Справа № 709/72/24
2/709/153/24
(заочне)
05 березня 2024 року смт Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Левченка В. В.,
за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ТОВ «Фінфорс» (далі - відповідач), треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В. В., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В. Л., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В. видано виконавчий напис про стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів за кредитним договором. На підставі вказаного виконавчого напису приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В. Л. відкрила виконавче провадження з примусового виконання рішення. Позивач вважає дії відповідача незаконними, необґрунтованими, оскільки виконавчий напис вчинено з порушенням норм законодавства, він не відповідає вимогам закону, а тому має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. При цьому позивач стверджує, що не отримувала від відповідача, а також приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В. В. жодних документів та повідомлень. Про відкрите виконавче провадження позивачу стало відомо після блокування всіх банківських рахунків та накладення арешту на кошти. Враховуючи викладені обставини, посилаючись на приписи законодавства, судову практику, позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В. та стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 січня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 січня 2024 року забезпечено позов шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом.
У судове засідання сторони не з'явилися. Позивач та її представник повідомлялися про судові засідання належним чином, що підтверджується довідками про доставку повідомлення у додаток «Viber», про доставку електронного документу. Представник позивача, адвокат Пушкарьов О. О., в позовній заяві просив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Раніше направлена поштова кореспонденція на адресу відповідача повернулася до суду з відміткою про причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою. У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду відповідач не подав, жодних заяв чи клопотань не надіслав. Причини неявки суду не відомі.
Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В. В. (далі - третя особа-1) в судове засідання призначене на 15 лютого 2024 року повідомлявся належним чином, шляхом направлення поштового відправлення, однак повідомлення повернулося без вручення, з причин відсутності адресата за вказаною адресою. Згідно зі змістом позовної заяви, рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від
23 липня 2020 року № 10, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 09 лютого 2005 року за № 5550 на ім'я ОСОБА_2 , анульовано відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 07 серпня 2020 року
№ 2691/5. Водночас, як вбачається з копії листа начальника управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) В.Нестеренко, наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від
28 грудня 2021 року № 1883 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Колейчика В. В.» на підставі поданої ОСОБА_2 заяви від 28 грудня 2021 року
№ 60406/6.3-21 нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Колейчика В. В. по Броварському районному нотаріальному округу Київської області припинено з 28 грудня
2021 року. Таким чином, судова повістка в судове засідання призначене на 05 березня
2024 року третій особі-1 не направлялася.
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В. Л. (далі - третя особа-2), про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з викладеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
15 квітня 2020 року третьою особою-1 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 9270, яким звернуто стягнення з позивача, а саме заборгованість за кредитним договором 318445-А від 17 липня 2018 року в розмірі 8260,65 грн. на користь відповідача
(а.с. 34).
Згідно з копією постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 62410388 від 24 червня 2020 року третьою особою-2 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 9270 від 15 квітня 2020 року (а.с. 12-13).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зокрема, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Згідно із ч. 1 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Кабінетом Міністрів України 29 червня 1999 року прийнято постанову № 1172, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 662, якою внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, п. 2 наведеної Постанови Кабінету Міністрів України доповнено Перелік № 1172 після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин пункт 2 Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Проте постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого
2017 року у справі № 826/20084/14 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 65037659) визнано незаконною та нечинною вказану Постанову Кабінету Міністрів України в частині, в тому числі й п. 2 про доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Вказана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого
2017 року у справі № 826/20084/14 залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, а ухвалою Великої Палати Верховного Суду від
20 червня 2018 року у даній справі відмовлено у перегляді цієї ухвали Вищого адміністративного суду України.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада
2017 року № 92.
Тобто, на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису (15 квітня 2020 року), кредитний договір, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, не входив до Переліку № 1172, адже постанова Кабінету Міністрів України про доповнення вказаного Переліку цим розділом, була визнана незаконною та нечинною судовим рішенням, яке набрало законної сили. А відтак, з врахуванням приписів ст. 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.
Слід також зазначити, що п. 1 Переліку № 1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів і не може застосовуватись до кредитного договору, укладеного у простій письмовій формі.
Оскільки оскаржений позивачем виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від
22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, а укладений кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, а тому суд дійшов висновку, що виконавчий напис вчинено з порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, а відтак позов підлягає до задоволення.
Зазначений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, який відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що виконавчий напис вчинено з порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, а відтак позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.
Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 гривень та 605,60 гривень за подачу заяви про забезпечення позову.
Згідно з ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Оскільки від учасників справи жодних клопотань щодо заходів забезпечення позову не надходило, а тому заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, а саме витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від
28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд приймає до уваги, що розглядувана справа може бути віднесена до справ незначної складності, законодавство і судова практика у цій категорії справ є сталою, не викликає суспільного інтересу під час її розгляду. Крім того, справа розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому суд враховує ту обставину, що адвокат безпосередньої участь у судових засіданнях не брав.
За таких обставин суд вбачає наявність підстав для зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень, та необхідність стягнення з відповідача вказаних витрат в розмірі 3000,00 гривень, що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем від 15 квітня 2020 року та зареєстрований за № 9270 про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 8260,65 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 3000,00 гривень витрат на правничу допомогу та судовий збір у розмірі 1211,20 гривень за подачу позовної заяви, 605,60 гривень за подачу заяви про забезпечення позову, а всього стягнути 4816,80 гривень.
Дію заходів забезпечення позову згідно ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 січня 2024 року - продовжити протягом дев'яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.
Повні найменування сторін та інших учасників справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», місцезнаходження: вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус «В», поверх 5, кабінет 508-2, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 41717584.
Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, адреса: вул. Грушевського, 15, оф. 6, м. Бровари, Київська область, 07401.
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, адреса: вул. Окіпної Раїси, 4-А, оф. 71-А, м. Київ, 02002.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя В. В. Левченко