"13" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2473/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Христенко А.О.
розглянувши у порядку справу за позовом: Приватного підприємства “Ніка-2” (база відпочинку “Ніка-2”, комплекс будівель та споруд № 55, сільрада Шабівська, Білгород-Дністровський район, Одеська обл., 67772)
до відповідачів: 1) Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради в особі державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Черненко Ю.В. (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009) 2) Юридичного департаменту Одеської міської ради ( пл. Думська, 1, м. Одеса, 65026)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) 3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 )
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за участю представників учасників справи:
від позивача: Гамар В.І.;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: Вінюков В.М.;
від третьої особи-1: Приміч Д.В.;
від третьої особи-2: не з'явився;
від третьої особи-3: не з'явився.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання протиправною відмову відповідача-1 від 14.05.2021 у проведенні реєстраційної дії державної реєстрації змін до відомостей про позивача на підставі поданої заяви від 13.05.2021, протоколу загальних зборів засновників позивача від 11.05.2021 № 2 та затвердженого статуту в новій редакції та зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути подану позивачем заяву від 13.05.2021 про державну реєстрацію змін і провести державну реєстрацію змін до відомостей про позивача на підставі поданої заяви від 13.05.2021, протоколу загальних зборів засновників позивача від 11.05.2021 № 2 та затвердженого статуту в новій редакції від 11.05.2021.
Позиції учасників справи
Підставою позову позивач визначив обставину, що спірне рішення було прийнято поза межами повноважень та з порушенням норм Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”.
Відповідач-1 у відзиві проти задоволення позову позивача заперечив, мотивуючи тим, що позивач не порушував питання про зміну найменування юридичної особи, а остання редакція статуту позивача 2008 року не містить положень щодо формування статутного капіталу. Також відповідач-1 наголосив, що вимога позивача про зобов'язання провести державну реєстрацію є втручанням у дискреційні повноваження державного реєстратора.
Крім цього, у відзиві та додаткових поясненнях відповідач-1 звернув увагу суду на підвідомчість даного спору адміністративного суду за відсутності основних вимог до третьої особи-1, а 25.09.2023 відповідач-2 подав до суду відповідне клопотання про закриття провадження у справі, у задоволенні якого судом було відмовлено з проголошенням мотивів відповідно до ч. 10 ст. 240 ГПК України.
Третя особа-1 у поданих до суду поясненнях зазначила про відсутність підстав для задоволення позову позивача з огляду на ефективність судового захисту.
Треті особи 2-3 у поданій до суду заяві позов позивача підтримали та просили суд розглядати справу за їхньої відсутності.
24.07.2023 відповідач-1 подав до суду клопотання про заміну неналежного відповідача, у задоволенні якого судом було відмолено з проголошенням мотивів відповідно до ч. 10 ст. 240 ГПК України.
24.07.2023 відповідач-1 подав до суду клопотання про витребування доказів, яке в подальшому відкликав.
24.08.2023 відповідач-1 подав до суду клопотання про витребування доказів, яке було задоволене судом ухвалою від 12.10.2023.
30.08.2023 позивач подав до суду клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача, яке було задоволено судом шляхом залучення відповідача-2.
30.08.2023 позивач подав до суду уточнену позовну заяву, яка в подальшому була відкликана позивачем.
11.09.2023 позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, яка була прийнята судом до розгляду.
22.09.2023 третя особа-1 подала до суду клопотання про залучення її до участі у справі, яке було задоволено судом.
25.09.2023 відповідач-2 подав до суду клопотання про розгляду справи спочатку.
09.10.2023 третя особа-1 подала до суду клопотання про зупинення провадження у справі, у задоволенні якого судом було відмолено з проголошенням мотивів відповідно до ч. 10 ст. 240 ГПК України.
11.12.2023 відповідачем-1 були подані додаткові пояснення, в яких він зазначив, що після набрання законної сили рішеннями судів у справі № 916/3902/21 державному реєстратору немає що розглядати.
13.02.2024 відповідач-1 подав до суду заяву про проведення судового засідання 13.02.2023 без його участі.
У судових засіданнях по розгляду справи по суті позивач позов підтримував, а відповідачі 1-2 і третя особа-1 проти його задоволення заперечували.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 04.07.2023 позовну заяву позивача було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2473/23; постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження з викликом сторін; призначено у справі підготовче засідання на 24.07.2023.
Протокольними ухвалами підготовче засідання відкладалось на 30.08.2023, на 14.09.2023, на 25.09.2023.
Протокольною ухвалою від 25.09.2023 розгляд справи був розпочатий спочатку, до участі у справі були залучені треті особи 1-3, а підготовче засідання відкладене на 12.10.2023, 12.10.2023 на 03.11.2023, а 03.11.2023 на 16.11.2023.
Протокольною ухвалою від 16.11.2023 підготовче провадження було закрито та призначено справу до розгляду по суті на 01.12.2023.
Судове засідання 01.12.2023 не відбулось, у зв'язку з особливими умовами роботи установи суду, пов'язаними з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду. Ухвалою суду від 08.12.2023 судом було призначено судове засідання у справі на 21.12.2023.
Протокольною ухвалою від 21.12.2023 судом була оголошена перерва до 16.01.2024.
Судове засідання 16.01.2024 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному. Ухвалою суду від 26.01.2024 судом було призначено судове засідання на 13.02.2024.
У судовому засіданні 13.02.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
В матеріалах реєстраційної справи позивача наявні, зокрема:
- статути позивача 2001 року зі змінами, 2005 року зі змінами, 2008 року зі змінами (найменування позивача українською і російською мовами), 2015 року зі змінами (найменування позивача українською, англійською і російською мовами), 2018 року (найменування позивача українською і англійською мовами, протоколи від 07.06.2018 № 3, від 14.06.2018 № 4);
- рішення Господарського суду Одеської області від 14.03.2018 у справі № 916/1553/17, залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 та постановою Верховного Суду від 10.10.2018, яким визнано недійсним статут позивача у новій редакції, затверджений рішенням загальних зборів засновників позивача, оформленим протоколом від 23.11.2015 № 3;
- рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2020 у справі № 916/2749/19, частково скасоване постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020, якою визнано недійсними статути позивача у новій редакції, затверджені рішеннями загальних зборів засновників позивача, оформленими протоколами від 07.06.2018 № 3 та від 14.06.2018 № 4;
- заява щодо державної реєстрації змін до відомостей про позивача від 21.04.2021 щодо зміни засновників (учасників) або відомостей про таких осіб, зміни розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду), зміни установчих документів;
- повідомлення про відмову у державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.04.2021, яким державний реєстратор Пахомова Т.М. відповідача-2, керуючись ст. 28 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, розглянувши документи, подані для проведення реєстраційної дії стосовно позивача 21.04.2021, повідомила про відмову у державній реєстрації по вищевказаній заяві. Підставою для відмови були такі обставини: інше. п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а саме документи суперечать вимогам Конституції та законів України. Так поданий заявником для реєстрації відповідних змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань протокол №1 загальних зборів засновників позивача від 29.03.2021 не містить достатнього обсягу відомостей, що підтверджують невиконання третьою особою-1 своїх обов'язків перед підприємством щодо майнової участі і внесенні задекларованого вкладу, вчинення дій, що перешкоджають досягненню цілей підприємства, порушення умов дотримання статуту підприємства, оскільки в розгляді другого питання порядку денного вищезазначеного протоколу (сторінка 2) не міститься відомостей, які би підтверджували присутність третьої особи-1 та взяття на себе майнових зобов'язань при прийнятні рішення загальних зборів засновників позивача, оформленого протоколом №1 від 17.02.2020 про посилення фінансової дисципліни з формування статутного капіталу, згідно якого учасники підприємства повинні були у строк до 01.06.2020 внести повний розмір задекларованої частки статутного капіталу підприємства, а також відомостей щодо поінформованості третьої особи-1 зі змістом вищезазначеного рішення, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 100 ЦК України про те, що учасник товариства у випадках та в порядку встановленому законом може бути виключений з товариства, та ст. 116 ЦК України щодо права брати участь в управлінні товариством (що не є обов'язком);
- заява щодо державної реєстрації змін до відомостей про позивача від 13.05.2021 щодо зміни засновників (учасників) або відомостей про таких осіб, зміни розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду), зміни установчих документів;
- повідомлення про відмову у державній реєстрації від 14.05.2021, яким державний реєстратор Черненко Ю.В. відповідача-2, керуючись ст. 28 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” відмовила у державній реєстрації по вищевказаній заяві. Підставою для відмови були такі обставини: під час вивчення документів та відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) встановлено, що в ЄДР відсутнє скорочене та повне найменування англійською мовою, проте в статуті від 11.05.2021 зазначається відповідне. Згідно з протоколом № 2 від 11.05.2021 питання щодо включення повного та скороченого найменування англійською мовою не розглядалося та не приймалося. Оскільки нормативно - правовими актами України, Цивільним кодексом, Господарським кодексом України не визначено порядок формування статутного капіталу приватного підприємства Верховний суд дійшов висновку у постанові № 907/167/17 від 06.03.2018, що приватні підприємства можуть регулюватись нормами, які регулюють сферу господарських товариств, товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю. Отже, згідно ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права). Отже, відповідно до ст. 14 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» «кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства», однак в останній редакції статуту від 2008 року відсутні положення щодо формування статутного капіталу, що передбачено ст. 52 Закону України «Про господарські товариства».
Позивачем до позову також були долучені рішення про відмову у державній реєстрації від 22.04.2021, повідомлення про відмову у державній реєстрації від 22.04.2021, повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації від 22.04.2021, повідомлення про відмову у державній реєстрації від 14.05.2021, які були досліджені судом.
Крім цього, в матеріалах справи наявні:
- протокол загальних зборів засновників позивача від 11.05.2021 № 2, згідно з яким на цих загальних зборах були прийняті рішення, які стали підставою для подання позивачем заяви щодо державної реєстрації змін до відомостей про позивача від 13.05.2021, в тому числі про: виключення зі складу засновників третьої особи-1; внесення змін до ЄДР; затвердження статуту позивача в новій редакції;
- статут позивача від 2021 року, затверджений рішенням загальних зборів засновників позивача, оформленим протоколом від 11.05.2021 № 2, який містить відомості щодо найменування позивача українською і англійською мовами.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.11.2022 у справі № 916/3902/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, було визнано недійсним рішення загальних зборів засновників позивача, оформлене протоколом від 11.05.2021 № 2.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон) Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 10 Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 16 Закону найменування юридичної особи повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму (крім державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів, установ, а також випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини) та назву. Організаційно-правова форма юридичної особи визначається відповідно до класифікації організаційно-правових форм господарювання, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання. Назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію про мету діяльності, вид, спосіб утворення, залежність юридичної особи та інші відомості згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм юридичних осіб, установленими Цивільним, Господарським кодексами України та цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону, в редакції станом на 14.05.2021, порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає: 1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника); 2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі; 3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі; 4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру; 5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації; 7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об'єднання; 8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів; 10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).
Відповідно до п. 10-4 ч. 1 ст. 28 Закону підстави для відмови у державній реєстрації: невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом.
Згідно з ч. 3-4 ст. 28 Закону повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації повинно містити посилання на конкретну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також повинно бути зазначено, який саме пункт чи стаття поданого заявником документа (статуту, протоколу тощо) не відповідає нормам законодавства. Відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об'єднання не допускається.
Відповідно до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно з ч. 1-2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позиція суду
Суд наголошує, що при вирішенні спору суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18.
Отже, під ефективним засобом (способом) захисту прав слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.
У цій справі позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання протиправною відмову відповідача-1 від 14.05.2021 у проведенні реєстраційної дії державної реєстрації змін до відомостей про позивача на підставі поданої заяви від 13.05.2021, а також про зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути подану позивачем заяву від 13.05.2021 про державну реєстрацію змін і провести державну реєстрацію змін до відомостей про позивача на підставі поданої заяви від 13.05.2021, протоколу загальних зборів засновників позивача від 11.05.2021 № 2 та затвердженого статуту в новій редакції від 11.05.2021.
Разом з цим, як встановлено судом рішенням Господарського суду Одеської області від 15.11.2022 у справі № 916/3902/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, було визнано недійсним рішення загальних зборів засновників позивача, оформлене протоколом від 11.05.2021 № 2.
Тобто, документи, які визначені позивачем у спірних правовідносинах як підстава для внесення змін в ЄДР до відомостей про юридичну особу - позивача, в т.ч. рішення про виключення зі складу засновників третьої особи-1; внесення змін до ЄДР; затвердження статуту позивача в новій редакції, визнані судом недійсними.
З огляду на це, суд вважає, що позовна вимога позивача про визнання протиправною відмови відповідача-1 у проведенні реєстраційної дії державної реєстрації змін до відомостей про позивача на підставі поданої заяви від 13.05.2021 не призводить до ефективного захисту прав позивача, а позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути подану позивачем заяву від 13.05.2021 про державну реєстрацію змін і провести державну реєстрацію змін до відомостей про позивача на підставі поданої заяви від 13.05.2021 та визнаних судом недійсними рішень, не може бути задоволена судом, оскільки Єдиний державний реєстр створений з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, тобто актуальною, чинною та такою, що не містить підстав для відмови у державній реєстрації, передбачених ч. 1 ст. 28 Закону.
За цих підстав, господарський суд вважає, що у позові позивачу слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, сплачений позивачем при поданні позову судовий збір слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати, понесені позивачем, покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
У зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, повний текст рішення складено 05 березня 2024 р.
Суддя Д.О. Бездоля