Провадження № 33/803/599/24 Справа № 932/11268/23 Суддя у 1-й інстанції - Татарчук Л. О. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
05 березня 2024 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, апеляційну скаргу адвоката Мізевича Д.А., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, -
за участю:
адвоката - Мізевича Д.А.,
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 17000 гривень 00 копійок.
Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 грудня 2023 року військовослужбовець ОСОБА_1 , в умовах особливого періоду, перебував на території військової частини, розташованої в Шевченківському районі м. Дніпро, в стані алкогольного сп'яніння. Від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився. Вказаним діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Мізевич Д.А., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Зазначив, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає постанову суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги покази ОСОБА_1 , який зазначав, що не вживав алкоголь, оскільки проходить медикаментозне лікування призначене лікарем кардіологом. 13.12.2023 року вранці звернувся до медичної служби, тому що почував себе зле, що підтверджується журналом медичної служби.
Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 13.12.2023 року перебував на території ВЧ в стані алкогольного сп'яніння. Висновки компетентних установ, які б встановили наявність в організмі ОСОБА_1 алкоголю та відповідно стану алкогольного сп'яніння.
Крім того, адвокат зазначив, що свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 перебувають у неприязних відносинах з ОСОБА_1 , а тому таким чином вирішили йому помститись. Вказані свідки особисто не бачили, щоб ОСОБА_1 вживав алкогольні напої на території ВЧ,
На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно не прийняв пояснення свідка ОСОБА_5 , який був залучений для візуального огляду ОСОБА_1 , та не виявив зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння у останнього, про що підтвердив в своїх поясненнях.
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Мізевич Д.А. підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу і події адміністративного правопорушення.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , до апеляційного суду не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дачу та час судового розгляду, захисник не заперечував проти можливості розгляду справи без участі свого підзахисного, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція ч. 3 ст. 172-20 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, - вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Між тим, вказаних вимог закону судом першої інстанції не дотримано з огляду на наступне.
Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, суддя місцевого суду послався, як на докази, на матеріали справи, а саме на: протокол про адміністративне правопорушення серії 4608№53 від 14 грудня 2023 року; акт від 13.12.2023 про відмову ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння; пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного розгляду.
Так, згідно протоколу серії 4608№53 про військове адміністративне правопорушення від 14 грудня 2023 року, складеного командиром роти зв'язку ВЧ НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_6 стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, вбачається, що 13 грудня 2023 року військовослужбовець ОСОБА_1 , в умовах особливого періоду, перебував на території військової частини, розташованої в Шевченківському районі м. Дніпро, в стані алкогольного сп'яніння. Від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився. Вказаним діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Під час складання протоколу, як свідчить його зміст, були присутні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_2 в присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Права та обов'язки йому роз'яснені, про що свідчить його підпис у відповідній графі протоколу. У графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено: “Я, штаб-сержант ОСОБА_1 13.12.2023 року алкогольних напоїв не вживав, так как маю захворювання серця та судин головного мозку, в цей день я звертався за допомогою в медпункт, виписку з медичної книжки додаю до протоколу” (а.с.1-5).
Відповідно до акту відмови від проходження медичного огляду з метою встановлення факту вживання алкогольних напоїв від 13.12.2023 року (а.с.6) ОСОБА_1 відмовився від доправлення та проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння до медичного закладу.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_5 від 13.12.2023 року вбачається, що 13.12.2023 року він був свідком того, як лейтенант ОСОБА_7 запропонував сержанту із МЗ ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що останній дав усну відмову. Від себе додав, що на вигляд ОСОБА_1 був тверезий.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 від 13.12.2023 року вбачається, що 13.12.2023 року він зайшов до кабінету сержанта з МЗ та помітив, що він знаходиться в стані алкогольного сп'яніння. Після чого зайшов до ОСОБА_8 та доповів про це.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_3 від 13.12.2023 року вбачається, що 13.12.2023 року був свідком того, як штаб-сержант ОСОБА_9 знаходився в компанії нетверезого головного сержанта ОСОБА_10 . Знаючи особисті якості штаб-сержанта ОСОБА_1 та виходячи з того, що він знаходився разом з ОСОБА_10 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, а також штаб-сержант ОСОБА_1 відмовився проходити медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння у мене виникла підозра, що ОСОБА_1 також вживав алкогольні напої на військовій службі.
Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с.10) ОСОБА_1 є сержантом з матеріального забезпечення роти зв'язку ВЧ НОМЕР_1 .
Верховним Судом сформована правова позиція (постанови у справі 205/1993/17-ц від 25.04.2018 року, №131/1449/16-ц від 14.02.2018 року та інші) щодо тривалості особливого періоду та його дії на теперішній час, з огляду на положення ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тобто, слід констатувати, що в Україні діє особливий період.
Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.266-1 КУпАП (якою було доповнено КУпАП згідно із Законом України № 2839-IX від 13.12.2022, набрання чинності 27.01.2023 року) військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
У разі незгоди військовозобов'язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Під час проведення огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Натомість, всупереч вказаним вимогам закону, командиром роти зв'язку ВЧ НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_6 було відразу запропоновано ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, при цьому не роз'яснено останньому можливості проходження такого огляду спочатку з використанням спеціального технічного приладу та тесту, а вже у разі відмови від проходження огляду або незгоди з результатами огляду, проїхати для проходження огляду до медичного закладу.
Протокол про адміністративне правопорушення має містити в собі належним чином встановлені та підтверджені відомості і факти, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Однак, протокол про адміністративне правопорушення складений щодо ОСОБА_1 з порушенням вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не містить зазначення часу вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, в матеріалах справи міститься нотаріально завірена заява свідка ОСОБА_5 , який підтверджує свої пояснення надані під час складання протоколу про військове адміністративне правопорушення, а саме те, що 13 грудня 2023 він був свідком під час візуального огляду штаб сержанта роти зв'язку ОСОБА_1 на наявність алкогольного сп'яніння. Ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 не побачив.
Вказані пояснення підтверджуються первісними поясненнями свідка ОСОБА_5 , які також містяться в матеріалах справи, є чіткими та послідовними, узгоджуються між собою, а тому підстав піддавати будь-яким сумнівам ці докази немає.
Крім того, доводи апеляційної скарги з приводу того, що ОСОБА_1 13.12.2023 року звертався за медичною допомогою, підтверджуються копією з журналу обліку хворих в амбулаторії медичного пункту ВЧ А, де під номером 1060 13.12.2023 року зафіксоване звернення ОСОБА_1 .. У книзі обліку виконання лікарських призначень амбулаторії медичного пункту ВЧ А також зафіксоване діагноз ОСОБА_11 та призначення за результатом огляду лікаря.
Ці обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, а тому його посилання у постанові на вищевказаний протокол та пояснення, як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні військового адміністративного правопорушення, є неприпустимим.
Відповідно до положень ст. 1 та ч. 1 ст. 2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Таким чином слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст. 280 КУпАП, не було з'ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов безпідставного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи апеляційним судом, мають бути витлумачені на користь останнього.
Апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції не доведено «поза будь-яким розумним сумнівом», що ОСОБА_1 перебував на території тимчасового розташування військової частини, виконував обов'язки військової служби з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів чи у медичному закладі охорони здоров'я.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанову судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга захисника Мізевича Д.А. підлягає задоволенню, а постанова судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2024 року підлягає скасуванню, із закриттям провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Мізевича Дмитра Анатолійовича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2024 року про визнання винним і притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко