№ 2а-4332/10/2370
05.10.2010 р. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді -Трофімової Л.В.,
при секретарі Кириченко Н.В.,
за участю:
представників позивача - Мартинюка І.Г. та Божко А.М. (за довіреностями № 27, № 28), представника відповідача - Радченко О.П. (за довіреністю № 279/10-017),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Черкаського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод теплоізоляційних матеріалів «Техно»»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06 вересня 2010 року № 0000822304/0,
13.09.2010р. (вих.08.09.2010р. №08/10) до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Завод теплоізоляційних матеріалів «Техно»»до державної податкової інспекції у м. Черкаси, в якій просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000822304/0 від 06.09.2010 р. на загальну суму 192672 грн. 00 коп.
Позивач обгрунтовує позицію тим, що з 21.08.2010 р. по 26.08.2010р. посадовими особами відповідача була проведена позапланова перевірка ТОВ «Завод теплоізоляційних матеріалів «Техно»»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 192672 грн. 00 коп. за червень 2010 року на рахунок платника в банку, про що складено акт перевірки від 27.08.2010р. №1882/23-4/35492904 на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.09.2010 р. №0000822304/0, на думку позивача, є протиправним і підлягає скасуванню. У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі надав пояснення анлогічні викладеним у адміністративному позові та просив суд його задовольнити.
Представник ДПІ у м. Черкаси адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні повністю. Свої заперечення представник відповідача мотивує тим, що позивачем укладено нікчемний правочин на поставку товару, контрагентом позивача не задекларовано та не сплачено до бюджету податок на додану вартість, а тому вчинені господарські операції мають ознаки фіктивності, а первинні документи позивача не відповідають вимогам чинного законодавства і містять недостовірну інформацію.
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод теплоізоляційних матеріалів «Техно»»(далі - ТОВ «Завод теплоізоляційних матеріалів «Техно»») зареєстроване 05.10.2007 року за № 10261020000008346 виконавчим комітетом Черкаської міської ради та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10.12.2007 р. № 100082127.
Як убачається з матеріалів справи підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.09.2010р. №0000822304/0 слугували висновки акта державної податкової інспекції у м. Черкаси про результати позапланової перевірки ТОВ «Завод теплоізоляційних матеріалів «Техно»» від 27.08.2010 р. №1882/23-4/35492904 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 р.
Так, за висновками вказаного акта перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі - Закон №168/97), а саме: завищення ТОВ «Завод теплоізоляційних матеріалів «Техно»»податкового кредиту з ПДВ за травень 2010 р. на суму 192672 грн. 00 коп., податковий кредит за червень 2010 р. на суму 20508 грн 03 коп. та порушення п.п. 7.4.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР, а саме: завищення ТОВ «Завод теплоізоляційних матеріалів «Техно»» суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010 р. на суму 192672 грн. 00 коп.
З матеріалів справи убачається, що податковим повідомленням-рішенням від 06.09.2010р. №0000822304/0 (а.с.26) згідно пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону №168/97 на підставі акта первірки від 27.08.2010 р. №1882/23-4/35492904, яким встановлено порушення пп.7.7.2, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168/97 ТОВ «Завод теплоізоляційних матеріалів «Техно»» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 192672 грн. На стор.3 акта перевірки (а.с.10) зазначено, що на порушення пп.7.2.3. п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97 підприємством завищено суму податкового кредиту квітня 2010р. на 34492,25грн., травня 2010р. на 192672, 03грн. На стор.9 акта перевірки вказано, що станом на 26.08.2010р. згідно даних баз співвставлення сум податкових зобов'язань та сум податкового кредиту на рівні ДПА України обліковується розбіжність між сумою податкового кредиту, задекларованого ТОВ «Завод теплоізоляційних матеріалів «Техно»»та податковими зобов'язаннями постачальників, зокрема ТОВ «Торгівельний ДІМ ЮРПАК»(код ЄДРПОУ 36094528) за декларацією з ПДВ за червень 2010р. у зв'язку із невизнанням її як податкової звітності, за травень 2010р. (а.с.12, а.с.16).
Проте, позивачем повідомлено, що директором ТОВ «Торгівельний ДІМ ЮРПАК»(код ЄДРПОУ 36094528) надано інформацію (а.с. 27), що декларації з ПДВ за квітень, травень, червень, липень 2010р. прийнято податковою інспекцією.
Відповідно до п. 1.11 ст.1 Закону № 2181-ІІІ податкова декларація, розрахунок -документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору. Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання -самостійно визначене платником податків у поданій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Таким чином, податкова декларація з додатками є документом, що підтверджує факт виникнення податкового зобов'язання на підставі правомірно виданих податкових накладних. Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР пов'язує виникнення права платника податків на отримання бюджетного відшкодування лише при фактичній надмірній сплаті податку, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку в ціні товару. Відповідачем не доведено неправомірність формування податкового кредиту як складової для визначення права на бюджетне відшкодування (пп.7.7.1 ст.7).
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Аналізуючи наведені вище норми Закону № 168/97-ВР, а також дослідивши та оцінивши усі матеріали у справі, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято у порушення вимог законодавства, не ґрунтується на законні підстави з огляду на наступне. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Актом перевірки встановлено порушення п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та згідно із п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону (а.с.105).
Відповідач у судовому засіданні не довів у чому полягає порушення позивача при відображенні господарських операцій з контрагентом ТОВ «Торгівельний ДІМ ЮРПАК»(код ЄДРПОУ 36094528). Проте позивач надав достатньо доказів, що свідчать про правомірність відображення ним у податковій декларації при визначенні податкового кредиту за червень 2010р. господарських операцій з контрагентом ТОВ «Торгівельний ДІМ ЮРПАК», що підтверджується податковими накладними (а.с.48, а.с.49, а.с.50), товарно-транспортними накладними (а.с.44,а.с.46), платіжними документами (а.с.51-54) і поясненнями бухгалтера у судовому засіданні щодо здійснення бухгалтерського і податкового обліку на виконання договорів (а.с.41-42) за видатковими накладними (а.с.43,а.с.45).
Вимоги до оформлення документів господарської діяльності викладені в частинах 2 і 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІ, відповідно до яких: «…первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції…». Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до ст.7 Закону № 168/97-ВР порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду(пп.7.7.1).
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність дій щодо зменшення податкового кредиту та прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000822304/0 від 06.09.2010р. на загальну суму 192672 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін та з урахуванням положень зазначеної статті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 05.10.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі здійснено з урахуванням вимог ст.167 КАС України, про що повідомлено у судовому засіданні.
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 11,14, 71, 86, 94, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2010 року № 0000822304/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування товариства з обмеженою відповідальністю «Завод теплоізоляційних матеріалів «Техно»»з податку на додану вартість на суму 192672 гривні.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Завод теплоізоляційних матеріалів «Техно»» 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 11 жовтня 2010 року.
Суддя Л.В.Трофімова