28 лютого 2024 року місто Київ
Справа № 2-1431/11
Провадження№22-ц/824/3964/2024
Резолютивна частина постанови оголошена 28 лютого 2024 року
Повний текст постанови складено 01 березня 2024 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів Поливач Л.Д., Шкоірної О.І.,
секретаря Мандрики О.П.
сторони: заявник Товариства з обмеженою відповідальністю
«Консалт Солюшенс»
заінтересовані особи: ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 ,
Відділ примусового виконання рішень Управління
забезпечення примусового виконання рішень у
м.Києві Центрального міжрегіонального
управління Міністерства юстиції (м. Київ)
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2023 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про поновлення строку пред'явлення до виконання ухвали про затвердження мирової угоди, -
У липні 2023 року до суду надійшла зазначена заява, в якій заявник просить поновити ТОВ «Консалт Солюшенс» строк для пред'явлення до виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва про затвердження мирової угоди у справі №761/9539/14-ц від 06.06.2014 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 932 272,19 грн. щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Свою заяву заявник обґрунтовує тим, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.06.2012 у справі №2-1431/11 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Себ Банк» заборгованість у сумі 4 510 900,19 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Себ Банк» витрати з оплати судового збору у розмірі 1700,00 грн. та 120,00 грн. витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільних справ. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12.03.2013 року дане рішення залишено без змін.
В подальшому, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06.06.2014 року подання Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Бялого М.Г. про затвердження мирової угоди поданої представниками стягувача ПАТ «Фідобанк» та боржника ОСОБА_1 задоволено. Затверджено у процесі виконавчого провадження, розпочатого на виконання виконавчого листа №2-1431/11 від 16.01.2014 року, який виданий Шевченківським районним судом м. Києва у справі № 2-1431/11 за позовом ПАТ «Себ Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк» про стягнення з боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості у загальному розмірі 4 512 900,19 грн. щодо часткового задоволення її погашення за умов, викладених у мировій угоді.
Заявник зазначає, що після ухвалення судом рішення про затвердження мирової угоди Боржником не виконано всіх її умов, а саме відповідно до п. 2 мирової угоди Боржником не погашено залишок заборгованості у розмірі 1 932 272,19 грн. протягом 12 місяців з моменту виконання п. 1 мирової угоди.
Як вказує заявник, у період добровільного виконання п. 2 мирової угоди, а саме 13.03.2015 до 13.03.2016 банк був позбавлений можливості подати на примусове виконання ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 06.06.2014 у справі № 761/9539/14-ц, оскільки строк виконання мирової угоди не був завершений.
Також заявник, з посиланням на положення статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 06.06.2014), зазначав, що відповідно до п. 2 Мирової угоди, а саме, погашення заборгованості у розмірі 1 932 272,19 грн боржник повинен був сплатити протягом 12 місяців з моменту виконання пункту № 1 Мирової угоди. Однак, фактичне виконання пункту № 1 угоди відбулося 13.03.2015, тому у боржника був час до 13.03.2016 добровільно виконати пункт № 2 угоди, тоді як строк пред'явлення ухвали до виконання становив до 06.06.2015. З урахуванням викладеного, заявник зазначав, що причини пропуску строку пред'явлення до примусового виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва про затвердження мирової угоди у справі № 761/9539/14-ц від 06.06.2014 є поважними.
Ухвалою від 16.09.2022 замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання виконавчих листів №2-1431/11, виданих Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення боргу з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по цивільній справі за позовом ПАТ «СЕБ банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, з ПАТ «ФІДОБАНК» на його правонаступника - ТОВ «Консалт Солюшенс».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Консалт Солюшенс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про поновлення строку пред'явлення до виконання ухвали про затвердження мирової угоди.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, ТОВ «Консалт Солюшенс», подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду в першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви
Зокрема, зазначає про те, що висновки суди першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 208 Цивільного процесуального кодексу України у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 208 Цивільного процесуального кодексу України ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Цивільного процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Як вже зазначалось ТОВ «Консалт Солюшенс», строки пред'явлення до виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва про затвердження мирової угоди у справі №761/9539/14-ц були пропущені не з вини Заявника, а це було пов'язано з тим, що примусове виконання ухвали про затвердження мирової угоди було неможливим, у зв'язку з тим, що боржнику було надано строк на добровільне виконання вищевказаної ухвали.
Також зазначає, що законодавством не передбачений постійний контроль за виконання рішення суду, у свою чергу, Цивільним процесуальним кодексом передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень (розділ 7 Цивільного процесуального кодексу).
Придбаваючи право вимоги за кредитними портфелями, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» не було можливості оцінити кожний кредит окремо, так як кредити є знеособленими та складаються з 487 кредитних справ. До того ж, Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» не зобов'язане перевіряти кожний кредит на пропуск процесуальних строків. У свою чергу, ТОВ «Консалт Солюшенс», як новий кредитор зазначає суду на реальні об'єктивні непереборні обставини, які не залежать від ПАТ «Фідобанк» та нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс». Також зазначаємо, що на момент придбання прав вимоги Банк знаходився у процесі ліквідації, а тому у зв'язку із запровадженням процедури ліквідації та звільненням працівників могла мати місце відсутність належного контролю за виконанням мирової угоди, тому ПАТ «Ерсте Банк» було позбавлене можливості вчасно виявити факт невиконання вищезазначеної ухвали.
Дійсно уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» зверталась із заявою про поновлення строку для пред'явлення до примусового виконання ухвали від 06.06.2014 про затвердження мирової угоди, яку залишено без задоволення з підстав її необгрунтованості, однак відповідно до частини другої статті 174 ЦПК України, заявами по суті справи є: позовна заява: відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзив).
Згідно частини першої статті 182 ЦПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв клопотань.
Таким чином законодавець розмежував поняття заяви з процесуальних питань та заяви по суті.
Окрім цього, серед загальних вимог до форми та змісту письмової заяви, клопотання заперечення, викладених в частині першій статті 182 ЦПК України, законодавцем н передбачено обов'язку заявника зазначити у процесуальній заяві про те, що ним не подано іншої заяви з тим самим предметом та з тих самих підстав, які вже були викладені.
Водночас, пунктом 10 частини 3 статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовії до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Узагальнюючи, можна дійти до висновку що вимоги, встановлені цивільним процесуальним законодавством України щодо заяв по суті та заяв з процесуальних питань істотно відрізняються, що унеможливлює застосування щодо них аналогії права.
Тому висновок суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам справи тим матеріалам, які надано.
На теперішній час за ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва про затвердження мирової угоди у справі №761/9539/14-ц боржниками за якими є ОСОБА_1 існує заборгованість за кредитним договором, а тобто є необхідність у поновленні строку для пред'явлення ухвали Шевченківського районного суду м. Києва про затверджені мирової угоди.
В судовому засіданні в режимі відео конференц зв'язку представник ТОВ «Консалт Солюшенс» адвокат Коваленко С.О. підтримав доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Відділ примусового виконання рішень Упралвіння забезепечення примцсового виконання рішень у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в судове засідання не з'явилися, про день, час та міс це судового розгляду повідомлялися належним чином, відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що посилання заявника на ті обставини, що попередній стягувач - ПАТ «Фідобанк» був позбавлений можливості подати на примусове виконання ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 06.06.2014 у справі № 761/9539/14-ц, оскільки строк виконання мирової угоди не був завершений, що, на думку заявника, є поважними причинами пропуску строку пред'явлення до примусового виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва про затвердждення мирової угоди у справі, судом відхиляються, з огляду на наявність у матеріалах справи ухвали суду від 15.04.2021, якою заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» про поновлення строку для пред'явлення до примусового виконання ухвали від 06.06.2014 про затвердження мирової угоди, залишено без задоволення з підстав її необґрунтованості.
Крім того, посилання заявника на неможливість вчинення банком дій, спрямованих на примусове виконання мирової угоди у справі, не можна вважати поважними причинами пропуску строку пред'явлення ухвали суду від 06.06.2014 для примусового виконання саме для заявника.
Щодо посилань заявника на те, що строки були пропущені не з вини заявника, суд відзначає, що рішення суду ухвалено 14.06.2012, мирова угода затверджена 06.06.2014. Придбаваючи у 2021 році права вимоги за кредитним договором заявник мав об'єктивну можливість оцінити фактичний стан виконання судового рішення №2-1431/11, отже свідомо прийняв на себе ризики, пов'язані з виконання цього рішення.
З урахуванням вищевикладеного, суду не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Встановлено, що 14 червня 2012 року заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва позовні вимоги задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Себ Банк» заборгованість у сумі 4 510 900, 19 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Себ Банк» витрати з оплати судового збору у розмірі 1700,00 грн. та 120,00 грн. витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільних справ. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12.03.2013 року дане рішення залишено без змін.
16.01.2014 року стягувачу видано виконавчий лист.
В подальшому, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06.06.2014 року подання Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві М.Г.Бялого про затвердження мирової угоди поданої представниками стягувача ПУАТ «Фідобанк» та боржника ОСОБА_1 задоволено. Затверджено під час виконавчого провадження мирову угоду.
Ухвалою від 16.09.2022 року замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання виконавчих листів №2-1431/11 виданих Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення боргу з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «СЕБ банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, з Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс».
Звертаючись із заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про поновлення строку для пред'явлення до виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва про затвердження мирової угоди у справі №761/9539/14-ц від 06.06.2014 року про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 932 272,19 грн. щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтувало її тим, що після ухвалення судом рішення про затвердження мирової угоди Боржником не виконано всіх її умов, а саме відповідно до п. 2 мирової угоди Боржником не погашено залишок заборгованості у розмірі 1 932 272,19 грн. протягом 12 місяців з моменту виконання п. 1 мирової угоди.
Згідно п.4.2. мирової угоди, сторони визнають за Стягувачем право на звернення з відповідною заявою до органів ДВС з метою примусового виконання мирової угоди у разі невиконання Боржником умов мирової угоди.
У відповідності до ч.1 ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Посилання заявника на ті обставини, що попередній стягувач - ПАТ «Фідобанк» був позбавлений можливості подати на примусове виконання ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 06.06.2014 року у справі № 761/9539/14-ц, оскільки строк виконання мирової угоди не був завершений, що, на думку заявника, є поважними причинами пропуску строку пред'явлення до примусового виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва про затвердження мирової угоди у справі, вірно відхилені судом першої інстанції як безпідставні, оскільки, як убачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського суду від 15 квітня 2021 року, відмовлено в задоволенні заяви уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» про поновлення строку для пред'явлення до примусового виконання ухвали від 06.06.2014 року про затвердження мирової угоди, а посилання на неможливість вчинення банком дій, спрямованих на примусове виконання мирової угоди у справі, а тому, не можна вважати поважними причинами пропуску строку пред'явлення ухвали суду від 06.06.2014 року для примусового виконання саме для заявника.
Таким чином, стягувач не зазначив жодних обставин які б вказували на наявність поважних причин для поновлення строку для пред'явлення ухвали про затвердження мирової угоди до виконання. Зазначені заявником обставини і подані докази - не є доказами поважності причин пропуску строку пред'явлення ухвали про затвердження мирової угоди до виконання.
Відповідно до пункту 7 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
З огляду на зміст частини першої статті II Закону № 1404-VIII строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред'явити виконавчий документ до примусового виконання.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на день набрання рішення законної сили) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII (у редакції, чинній на дату звернення заявника до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можу ть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких не сплив на час набрання чинності Законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу ХНІ «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII; близький за змістом припис був відображений у частині другій статті 24 Закону № 606- XIV).
У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). Положення статті 23 Закону № 606-XIV, а у Законі № 1404-VIII- положення статті 12 регулюють питання переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Статтею 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст.89 ЦПК України суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підставою для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа документу є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.
Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувана отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Доводи заявника про те, що рішення суду залишається невиконаним, не можуть бути єдиною підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання, законодавець був обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися. Однак, законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання.
Наявність норм Конституції України та положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про обов'язковість виконання судового рішення не можуть бути беззаперечною підставою для поновлення пропущеного без поважних причин строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, так як вимагають добросовісної та законної поведінки кожного учасника судового процесу, у тому числі і стягувача на стадії виконання судового рішення.
За приписами ч.ч.1, 2 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску строків для пред'явлення виконавчих листів до виконання, суд першої інстанції врахував, за приписами чинного процесуального законодавства суд може поновити пропущений стороною строк лише у разі дійсної наявності поважних причин. Між тим, причини, на які посилався заявник у справі, ухвала по якій оскаржується, в дійсності не належать до причини, які б надавали суду право поновити пропущений стягувачем строк.
Як вже зазначалось вище, звертаючись з вимогою про поновлення строку на пред'явлення виконавчих листів до виконання, підставами для поновлення заявник зазначає, що на теперішній час рішення суду у справі № 2-1431/11 не виконано, чим порушуються права ТОВ «Консалт Солюшенс».
Так, заявником зазначено, що у період добровільного виконання п. 2 мирової угоди, а саме 13.03.2015 року до 13.03.2016 року банк був позбавлений можливості подати на примусове виконання ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 06.06.2014 року у справі № 761/9539/14-ц, оскільки строк виконання мирової угоди не був завершений. 15.04.2021 року ухвалою Шевченківскього районного суду м. Києва заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» про поновлення строку для пред'явлення до примусового виконання ухвали від 06.06.2014 року про затвердження мирової угоди, залишено без задоволення з підстав її необґрунтованості, а отже строки пред'явлення до виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва про затвердження мирової угоди у справі№ 2-1431/11 були пропущені не з вини Заявника.
ТОВ «Консалт Солюшенс» вважає, що наведені у заяві причини щодо пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа по справі № № 2-1431/11 до виконання, а саме те, що строки пред'явлення до виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва про затвердження мирової угоди у справі№ 2-1431/11 були пропущені не з вини Заявника, свідчать про відсутність у Стягувача об'єктивної можливості подати повторно виконавчий документ до виконання у встановлені чинним законодавством строки.
Однак, враховуючи вимоги пункту 5 Перехідних положень та частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» трирічний строк пред'явлення виконавчих листів до примусового виконання та враховуючи наявність ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року про відмову в задоволенні заяви уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» про поновлення строку для пред'явлення до примусового виконання ухвали від 06.06.2014 року про затвердження мирової угоди, викладені у заяві обставини, не можуть бути поважною причиною пропуску вказаного строку.
Оскільки перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, суд, враховуючи вимоги ст. 89 ЦПК України, дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, висновки суду про відсутність підстав для поновлення строку пред'явлення ухвали про затвердження мирової угоди до виконання, ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд врахував, що позивачем не було доведено обставин, на які він посилався, належними та допустимими доказами підстави для поновлення строку для пред'явлення ухвали про затвердження мирової угоди.
Із практики Європейського Суду випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у справі, у тому числі і на стадії виконання рішення суду. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Установлений Законом строк для пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання покликаний забезпечити рівність процесуального становища сторін, адже боржник не може необмежений час знаходитися під загрозою процедур примусового виконання судового рішення, тож Закон надав суду право продовжити вказаний строк і лише у тому разі, якщо причини пропуску вказаного строку суд визнає поважними.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано не визнав поважними причини пропуску строків пред'явлення ухвали про затвердження мирової угоди до виконання.
Крім того, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Також, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях «Пономарьов проти України», «Щокін проти України», «Белле проти Франції» зазначив про те, що питання поновлення процесуального строку в контексті реалізації права доступу до справедливого суду не є абсолютним і при вирішенні цього питання і не може застосовуватися автоматично.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 p.).
Встановлення в законі строків на пред'явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.
Безпідставне та необгрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13 ).
Єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством. В даному ж випадку доказів наявності передбачених законом підстав для вчинення такої процесуальної дії представлено не було, що в свою чергу виключало можливість задоволення заяви в цій частині.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви є вірним, оскільки ґрунтується на вимогах закону.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на законність постановленої ухвали не впливають.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна
28 лютого 2024 року місто Київ
Справа № 2-1431/11
Провадження№22-ц/824/3964/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Стрижеуса А.М.,
суддів - Поливач Л.Д., Шкоірної О.І.,
секретаря Мандрики О.П.
сторони: заявник Товариства з обмеженою відповідальністю
«Консалт Солюшенс»
заінтересовані особи: ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 ,
Відділ примусового виконання рішень Управління
забезпечення примусового виконання рішень у
м.Києві Центрального міжрегіонального
управління Міністерства юстиції (м. Київ)
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2023 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про поновлення строку пред'явлення до виконання ухвали про затвердження мирової угоди, -
Відповідно до вимог ч.6 ст.259, ч.6 ст.268, ст. 383 ЦПК України, суд проголошує вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови буде виготовлено протягом 5 днів.
Суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна