Справа: № 372/783/20 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-кп/824/1698/2024 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2 Категорія: ч. 5 ст. 185 (ст. 257, ч. 4 ст. 187) КК України
27 лютого 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням комунікальної платформи "ВКЗ" апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні № 120 191 102 000 013 02 від 17 березня 2019 року ОСОБА_6 , який брав участь у судовому провадженні, та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2023 року у кримінальному провадженні № 120 191 102 000 013 02 від 17 березня 2019 року стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Поті Республіки Грузія, громадянина Грузії, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 , судимого 22.09.2017 вироком Київського районного суду міста Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, який на підставі ухвали Апеляційного суду Харківської області від 19.12.2017 звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України іспитовим строком на 3 роки,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кутаїсі Республіки Грузія, громадянина Грузії, маючий посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , яка втратила чинність 30.09.2016, який проживав за адресою: АДРЕСА_3 , не судимого,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця Республіки Грузія, громадянина Грузії, без постійного місця проживання на території України, який періодично проживав за адресою: АДРЕСА_4 , та АДРЕСА_5 , не судимого,
обвинувачених, кожного, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_11 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
ОСОБА_12 ,
перекладача ОСОБА_13 , -
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18.12.2023 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120 191 102 000 013 02 від 17.03.2019 стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 по обвинуваченню кожного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України, повернуто прокурору для усунення виявлених недоліків.
На часткове задоволення клопотання прокурора, запобіжний захід кожному з обвинувачених ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжено до 17.01.2024 включно.
У разі внесення застави відповідно до ухвали Обухівського районного суду Київської області від 16.02.2022, термін дії обов'язків покладених судом продовжено до 17.01.2024 включно.
У задоволенні клопотань захисників обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу - відмовлено.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21.12.2023, в порядку ст. 379 КПК України виправлено описку в ухвалі Обухівського районного суду Київської області від 18.12.2023, а саме постановлено у п'ятому абзаці резолютивної частини ухвали правильно зазначити прізвище, ім'я та дату народження обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , замість помилково вказаних - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд першої інстанції вказав на його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України, оскільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення є самостійними частинами обвинувального акта мають неточність, неконкретність та розбіжність.
Водночас, суд наголосив, що відсутність в обвинувальному акті чіткого формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, що, безперечно, порушує право особи на захист.
В ухвалі суду зауважено і про те, що будь-які зміни прокурором обвинувального акта, складення ним нового обвинувального акта у ході судового розгляду зазначеного кримінального провадження відповідно до вимог ст. 338 КПК України, є нікчемними, оскільки суд не може розглядати кримінальне провадження, якщо у обвинувальному акті, який надійшов до суду (первинний), не сформульоване обвинувачення, або розглядати справу, по якій особі не було висунуте конкретне обвинувачення, оскільки вказане відомо прокурору на момент скерування даного обвинувального акта до суду.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині повернення обвинувального акта прокурору, прокурор у кримінальному провадженні № 120 191 102 000 013 02 від 17.03.2019 ОСОБА_6 , який брав участь у судовому провадженні,в апеляційній скарзі просить скасувати в цій частині ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18.12.2023, а обвинувальний акт повернути до суду першої інстанції на стадію підготовчого судового засідання.
Прокурор вважає ухвалу суду в частині повернення обвинувального акта прокурору незаконною, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , кожного, захисник їх інтересів ОСОБА_7 також подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_6 .
Захисник вважає ухвалу суду незаконною та такою, яка підлягає скасуванню у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Звертає увагу на те, що 07.11.2023 Київським апеляційним судом скасовано вирок Обухівського районного суду Київської області від 08.11.2022, а справу направлено на новий розгляд в суді першої інстанції.
Також продовжено строк міри запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою ще на 60 діб.
При продовжені строку тримання під вартою суд апеляційної станції вказав на те, що у обвинувачених немає постійного місця проживання та стійких соціальних зав'язків. Окрім того вказав на тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, а будь-яких інших підстав та наявності ризиків суд апеляційної інстанції при продовженні строку тримання під вартою не вказав.
Однак, постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції при продовженні строку міри запобіжного заходу обвинуваченим вже після ухвали про продовження судом апеляційної інстанції, безпідставно вказав на нібито існування ризиків, передбачених п.п. 1. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, як послався захисник, суд першої інстанції вказав, що прокурором доведено наявність вказаних ризиків, однак не послався на жодний доказ їх існування.
Захисник звертає увагу і на те, що обвинувачені 4 роки тримаються під вартою і ризики, які були встановлені під час застосування щодо них запобіжних заходів у вигляді триманні під вартою зникли та немає жодних доказів їх наявності.
Зауважує, що обвинувачені мають міцні соціальні зв'язки, а саме ОСОБА_8 і ОСОБА_9 одружені та мають на утриманні неповнолітніх дітей.
Окрім того, усі обвинувачені можуть проживати за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується заявою володільця вказаної квартири ОСОБА_15 .
Наголошує, що сама по собі тяжкість вчиненого злочину не може бути підставою для тривалого часу тримання під вартою на стадії досудового розслідування та судового розгляду без наявності інших підстав-ризиків. Тяжкість кримінального правопорушення є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не може бути єдиним аргументом неодноразового продовження найсуворішої міри запобіжного заходу.
Звертається в апеляційній скарзі увага і на те, що при обрані міри запобіжного заходу на стадії досудового розслідування обвинуваченим встановлено суму застави в розмірі 567.500 гривень, з урахуванням на той час вчинених кримінальних правопорушень та розмірів матеріальних збитків, але, на даний час, в ухвалі від 18.12.2023 суд першої інстанції не врахував суттєві зміни в обвинуваченні, якими було виключено обвинувачення по ряду тяжких статей КК України. В клопотанні про продовження строку тримання під вартою стороною обвинувачення не зазначені конкретні суми матеріальних збитків, які б могли бути підставою зазначення більшої суми застави, аніж ті розміри, які вказані в ст. 182 КПК України.
Заслухавши доповідь головуючої судді, пояснення прокурора, який зазначив про відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, вважав відсутніми перешкоди для призначення справи до розгляду по суті в суді першої інстанції, також заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, стверджуючи, що запобіжний захід кожному з обвинувачених був правильно продовжений, а наразі строк дії ухвали в цій частині сплив, пояснення захисника, який підтримав доводи викладені у своїй апеляційній скарзі, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, зважаючи на правильність рішення суду щодо повернення обвинувального акта, пояснення кожного з обвинувачених, які підтримали позицію свого захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України в межах апеляційних скарг з урахуванням позиції сторін в суді апеляційної інстанції.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.
Як указують приписи ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити обов'язкові відомості, перелік яких є вичерпним.
Зокрема, обвинувальний акт, згідно з положеннями п. 5 вказаної норми процесуального закону, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України, суд першої інстанції послався на те, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення мають неточність, неконкретність та розбіжність.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Так, з матеріалів провадження та досліджуваного судового рішення випливає, що за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , який надійшов до суду першої інстанції, кожний з них обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185 КК України.
За зміненим обвинуваченням в судовому засіданні стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , прокурор вважав правильним кваліфікувати дії кожного з них за ч. 5 ст. 185 КК України, за результатами розгляду якого суд першої інстанції дійшов висновку щодо кваліфікації дій ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , кожного, за ч. 3 ст. 185 КК України, за якою кожного з них і засудив вироком від 08.11.2022.
На задоволення/часткове задоволення апеляційних скарг прокурора у провадженні та захисника, ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 07.11.2023 вирок Обухівського районного суду Київської області від 08.11.2022 стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції в ухвалі від 18.12.2023 вказав на його невідповідність вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, у той же час посилаючись лише на ч. 5 ст. 185 КК України та і ще на невідповідність кваліфікації дій кожного з обвинувачених за цією нормою матеріального закону з фактичними обставинами провадження, зокрема, по епізоду стосовно потерпілої ОСОБА_16 - за кваліфікацією вчинення крадіжки в особливо великих розмірах, що не відповідає змісту первинного обвинувального акта.
У будь-якому випадку, як зауважує колегія суддів, в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , що належить розглядати суду першої інстанції згідно з положеннями розділу ІV КПК України, як визначено ч. 1 ст. 416 цього Кодексу, - на виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, викладені: фактичні обставини кримінальних правопорушень з описом конкретних дій, які інкримінуються обвинуваченим, в тих межах, в яких слідчий, прокурор вважали їх встановленими; зазначена правова кваліфікація правопорушень з посиланням на положення закону і частину статті закону про кримінальну відповідальність; окремо наведено формулювання обвинувачення, де викладена позиція сторони обвинувачення в такому виді, як це вважає за правильне прокурор, з зазначенням об'єктивної та суб'єктивної сторони інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень.
Водночас, висновки суду про відсутність в обвинувальному акті чіткого формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи, що унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, що, безперечно, як указує суд, порушує право ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 на захист, - не є беззастережними, з огляду на представлення інтересів кожного з обвинувачених у даному провадженні захисником ОСОБА_7 , який здійснює захист інтересів кожного з обвинувачених у спосіб, обраний за позицією захисту, з використанням норм міжнародного та національного законодавства.
Отже, за відсутності інших підстав для повернення обвинувального акта прокурору, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при поверненні обвинувального акта прокурору вийшов за межі своїх повноважень в підготовчому судовому засіданні, оскільки надання оцінки формулюванню обвинувачення - не узгоджуються з вимогами закону щодо розгляду питань під час підготовчого судового засідання, а тому ухвала суду першої інстанції в частині повернення обвинувального акта прокурору підлягає безумовному скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції за приписами ст.ст. 412, 415 КПК України.
Перевіряючи доводи сторони захисту щодо незаконності ухвали суду від 18.12.2023 в частині продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.
Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що судом першої інстанції продовжено обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
При цьому, враховано наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та обставини, визначені ст. 178 КПК України, у тому числі щодо особистих характеристик обвинувачених.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи, у тому числі у вигляді домашнього арешту не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків та запобігти встановленим ризикам, у тому числі, виходячи з рішення суду апеляційної інстанції від 07.11.2023, що не може бути предметом перегляду у тому числі за доводами апеляційної скарги захисника, у тому числі і колегією суддів у даному провадженні на дотримання вимог ч. 3 ст. 26 КПК України.
За наведеним, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника - залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 120 191 102 000 013 02 від 17 березня 2019 року ОСОБА_6 , який брав участь у судовому провадженні, задовольнити.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2023 року, якою прокурору повернуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120 191 102 000 013 02 від 17 березня 2019 року стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 по обвинуваченню кожного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України, в частині повернення обвинувального акта прокурору, - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4