№ 2а-4380/10/2370
05.10.2010 р. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Трофімової Л.В., суддів Кульчицького С.О., Холода Р.В.
при секретарі Кириченко Н.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача 1: Щедріної О.М.
представників відповідача 2: Луненко О.М., Щедріної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Черкаського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Черкаської митниці держмитслужби України про скасування наказів про звільнення від 30.08.2010 року №1631-к і від 30.08.2010 року №258-к та поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди у розмірі десять тисяч гривень, компенсації судових витрат за документально підтвердженими документами,
17.09.2010р. до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Черкаської митниці державної митної служби України про скасування наказів про звільнення від 30.08.2010 року №1631-к і від 30.08.2010 року №258-к та поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди у розмірі десять тисяч гривень, компенсації судових витрат за документально підтвердженими документами. У заяві про уточнення позовних вимог (а.с.144) позивач просив скасувати накази у тій частині, що стосуються його та відшкодувати понесені судові витрати, у т.ч. за юридичну допомогу у розмірі 3000 грн., судовий збір у розмірі 103 грн.40 коп. (а.с.236).
Позивач та його представник у судовому засіданні під тримали позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач і представник позивача вважали звільнення незаконним у зв'язку із не складенням протоколів про адміністративне правопорушення; недотриманням вимог щодо порядку проведення службового розслідування і порядку звільнення, без достатніх ознак дисциплінарного правопорушення; неврахуванням попередньої бездоганної служби, що призвело до моральних страждань, приниження людської гідності, позбавило засобів до існування, призвело до погіршення стану здоров'я, втрати життєвих зв'язків. Описаними вище діями відповідачів позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у порушенні трудових прав, порушенні зв'язків з колегами по роботі, чим поставлено під загрозу напрацьований ним авторитет, як відповідального й компетентного працівни ка, позивача позбавлено заробітку, він повинен докладати додаткових зусиль для відновлення порушених прав у судовому по рядку, переживаючи при цьому емоційні потрясіння, тому він вважає, що на його користь з відповідача підлягає стягненню 10000 грн. моральної шкоди.
Вважаючи звільнення незаконним, позивач просив: скасувати накази Держмитслужби України від 30.08.2010 року №1631-к та Черкаської митниці від 30.08.2010 року №258-к про звільнення та поновити на попередній посаді з дня звільнення; стягнути з відповідача -Черкаської митниці втрачене грошове забезпечення за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача -Черкаської митниці моральну шкоду 10 тисяч гривень; відшкодувати понесені документально підтверджені судові витрати; допустити негайне виконання постанови у частині поновлення на попередній посаді. Оскільки в своїх діях позивач не вбачав ознак дисциплінарного правопорушення, то підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення немає і накази про звільнення є незаконними, вказуючи про відсутність підстав для звільнення посадових осіб, що визначено ст.28 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України».
Заперечуючи проти позову представник за довіреністю (№11/1-10.21/10631) Державної митної служби України (відповідач 1) зазначала, що наказом Держмитслужби України від 30.08.2010 р. №1631-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»звільнено ОСОБА_1 у зв'язку із порушенням службової дисципліни, невиконанням нормативно - правових актів, зважаючи на результати службового розслідування за порушення вимог абз.1 ст.363 Митного кодексу України, п.1.10 Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення, затвердженого наказом ДМСУ від 08.12.98р. №771, неналежне виконання службових обов'язків, передбачених п.2.7, 2.11 посадової інструкції відповідно до п.1 ст.21, п.2 ст.22, п.6 ст.23 Дисциплінарного статуту митної служби України.
Представники відповідача 2 позовні вимоги не визнали та пояснили, що у задоволенні позову необхідно відмовити, так як позивача було звільнено із займаної посади на законних підставах, за допущення порушень службових обов'язків. Заперечуючи проти позову представник Черкаської митниці зазначив, що на підставі наказу Держмитслужби України від 30.08.2010 р. №1631-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за наказом Черкаської митниці від 30.08.2010 року №258-к «По особовому складу»було звільнено ОСОБА_1 із займаної посади. Зазначаючи про відсутність підстав для задоволення вимоги про скасування зазначених наказів і стягнення моральної шкоди представник Черкаської митниці наголосив, що відповідно до ст.ст.1173, 1174 ЦК України держава несе відповідальність за шкоду, завдану фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або його посадової особи при здійснення ними повноважень. Оскільки з позиції представників Черкаської митниці за довіреностями (№01-39/3857, №01-39/4100) оспорювані накази прийнято у межах компетенції відповідних керівників, то підстави для їх скасування і відшкодування моральної шкоди відсутні. У судовому засіданні представники відповідачів заперечували проти позовних вимог та просили суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Статтею 12 Митного кодексу України визначено, що митна служба України складається з митних органів (центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці) і спеціалізованих митних установ та організацій. Посадовими особами митної служби України є працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, на яких цим Кодексом та іншими законами України покладено здійснення митної справи, організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій і яким присвоєно спеціальні звання (ст. 407 Митного кодексу України). Вирішуючи спір, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_1 мав безпосереднє відношення до митної справи і спірні правовідносини ґрунтуються на підставі наступних основних нормативно-правових актів: Конституції України, Митного кодексу України, Закону України "Про державну службу", Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України", Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000р. N 950; наказом Державної митної служби від 29.07.2002 № 408 "Про затвердження Порядку проведення службових розслідувань у митних органах України, спеціалізованих митних установах та організаціях" та обумовлено усвідомленням високої відповідальності згідно прийнятої позивачем присяги державного службовця (а.с.22, а.с.79).
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України від 16 грудня 1993 року N 3723-XII "Про державну службу". Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Заслухавши пояснення та доводи позивача і його представника, представників відповідачів, розглянувши подані документи суд встановив, що ОСОБА_1 проходив службу у Черкаській митниці з 04.08.1994 року (наказ Черкаської митниці №165-к) по 30.08.2010 року, з 24.02.2005 року (наказ Черкаської митниці №51-к) -на посаді начальника відділу контролю переміщення товарів Черкаської митниці (а.с.60, а.с.80). У встановленому порядку позивач прийняв присягу 27.11.95р. (а.с.22, а.с.79). Перебуваючи на зазначеній посаді, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Черкаською митницею як регіональним підрозділом Державної митної служби України, отже на нього поширювалися законодавство про публічну службу, норми Кодексу законів про працю України та інші нормативно -правові акти з питань регулювання митних правовідносин. Суд зазначає, що будь-яка публічна служба є державною службою. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюються на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Кодекс адміністративного судочинства України зокрема встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно -правові спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (п.1.ч.2. ст.17), спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п.2.ч.2.ст.17).
Судом прийнято до уваги, що позивач у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (N 254к/96-ВР від 28.06.96 р.) як посадова особа державного органу зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог ст.4 Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України" кожна посадова особа митної служби зобов'язана: додержуватися Конституції України, Митного кодексу України, цього Статуту та інших законів України; поважно ставитися до громадян, не порушувати їх прав і свобод, не принижувати їх честі та гідності; додержуватися порядку та умов проходження служби в митних органах, не допускати вчинків, не сумісних із статусом посадової особи митної служби; у службовій діяльності бути чесним, об'єктивним та дотримуватись урочистого зобов'язання; додержуватися норм професійної етики, виявляти повагу до керівників і один до одного, не вчиняти дій, що можуть призвести до приниження честі та гідності громадян, втрати незалежності та об'єктивності під час виконання службових обов'язків; бути взірцем виконання службових обов'язків, виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність і допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні адміністративного позову відмовити з наступних підстав.
Колегія суддів вважає, що видаючи наказ Держмитслужби України від 30.08.2010 р. №1631-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»та наказ Черкаської митниці від 30.08.2010 року №258-к «По особовому складу»стосовно позивача, суб'єкти владних повноважень не вийшли за межі наданих повноважень, а тому вказані накази не підлягають скасуванню.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються колегія суддів зазначає наступне.
Наказом Держмитслужби України від 30.08.2010 р. №1631-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»за допущені порушення при здійсненні митного контролю та митного оформлення ВМД (у т.ч. ВМД №902000010/2010/702509, ВМД №902000010/2010/702507 -а.с.67) зазначених у констатуючій частині (вищевказані по відношенню до наказуючої частини -а.с.68), а саме: ОСОБА_1, начальником відділу контролю за переміщенням товарів Черкаської митниці, порушено вимоги абзацу 1 ст.363 Митного кодексу України, п.1.10 Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення, затвердженого наказом Держмитслужби від 08.12.1998р. №771, що свідчить про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків, передбачених п.2.7, п.2.11 Посадової інструкції начальника відділу контролю за переміщенням товарів Черкаської митниці (а.с.71) за вчинення дисциплінарного правопорушення, на підставі вимог ст.21, п.1 п.2 ст.22, п.6 ст.23 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 06.09.2005р. №2805-IV було звільнено ОСОБА_1 із займаної посади 30.08.2010р. (а.с.72), про що зроблено запис у трудовій книжці на стор.17 (а.с.24). Наказом (п.1.1) Черкаської митниці від 30.08.2010 року №258-к «По особовому складу»відповідно до наказу Держмитслужби України від 30.08.2010 р. №1631-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» звільнено 30.08.2010р. із займаних посад працівників митної служби , а серед них і позивача (а.с.76).
Колегія суддів відмічає, що на а.с.74 щодо ознайомлення позивачем з наказом зазначено: «30.08.2010р. 18.30 ОСОБА_1 (із наказом не згоден, оскільки мені не дали можливості надати заперечення щодо акту службового розслідування)», хоча у позовних вимогах питання про визнання неправомірними дій (бездіяльності) відповідача 1 чи відповідача 2 щодо призначення, проведення, оформлення, реалізації матеріалів цього розслідування не зазначено. Проте, як зазначено у акті про відмову від підписання акту службового розслідування від 21.08.2010р. (а.с.75) ОСОБА_1 ознайомився з актом, але відмовився від його підпису без заявлення мотивів. У судовому засіданні позивач пояснив, що йому для ознайомлення дали папери про результати проведеного розслідування на виконання наказу від 17.08.2010р. №929, а у зв'язку із тим, що вони не були ніким не підписані, то не було впевненості, що це саме акт службового розслідування. У судовому засіданні представники відповідачів пояснили, що проект акту, що надійшов (а.с.228-229) службовими каналами -електронною поштою (за відсутності запроваджених цифрових підписів) відповідає акту, що міститься у матеріалах справи із яким ознайомлені інші посадові особи, проте сумніву у них щодо автентичності останнього не виникало(а.с.231), оскільки територіальний підрозділ виконував доручення вищестоящої організації (а.с.202).
Згідно з частиною першою статті 79 КАС України, письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять у собі відомості про обставини, що мають значення для справи.
Листом від 14.09.2010р. позивач поінформований про те, що матеріали службового розслідування, проведеного митницею відповідно до наказу Черкаської митниці від 17.08.2010р. №326 06.09.2010р. передано у повному обсязі до прокуратури м. Черкаси для проведення перевірки та прийняття рішення у порядку ст.97 КПК України. Черкаською митницею надано позивачу можливість ознайомитись з копіями матеріалів службового розслідування, виготовленими відповідно до п.13 порядку формування документів та матеріалів службового розслідування в справи та їх передання до правоохоронних органів або інших органів державної влади, затвердженого наказом ДМСУ від 15.08.2003р. №555, і ОСОБА_1 письмово зазначив про ознайомлення з останніми (а.с.103). Додаткового щодо цього при вивченні обставин справи та доказів встановлено, що слідчим слідчого відділу УСБУ в Чернігівській області 29.09.2010р. постановлено провести у приміщенні Черкаської митниці виїмку документів, що стосуються митного оформлення в Черкаській митниці вантажу «суміш…», що відправлявся у 2010 році (а.с.225) у зв'язку із порушенням кримінальної справи стосовно громадян України ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, (ОСОБА_5 -був водієм при перевезенні вантажу за ВМД №902000010/2010/702509 -а.с.9, а.с.11, а.с.155). У констатуючій частині наказу зазначено, що на підставі пояснень водіїв встановлено чотири випадки незаконного переміщення через митний кордон України 23.05.10 та 05.06.10 під виглядом товару -«клейова суміш»товарів народного споживання за ВМД у т.ч. № №902000010/2010/702509, 902000010/2010/702507 митне оформлення яких здійснено без проведення належного митного контролю (акт службового розслідування -а.с.163, а.с.180). Відповідно до пояснень водія ОСОБА_5, яким було здійснено переміщення товарів за ВМД № №902000010/2010/702509 поставки було проведено за тією ж контрабандною схемою із заміною вмісту вантажного відсіку (а.с.201). Поставою від 09.09.2010р. заступником начальника Чернігівської митниці -начальник служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил порушив кримінальну справу №2010/102/09 стосовно громадян і зокрема ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.15,ч.2 ст.201 КК України.
Як зазначив позивач підставою для прийняття спірних наказів слугували наступні обставини. У зв'язку із неможливістю доставки перевізником вантажу за ВМД № №902000010/2010/702509, 902000010/2010/702507, що переміщувався двома автомобілями ТОВ «СЕАН»у встановлений Черкаською митницею термін -01.06.2010р. до Чернігівської митниці призначення не прибули. Директор ТОВ «СЕАН»заявами від 01.06.2010р. (а.с.9, а.с.10), а 02.06.2010р. за даними позову (а.с.5) і пояснень ОСОБА_1 (а.с.204) звернувся до Черкаської митниці для продовження терміну доставки вантажу (з доданням довідок про захворювання водіїв і перебуванням на стаціонарному лікуванні до 01.06.2010р. включно -а.с.11, що спростовується показами самих водіїв -а.с.215), що були зареєстровані вх.№4768/01-43 лише 03.06.2010р. Зі змісту позовної заяви убачається: «оскільки автомобілі на той час перебували не в зоні митного контролю, мною було запропоновано перевізнику доставити їх в зону митного контролю для забезпечення проведення необхідних митних процедур, що останнім було виконано лише 03.06.2010р.» і поясненнями підтверджується (а.с.204), що без огляду транспортних засобів з вантажем строк доставки не продовжується, так як перевізник фактично з'явився у Черкаській митниці 01.06.2010р., то протокол про порушення митних правил позивачем не складено(а.с.205).
Колегія суддів враховує доводи предста вників відповідачів про те, що позивач не наділений повноваженнями визначатись самостійно (з огляду на посаду і статус) складати чи ні протокол, а зобов'язаний це зробити згідно вимог чинного законодавства і передати на розгляд відповідному керівнику, який уповноважений прийняти управлінське рішення (притягнути чи звільнити від відповідальності порушника митних правил).
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що відповідно до митного оформлення (а.с.221-222) 28.05.2010р. посадовою особою відділу митного оформлення Черкаської митниці за ВМД №902000010/2010/702509 здійснено оформлення вантажу «…клейова суміш…»до Російської Федерації. Відповідно до ч.2 ст.93 митного кодексу України встановлено строк доставки 01.06.2010р. - гр.50 цієї ВМД із відповідними зобов'язаннями перевізника на підставі п.3.2 Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення, затвердженого наказом ДМСУ від 08.12.1998р. №771/98, що використовується як документ контролю доставки. У встановлений митницею строк вантаж до митниці призначення не прибув. Не доставка до митного органу товару, що перебуває під митним контролем і перевозиться з одного митного органу до іншого являє собою правопорушення, передбачене ст.332 Митного кодексу України. Відповідно до п.1.10 Положення №771/98 у разі виявлення фактів недопоставки товарів в митницю призначення справу про порушення митних правил порушує митниця, якій було надано відповідне зобов'язання про доставку. На виконання посадової інструкції (а.с.12) начальник (ознайомився і отримав копію позивач -а.с.18) відділу контролю за переміщенням товарів, затвердженої 15.04.2010р. начальником Черкаської митниці начальник відділу - контролює та аналізує стан боротьби з контрабандою та порушенням митних правил та вживає заходи по їх недопущенню (п.2.7), здійснює контроль за доставкою вантажів до митниць призначення (п.2.11). Відповідно до положень ч.1 ст.363 Митного кодексу України про кожний випадок виявлення порушень митних правил уповноважена особа митниці, що виявила таке порушення, складає протокол. Актом службового розслідування встановлено факт вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення (а.с.205 -протокол не складався) через невиконання нормативно -правових актів, що регламентують питання здійснення контролю за переміщенням товарів під митним контролем (а.с.169).
Із аналізу вказаної вище норми не вбачається жодних виключень, не міститься жодних оговорок (особливих чи форс мажорних обставин) з настанням яких протокол не складається, не вказано порядку і способу дій щодо звільнення посадових осіб від обов'язку його складання, що можна кваліфікувати у разі невиконання припису як порушення вимог закону і порушення порядку здійснення митного контролю, передбачених діянь порушення службової дисципліни (ч.1 ст.22 Статуту).
Порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України (ст.21 Статуту).
З'ясовуючи чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження колегія суддів зазначає наступне.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів") зазначено (п.18), що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, що стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Питання забезпечення і додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень до посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, врегульовані Дисциплінарним статутом митної служби України, затвердженим Законом України від 06.09.2005 "Про Дисциплінарний статут митної служби України". Пунктом 6 ст. 23 Дисциплінарного статуту митної служби України передбачено звільнення з митної служби. На переконання колегії суддів з урахуванням вивчення усіх обставин справи, причинно-наслідкового зв'язку за не складання протоколу та як наслідок не притягнення до відповідальності порушників -учасників митних правовідносин при явних порушеннях митного законодавства уповноваженими особами (можна вважати, що при з'ясуванні усіх обставин можливого розгляду справи не виключається ненастання значних негативних наслідків у подальшому), ненастання невідворотної відповідальності за зловживання правами, тому присутні підстави передбачені ст. 28 вказаного Статуту, коли може мати місце факт звільнення -порушення посадовою особою митної служби вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, що призвело до заподіяння матеріальних збитків державі, територіальній громаді, юридичним чи фізичним особам.
Колегія суддів враховує, що ст.27 вказаного Статуту визначено, що стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен ураховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж: роботи в митних органах. Актом службового розслідування зазначено: ОСОБА_1, начальник відділу контролю за переміщенням товарів Черкаської митниці з 25.02.05, освіта вища, в митній службі працює з 27.11.95р.; заохочення:нагрудний знак «за сумлінну службу в митних органах України»2001р., пам'ятний нагрудний знак «15 років митній службі України»2006р., нагрудний знак «за сумлінну службу в митних органах України»3 ступеня -2009р. Стягнення не має (а.с.165). Проте, відповідно до пп.4.1, 4.2 посадової інструкції (а.с.17) ОСОБА_1 несе відповідальність за невиконання Урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби України та порушення Присяги державних службовців, неналежне виконання службових обов'язків (а.с.169).
Відповідно до п. 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 950 від 13.06.2000, відносно державних службовців може бути проведено службове розслідування, тобто ця вимога не носить обов'язковий характер, а тому не зобов'язує відповідача проводити таке розслідування при вирішенні питання про звільнення державного службовця у разі порушення ним присяги, несумлінного виконання своїх службових обов'язків.
Звільнення посадових осіб як вид дисциплінарного стягнення є значним, проте припинення державної служби та звільнення як крайній захід до ОСОБА_1 керівництвом митниці не було застосовано, що може розцінюватись як фоктор врахування попередніх заслуг позивача. Відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (догана і звільнення), державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону. Статтею 14 Закону України "Про державну службу" передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. В окремих випадках особи, винні у порушенні законодавства про державну службу, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
Оскільки ОСОБА_1 прийняв Присягу державного службовця, тривалий час отримував заохочення, повинен бути взірцем для колег і підлеглих по службі, а відповідачами було надано достатньо доказів на підтвердження несумлінного виконання обов'язків, їх невиконання (а.с.155) та неналежне виконання (відсутність аналітично -пошукової роботи з боку посадових осіб служби Черкаської митниці; виконання обов'язків контролю та аналізу стану боротьби з контрабандою та стану митного контролю в зоні діяльності, контролю за доставкою вантажів до митниць призначення -а.с.13, а.с.231), перевищення своїх повноважень (поза межами компетенції, без будь -якого інформування вищестоящого керівника про поважність причин і за відсутності письмових дозволів, резолюцій щодо можливих виключень із встановлених правил обов'язкового складання протоколу про порушення митних правил -а.с.154), та у зв'язку з цим як наслідок за вчинок, що не сприяє формуванню позитивної ділової репутації державного органу, в якому він працював (сприяння реалізації схеми незаконного переміщення товарів через митний кордон України -а.с.231), та враховуючи акт службового розслідування від 22.04.2008р., а також штучні, на думку суду, причини з боку позивача щодо не ознайомлення з ним та факт дисциплінарного проступку у зв'язку із не складанням протоколу за порушення митних правил і у зв'язку із цим нездійснення контролю за доставкою вантажів до митниць призначення, колегія суддів дійшла висновку, визнавши правомірними оспорювані накази та не вбачає підстав для їх скасування.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Службова дисципліна в митній службі України полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління. Дисциплінарна відповідальність -це обов'язок державного службовця відповідати за здійснений ним дисциплінарний вчинок та нести міру стягнення, передбачену чинним законодавством.
Проте, в матеріалах адміністративної справи та в поясненнях позивача відсутні докази і доводи, що свідчать про неможливість складання протоколу чи заборону його складання, чи незаконну вказівку про його не складання чи обставини щодо наявних технічних, часових, документального забезпечення можливостей у зв'язку із незабезпеченням безумовного виконання службових обов'язків. Порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України. Дисциплінарні стягнення застосовуються керівниками митних органів безпосередньо після виявлення дисциплінарних правопорушень, але не пізніше одного місяця від дня виявлення і шести місяців від дня їх вчинення, не рахуючи обставин, визначених статтею 26 цього Статуту. Пунктом 6 ст. 23 Статуту встановлено, що за вчинення дисциплінарних правопорушень до посадових осіб митної служби можуть бути застосовані дисциплінарні стягнення, зокрема звільнення з митного органу. Відповідно до положень ст. 32 Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України" та п. 5 Порядку проведення атестації посадових осіб митної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року N 1984, проведення позачергової атестації можливе лише у випадку допущення суттєвих недоліків у роботі під час виконання службових обов'язків та порушення урочистого зобов'язання посадової особи митної служби. Із зазначеного слідує, що недолік не є тотожним поняттям правопорушенню, тому керівник має право визначати міру відповідальності у разі виявлення порушень службової дисципліни. Відповідно до пункту 31 Дисциплінарного статуту службове розслідування може передувати накладенню дисциплінарного стягнення на службовця митної служби, а може і не передувати. Разом із тим, якщо на службовця накладається стягнення у формі звільнення, то проведення службового розслідування обов'язкове. Наказом державної митної служби від 29.07.2002 № 408 "Про затвердження Порядку проведення службових розслідувань у митних органах України, спеціалізованих митних установах та організаціях" визначено, що службове розслідування проводиться (2.1): у разі невиконання або неналежного виконання посадовими особами митної служби України службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду державі, підприємству, установі, організації, громадянинові чи об'єднанню громадян; у разі недодержання посадовими особами митної служби України законодавства про державну службу, про боротьбу з корупцією, а також при порушенні етики поведінки; на вимогу посадової особи митної служби України з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри. На час розгляду справи сторонами не надано інформації про скасування чи визнання нечинними наказів про призначення і проведення службових розслідувань, а саме: наказу Черкаської митниці від 25.08.2010р. №337 «Про внесення змін до наказу Черкаської митниці від 17.08.2010р. №326 «Про проведення службового розслідування»»(а.с.122-123) та наказу ДМСУ від 17.08.2010р. №929 «Про проведення службового розслідування»(а.с.177) і у позовних вимогах ОСОБА_1 щодо визнання останніх неправомірними не йдеться.
Перелік випадків, за яких дисциплінарне стягнення не застосовується, встановлено пунктом 26 Дисциплінарного статуту: у разі відсутності посадової особи митної служби на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; під час перебування у відпустці або відрядженні; під час службового розслідування. Керівник вищого рівня має право в місячний строк скасувати чи пом'якшити дисциплінарне стягнення, накладене керівником нижчого рівня, або застосувати більш суворе дисциплінарне стягнення, якщо встановить, що воно не відповідає тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини (п. 37 Дисциплінарного статуту).
Оспорюваний наказ Держмитслужби України від 30.08.2010 р. №1631-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»прийнято у межах компетенції голови ДМСУ, що визначена ст.34 Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України", п.п.13 п.9 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою КМУ від 18.07.2007р. №940, за встановленою формою і відповідно до діючого законодавства, а прийнятий на його підставі відповідний наказ територіального органу - Черкаської митниці від 30.08.2010 року №258-к «По особовому складу»не суперечить законодавству.
На думку колегії суддів, відповідачами доведено правомірність дій щодо дотримання встановленого порядку звільнення позивача за допущення порушень службової дисципліни, невиконання нормативно -правових актів з митної справи, а тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін та з урахуванням положень зазначеної статті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 05.10.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі здійснено з урахуванням вимог ст.167 КАС України, про що повідомлено у судовому засіданні.
Оскільки судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір згідно статті 94 КАС України поверненню з бюджету не підлягає.
Керуючись ст.ст.11, 14, 71, 86, 89, 94, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Черкаської митниці державної митної служби України про скасування наказів про звільнення від 30.08.2010 року №1631-к і від 30.08.2010 року №258-к та поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди у розмірі десять тисяч гривень, компенсації судових витрат за документально підтвердженими документами, відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 11 жовтня 2010 року.
Головуючий суддя Л.В. Трофімова
Суддя С.О. Кульчицький
Суддя Р.В. Холод