Справа № 727/11107/23 Головуючий у 1-й інстанції: Бужора В.Т.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
05 березня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції ГУНП в Чернівецькій області ДПП НП України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1022721 від 29.09.2023, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП та закрити у ній провадження.
Відповідно до рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18 січня 2027 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 29 вересня 2023 року інспектором патрульної поліції другого взводу 4 роти першого батальйону в Чернівецькій області старшим лейтенантом поліції Пронькою Альоною Олегівною притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. В обґрунтування постанови зазначено, що 29.09.2023 о 00:24 год. водій ОСОБА_1 керував автомобілем з не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 в ПДР України.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, згідно з п. 2.3 в ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
Частиною п'ятою статті 121 КУпАП передбачено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно матеріалів справи оскаржувану постанову прийнято у зв'язку з тим, що позивач керував транспортним засобом з не пристебнутим ременем безпеки.
Разом з тим суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що у матеріалах справи міститься лише постанова у справі про адміністративне правопорушення від 29.09.2023, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, однак відповідачем не було надано до суду жодного належного чи допустимого доказу, який би підтверджував порушення позивачем вимог ч.5 ст.121 КУпАП.
При цьому, в постанові про накладення адміністративного стягнення, в графі: «до постанови додаються …» інспектором зазначено відео з нагрудної бодікамери 476075, 476511, що свідчить про наявність доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення.
Наданими відеозаписами зафіксовано, що позивач керував транспортним засобом Hyundai Santa Fe з д.н.з. НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки.
Також зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення, встановлення особи водія, роз'яснення прав та суть вчиненого правопорушення.
Крім того, на відеозаписі чітко видно, що будь-які маніпуляції позивача щодо від'єднання ременя безпеки перед виходом з транспортного засобу відсутні. Водночас, під час розмови з працівником поліції, позивач не був пристебнутий ременем безпеки, при цьому транспортний засіб був в режимі Drive, тобто під керування позивача, після чого на прохання поліцейського, позивач переключився в режим Parking.
Надані відповідачем докази на підтвердження правомірності оскарженої позивачем постанови є належними, достовірними та достатніми доказами у розумінні статей 73, 75, 76 КАС України.
Отже, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама його незгода із встановленим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
В свою чергу, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що управління патрульної поліції в Чернівецькій області є неналежним відповідачем, оскільки в розумінні ст. 222 КУпАП та п. 7, 9 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 46 КАС України, управління є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції та діє від імені органів поліції, тому є належним відповідачем у даній справі.
Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції задовольнити повністю.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18 січня 2024 року скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.