Справа№464/8708/23
пр.№ 3/464/139/24
07.03.2024 м. Львів
Суддя Сихівського районного суду м. Львова Сабара Л.В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, неодруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, працюючого директором ТОВ «Львіввікносервіс», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
встановила:
на розгляд Сихівського районного суду м. Львова надійшов протокол серії АА №199328 від 17.12.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 17.12.2023 о 20.40 год. за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно співмешканки ОСОБА_2 психологічне насильство, а саме погрожував довести до самогубства, ображав, виражався нецензурною лексикою в її сторону, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненому визнав частково та пояснив, що ОСОБА_2 є його цивільною дружиною, з якою мешкає у її квартирі, що за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначив, що їх стосунки завжди були нормальними, проте останнім часом у них сталась криза, у зв'язку із чим відносини погіршились, почастішали суперечки, внаслідок яких ОСОБА_2 попросила його з'їхати з місця їх проживання, на що він погодився, однак попросив декілька днів для того, щоб підшукати нове помешкання. Зазначив, що потерпіла декілька разів викликала поліції у зв'язку із сварками, що між ними виникали. Так, 17.12.2023 він прийшов додому, однак ОСОБА_2 попросила його покинути квартиру, на що він попросив її не нервуватись, так як це може призвести її до самогубства. Після їх емоційної розмови, потерпіла викликала працівників поліції. По приїзду вони склали протокол про адміністративне правопорушення та терміновий заборонний припис, на виконання якого він залишив місце їх спільного проживання. Вказав, що в цей день не перебував в стані алкогольного сп'яніння, не завдавав фізичної шкоди ОСОБА_2 , але міг здійснювати психологічний тиск на останню, оскільки хотів переконати не розривати стосунки. Щиро шкодує про вчинене, не мав наміру завдавати будь-якої шкоди потерпілій, на даний час між ними стосунки припинені, проживають окремо, не спілкується із нею, оскільки вона виявила таке бажання, вирішив надати останній час для роздумів.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні надала пояснення про те, що ОСОБА_1 є її співмешканцем, з яким вона близько 3-4 років спільно проживає у її квартирі, що за адресою: АДРЕСА_2 . Вказала, що у неї ОСОБА_1 були нормальні відносини, які з часом погіршились, а тому вона прийняла рішення розірвати стосунки та попросила останнього покинути квартиру. Через таке прохання, ОСОБА_1 почав маніпулювати нею, міг її ображати, виражатись нецензурною лексикою в її сторону, тощо. Зазначила, що 17.12.2023 повернулась додому, де побачила ОСОБА_1 , який готував на кухні вечерю, що її здивувало, оскільки декілька днів тому попросила його з'їхати. Так, між ними виник діалог, в ході якого вона наполягала, щоб порушник зібрав речі та покинув квартиру, на що він їй відмовив та пояснив, що залишиться із нею, з чим їй слід змиритись. Такі висловлювання викликали у потерпілої побоювання щодо можливого психологічного тиску в її сторону, а тому вона прийняла рішення вжити превентивні заходи та викликати працівників поліції, аби ті пояснили її співмешканцю, що йому слід залишити місце їх проживання. Категорично запевнила, що цього дня висловлювання ОСОБА_1 про необхідність збереження сім'ї, які супроводжувалися звинуваченням у неможливості врегулювати відносини між нею та матір'ю, донькою, знаючи те, що ОСОБА_1 є чоловіком, який досягає бажаного, тому такі дії останнього вона сприйняла як тиск, що призводить до депресії. Зазначила, що протягом останнього часу з ОСОБА_1 не спілкується, не проживає.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Частиною 1 статті 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає в вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
При цьому, статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство в сім'ї - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, надано наступні докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії АА №199328 від 17.12.2023;
-терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №428007 від 17.12.2023;
-форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 17.12.2023, відповідно до якої дії ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 становлять середній рівень небезпеки;
-письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 17.12.2023, відповідно до яких зазначила, що 17.12.2023 її співмешканець ОСОБА_1 вчинив/вчиняє стосовно неї психологічне насильство, погрожує довести до самогубства, ображає;
-письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 від 17.12.2023, в яких зазначив, що 17.12.2023 повернувся додому, оскільки до того проживав в гаражі, через що ОСОБА_2 викликала працівників поліції, щоб його вивели з дому. Крім того вказав, що вони проживають разом, ведуть спільний побут, однак, як і у всіх, у них деколи виникають сварки;
-витяг з бази «Армор», з якого вбачається, що 17.12.2023 о 21.03 на службу «102» надійшов виклик ОСОБА_2 , яка повідомила, що колишній співмешканець ОСОБА_1 прийшов додому в стані алкогольного сп'яніння, поводиться неадекватно, провокує на конфлікт;
Окрім цього, матеріали справи містять поданий потерпілою електронний носій, який містить аудіо матеріали щодо обставин події, що відбувалась за декілька днів до 17.12.2023, а також витребувані судом з УПП у Львівській області ДПП відеозаписи з портативних відеореєстраторів працівників поліції події, що мала місце 17.12.2023.
Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд, з урахуванням пояснень, наданих особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілою, встановив, що дії, вчинені ОСОБА_1 17.12.2023, проживаючи з ОСОБА_2 однією сім'єю, маючи намір зберегти відносини з останньою, висловлювався до неї з метою обмеження її волевиявлення щодо необхідності припинити проживання однією сім'єю, такі дії викликали у потерпілої емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, вказане могло завдати шкоди психічному здоров'ю потерпілої, з чого слідує, що у діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Так, при вирішенні питання щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, а також визначення виду стягнення, суд згідно з вимогами ст. ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Водночас, статтею 22 КУпАП визначено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган, уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При вирішенні питання про малозначність діяння, вчиненого особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд виходить того, що така малозначність має полягати в сукупності трьох умов:
1) формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу правопорушення, передбаченого законом про адміністративну відповідальність, тобто всіх тих передбачених у законі об'єктивних і суб'єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) КУпАП характеризують певний склад правопорушення;
2) малозначне діяння не становить суспільної небезпеки чи шкоди, яка є типовою для певного правопорушення. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду;
3) малозначне діяння не повинно бути суб'єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди.
Таким чином, дослідивши докази, що містяться у справі, з'ясувавши дійсні обставини справи, враховуючи характер вчиненого порушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий та сімейний стан, те, що останній шкодує про вчинене, вживав заходів для збереження сім'ї, такі дії містять ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (психологічне насильство), на даний час не проживає разом із потерпілою, не вчиняє дій з метою спілкування з останньою, незначний рівень завданої шкоди, приходжу до висновку про можливість визнання вчиненого ОСОБА_1 діяння малозначимим та звільнення його від адміністративної відповідальності відповідно до ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
При цьому слід звернути увагу на те, що звільнення від адміністративної відповідальності, у зв'язку з малозначністю адміністративного правопорушення та оголошення йому усного зауваження в конкретному випадку є доцільним, а також є важливим засобом реалізації судом принципу гуманізму та індивідуалізації відповідальності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247цього Кодексу.
На підставі ст. 22 КУпАП, керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, суддя,
постановила:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Сабара Л.В.