13 жовтня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-2598/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
при секретарі - Вовченко Т.П.,
за участю:
представника позивача - Савченко Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч" до Решетилівського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
08 червня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч" (надалі - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Решетилівського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2010 р. № 0000041702/0, від 07.05.2010 р. № 0000041702/1 та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.02.2010 р. № 0000052301, від 23.04.2010 р. № 0000122301.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки у акті № 25/230/32500346 від 25.01.2010 року, на підставі якого винесені спірні рішення, є необґрунтованими, оскільки перевіркою не встановлено факт перебування контрагентів позивача у трудових відносинах з ним на підставі трудового чи цивільно-правового договору. Вказував, що відповідачем у ході перевірки не встановлювався статус контрагентів -фізичних осіб-підприємців, тому висновок про те, що контрагенти є фізичними особами, а позивач є їх податковим агентом у розумінні статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" безпідставні. Зазначав, що питання про здійснення позивачем касових операцій було досліджено не у повному обсязі. Вважає, що відповідачем не встановлено у акті порушення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, за яке на підставі ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки” до позивача було застосовано штрафні санкції.
Представник позивача у судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2010 р. № 0000041702/1 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.04.2010 р. № 0000122301.
Відповідач надав суду письмові заперечення, у яких на підтвердження правомірності спірних податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій зазначив, що перевіркою, що набрала форму акта № 25/230/32500346 від 25.01.2010 року, встановлено порушення позивачем п. “а”п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", при цьому донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 4518 грн. 55 коп. Також, встановлено порушення п. 2.11 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 “Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, а саме: перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки в сумі 246216 грн. 65 коп. Зокрема, перевіркою встановлено, що позивачем виплачено кошти фізичним особам згідно платіжних доручень за товари та надані послуги, при цьому податок з доходів фізичних осіб із даних платежів позивачем не утримано. Вказані висновки обґрунтовані відсутністю у позивача на момент перевірки копій свідоцтв про реєстрацію даних осіб як фізичних осіб-підприємців та свідоцтв про сплату ними єдиного податку. Щодо порушення касової дисципліни зазначав, що сума штрафних санкцій розрахована з урахуванням вимог ст. 250 Господарського кодексу України починаючи з 13.02.2009 року із суми 50900 грн. 39 коп. Вказував, що оскільки спірні рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, то податкове повідомлення-рішення № 0000041702/0 від 18.02.2010 року та рішення № 0000052301 від 18.02.2010 року є відкликаними.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч", ідентифікаційний код 32500346, є юридичною особою, зареєстроване Решетилівською районною державною адміністрацією Полтавської області 110.06.2003 року за № 15781200000000286, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 546535.
Товариство взято на податковий облік у Решетилівському відділенні Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції з 25.06.2003 року за № 489, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 26.06.2003 р. № 854.
У термін із 30.11.2009 року по 18.01.2010 року посадовими особами Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції на підставі направлень від 30.11.2009 р. № 000563, від 25.12.2009 р. № 000623 проведено планову виїзну перевірку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч", код за ЄДРПОУ 32500346, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року.
За результатами перевірки було складено акт від 25.01.2010 р. № 25/230/32500346, у якому зафіксовано (стор. 45 акту), зокрема, порушення позивачем:
- п. “а”п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", при цьому донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 4518 грн. 55 коп. в тому числі: за 2006 рік -1027 грн., за 2007 рік -2741 грн. 55 коп., за 2008 рік -750 грн.;
- п. 2.11 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 “Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, а саме, перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки в сумі 246216 грн. 65 коп.
На підставі акту перевірки Решетилівським відділенням Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції винесено податкове повідомлення -рішення від 18.02.2010 року № 0000041702/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч" визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 13555 грн. 65 коп., з них: за основним платежем у сумі 4518 грн. 55 коп. та за штрафними санкціями - в сумі 9037 грн. 10 коп.
Також, 18.02.2010 року Решетилівським відділенням Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції винесено рішення № 0000052301 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення розд. 2 п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, в сумі 28235 грн. 97 коп.
З даними рішеннями не погодився позивач та оскаржив його в адміністративному порядку.
Рішенням Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції від 28.04.2010 року № 1373/10/25-014 податкове повідомлення-рішення від 18.02.2010 року № 0000041702/0 скасовано в частині 1027 грн. нарахованого податку з доходів фізичних осіб та застосованої штрафної санкції в сумі 2054 грн., в іншій частині - залишено без змін.
07 травня 2010 року Решетилівським відділенням Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0000041702/1, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч" визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 10474 грн. 65 коп., з них: за основним платежем у сумі 3491 грн. 55 коп. та за штрафними санкціями - в сумі 6983 грн. 10 коп.
Також, рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 13.04.2010 року № 831/10/25-016 рішення від 18.02.2010 року № 0000052301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій скасовано у частині 15510 грн. 89 коп.
Тому, Решетилівським відділенням Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції складено та направлено нове рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 23.04.2010 року № 0000122301 в сумі 12725 грн. 08 коп.
З даними рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо висновків у акті про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб, яке перевіряючі пов'язують із перерахуванням коштів особам, про яких на момент перевірки у позивача були відсутні копії свідоцтв про реєстрацію даних осіб як фізичних осіб-підприємців та свідоцтв про сплату ними єдиного податку, суд зазначає наступне.
Як вбачається із акту перевірки та не заперечується позивачем, перевіркою встановлено здійснення позивачем виплат ОСОБА_2 коштів в сумі 1400 грн. за запчастини (платіжне доручення № 1173 від 16.07.2008 р.); ОСОБА_3 коштів в сумі 3000 грн. (платіжне доручення № 127 від 31.05.2007 року); ОСОБА_4 виплачено згідно платіжного доручення № 213 від 22.08.2007 року кошти в сумі 4000 грн., згідно платіжного доручення № 231 від 05.09.2007 року кошти в сумі 600 грн., згідно платіжного доручення № 243 від 21.09.2007 року в сумі 2300 грн., згідно платіжного доручення № 261 від 15.10.2007 року в сумі 3240 грн. (за дошки); ОСОБА_5 виплачено згідно платіжного доручення № 211 від 21.08.2007 року кошти в сумі 3000 грн.; ОСОБА_6 виплачено згідно платіжного доручення № 230 від 11.09.2009 року кошти в сумі 2137 грн.; ОСОБА_7 виплачено згідно платіжного доручення № 221 від 26.05.2008 року кошти в сумі 2000 грн. та згідно платіжного доручення № 512 від 18.09.2008 року -кошти в сумі 3000 грн. (за будівельні матеріали).
Згідно із п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Відповідно до п.п. "а" п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Факт перебування зазначених фізичних осіб у трудових відносинах із позивачем у акті перевірки відповідачем не встановлено, та доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.
Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин фізичні особи -підприємці: ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.08.2010 року.
Дані особи на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані платниками єдиного податку, що підтверджується листом Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції № 9871/7/17-165 від 05.08.2010 року та свідоцтвами про сплату єдиного податку, копії яких наявні у матеріалах справи.
У ході проведення перевірки не встановлено та не надано суду доказів щодо фактичного здійснення даними особами видів діяльності, щодо яких суб'єктами господарювання не здійснювалась реєстрація при реєстрації платника єдиного податку та про які не зазначено у свідоцтвах.
Відповідно до п.п. 9.12.1. п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Пунктом 1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (надалі - Указ) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відтак, позивач не є їх податковим агентом контрагентів фізичних осіб-підприємців: ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Зважаючи на вищевикладене, та враховуючи, що фізичні особи-підприємці: ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 у періодах, в яких позивачем здійснювалось перерахування їм коштів за товари та послуги, були платниками єдиного податку, відповідач був позбавлений обов'язку перерахування податку з доходів фізичних осіб із сум, сплачених даним контрагентами.
З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем п. 2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000041702/1 від 07.05.2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч" визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 10474 грн. 65 коп., з них: за основним платежем у сумі 3491 грн. 55 коп. та за штрафними санкціями - в сумі 6983 грн. 10 коп. -прийняте без урахування всіх обставин справи необхідних для прийняття рішення, є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку рішенню Решетилівського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.04.2010 р. № 0000122301, суд дійшов наступних висновків.
Із акту перевірки вбачається, що перевіркою авансових звітів встановлено недотримання підзвітними особами позивача встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів та несвоєчасне повернення до каси залишків невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), що є порушенням п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637.
Зокрема, за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року позивачем видано з каси працівникам під звіт кошти в сумі 246216 грн. 65 коп., по яким було перевищено встановлені строки використання виданої під звіт готівки та видача готівкових коштів під звіт при наявності у підзвітних осіб залишку не прозвітованих коштів (стор. 43 акту та додаток № 3 до акту), що відобразилися у не зазначенні дати виписки звіту та сум отриманої з каси та витраченої готівки.
Відповідно до п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.
Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.
Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Згідно із п.п. 9.10.2 п. 9.10 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:
а) завершує таке відрядження;
б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.
За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.
Суд не бере до уваги копії наданих позивачем звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт із зазначенням дати складення та суми отриманої з каси та витраченої готівки, оскільки із додатку № 4 до акту перевірки вбачається, що перевіяючими у ході перевірки досліджувалися авансові звіти за перевіряємий період, на підставі дослідження яких і зроблено відповідні висновки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем було допущено порушення вимог п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу. Зокрема, за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - застосовується фінансова санкція у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.
Разом з тим, фінансові (штрафні) санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими, тому обов'язковому застосуванню підлягає стаття 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Судом встановлено, що первинне рішення № 0000052301 було винесено відповідачем 18.02.2010 року. Таким чином, із урахуванням статті 250 Господарського кодексу України, фінансові санкції можуть бути застосовані за період із 18.02.2009 року.
Із рішення Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 13.04.2010 року № 831/10/25-016 вбачається, що скасовуючи попереднє рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податковий орган розраховував фінансові санкції починаючи з 13.02.2009 року (з дати першої операції здійсненої після 25.01.2009 року-дати складення акту), що є порушенням вимог статті 250 Господарського кодексу України.
З огляду на викладене, та згідно із додатком № 3 до акту перевірки суд приходить до висновку, що строк застосування фінансової санкції в розмірі 281 грн. 25 коп. ((800 грн. + 325 грн.) х 25%) станом на 18.02.2010 року сплинув.
Відтак, рішення Решетилівської відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.04.2010 р. № 0000122301 є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування фінансових санкцій в сумі 281 грн. 25 коп.
Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч" до Решетилівського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Решетилівського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000041702/1 від 07.05.2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч" визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 10474 грн. 65 коп., з них: за основним платежем у сумі 3491 грн. 55 коп. та за штрафними санкціями - в сумі 6983 грн. 10 коп.
Визнати протиправним та скасувати рішення Решетилівської відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції від про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.04.2010 р. № 0000122301 в частині застосування фінансових санкцій в сумі 281 грн. 25 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 18 жовтня 2010 року.
Суддя А.Б. Головко