Провадження № 22-ц/803/635/24 Справа № 210/3910/23 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О.В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
04 березня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 210/3910/23 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року,
встановив:
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі за текстом ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 січня 2008 року з позивачем на роботі в Сортопрокатному цеху №1 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» стався нещасний випадок. За результатом висновків комісії з розслідування нещасного випадку, яка була створена ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», нещасний випадок, який стався з позивачем пов'язаний з виробництвом та складено Акт за формою Н-1 від 29 лютого 2008 року №10. Відповідно до розділу 7 зазначеного акту основною причиною нещасного випадку зазначено невиконання посадових обов'язків змінним майстром.
Відповідно до виписки з історії хвороби № У-841/30374/117 травматологічного відділення КП «Криворізька міська лікарня №2» ОСОБА_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві отримав компресійний перелом 1-2 ступеня тел. Th6-Th7-Th8 хребців зі стійкою деформацією в замикальної пластинки. Рекомендовано: носіння корсету до 1 року після травми, застосування милиць протягом 6 місяців, приймання курсами препаратів кальцію та хондропротекторів, амбулаторно 2-3 рази на рік фізіофункціональне лікування, загальнозміцнююче лікування.
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії МСЕ-ДНА-01 № 630377 від 10 липня 2008 року ОСОБА_1 з 10 липня 2008 року по 10 липня 2009 року встановлено ІІІ групу інвалідності, згідно довідки МСЕК серії ДНА-02 №025788 від 10 липня 2008 року ОСОБА_1 з 10 липня 2008 встановлено втрату 60% працездатності.
Внаслідок трудового каліцтва від нещасного випадку на виробництві позивачу спричинена моральна шкода, яка виражається у тому, що через компресійний перелом хребців він відчував сильно виражений постійний біль в ушкодженій ділянці спини, заніміння нижніх кінцівок, має складнощі з задоволення елементарних повсякденних побутових потреб, змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, потребує соціальної адаптації та реабілітації. Крім того, позивач пережив глибокий психоемоційний стрес від своєї безпорадності, неможливості самостійно пересуватися, спиратися на ноги. Протягом 6 тижнів позивач знаходився на скелетному витягуванні, внаслідок чого був повністю знерухомлений, прикутий до ліжка в одному положенні. Внаслідок протипоказань до фізичної праці та втрату 60% професійної працездатності позивач протягом 6 років після травмування був змушений працювати за некваліфікованою посадою підсобного робочого - інваліда. Як наслідок, він втратив заробіток і засоби до існування. На момент виробничої травми на утриманні ОСОБА_1 знаходилась дружина, яка перебувала у відпустці по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, а також дочка ОСОБА_2 віком 2 роки 8 місяців і п'ятимісячний син ОСОБА_3 .
На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я в сумі 250 000 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я, в розмірі 115 000 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг на користь держави судовий збір 1150 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не взяв до уваги, що позивач у позові необґрунтовано зазначив, що внаслідок ушкодження здоров'я порушено його звичний спосіб життя, отримання травми та подальше лікування супроводжувалося сильним фізичним болем, не зважаючи на значний час, що минув з моменту травмування,наслідки травми переслідують позивач та завдають йому фізичні страждання. На підтвердження зазначеного позивач не надав будь-яких належних доказів. Відтак у позивача не може виникнути моральних страждань без існування завданої йому шкоди. Наголошує, що правовідносини, що існували між позивачем та скаржником ґрунтувалися на підставі трудового договору, отже до таких правовідносин не може застосовуватися такий спосіб захисту як компенсація моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Таким вимогам закону судове рішення відповідає в повній мірі.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно записів у трудовій книжці позивача ОСОБА_1 останній працював на підприємстві відповідача. 22 березня 2001року згідно з розпорядженням № 394 та був прийнятий на роботу на Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» в автотранспортний цех слюсарем з ремонту електроустаткування. Пізніше позивача було переведено на роботу в Сортопрокатний цех № 1.
19 січня 2008р. з Позивачем на роботі стався нещасний випадок. Розділом 3 Акту форми Н-5 розслідування нещасного випадку на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» встановлено, що в Сортопрокатному цеху №1 в зміні з 7 до 15 годин 19 січня 2008 року о 14 годині вийшов з ладу підрівнюючий пристрій правої решітки дрібносортового стана 250-2 і оператор поста управління №21 ОСОБА_4 викликала для усунення несправності чергових електромонтерів з ремонту та обслуговування електрообладнання. Прибувши на виклик, електромонтер з ремонту та обслуговування електрообладнання ОСОБА_5 оглянув кінцевий вимикач і встановив, що зруйновано його кріплення та зігнута лопатка, після чого через оператора поста управління №21 ОСОБА_4 викликав чергових слюсарів-ремонтників. Не дочекавшись приходу слюсарів-ремонтників, не розібравши електросхему приводів механізмів правого холодильника, не попередивши ОСОБА_4 , не зупинивши прокатку, ОСОБА_5 разом з електромонтером з ремонту та обслуговування електрообладнання ОСОБА_1 зайшли в небезпечну зону під рухому решітку холодильника. Вирівнявши зігнуту лопатку вимикача ОСОБА_1 (знаходячись безпосередньо біля обертаючогося валу приводу решітку) встановив вимикач на місце та розпочав наладку його положення. О 14 годині 10 хвилин під час роботи, ОСОБА_1 був збитий з ніг валом приводу решітки, отримавши при падінні закритий компресійний перелам тіл Th VI-VII-VIII без ушкодження спинного мозку, забій м'яких тканей голови, грудної клітини, лівого стегна та правого ліктьового суглобу. Комісія з розслідування нещасного випадку, яка була створена на ПАТ «АМКР» дійшла висновку, що нещасний випадок з ОСОБА_1 є таким, що пов'язаний з виробництвом. За фактом настання нещасного випадку складено акт за формою Н-1 від 29 лютого 2008 року №10.
Окрім того, протоколом № 9 від 01 серпня 2008 року засідання комісії з охорони праці і пожежної безпеки ОАО «АрселорМіттал Кривий Ріг» встановлено, що ступінь вини потерпілого в нещасному випадку на виробництві становить 5%, а ступінь вини підприємства становить 95%.
Відповідно до виписки з історії хвороби №У-841/30374/117 травматологічного відділення КП «Криворізька міська лікарня №2» ОСОБА_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві отримав наступні ускладнення: компресійний перелом 1-2 ступеня тел. Th6-Th7-Th8 хребців зі стійкою деформацією в замикальної пластинки. Рекомендовано: носіння корсету до 1 року після травми, застосування милиць протягом 6 місяців, приймання курсами препаратів кальцію та хондропротекторів, амбулаторно 2-3 рази на рік фізіофункціональне лікування, загальнозміцнююче лікування.
Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда від 26 червня 2013року ОСОБА_1 нездатний до трудової діяльності в звичайних виробничих умовах, амбулаторне медикаментозне лікування в невролога, травматолога, за висновком потребує АКК.
Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії МСЕ-ДНА-01 №630377 від 10 липня 2008 року ОСОБА_1 з 10 липня 2008 року по 10 липня 2009 року встановлено третю групу інвалідності, згідно з довідкою МСЕК серії ДНА-02 №025788 від 10 липня 2008 року ОСОБА_1 з 10 липня 2008 року встановлено втрату 60% працездатності.
Згідно з довідкою міжрайонної Саксаганської МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА № 052996 від 10 серпня 2021 ОСОБА_1 з 01 серпня 2021 року по 01 серпня 2023 року встановлено втрату 25% працездатності без зазначення групи інвалідності.
Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 за станом здоров'я не одноразово мав потребу у лікуванні, що підтверджується виписками з медичних карток амбулаторного хворого та виписних епікризів.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням.
Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 115 000 гривень, суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, первісний відсоток втрати працездатності, який становив 60% та встановлення йому ІІІ групи інвалідності, позитивну динаміку в лікуванні та реабілітації, зокрема зменшення втрати працездатності до 25% та відсутності інвалідності, тривалість трудових відносин між сторонами, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Так, відповідно ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно Акту розслідування нещасного випадку, що стався 19 січня 2008 року о 14 годині 10 хвилин комісію прийнято рішення, що нещасний випадок з електромонтером з ремонту та обслуговування електрообладнання Сортопрокатного цеху № 1 ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_1 пов'язаний з виробництвом.
Також в Акті розслідування нещасного випадку, що стався 19 січня 2008 року причинами нещасного випадку зазначено невиконання посадових обов'язків змінним майстром основної виробничої дільниці (стана) сортопрокатного цеху № 1, невиконання вимог інструкції з охорони праці електромонтерами з ремонту та обслуговування електрообладнання сортопрокатного цеху № 1 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ,, порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання.
Отже нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов'язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» має обов'язок відшкодувати позивачу моральну шкоду, оскільки відповідно статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер професійних захворювань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, зважаючи на встановлення ступеню втрати професійної працездатності, безстроково.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 гривень.
Отже, з урахуванням того, що позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 65% та визначено ІІІ групу інвалідності безстроково, що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача та беззаперечно свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану в майбутньому, а також, приймаючи до уваги обставини отримання позивачем професійного захворювання та тривалий стаж роботи позивача у шкідливих умовах праці, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (245 000 гривень) відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації, та не перевищує гранично рівня відшкодування такої шкоди.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці, тоді як, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.
Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 04 березня 2024 року.
Головуючий О.І. Корчиста