Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" лютого 2024 р. м. Одеса Справа № 916/5328/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О.А., за участю секретаря судового засідання Ващенко О.В., розглянувши матеріали справи № 916/5328/23:
За позивом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “УКРГАЗБАНК” (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код - 23697280; для листування: вул. І. Франка, 23, м. Тернопіль, 46025)
до відповідача: фізичної особи-підприємця Дрейзер Світлани Іванівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 )
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні рухомим майном
з підстав порушення прав власності позивача
За участю представників:
від позивача: Ніценко О.С.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: у грудні 2023 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк “УКРГАЗБАНК” (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця Дрейзер Світлани Іванівни (далі - Відповідач), в якому просило усунути фізичною особою-підприємцем Дрейзер Світланою Іванівною перешкоди Публічному акціонерному товариству акціонерному банку “УКРГАЗБАНК” у праві користування та розпорядження майном (основні засоби, перелік згідно балансової довідки від 03.08.2023 року № 120/68544/2023) шляхом надання доступу його представникам до нежилого приміщення площею 78,8 кв.м., що знаходиться на першому поверсі в будівлі № 40/10 по вул. Потьомкінській у м. Херсоні та належить на праві власності фізичній особі-підприємцю Дрейзер Світлані Іванівні.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 22.07.2020 року між ФОП Дрейзер Світланою Іванівною та ФОП Маляренком Сергієм Івановичем укладено договір оренди нежитлового приміщення № 2207, за яким відповідач передав третій особі у тимчасове платне користування (оренду) нежиле приміщення площею 78,8 кв.м, що знаходиться на першому поверсі в будівлі № 40/10 по вул. Потьомкінській у м. Херсоні; строк дії оренди нежилого приміщення до 22.06.2023 року. Також позивач зазначає, що умовами вказаного договору визначено, що предмет оренди є власністю відповідача (згідно Інформації з Державного реєстру речових права на нерухоме майно станом на 28.11.2023 року), який надав право третій особі здавати нежиле приміщення в суборенду за згодою орендодавця, з огляду на що 31.07.2020 р. між ПАТ АБ “УКРГАЗБАНК” та ФОП Маляренком С.І. укладено договір № 1 суборенди вказаного нежитлового приміщення для використання під відділення банку, строком по 31.05.2023 року. За ствердженнями позивача, 03.08.2020 р. між ним та третьою особою було складено акт прийому-передачі приміщення, площею 78,8 кв.м, що знаходиться на першому поверсі в будівлі № 40/10 по вул. Потьомкінській у м. Херсоні, а 25.07.2022 р. була укладена додаткова угода № 3 до договору № 1 суборенди нежитлового приміщення від 31.07.2020 року, за якою сторони вирішили змінити строк дії суборенди нежилого приміщенні по 31.07.2022 р., а також 31.07.2022 року був складений акт прийому-передачі приміщення, за яким позивач повернув із суборенди третій особі нежиле приміщення. При цьому позивач звертає увагу, що зміна строку суборенди викликана військовою агресією рф проти України та окупацією м. Херсона у зв'язку із чим, починаючи з 24.02.2022 року, стало неможливим позивачем використовувати нежитлове приміщення під відділення банку (№ 459/21).
Як зазначає позивач, після передачі йому в суборенду нежилого приміщення для забезпечення функціонування відділення банку (№ 459/21) ним були розміщені в ньому основні засоби (перелік згідно балансової довідки), які, за ствердженнями позивача, на теперішній час перебувають у цьому приміщенні. Між тим позивач додає, що під час окупації м. Херсона військами російської федерації у нього була відсутня можливість безпечного вивезення цих основних засобів в інше місце. Разом з тим позивач звертає увагу, що відповідач та третя особа не заперечували про перебування у цьому нежилому приміщенні його основних засобів до момент появи можливості у позивача безпечно їх вивезти в інше місце. Однак, як вказує позивач, після звільнення Збройними силами України міста Херсона 11.11.2022 р. він неодноразово намагався зв'язатися із відповідачем та третьою особою, але вони на контакт не виходили, пошукові заходи по встановленню місця перебування відповідача та третьої особи, здійснені внутрішньою службою безпеки позивача, також не надали можливість встановити фізичний контакт із цими особами.
Так, позивач зазначає, що 16.08.2023 року були направлені на відомі йому адреси відповідача та третьої особи листи від 15.08.2023 року № 516/493/2023, в яких позивач просив не пізніше 01.09.2023 р. надати доступ представникам АБ “УКРГАЗБАНК” до нежилого приміщення з метою вивезення основних засобів АБ “УКРГАЗБАНК”, що там перебувають, однак станом день подання цього позову доступ представникам позивача до нежилого приміщення з боку відповідача наданий не був, що і стало підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
20.12.2023 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначив дату та час підготовчого засідання - 11.01.2024 р. о 12:20 год. та встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Також вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізичну особу-підприємця Маляренка Сергія Івановича.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2024 року відкладено підготовче засідання на 25 січня 2024 р. о 14:00 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.01.2024 року закрито підготовче провадження по справі № 916/5328/23 та призначено справу до судового розгляду по суті; судове засідання призначено на 13 лютого 2024 р. о 15:00 год.; явку учасників справи визнано обов'язковою.
В судовому засіданні 13.02.2024 року оголошено про відкладення розгляд справи № 916/5328/23 на 27.02.2024 р. о 14:40 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 року повідомлено відповідача та третю особу про судове засідання, яке відбудеться 27 лютого 2024 р. о 14:40 год.
Крім того, копії ухвал про відкриття провадження по справі від 20.12.2023 р., про відкладення підготовчого засідання від 11.01.2024 р., про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 25.01.2024 р., про повідомлення відповідача та третю особу про судове засідання від 13.02.2024 р. були направлені відповідачу та третій особі за їх адресами реєстрації та повернулися до суду не врученими з відмітками поштового відділення: “адресат відсутній за вказаною адресою”. Крім того, суд вжив додаткових заходів для повідомлення відповідача та третьої особи про розгляд справи через публікацію на офіційному сайті суду 25.01.2024 та 14.02.2024.
На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв'язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 356242018 від 28.11.2023) вбачається, що нежитлове приміщення, загальною площею 78,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, 40/10, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1359565101, належить на праві власності ОСОБА_2 .
22 липня 2020 року між фізичною особою-підприємцем Дрейзер Світланою Іванівною (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Маляренком Сергієм Івановичем (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 2207, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове платне користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення підприємницької діяльності. За цим договором орендодавець зобов'язується передати орендарю нежилі приміщення загальною площею: 78,8 кв,м, які розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, 40/10 (надалі - приміщення) за плату на строк та на умовах, встановлених цим договором.
Згідно п. 1.3 договору оренди від 22.07.2020 р. орендодавець є власником приміщення па підставі свідоцтва про право власності.
Відповідно до п. 1.4 договору оренди від 22.07.2020 р. приміщення передається для використання його у приватній діяльності орендаря.
Положеннями п. 5.4 договору оренди від 22.07.2020 р. сторони погодили, що орендар має право здавати приміщення в суборенду за згодою орендодавця.
В п. 7.1 договору оренди від 22.07.2020 р. передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 22.06.2023 року, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін до повного виконання умов цього договору.
В подальшому, 31 липня 2020 року між фізичною особою-підприємцем Маляренком Сергієм Івановичем (орендар) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк “УКРГАЗБАНК” (суборендар) укладено договір № 1 суборенди нежитлового приміщення, відповідно до п. 1.1 якого орендар передав суборендарю за плату на певний строк на умовах цього договору у користування частину нежитлового приміщення, плошею 78,8 кв.м, що знаходиться на першому поверсі в будівлі № 40/10, по пул. Потьомкінська, у м. Херсон, Херсонської області (надалі - приміщення). План приміщення наведений у Додатку № 1 до даного договору.
Згідно п. 1.2 договору суборенди від 31.07.2020 р. приміщення належить орендарю на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 2207 від 22 липня 2020 року.
Відповідно до п. 1.3 договору суборенди від 31.07.2020 р. відновна вартість приміщення з урахуванням її індексації складає 150 000,00 грн. (сто п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.).
Передача приміщення орендарем суборендарю повинна бути здійснена в строк, що не перевищує 3 банківських днів з моменту підписання цього договору. Факт передачі приміщення оформлюється двостороннім актом прийому-передачі приміщення, Додаток № 2 (надалі - акт), який в свою чергу, підтверджує факт використання приміщення суборендарем протягом дії даного договору). В момент підписання акту орендар передає суборендарю ключі від приміщення.
Положеннями п. 1.4 договору суборенди від 31.07.2020 р. визначено, що приміщення передаються суборендарю в користування для використання під відділення банку.
В п.п. 2.1.1 п. 2.1 договору суборенди від 31.07.2020 р. передбачено, що орендар заявляє та гарантує, що приміщення орендується згідно договору оренди нежитлового приміщення від 22 липня 2020 року, укладеного з власником (орендодавцем) приміщення.
Орендар протягом 3 (трьох) банківських днів з дати укладання цього договору передає, а суборендар приймає у користування приміщення за актом, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін (за умови їх наявності). З дня підписання даного акту починається обчислення строку суборенди за цим договором (п. 3.1 договору суборенди від 31.07.2020 р.).
Пунктом 5.1 договору суборенди від 31.07.2020 р. сторони передбачили обов'язки суборендаря: прийняти та використовувати приміщення за його призначенням відповідно до п. 1.4 цього договору (п.п. 5.1.1); протягом строку суборенди до передачі приміщення по акту орендарю утримувати його в належному стані (п.п. 5.1.2); своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендарю суборендну плату за користування приміщенням згідно цього договору (п.п. 5.1.3); дотримуватися правил пожежної безпеки (п.п. 5.1.4); повернути приміщення орендарю за актом у випадку закінчення строку користування приміщенням чи дострокового розірвання цього договору у тому стані, в якому суборендар його одержав, з урахуванням нормального зносу. В момент підписання акту проводиться фотофіксація поточного стану приміщення, що є Додатком 3 до даного договору. Суборендар зобов'язаний повернути приміщення у стані не гіршому, ніж на фото в Додатку 3, з урахуванням нормального зносу, а також враховуючи перефарбування стін та заміну світильників (п.п. 5.1.5); за власний рахунок здійснювати поточний ремонт приміщення, технічне обслуговування, а також нести витрати по утриманню приміщення (п.п. 5.1.6).
В п. 5.3 договору суборенди від 31.07.2020 р. сторони визначили обов'язки орендаря: передати приміщення суборендарю в строки, визначені договором (п.п. 5.3.1); не протидіяти суборендарю у використанні приміщення згідно з умовами цього договору (п.п. 5.3.2); прийняти у встановлені договором строки приміщення від суборендаря після закінчення строку користування приміщенням чи у випадку дострокового розірвання цього договору (п.п. 5.3.3); створити умови для вільного доступу до приміщення працівників і клієнтів суборендаря (п.п. 5.3.4); надавати суборендарю копії реєстраційних документів у разі внесення змін (копії паспорту, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, свідоцтва про право власності, технічної документації на Приміщення тощо) (п.п. 5.3.5).
Згідно п.п. 8.1, 8.2 договору суборенди від 31.07.2020 р. усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.
Відповідно до п. 9.1 договору суборенди від 31.07.2020 р. цей договір набирає чинності з 31 липня 2020 року та діє по 31 травня 2023 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору.
Положеннями п.п. 9.4, 9.5 договору суборенди від 31.07.2020 р. визначено, що якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть були внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору. Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві.
В розділі 12 договору суборенди від 31.07.2020 р. передбачені додатки до нього:
12.1. Додаток № 1 - План приміщення.
12.2. Додаток № 2 - Акт прийому-передачі приміщення.
12.31. Додаток № 3 - Фотофіксація стану приміщення.
Із матеріалів справи вбачається, що 03.08.2020 року між фізичною особою-підприємцем Маляренком Сергієм Івановичем (орендар) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк “УКРГАЗБАНК” (суборендар) укладено Акт прийому-передачі приміщення (Додаток № 2 до договору № 1 суборенди нежитлового приміщення від 31.07.2020 р.), пунктами 1, 2 якого сторони визначили, що орендар зобов'язується передати в суборенду суборендарю за плату на певний строк на умовах цього договору у користування частину приміщення площею 78,8 кв.м, що знаходиться на першому поверсі, в будівлі № 40/10, по вул. Потьомкінська, у м. Херсон, Херсонської області (надалі - Приміщення). Приміщення належить орендарю на праві строкового користування на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 22 липня 2020 року.
В п. 3 акту від 03.08.2020 р. сторони погодили, що на момент передачі приміщення у задовільному стані та повністю відповідає умовам договору, санітарним, пожежним і технічним вимогам та може бути використане суборендарем за призначенням. На момент передачі приміщення показники лічильників: лічильник електроенергії № 37508606 показники 97187 кВт; лічильник води № 1050, показники 217 куб.м.
В подальшому, 25 липня 2022 року між фізичною особою-підприємцем Маляренком Сергієм Івановичем (орендар) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк “УКРГАЗБАНК” (суборендар) було укладено Додаткову угоду № 3 до договору № 1 суборенди нежитлового приміщення від 31.07.2020 р., пунктами 1, 2 якої сторони погодили наступне: у зв'язку із форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) сторони домовилися викласти п. 9.1 Розділу 9 “Строк дії договору” договору № 1 суборенди нежитлового приміщення від 31.07.2020 р. в наступній редакції: “9.1 Цей договір набирає чинності з 01 серпня 2020 року та діє по 31 липня 2022 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору”. Інші умови договору, що не змінені цією додатковою угодою, залишаються без змін та сторони підтверджують свої зобов'язання за ними.
31 липня 2022 року між фізичною особою-підприємцем Маляренком Сергієм Івановичем (орендар) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк “УКРГАЗБАНК” (суборендар) був підписаний Акт прийому-передачі приміщення до договору № 1 суборенди нежитлового приміщення від 31.07.2020 р., пунктами 1, 2 якого сторони погодили, що суборендар передає, а орендар приймає відповідно до умов договору частину приміщення площею 78,8 кв.м, що знаходиться на першому поверсі, в будівлі № 40/10, по вул. Потьомкінська, у м. Херсон, Херсонської області (надалі - Приміщення). Приміщення належить орендарю на праві строкового користування на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 22 липня 2020 року.
В п. 3 акту від 31.07.2022 р. сторони погодили, що на момент передачі приміщення у задовільному стані та повністю відповідає умовам договору, санітарним, пожежним і технічним вимогам. Сторони не мають фінансових та майнових претензій одна до одної.
При цьому листом від 15.08.2023 року за вих. № 516/492/2023 ПАТ АБ “УКРГАЗБАНК” звернувся до ФОП Дрейзен С.І. та ФОП Маляренка С.І. із проханням не пізніше 01.09.2023 р. надати доступ працівникам Банку до нежитлового приміщення першого поверху площею 78,8 кв.м, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 40/10, з метою вивезення до іншого безпечного місця зберігання рухомого майна Банку. Доказів реагування підприємцями на вказану вимогу Банку матеріали даної справи не містять.
Позовні вимоги обґрунтовані неможливістю використання та розпорядження Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк “УКРГАЗБАНК” своїм майном - основними засобами, перелік яких наведено в балансовій довідці від 03.08.2023 року № 120/68544/2023, яке знаходиться в нежилому приміщенні площею 78,8 кв.м. в будівлі № 40/10 по вул. Потьомкінській у м. Херсоні, яке у період з 03.08.2020 року по 31.07.2022 року перебувало у суборенді у позивача відповідно до договору № 1 суборенди нежитлового приміщення від 31.07.2020 р., з підстав ненадання фізичною особою-підприємцем Дрейзер Світланою Іванівною доступу до такого приміщення задля можливості вивезення з нього такого майна.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до положень ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Як з'ясовано судом, згідно укладеного між фізичною особою-підприємцем Маляренком Сергієм Івановичем та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк “УКРГАЗБАНК” договору № 1 суборенди нежитлового приміщення від 31.07.2020 р. нежитлове приміщення площею 78,8 кв.м., що знаходиться на першому поверсі в будівлі № 40/10 по вул. Потьомкінській у м. Херсоні, перебувало у тимчасовому платному користуванні Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “УКРГАЗБАНК”. Строк суборенди вказаного об'єкту згідно п. 9.1 договору суборенди становив з 31 липня 2020 року по 31 травня 2023 року. Додатковою угодою № 3 від 25.07.2022 р. до вказаного договору від 31.07.2020 року дію договору суборенди було погоджено по 31 липня 2022 року.
Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється: у разі закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкту оренди; ліквідації суб'єкта господарювання (орендаря); загибелі (знищення) об'єкта оренди. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Як з'ясовано судом, строк дії вказаного вище договору суборенди між фізичною особою-підприємцем Маляренком Сергієм Івановичем та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк “УКРГАЗБАНК” закінчився 31 липня 2022 року. В свою чергу це свідчить про припинення між ФОП Маляренком С.І. та ПАТ АБ “УКРГАЗБАНК” суборендних правовідносин стосовно нежитлового приміщення першого поверху площею 78,8 кв.м, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 40/10.
Про припинення суборендних відносин між ФОП Маляренком С.І. та ПАТ АБ “УКРГАЗБАНК” свідчить також підписаний між ними Акт прийому-передачі приміщення до договору № 1 суборенди нежитлового приміщення від 31.07.2020 р., за яким суборендар передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору частину приміщення площею 78,8 кв.м, що знаходиться на першому поверсі, в будівлі № 40/10, по вул. Потьомкінська, у м. Херсон, яке належить орендарю на праві строкового користування на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 22 липня 2020 року.
В п. 3 акту від 31.07.2022 р. сторони погодили, що на момент передачі приміщення у задовільному стані та повністю відповідає умовам договору, санітарним, пожежним і технічним вимогам. Сторони не мають фінансових та майнових претензій одна до одної.
Таким чином, під час підписання сторонами акту від 31.07.2022 року жодних питань між сторонами не виникало.
При цьому господарський суд зауважує, що у підписаному ФОП Маляренком С.І. та ПАТ АБ “УКРГАЗБАНК” акті від 31.07.2022 р. не міститься жодна інформація про залишення на зберігання у суборендованому приміщенні майна Банку - основних засобів, перелік яких наведено в балансовій довідці від 03.08.2023 року № 120/68544/2023. Крім того господарський суд наголошує, що матеріали даної справи не містять будь-яких інших доказів передачі Банком на відповідальне зберігання орендарю чи орендодавцю майна, яке вказано у балансовій довідці від 03.08.2023 року.
Таким чином господарський суд зазначає, що позивачем не доведено за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування, що майно, перелічене у балансовій довідці від 03.08.2023 року № 120/68544/2023, дійсно залишилося після 31.07.2022 року у спірному суборендованому приміщенні першого поверху площею 78,8 кв.м, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 40/10.
При цьому надана позивачем до матеріалів справи балансова довідка від 03.08.2023 року № 120/68544/2023 не приймається судом до уваги, оскільки такий доказ свідчить лише про взяття на баланс Банком цього рухомого майна, однак, не підтверджує фактичне знаходження визначеного в ній майна після 31.07.2022 року у нежитловому приміщенні першого поверху площею 78,8 кв.м, розташованому за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 40/10.
При цьому господарський суд зауважує, що у вказаній довідці чітко зазначено, що вона видана за місцем вимоги на підтвердження того, що за відділенням № 459/21 АБ “УКРГАЗБАНК” за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 40/10, перелік втрачених та/або пошкоджених основних засобів, інших необоротних активів та запасів, що обліковувалися на балансі АБ “УКРГАЗБАНК” станом на 24.02.2022 року. Таким чином, вказаною довідкою підтверджено перебування на балансі відділення Банку № 459/21 рухомого майна станом на 24.02.2022 року, а не станом після 31.07.2022 року, тобто після дати закінчення строку дії договору.
При цьому суд критично оцінює твердження позивача про намагання Банком після звільнення Збройними силами України міста Херсон (після 11.11.2022 року) неодноразово зв'язатися із орендарем (ФОП Маляренком С.І.) та орендодавцем (ФОП Дрейзен С.І.), оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних тверджень Банк не надав. Так, в матеріалах справи наявний лише лист від 15.08.2023 року за вих. № 516/493/2023, інших листів/заяв/вимог матеріали даної господарської справи не містять. Наразі господарський суд зауважує, що, починаючи з 31.07.2022 року по 15.08.2023 року, тобто більше року, Банк не переймався своїм рухомим майном.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В контексті зазначеної норми звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері господарсько-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
З аналізу вищезазначених норм, вбачається, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
З урахуванням наведеного надзвичайно важливого значення набуває необхідність належного з'ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.
За таких обставин, для того щоб в судовому порядку захистити порушене право або законний інтерес особи, яка звертається за захистом такого права до суду, по-перше, право такої особи має бути порушено, по-друге, особа має довести, що саме діями відповідача порушуються її права (законні інтереси), а по-третє, обраний позивачем спосіб захисту має поновити порушені права (законні інтереси) позивача.
Так, в даному випадку Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк “УКРГАЗБАНК” звернулось до господарського суду із заявленим позовом як власник рухомого майна - основних засобів, перелік яких наведено в балансовій довідці від 03.08.2023 року № 120/68544/2023, вказуючи про порушення його прав відповідачем внаслідок незаконного утримання такого майна у належному йому на праві власності приміщенні першого поверху площею 78,8 кв.м, розташованому за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 40/10.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до наведеної статті ЦК власник у такому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном.
Так, завдяки негаторному позову, яким у даному випадку є заявлений позивачем позов, захищаються права власника щодо здійснення права користування та розпорядження своїм майном, не пов'язаним із втратою власником володіння. Вимога відповідно до цього позову полягає в усуненні перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцю здійснювати повно і незаперечно свої права користування і розпорядження майном.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Крім того, негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому, що обумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред'явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права.
Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов'язально-правовими засобами.
Отже, звертаючись до суду із негаторним позовом, відповідна особа повинна довести наявність у неї права власності на майно, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.
Наразі господарський суд зазначає, що позивачем на підтвердження наявності в нього права власності на майно, зазначене в балансовій довідці від 03.08.2023 року № 120/68544/2023, не надано до матеріалів справи жодного належного та допустимого доказу, зокрема договорів купівлі-продажу майна, дарування, накладних, актів приймання-передачі тощо. Так, балансова довідка не є правовстановлюючим документом, який підтверджує наявність у позивача права власності на таке майно. Така довідка свідчить лише про перебування на балансі Банку цього рухомого майна, а не наявності прав власності у банка на нього.
Відповідно до ст. ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Крім того саме на позивача законом покладено обов'язок довести наявність перешкод у здійсненні ним прав власника майна, що вчиняються відповідачем.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження доводів про вчинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем належним йому майном, про що зазначено судом вище, а також в позовній заяві не містяться посилання на відповідні докази.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку про те, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо вчинення відповідачем перешкод у користуванні належним позивачу майном. В свою чергу такі обставини виключають можливість відновлення порушених, на думку позивача, з боку відповідача прав власника шляхом покладення на відповідача обов'язку усунути перешкоди у користуванні належним позивачу майном, наявність яких судом не встановлено.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “УКРГАЗБАНК” не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, тому не підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст.ст. 253-259 ГПК України
Повний текст рішення складено 06 березня 2024 р.
Суддя О.А. Демешин