04 березня 2024 р. Справа № 520/23475/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/23475/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ"
до Харківської митниці
про скасування рішення,
Позивач, Приватне акціонерне товариство "НОВИЙ СТИЛЬ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000151/2 від 17.03.2023р.;
- судові витрати у вигляді судового збору покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних зазначив, що винесене рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000151/2 від 17.03.2023р.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (Григорівське шосе, буд. 88,м. Харків,61020, код ЄДРПОУ 32565288) сплачений судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000151/2 від 17.03.2023р. винесене на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, тому обставини для його скасування відсутні. При цьому, відповідачем зазначено про не підтвердження позивачем заявленої митної вартості в частині заявлених рівнів митної вартості в порівнянні з наявною в митниці ціновою інформацією за фактами митних оформлень подібних товарів у найближчий час до часу митного оформлення оцінюваних товарів, а також не підтвердження відповідними документами задекларованого найнижчого рівня митної вартості, що виключало можливість для митного органу визнати заявлену декларантом та розраховану за основним методом митну вартість товару позивача.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 17.03.2023 р. Приватним акціонерним товариством «Новий Стиль» на територію України був ввезений товар: конструкційні частини меблів (коліщата та арматура кріплення), країна виробництва: Чехія. Імпорт товару здійснювався на підставі Контракту № 11122018 від 11.12.2018 р., надалі - Контракт, та додатків до нього, інших товаросупровідних документів, документів на перевезення.
Умовами Контракту, в якому позивач є Покупцем, а Продавцем - компанія ROLLY s.r.о., Чехія, визначено:
Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, викладених у цьому Контракті, (п. 1.1. Контракту). Конкретні види (асортимент) товару кожної партії поставки узгоджується сторонами в замовленні та визначаються в специфікаціях та інвойсах, які додаються до Контракту та складають його невід'ємну частину п. 1.3. Контракту). Продавець поставляє Покупцю Товар на наступних умовах: FСА Люстенице, за адресою: вул. Зелена, 422 (п. 3.1. Контракту), оплата товару має здійснюватися Покупцем шляхом оплати товару протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару Покупцеві (п. 5.2. Контракту). Комерційним інвойсом № 2230202 від 08.03.2023р. визначені асортимент, ціни, інші умови постачання товару.
Товар був ввезений окремою партією.
17.03.2023 до митного поста «Барабашово» Харківської митниці ПАТ «Новий стиль» (код 32565288), була подана до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація (далі - ЕМД): 23 UA807200002825U5 від 17.03.2023 на товари: 1. Коліщата для меблів..., код товару 8302200090, 2. Арматура кріплення для меблів..., код товару 8302420090; що надійшли на адресу ПАТ «Новий стиль» за зовнішньоекономічним контрактом з ROLLYX s.r.o.. Zelena 422 294 42 Lustenice, Чехія № 11122018 від 11.12.2018.
У вказаній ЕМД митна вартість товару була визначена декларантом - за першим методом (за ціною договору) на рівні: товар № 1 - 3,398 дол. США/кг.; товар № 2 - 4,77 дол. США/кг.
На підтвердження митної вартості товару позивачем були подані документи, в тому числі обов'язкові документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України: митна декларація № 23UА807200002825U5 від 17.03.2023р.; контракт № 11122018 від 11.12.2018р.; комерційний інвойс № 2230202 від 08.03.2023р. (з перекладом); додаткова угода б/н від 05.08.2022р.; специфікація № 51 від 08.03.2023р.; договір на транспортно - експедиторські послуги № 03012020 від 03.01.2020р.; рахунок на оплату транспортно - експедиторських послуг № 172 від 14.03.2023р.; довідка про вартість перевезення б/н від 14.03.2023р.; калькуляція транспортних витрат б/н від 14.03.2023р.; СМR № 10031; довідка про навантажувально - розвантажувальні роботи; довідка в порядку 58 МК України; копія експортної декларації країни відправлення № 23СZ61000026VQSRС4 від 08.03.2023р.; пакувальний лист від 08.03.2023р.; прайс виробника від 01.06.2022р.; заявка на завантаження з Польщі від 07.03.2023р.
Під час контролю митної вартості товару за МД № UА № 23UА807200002825U5 від 17.03.2023р. відповідачем оформлений запит (електронне повідомлення) № 24694 від 17.03.2023р., в якому запропоновано надати інформацію про митне оформлення ідентичних або подібних товарів та додаткових наявних у позивача документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Позивач у відповідь на запит надав лист № 17/03/2023-1 від 17.03.2023р. з інформацією та поясненнями стосовно запитаної інформації та документів з поставки товару. У листі позивач, зокрема, повідомив, що ним було надано всі наявні на дату розмитнення документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару. У зв'язку з чим, просив дозволити митне оформлення вантажу відповідно до вимог статті 55 МК України та прийняти Рішення про визначення митної вартості.
Незважаючи на надані документи та пояснення, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000151/2 від 17.03.2023р., за яким митна вартість товару збільшена. Також, на підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації № UА 807200/2023/000129.
З метою уникнення простою транспорту та виробничою необхідністю позивач оформив товар за ціною, визначеною митним органом, оформивши 17.03.2023 р. митну декларацію 23UА807200002856U5, за якою випустив товар у вільний обіг під гарантію за ст.55 Митного кодексу України.
Також, позивач, у порядку пункту 2 частини 4 статті 54 МК України надав запит від 11.05.2023р. вих. № 12.05.2023/4 та додаткові пояснення стосовно експортної декларації країни відправлення та прайс - листа. 31.05.2023р. митним органом було надано відповідь вих. № 7.14-3/15-02/13/3077, в якій зазначено зауваження щодо заявленого декларантом рівня митної вартості, аналогічні зазначеним у спірному рішенні, та вказано про визначення митної вартості оцінюваних товарів за другорядним (резервним) методом.
Вважаючи рішення про коригування заявленої митної вартості № UА807000/2023/000151/2 від 17.03.2023р. протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2023/000151/2 від 17.03.2023 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження митної вартості товару позивачем були подані документи, в тому числі обов'язкові документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України: митна декларація № 23UА807200002825U5 від 17.03.2023р.; контракт № 11122018 від 11.12.2018р.; комерційний інвойс № 2230202 від 08.03.2023р. (з перекладом); додаткова угода б/н від 05.08.2022р.; специфікація № 51 від 08.03.2023р.; договір на транспортно - експедиторські послуги № 03012020 від 03.01.2020р.; рахунок на оплату транспортно - експедиторських послуг № 172 від 14.03.2023р.; довідка про вартість перевезення б/н від 14.03.2023р.; калькуляція транспортних витрат б/н від 14.03.2023р.; СМR № 10031; довідка про навантажувально - розвантажувальні роботи; довідка в порядку 58 МК України; копія експортної декларації країни відправлення № 23СZ61000026VQSRС4 від 08.03.2023р.; пакувальний лист від 08.03.2023р.; прайс виробника від 01.06.2022р.; заявка на завантаження з Польщі від 07.03.2023р.
В свою чергу, підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2023/000151/2 від 17.03.2023 р. митним органом у графі 33 зазначено причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 57, 58, 59, 60, 62, 63 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим що використані декларантом вiдoмocті не підтвepджeнi в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, зокрема: в митній декларації країни відправлення не вказано умови відправки, валюту угоди та вартість товару, код товару 830220000 не відповідає коду товару, який зазначено у МД; в наданому прайс-листі відсутній термін дії тощо), які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв'язку ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 3) не надано декларантом (відсутня) у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку із продажем на митній території України: - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал витрат понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. Джерелом інформації для даного коригування є наявна в митному органі цінова інформація за фактами митних оформлень ЄАІС: МД № UA 100230/2023/2725 від 07.02.2023, № UA 209130/2023/2662 від 23.02.2023, рішення про коригування митної вартості на ідентичні/подібні товари. При прийнятті даного Рішення застосовані рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДМС України від 2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до статті 64 Митного кодексу України. Розрахунок митної вартості складає: тов. № 1 : - 5,02 дол. США/кг (4,7414 євро/кг), тов. № 2 : - 5,01 дол. США/кг (4,7319 євро/кг). Визначений перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, за умови надання яких вартість може бути визнана митним органом наведено у електронному повідомленні декларанту.
Надаючи оцінку визначеним відповідачем підставам для коригування митної вартості товарів, визначеним у спірному рішенні, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо доводів відповідача про те, що в митній декларації країни відправлення не вказано умови відправки, валюту угоди та вартість товару, код товару 830220000 не відповідає коду товару, який зазначено у МД, колегія суддів зазначає, що експортна митна декларація не належить до переліку обов'язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, та який визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а тому надання оцінки цьому документу можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів за обов'язковими документами.
Крім того, як вказував позивач, в графі 33 МД код товару визначений відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, який затверджений наказом Мінфіну України № 651 від 30.05.2012 р., у зв'язку з чим в графі 33 зазначено код товару згідно з УКТ ЗЕД - Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.
В свою чергу, суд зазначає, що експортна декларація країни виробника - це документ, складений в країні експорту товару (в межах цих правовідносин - в Чехії), що свідчить про те, що він складається у відповідності саме до діючого законодавства Чехії, та як наслідок, коди товару можуть мати відмінності.
Крім того, суд зазначає, що експортна декларація є документом, який підприємство позивача отримує від експортера, не маючи жодного впливу на процес його складання.
Щодо доводів відповідача про відсутність в прайс-листі терміну дії тощо, судова колегія зазначає, що документи щодо вартісних характеристик від виробника товару (прайс-листи, калькуляція) складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
У свою чергу, прайс-лист не є обов'язковим документом. Прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, який не може вважатися первинним документом.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.
При цьому, суд звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідачем жодним чином не доведено та не зазначено про неможливість визначення митної вартості товару за основним методом без такого документу.
Щодо транспортних витрат, судом встановлено наступне.
Згідно п. 4.2. Договору на міжнародне перевезення № 03012020 від 03.01.2020 р. оплата послуг Перевізника здійснюється Замовником після надання Перевізником документів, зазначених у п. 3.2.9. цього договору, та підписання сторонами Акту виконаних робіт протягом 30 календарних днів з моменту його підписання.
Тобто, зазначеним договором передбачено відстрочення платежу. Отже, на момент розмитнення товару такий платіж не проводився.
На підтвердження вартості транспортних витрат позивачем було надано: договір (контракт) про перевезення № 03012020 від 03.01.2020 р., рахунок на оплату транспортно - експедиторських послуг № 172 від 14.03.2023р.; довідка про вартість перевезення б/н від 14.03.2023р.; калькуляція транспортних витрат б/н від 14.03.2023р.
У зазначених документах чітко зазначено вартість перевезення.
У вартість транспортування партії вантажу входить вартість навантажувально-розвантажувальних робіт в процесі транспортування, про що позивач також повідомляв відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Тобто, законодавством не встановлено, які саме документи має подати декларант, важливо щоб вони містили інформацію про вартість перевезення.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Щодо заявки, то митний орган її не запитував, про її необхідність відповідач зазначив лише в апеляційній інстанції.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що підприємством позивача надано всі документи стосовно транспортування та його вартості.
Що стосується не надання позивачем додаткових документів, судовим розглядом встановлено, що листом № 17/03/2023-1 від 17.03.2023 р. декларантом підприємства позивача було поінформовано митний орган про те, що ним було надано всі наявні на дату розмитнення документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, а для підготовки додаткових документів на підтвердження митної вартості за 1 (основним) методом необхідно додатковий час. У зв'язку з чим просив дозволити митне оформлення вантажу відповідно до вимог статті 55 МК України, прийняти рішення про визначення митної вартості.
Відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
На виконання вимог цієї норми, позивач надав усі додаткові документи, які були зазначені в графі 33 рішення про коригування № UA807000/2023/000151/2 від 17.03.2023 р.
Щодо ненадання декларантом інформації щодо угод на подібні та ідентичні товари, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналізуючи вказані норми суд приходить до висновку, що позивач не має обов'язку надавати інформацію щодо угод на подібні чи ідентичні товари.
Щодо ненадання декларантом інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару, на матеріал та витрати, понесені виробником у зв'язку з виробництвом товарів, то суд зазначає, що, як встановлено судом з матеріалів справи, то відповідна виробнича калькуляція позивачем надавалась, хоча це не є обов'язковим. Окрім того, така інформація знаходиться в розпорядженні виробника.
Стосовно відсутності банківських та платіжних документів, актів виконаних робіт, виписок з бухгалтерської документації, колегія суддів зазначає, що Контрактом № 11122018 від 11.12.2018 (п.5.2) передбачено, що оплата Товару повинна проводитись Покупцем шляхом: оплати товару протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару Покупцю. Згідно п. 4.2. Договору на міжнародне перевезення № 03012020 від 03.01.2020 р. оплата послуг Перевізника здійснюється Замовником після надання Перевізником документів, зазначених у п. 3.2.9. цього договору, та підписання сторонами Акту виконаних робіт протягом 30 календарних днів з моменту його підписання.
Тобто, зазначеними договорами передбачено відстрочення платежу. Отже, на момент розмитнення товару такі платежі не проводились.
Що стосується посилання митного органу на спрацювання ризиків АСАУР, що вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів, колегія суддів зазначає, що спрацювання певних профілів ризиків таких систем саме собою не може свідчити про неправильне визначення митної вартості товару декларантом. А наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди раніше випущені товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Такий правовий висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 р. у справі № 814/1043/16.
Стосовно доводів апеляційної скарги про ненадання позивачем перекладу та не здійснення верифікації експортної митної декларації, наявності зауважень щодо заповнення CMR 10031, заявки, недійсності контракту № 11122018 від 11.12.2018, то колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки такі недоліки не було покладено в основу спірного рішення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що для митних цілей згідно із положеннями ст. 59 МК України під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики, 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва, 4) виробник.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до положень Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказ Мінфіну України від 24.05.2012 № 598: «Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.»
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 р. у справі № 520/10381/2020.
В графі 33 рішення про коригування, що оскаржується, вказані тільки номери та дати митних декларацій, які прийняті в якості джерела для коригування митної вартості, та ціна в доларах США за 1 кг товару.
В свою чергу, жодних відомостей щодо характеристик товару та його цільового призначення, обсягів товару, країни походження товару, умов поставки, відстані транспортування, ін., митним органом не зазначено, тобто відсутня детальна інформація щодо товару, з яким зроблено порівняння товару, який був імпортований підприємством позивача.
Отже, всупереч вимогам ч. 3 ст. 57 МК України митний орган в оскаржуваному рішенні передчасно дійшов висновку про можливість застосування 6 (резервного) методу визначення митної вартості.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.07.2020 у справі №803/916/17, декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Відповідач в оскаржуваних рішеннях вказує про відсутність інформації щодо ідентичних чи подібних товарів. Проте, наявність фактів митних оформлень за ідентичними або подібними товарами вказана в оскаржуваних рішеннях, як підстава для сумнівів у заявленій митній вартості і витребування додаткових документів.
Тобто, митний орган обґрунтовує невизнання митної вартості і витребування додаткових документів тим, що у нього наявна інформація про вищу митну вартість ідентичних чи подібних товарів.
Проте, в оскаржуваному рішенні застосовано не 2 або 3 метод визначення митної вартості, а 6 (резервний), обґрунтовуючи це тим, що інформація щодо угод на ідентичні або подібні товари відсутня в розпорядженні митного органу.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15, наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що сам лише факт спрацювання системи управління ризиками не є підставою для проведення коригування заявленої декларантом митної вартості товарів. Для цього є обов'язковим наявність у митного органу саме обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що позивачем при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості окремої поставки товару та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), було надано усі документи, передбачені чинним законодавством, зокрема, ч. 2 ст. 53 МК України. Надані документи містять інформацію про товар та його ціну, у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В свою чергу, відповідачем не надано доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності або ознаки підробки, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не надано доказів на підтвердження того, що декларант у декларації митної вартості зазначив не усі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок.
За приписами ч. 7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Отже, у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.
На підставі наведених вище обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2023/000151/2 від 17.03.2023 р. є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року по справі № 520/23475/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 по справі № 520/23475/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва