні вимоги до яких позивачем не заявлялись, однак питання про права яких просить вирішити позивач за наслідками задоволення його позовних вимог.
У ч. 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на суд обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23).
Положеннями ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
В даному випадку висновок, зроблений судом першої інстанції не в повному обсязі відповідає встановленим обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши мотивувальну його частину в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 11 березня 2024 року.
Головуючий
Судді