Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.
№ 33/824/1280/2024
м. Київ Справа № 752/19362/23
28 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі судді Кулікової С.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року, якою провадження по справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення,-
Згідно протоколу, ОСОБА_1 , 10.09.2023 близько 16-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство фізичного і психологічного характеру відносно племінника ОСОБА_2 , а саме: принижувала честь та гідність, ображала нецензурною лайкою, чим вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року провадження по справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрито на підставі ч. 1 п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Зазначала, що закривши провадження у справі, судом не встановлено наявності чи відсутності вини, а відтак питання винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП залишилось не вирішеним.
При цьому, застосування п. 7 ч. 1 ст. 274 КУпАП можливе лише у випадку встановлення судом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, адже у разі відсутності вини в скоєнні такого правопорушення провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 274 КУпАП.
Посилалася на те, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, зазначала, що справу відносно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП суд також закрив за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, а отже суд фактично не реабілітував жодну із сторін конфлікту.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 , проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (п.4 ч.1 ст.1 вказаного Закону).
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , 10.09.2023 близько 16-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство фізичного і психологічного характеру відносно племінника ОСОБА_2 , а саме: принижувала честь та гідність, ображала нецензурною лайкою, чим вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На обґрунтування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП матеріали справи містять: рапорт від 10 вересня 2023 року, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення ОСОБА_3 від 10 вересня 2023 року, пояснення ОСОБА_1 , форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
У поясненнях від 10 вересня 2023 року ОСОБА_2 вказував, що він прийшов в кв. АДРЕСА_2 , якою володів як співвласник. Прийшов взяти особисті речі (вентилятор, різні тканини). Під час цього до нього звернулася тітка, на що він попросив залишити його в спокої, бо не має баджання спілкуватися з нею, про що неодноразово говорив їй, а саме ОСОБА_1 . Його прохання ігноруються, через що він відчуває порушення особистих кордонів. Ображала нецензурною лексикою, підвишувала на нього голос, чим завдала йому психологічної шкоди. Принижувала його гідність.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , близько 16:00 год. Її племінник прийшов до квартири, де він зареєстрований, але не проживає з червня 2021 року. Вона запила його чи має він намір мирним шляхом вирішити питання комунальних боргів та компенсування витрат на аварійний ремонт та заміну замка на вхідних дверях. У відповідь він почав кричати на неї, використовувати лайку, що вона зруйнувала його життя, кричав «заткнись», називав «потворою», також назвав її та її матір «геноцидницями», почав кричати на неї, що батько отримав медаль від ОСОБА_4 і він не буде платити за комунальні послуги та ремонт, і що вона повинна йти в суд. Вказала, що вона відчула страх, що він може на неї напасти та психологічний стрес від образ та приниження її та матері. Вона в свою чергу не використовувала нецензурну лайку чи образи і спілкувалася цивільно. В неї є два відеозапису цього словесного конфлікту на побутовому рівні, домашнього насильства вона не вчиняла.
Обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що нецензурна лайка в межах конфлікту, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілому не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
При цьому, конфлікт, який склався між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди фізичному та психологічному здоров'ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи та всі обов'язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а тому дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia» , рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.173-2 КУпАП закриттю, у зв'язку з відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року- скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАПзакрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду С.В. Кулікова