18 жовтня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-4663/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,
за участю секретаря - Кусайло Я.Г.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Висоцької Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Октябрського районного відділу реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -
01 жовтня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Октябрського районного відділу реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 28 липня 2010 року вона телефоном звернулася до Октябрського районного відділу реєстрації актів цивільного стану Полтавського управління юстиції, щодо отримання статистичної інформації про кількість укладених і розірваних шлюбів за останній тиждень. Однак працівник відповідача, який представився начальником відділу РАЦС, відмовився від надання необхідної інформації телефоном. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки вони суперечать Конституції України та Закону України «Про інформацію».
Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник позивача позов не визнав. У наданих письмових запереченнях зазначив, що стаття 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» передбачає обов'язок журналіста представлятися та пред'являти редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації, чого позивачем зроблено не було. У зв'язку із цим відповідь про неможливість надання запитуваної інформації в телефонному режимі є цілком правомірною. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши інші докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 липня 2010 року, позивач, який є журналістом полтавської газети "Коло" (посвідчення від 02.09.2008 року), звернувся телефоном до Октябрського районного відділу реєстрації актів цивільного стану Полтавського управління юстиції, щодо отримання статистичної інформації про кількість укладених і розірваних шлюбів за останній тиждень, однак отримав відмову.
Вважаючи таку відмову неправомірною, газета, в якій працює позивач, направила до Полтавського міського управління юстиції, якому безпосередньо підпорядкований відповідач, скаргу №226 від 29 липня 2010 року.
Листом від 09 серпня 2010 року №10-07/693 Полтавське міське управління юстиції повідомило скаржника, що 28 липня 2010 року до відповідача зателефонувала невідома громадянка, яка назвалася кореспонденткою газети «Коло»та почала вимагати офіційні відомості щодо кількості зареєстрованих та розірваних шлюбів. У зв'язку із тим, що в телефонному режимі зазначену особу встановити було неможливо, а також враховуючи те, що вказана інформація повинна надаватися як офіційний документ (офіційна інформація), у наданні такої інформації в телефонному режимі було відмовлено. Крім того, Управлінням юстиції було викладено прохання в подальшому звертатися для отримання інформації шляхом направлення запитів, листів або шляхом усних особистих звернень.
Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо відмови в наданні позивачу інформації, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про інформацію»всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Згідно статті 14 цього Закону, одержання інформації - це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.
Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що інформація державних органів та органів місцевого самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого самоврядування.
Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого самоврядування, а також документи, підготовлені у процесі здійснення регуляторної діяльності.
Інформація державних органів та органів місцевого самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом: опублікування її в офіційних друкованих виданнях, розміщення на офіційних сторінках відповідних органів влади у мережі Інтернет або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій; опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації; безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами); надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами; оголошення її під час публічних виступів посадових осіб.
Джерела і порядок одержання, використання, поширення та зберігання офіційної інформації державних органів та органів місцевого самоврядування визначаються законодавчими актами про ці органи.
Джерелами інформації, відповідно до статті 26 Закону України «Про інформацію»є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.
Статтею 27 Закону встановлено, що передбаченою законом матеріальною формою одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві є документ.
Первинний документ - це документ, що містить в собі вихідну інформацію.
Вторинний документ - це документ, що являє собою результат аналітико синтетичної та іншої переробки одного або кількох документів.
У своєму адміністративному позові позивач посилається на частину 6 статті 32 Закону України «Про інформацію», яка передбачає обов'язок органів виконавчої влади та їх посадових осіб надавати інформацію, що стосується їх діяльності, зокрема, по телефону.
При цьому, позивачем не взято до уваги той факт, що вказана інформація надається по телефону після надання до органу законодавчої, виконавчої або судової влади, відповідного запиту щодо надання письмової або усної інформації. При цьому, у запиті повинно бути зазначено прізвище, ім'я та по батькові запитувача, документ, письмова або усна інформація, що його цікавить, та адреса за якою він бажає одержати відповідь.
Необхідність подання інформаційного запиту також передбачена Розділом ІІІ Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Зокрема, статтею 35 вказаного Закону встановлено, що порядок і форма запиту щодо доступу до офіційних документів і запиту щодо надання письмової або усної інформації для друкованих засобів масової інформації, строки їх розгляду, відмова та відстрочка задоволення, порядок відшкодування витрат, пов'язаних із задоволенням запитів, а також характер документів та інформації, що не підлягають наданню для ознайомлення за запитом, визначаються Законом України "Про інформацію".
Таким чином, законодавством чітко передбачено необхідність подання журналістом запиту для подальшого отримання необхідної інформації письмово, усно, по телефону тощо.
Крім того, у судовому засіданні представником відповідача було зазначено, що для отримання позивачем інформації про кількість укладених та розірваних шлюбів, керівнику друкованого засобу масової інформації достатньо одноразово направити відповідачу офіційне звернення щодо цього питання, яке буде розглянуто та вирішено в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Також, суд зазначає, що статтею 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»до одного з обов'язків журналістів віднесено обов'язок представлятися та пред'являти редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації. При цьому, журналіст несе відповідальність в межах чинного законодавства за перевищення своїх прав і невиконання обов'язків, зокрема і обов'язку представлятися та пред'являти редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує належність до друкованого засобу масової інформації.
У судовому засіданні було встановлено, що відповідач не мав можливості у телефонному режимі належним чином ідентифікувати особу, яка зверталася до нього щодо отримання необхідної інформації, у зв'язку з відсутністю письмового запиту, або будь-яких офіційних документів, які б підтверджували право позивача на отримання такої інформації.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд не вбачає в діях відповідача порушень вимог Закону України «Про інформацію».
Вимога позивача стосовно зобов'язання відповідача надавати йому, я журналісту, телефоном статистичної інформації про кількість укладених і розірваних шлюбів за тиждень і не чинити перешкод у подальшому при звернення телефоном для отримання цієї інформації, на думку суду задоволенню не підлягаю, оскільки дана вимога є передчасною.
Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання. Виходячи зі змісту законодавства воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини. У разі, якщо керівництвом газети, працівником якої є позивач, буде подано до Октябрського районного відділу реєстрації актів цивільного стану Полтавського управління юстиції, офіційне звернення щодо надання інформації, в порядку, визначеному чинним законодавством України, відповідач буде зобов'язаний у порядку та у строки, встановлені Законом, розглянути та вирішити його. Підстав вважати, що відповідач буде відмовлятись від такої дії, на момент розгляду справи судом, немає.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністраного позову ОСОБА_1 до Октябрського районного відділу реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 18 жовтня 2010 року.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва