26 лютого 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18.01.2024,
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.01.2024 до ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.4 ст.189, ч.4 ст.28 ч.2 ст.194 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 16.03.2024 включно, а також вирішено інші питання.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що підтверджений факт порушення ОСОБА_6 заборони залишати місце свого проживання, свідчить про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора в частині зміни запобіжного заходу у виді домашнього арешту на запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_7 подав в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині зміни запобіжного заходу ОСОБА_6 у виді домашнього арешту на тримання під вартою та прийняти нове рішення, яким відмовити прокурору у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 .
В обґрунтування своїх вимог посилається на неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що в клопотанні викладені доводи про порушення не чинної ухвали суду, а попередньої, яка вже втратила чинність, а також не наведено обставин, які б свідчили про появу нових ризиків. Звертає увагу, що працівники поліції надали лише лист від 04.01.2024 №840, в якому констатували факт порушення ухвали, яка вже не діяла на момент розгляду клопотання прокурора. Крім того, фіксування порушення здійснювалось у неналежний спосіб, оскільки вказаний лист не передбачений наказом МВС від 13.07.2016 щодо контролю за дотриманням ухвал судів з приводу застосування домашнього арешту. Вказує, що у відповіді на адвокатський запит Дарницьким УП ГУ НП у м. Києві констатовано відсутність порушення ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 20.11.2023, яка діяла на момент розгляду клопотання прокурора. Стверджує про відсутність ризику переховування ОСОБА_6 від суду, оскільки його паспорт громадянина України для виїзду за кордон прийнятий на зберігання відповідно до ухвали суду, а іншого документа для виїзду за кордон у нього немає. Також зазначає, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих нічим не підтверджений, а від свідків та потерпілих жодного разу не надходило повідомлень про здійснення на них тиску. Звертає увагу, що ОСОБА_6 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, літню матір і хворого брата, а під час перебування в умовах слідчого ізолятора в нього значно погіршився стан здоров'я; є власником ряду підприємств; бере активну участь у громадській роботі та соціальній допомозі населенню м. Києва.
Також захисник ОСОБА_7 просить поновити йому строк апеляційного оскарження, оскільки повний текст ухвали було оголошено 23.01.2024, а сторона захисту ознайомилась з текстом рішення лише 25.01.2024.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки доводи клопотання знайшли своє підтвердження, а строк апеляційного оскарження пропущений з поважних причин.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Приймаючи рішення про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також судом першої інстанції враховано тяжкість пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, два з яких відповідно до ст.12 КК України належать до категорії особливо тяжких злочинів.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Поновити захиснику ОСОБА_7 строк апеляційного оскарження ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 18.01.2024.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18.01.2024, якою ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 16.03.2024 включно - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3