Провадження № 22-ц/803/867/24 Справа № 214/5420/22 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А.В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
04 березня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 214/5420/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2023 року,
встановив:
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (далі по тексту АТ «Криворізька теплоцентраль») про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до 12 квітня 2021 року ОСОБА_1 працювала в АТ «Криворізька теплоцентраль» та відповідно до наказу № 72-к про припинення трудового договору (контракту) від 12 квітня 2021 року була звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
Під час її трудової діяльності на підприємстві з 11 листопада 2020 року по 15 січня 2021 року вона була непрацездатною, про що свідчать листки непрацездатності серії АДЮ №259859 від 11 листопада 2020 року (первинний, з 11 листопада 2020 року по 04 грудня 2020 року) та серії АДЮ №284527 від 05 грудня 2020 року (продовження попереднього листка непрацездатності, період з 05 грудня 2020 року по 15 січня 2021 року). До роботи вона повинна була стати з 16 січня 2021 року, який був робочим днем відповідно до розпорядження КМУ від 30 вересня 2020 року №1191-р «Про перенесення робочих днів у 2021 році».
16 січня 2021 року ОСОБА_1 вийшла на роботу та перебувала на підприємстві до 14.35 год. Цього ж дня під час її перебування на роботі близько 12.00 год. з нею стався нещасний випадок - начальник служби економічної безпеки АТ «Криворізька теплоцентраль» застосував у відношенні неї фізичну силу, а саме наніс їй кілька ударів ногою в область правого колінного суглобу, внаслідок чого вона отримала травму колінного суглобу, що за ступенем тяжкості належить до тяжких.
Приблизно о 13.55 год. на роботу викликали карету швидкої медичної допомоги та о 14.35 год. її направили до травмпункту КП «Криворізька міська клінічна лікарня №8» КМР, де надали медичну допомогу.
Після травмування та до 22 лютого 2021 року вона була непрацездатною. Таким чином, у січні 2021 року ОСОБА_1 відпрацювала 1 робочий день 16 січня 2021 року. Вже після звільнення їй стало відомо, що заробітну плату за 16 січня 2021 року як робочий день підприємство їй не нарахувало та, відповідно, не виплатило, в тому числі й при проведенні повного розрахунку при звільненні.
Посилаючись на те, що своїми діями АТ «Криворізька теплоцентраль» порушило приписи ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», тому має сплатити примусово за рішенням суду заробітну плату за січень 2021 року в розмірі 1731,92 гривень, компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 514,38 гривень, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 квітня 2021 року по дату ухвалення рішення суду (з розрахунку, що розмір її середньоденної заробітної плати на день звільнення складає 978 гривень).
У зв'язку з викладеним позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за січень 2021 року в розмірі 1731,92 гривень, компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 514,38 гривень, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 квітня 2021 року по дату ухвалення рішення суду, з розрахунку середньоденного заробітку в сумі 978 гривень; стягнути з відповідача на її користь 992,40 гривень витрат по сплаті судового збору.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних відносин норми Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджену наказом МОЗ від 13 листопада 2001 року № 455 та не застосовано до спірних відносин норми ст. 1, 30 Закону України «Про оплату праці». Судом не надано належної оцінки її доводам, викладеним у відповіді на відзив на позовну заяву та додаткових поясненнях щодо ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях, наведених у листі Міністерства праці та соціальної політики України викладених у листі від 13 травня 2010 року № 140/13/116-10 «Про роз'яснення деяких питань законодавства» з посиланням на наказ Держкомстату України від 05 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», а також роз'ясненням Фонду соціального страхування України, наведених в листі від 10 вересня 2018 року № 6-14/Н-1231з-1589, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення її позову.
Посилається, що вона працювала за погодинною системою оплати праці і в кожному робочому місяці була різна кількість робочих годин, тому розмір її заробітної плати визначався виходячи з кількості відпрацьованих годин. 16 січня 2021 року вона була на роботі з 08.00 годин до 14.35 годин (6 годин 35 хвилин), що підтверджується матеріалами справи. Зробивши позначку «ТН» в табелі обліку робочого часу за 16 січня 2021 року, який був скоригований відповідачем у квітні 2021 року, відповідач не забезпечив виконання вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», що призвело до не нарахування їй заробітної плати за фактично відпрацьований час.
Зазначає, що застосування судом Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджену наказом МОЗ від 13 листопада 2001 року № 455 є помилковим, оскільки вказана інструкція не є нормативно-правовим актом, який регулює питання обліку робочого часу працівників. Враховуючи роз'яснення Фонду соціального страхування України в листі від 10 вересня 2018 року № 16-14/Н-1231з-1589 за відпрацьований день роботодавець повинен нараховувати працівнику зарплату, а листок непрацездатності підлягає оплаті з другого дня тимчасової непрацездатності.
Наголошує, що відповідач мав нарахувати та виплатити їй заробітну плату за відпрацьований робочий час 16 січня 2021 року, а починаючи з наступного дня 17 січня 2021 року призначити та виплатити їй допомогу по тимчасовій непрацездатності.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Криворізька теплоцентраль», посилаючись на законність, повноту, обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2023 року залишити без змін.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.
Відповідно ч. 1,2, та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає в повній мірі.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 24 січня 2014 року по 12 квітня 2021 року ОСОБА_1 працювала в АТ «Криворізька теплоцентраль» на різних посадах, у тому числі, з 18 вересня 2017 року була переведена на посаду фінансового директора, яка 03 червня 2019 року перейменована на посаду «заступник голови правління з питань фінансів». Звільнена з займаної посади 12 квітня 2021 року у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України відповідно до наказу №72-к від 12 квітня 2021 року про припинення трудового договору (контракту). Вказані обставини встановлено за записами в трудовій книжці, виданій на ім'я позивача (а.с.9-11) та копії наказу про звільнення (а.с.12).
ОСОБА_1 перебувала на лікарняному у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, зокрема, в період з 11 листопада 2020 року по 15 січня 2021 року, про що свідчать листки непрацездатності серії АДЮ №259859 від 11 листопада 2020 року (первинний, з 11 листопада 2020 року по 04 грудня 2020 року) та серії АДЮ №284527 від 05 грудня 2020 року (продовження попереднього листка непрацездатності, період з 05 грудня 2020 року по 15 січня 2021 року). (а.с.13, 14)
До роботи вона повинна була стати з 16 січня 2021 року, який був робочим днем відповідно до розпорядження КМУ від 30 вересня 2020 року №1191-р «Про перенесення робочих днів у 2021 році».
16 січня 2021 року ОСОБА_1 вийшла на роботу та перебувала на території АТ «Криворізька теплоцентраль» до 14.35 год. Факт виходу на роботу позивача саме 16 січня 2021 року після закриття лікарняного листа відповідач в ході розгляду справи не оспорював, як і факт перебування її на робочому місці цього ж дня.
Також матеріалами справи встановлено, що 16 січня 2021 року об 11.30 год., під час перебування ОСОБА_1 в адміністративній будівлі АТ «Криворізька теплоцентраль» з нею стався нещасний випадок за обставин, зазначених в акті розслідування нещасного випадку форми Н-1/П від 27 серпня 2021 року (а.с.16-20). У результаті нещасного випадку ОСОБА_1 була травмована. Приблизно о 13.55 год. на територію підприємства працівники викликали карету швидкої медичної допомоги та о 14.35 год. ОСОБА_1 направили до травмпункту КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 8» КМР, де надали медичну допомогу. За висновком лікарів КП «Криворізька міська лікарня №1» КМР, отримана ОСОБА_1 травма за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких.
Згідно відповіді Криворізької станції екстреної медичної допомоги за №365 від 03 липня 2023 року (а.с.91), 16 січня 2021 року бригадою ЕМД за викликом, який надійшов о 13.55 год. за адресою: АДРЕСА_1 , була надана медична допомога ОСОБА_1 ; о 14.35 год. ОСОБА_1 госпіталізовано до КП «Криворізька міська клінічна лікарня №8» КМР з діагнозом: забій правого плечового суглобу, правого колінного суглобу.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що після звільнення з посади 12 квітня 2021 року АТ «Криворізька теплоцентраль» не провело з нею належним чином повний розрахунок при звільненні, а саме не нарахувало та не виплатило їй заробітну плату за 16 січня 2021 року як робочий день. Вважає, що сам по собі факт настання нещасного випадку цього дня та звернення її за наданням медичної допомоги не виключає обов'язок роботодавця нарахувати та виплатити їй заробітну плату за цей день, який вона майже повністю відпрацювала, адже перебувала на робочому місці до 14.35 год. Оскільки добровільно заборгованість по заробітній платі за 16 січня 2021 року підприємство їй не виплачує, не визнаючи право на отримання заробітної плати за цей день загалом, тому за захистом трудових прав вона звернулася до суду з даним позовом.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що хоча 16 січня 2021 року ОСОБА_1 вийшла на роботу, вказаний день за графіком був робочим, однак, оскільки цього дня настала тимчасова непрацездатність в результаті нещасного випадку, що стався з нею на виробництві, та саме з 16 січня 2021 року, за її згодою, відкрито лікарняний, тому правові підстави для нарахування відповідачем за цей день їй заробітної плати відсутні. При цьому суд зауважив, що положеннями чинного законодавства України передбачено виплату лікарняних за календарні дні, а не за години, тобто їх виплата за частину невідпрацьованих годин у зв'язку з настанням тимчасової непрацездатності не передбачена.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду вважає вірними, з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов'язків.
Згідно ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно ст. 21, 43 Конституції України, ст. 94, 115 КЗпП України, ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною 1 статті 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов'язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.
Наряду з правом на отримання заробітної плати співіснує право працівників на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Згідно ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Порядок, умови видачі та продовження листків непрацездатності визначено Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом МОЗ від 13 листопада 2001 року №455 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), порядок заповнення - Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року №532/274/136-ос/1406.
У п. 2.1 Інструкції № 455 визначено, що у разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності МСЕК видається листок непрацездатності, що обраховується в календарних днях. Листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі (п. 2.5 Інструкції № 455).
При цьому п.2.6 Інструкції № 455 передбачено, що особам, які звернулися за медичною допомогою та визнані непрацездатними по завершенні робочого дня, листок непрацездатності може видаватись, за їх згодою, з наступного календарного дня.
Тому, проаналізувавши вищезазначені положення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що, якщо застрахована особа не виявила бажання отримати листок непрацездатності з наступного робочого дня (листок непрацездатності працівнику виданий після закінчення робочого дня), тимчасова непрацездатність у застрахованої особи розпочинається з дня видачі листка непрацездатності (установлення тимчасової непрацездатності), тобто перший день непрацездатності співпадає з відпрацьованим працівником днем. У такому разі допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі надається у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати. При цьому відлік календарних днів тимчасової непрацездатності починається саме з дати видачі листка непрацездатності.
Згідно ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно розрахункового листа за січень 2021 року, будь-які нарахування у формі заробітної плати за відпрацьовані у січні 2021 року дні у ОСОБА_1 відсутні. (а.с. 21)
Згідно коригуючого табелю обліку робочого часу по ОСОБА_1 16 січня 2021 року зафіксоване з відміткою «ТН» (тимчасова непрацездатність). (а.с. 45)
Відповідно копії листка непрацездатності серії АДЮ №284925, виданого 16 січня 2021 року ОСОБА_1 вказаний лікарняний листок відкрито з 16 січня 2021 року, станом на 12 лютого 2021 року вона продовжувала хворіти, режим лікування - амбулаторне. (а.с.104) При цьому апеляційний суд враховує, що зазначений листок непрацездатності ОСОБА_1 особисто надала до підприємства на підтвердження поважності причин відсутності на роботі та задля здійснення їй нарахування виплат по тимчасовій непрацездатності.
Отже, аналізуючи обсяг наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки з 16 січня 2021 року настала тимчасова непрацездатність ОСОБА_1 в результаті нещасного випадку, що стався з нею на виробництві, та саме з 16 січня 2021 року, за її згодою, відкрито лікарняний, тому правові підстави для нарахування за цей день заробітної плати відсутні.
При цьому судом вірно враховано, що нормами чинного законодавства не передбачено виплату заробітної плати за частину робочого дня, зокрема за відпрацьовані години в разі настання тимчасової непрацездатності до кінця робочого дня за відсутності згоди працівника на відкриття листа тимчасової непрацездатності до закінчення робочого дня з наступного робочого дня.
До апеляційного суду позивачкою подано клопотання про долучення нових доказів, зокрема копії табелю обліку робочого часу за січень 2021 року, який було складено відповідачем у січні 2021 року і який, на думку позивачки, підтверджує факт того, що вона працювала 16 січня 2021 року 7 годин і за які відповідач має нарахувати та виплатити їй заробітну плату.
Даний доказ не може бути прийнятим як належний, оскільки в матеріалах справи міститься копія коригуючого табелю робочого часу ОСОБА_1 , який є документом з первинного обліку праці та заробітної плати і який складено відповідачем з урахуванням наданого позивачкою листка тимчасової непрацездатності, пред'явленого нею особисто для отримання відповідної компенсації втрати заробітної плати в період тимчасової непрацездатності. (а.с. 45)
За таких обставин висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заробітної плати на користь ОСОБА_1 за січень 2021 року (зокрема за відпрацьовані години 16 січня 2021 року) є правильними.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно ст. 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для скасування рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2023 року немає.
Відповідно частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд ,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 04 березня 2024 року.
Головуючий О.І. Корчиста