Справа № 299/5495/22
Іменем України
05 лютого 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Джуги С.Д.,
суддів: Собослоя Г.Г., Кожух О.А.
з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунальної установи "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 травня 2023 року у складі судді Трагнюка В.Р., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області про стягнення моральної шкоди за грубі порушення трудових прав, -
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до КУ "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області про стягнення моральної шкоди за грубі порушення трудових прав.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 працює на посаді директора Підвиноградівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Виноградівської міської ради Закарпатської області з 30.12.2011 по сьогоднішній день та сумлінно виконує свої посадові обов'язки, жодних зауважень зі сторони керівництва, підлеглих працівників, учнів та їх батьків до його професійної діяльності за період його перебування на займаній посаді не було.
Факт наявності трудових відносин підтверджується і контрактом директора Підвиноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області від 15.06.2020 року № 27, укладений між Виноградівською районною радою Закарпатської області та ОСОБА_1 - директором Підвиноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області.
Між директором школи ОСОБА_1 та керівником КУ ЦОЗО ОСОБА_2 виникли неприязні відносини з політичних питань, саме тому ОСОБА_2 оголосив догану ОСОБА_1 (наказ №107К від 27.10.2021), яка була скасована рішенням Виноградівського районного суду від 02.02.2022 № 299/6373/21, та оголосив ще одну догану (наказ №24К від 28.03.2022), яка теж була скасована рішенням Виноградівського районного суду від 05.05.2022 № 299/1858/22.
Проте, намагання ОСОБА_2 звільнити ОСОБА_1 не припинені.
Так, наказом № 33 від 04.07.2022 КУ ЦОЗО створили комісію по проведенню оцінки об'єктів щодо можливості використання їх як найпростіших укриттів для здобувачів освіти.
Наказом № 36 від 22.07.2022 КУ ЦОЗО зобов'язало ОСОБА_1 здійснити всі необхідні заходи для пошуку та організації та забезпечення найпростішого укриття по школі та доповісти ОСОБА_2 до 25.07.2022 про наявні приміщення.
ОСОБА_1 виконав накази КУ ЦОЗО та 25.07.2022 надав ОСОБА_2 доповідну записку № 10, в якій доповів про наявні приміщення у сільській раді і того ж дня ОСОБА_2 було надано подання на забезпечення необхідних матеріалів для влаштування укриття.
Проте, 29.07.2022 роботодавець виніс відносно позивача наказ №120 «К» «Про відсторонення ОСОБА_1 », який вмотивований тим, що відповідно до Статуту комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради Закарпатської області, невиконання наказів № 33 та №36 КУ ЦОЗО - наказую відсторонити ОСОБА_1 від виконання обов'язків директора Підвиноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня Виноградівської міської ради Закарпатської області з 01 серпня 2022 року.
Даний наказ є свавільним, оскільки жодних законних підстав для відсторонення позивача не існує, навіть в рамках кримінального провадження (якщо б таке існувало) право на відсторонення працівника має тільки слідчий суддя чи суд, а роботодавець не має такого права за будь-яких підстав.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12.09.2022 року (справа №299/4039/22) вказаний наказ визнано незаконним та скасовано.
Позивач з кінця липня 2022 по день подання позовної заяви про стягнення моральної шкоди відсторонений від роботи, не отримує жодної заробітної плати (хоча робота в школі була єдиним джерелом доходу позивача), вилучений із всіх тарифікаційних списків, рішення суду в частині поновлення на роботі зухвало не виконується відповідачем (не дивлячись на те, що рішення набрало негайної законної сили), ОСОБА_1 не нараховується жодний трудовий та страховий стаж (оскільки за нього не сплачуються страхові внески ЄСВ).
Ці всі дії вчинені відносно позивача за три місяці до виходу на пенсію.
Внаслідок незаконного, свавільного та протиправного відсторонення позивача, такий отримав моральну шкоду, яка полягає у наступному: душевні страждання внаслідок приниження перед колегами, учнями та їх батьками, оскільки позивач за весь час роботи в школі ні разу не притягувався до будь-якої дисциплінарної (всі попередні наміри оголосити догани були предметом судового оскарження та скасовані судами), адміністративної чи кримінальної відповідальності, мав авторитет та бездоганну ділову репутацію як керівника школи; емоційні переживання та дискомфорт внаслідок незаконного відсторонення, необхідністю звертатися до лікарів для медичної допомоги, внаслідок підвищення тиску, неврозів та поганого почуття;погіршення стану здоров'я внаслідок стресу та нервових зривів; необхідність застосування додаткових механізмів та витрачання додаткового часу для захисту та поновлення порушених прав.
Позивач просив стягнути з Комунальної установи "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської на його користь моральну шкоду в розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) гривень та судові витрати.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 травня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунальної установи "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 , у відшкодування моральної шкоди 30 000 гривень та судові витрати по сплаті судового збору.
В апеляційній скарзі з Комунальна установа "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивача законно та обґрунтовано відсторонено від роботи, суд дійшов неправильних висновків про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та неправомірно її стягнув у розмірі 30 000 гривень.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Матеріалами справи встановлено, що наказом №120 «К» від 29.07.2022 року Комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» Виноградівської міської ради Закарпатської області за невиконання наказів № 33 та №36 КУ ЦОЗО - відсторонено ОСОБА_1 від виконання обов'язків директора Підвиноградівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня Виноградівської міської ради Закарпатської області з 01 серпня 2022 року (а.с.19-20).
12.09.2022 року рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області (справа №299/4039/22) визнано незаконним та скасовано оспорюваний наказ, який прийнято всупереч вимог ст. 46 КЗпП (а.с.22-32).
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 30.03.2023 року, судове рішення першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення (а.с.68-71).
Згідно із ч.4ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, і яке має преюдиційне значення, встановлено, що оспорюваний наказ прийнято без законних підстав, всупереч статті 46 КЗпП України, чим порушено трудові права позивача, зокрема право на працю з її оплатою.
Позивач з 1 серпня 2022 року по день подання позовної заяви (18.10.2022 року) про стягнення моральної шкоди відсторонений від роботи (а.с.19).
Рішення суду першої інстанції від 12.09.2022 року у справі №299/4039/22 фактично виконано в повному обсязі та на повідомлення Управління державної виконавчої служби України у Виноградівському районі Закарпатської області від 09.05.2023 року «Про безспірне списання коштів з рахунку боржника» КУ «ЦОЗО» надано згоду на списання коштів згідно виконавчого листа по справі на відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 1000 гривень, витрат на надання правової допомоги в сумі 5 000 гривень та середній заробіток за час безпідставного відсторонення від роботи 34 916, 98 гривень (а.с.78-83).
Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (надалі Постанова) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.(п. 5 даної Постанови)
Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 Постанови роз'яснено, що згідно статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.
Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
Матеріалами справи доведено, що відсторонення позивача від роботи відповідач здійснив незаконно, з порушенням вимог трудового законодавства. Порушення законних прав позивача призвело до: стресової ситуації, втрати нормальних життєвих зв'язків, негативно вплинуло на ділову репутацію як педагога та керівника, і вищевказані незаконні дії відповідача безпосередньо знаходяться у причинно - наслідковому зв'язку з душевними стражданнями та переживаннями, які зазнав позивач внаслідок його відсторонення та порушення його основних трудових прав, що є підставами для відшкодування моральної шкоди.
Таким чином суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність правових підстав для відшкодування відповідачем спричиненої позивачу моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а тому не заслуговують на увагу.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром завданої позивачу моральної шкоди.
Рішенням Виноградівського районного суду від 12.09.2022 року, яким визнано незаконним та скасовано наказ №120 «К» від 29.07.2022 року про відсторонення позивача від роботи, стягнуто з відповідача на користь позивача 34 916,98 грн. середнього заробітку за час безпідставного відсторонення від роботи.
Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, належним чином не мотивував свого висновку щодо розміру стягнутої на користь позивача моральної шкоди, не навів аргументів, чому такий розмір повинен складати саме 30 000 грн., який близько відповідає розміру стягнутому середньому заробітку.
Визначення розміру моральної шкоди є правом суду, однак розмір грошового відшкодування визначається судом не лише від обсягу страждань, а й залежить від характеру порушення, глибини страждань, погіршення здібностей особи та інших істотних обставин.
З огляду на викладене, враховуючи фактичні обставини справи, тривалість моральних страждань позивача та негативні наслідки, які для нього настали у зв'язку із порушенням його прав, беручи до уваги тривалість вимушених змін у житті позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір морального відшкодування до 10 000 грн., який в повній мірі є достатнім для компенсації спричинених позивачу моральних страждань.
Подібні критерії визначення розміру моральної шкоди у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи працівника застосовано Верховним Судом у постанові від 10.01.2024 року у справі №299/4842/21.
Відповідно до ч.1 п.1,4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з наведеного рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру відшкодування моральної шкоди підлягає зміні, із зменшенням його до 10 000 грн.
Керуючись статями 374,376,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Комунальної установи "Центр з обслуговування закладів освіти" Виноградівської міської ради Закарпатської області задовольнити частково.
Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25 травня 2023 року змінити.
Зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Комунальної установи «Центр з обслуговування закладів освіти» на користь ОСОБА_1 , з 30 000 (тридцяти тисяч) гривень до 10 000 (десяти тисяч) гривень.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 19 лютого 2024 року.
Головуючий :
Судді: