Справа № 372/783/20 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1698/2024 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2 Категорія: ч. 5 ст. 185 КК України
12 січня 2024 року м. Київ
Суддя-доповідач - суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_2 ,
секретар судового засідання ОСОБА_3 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням комунікаційної платформи "ВКЗ" клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 120 119 102 000 013 02 від 17 березня 2019 року ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Поті Республіки Грузія, громадянина Грузії, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 , судимого 22.09.2017 вироком Київського районного суду міста Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, який на підставі ухвали Апеляційного суду Харківської області від 19.12.2017 звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України іспитовим строком на 3 роки,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кутаїсі Республіки Грузія, громадянина Грузії, маючий посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , яка втратила чинність 30.09.2016, який проживав за адресою: АДРЕСА_3 , не судимого,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця Республіки Грузія, громадянина Грузії, без постійного місця проживання на території України, який періодично проживав за адресою: АДРЕСА_4 , та АДРЕСА_5 , не судимого,
обвинувачених, кожного, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
ОСОБА_10 ,
перекладача ОСОБА_11 , -
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18.12.2023 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120 119 102 000 013 02 від 17.03.2019 стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 по обвинуваченню кожного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України, повернуто прокурору для усунення виявлених недоліків.
На часткове задоволення клопотання прокурора, запобіжний захід кожному з обвинувачених ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжено до 17.01.2024 включно.
У разі внесення застави відповідно до ухвали Обухівського районного суду Київської області від 16.02.2022, термін дії обов'язків покладених судом продовжено до 17.01.2024 включно.
У задоволенні клопотань захисників обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 - адвокатів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про зміну запобіжного заходу - відмовлено.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21.12.2023, у порядку ст. 379 КПК України, виправлено описку в ухвалі Обухівського районного суду Київської області від 18.12.2023, а саме постановлено у п'ятому абзаці резолютивної частини ухвали правильно зазначити прізвище, ім'я та дату народження обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , замість помилково вказаних - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 18.12.2023 в частині повернення обвинувального акта прокурору, прокурор у кримінальному провадженні № 120 119 102 000 013 02 від 17.03.2019 ОСОБА_14 , який брав участь у судовому провадженні, подав апеляційну скаргу.
Крім того, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 18.12.2023 в частині продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 захисник їх інтересів ОСОБА_5 також подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні № 120 191 102 000 013 02 від 17.03.2019 ОСОБА_14 , який брав участь у судовому провадженні, та адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18.12.2023 у кримінальному провадженні № 120 119 102 000 013 02 від 17.03.2019 щодо останніх.
11.01.2024 до Київського апеляційного суду надійшли клопотання прокурора у провадженні ОСОБА_4 про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , кожному, запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування вимог прокурор зазначає, що з огляду на ті обставини, що кожному з обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 неможливо застосувати жоден з більш м'яких запобіжних заходів, оскільки наявні достатні підстави про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що, кожний з обвинувачених, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються.
В судовому засіданні до початку розгляду апеляційних скарг захисник ОСОБА_5 звернувся до суду з усним клопотанням про зміну кожному з обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, бо, на переконання захисника, у провадженні відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Так захисник вказує, що за позицією прокурора ОСОБА_15 раніше судимий, а тому може в подальшому вчиняти інші кримінальні правопорушення, - однак обвинувачений в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, а тому прокурор безпідставно посилається на вказану обставину.
Крім того, прокурор зазначає, що вік та стан здоров'я обвинувачених не заважає їм знаходитись в умовах СІЗО, однак, як стверджує захисник, стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження того, що обвинувачені за станом здоров'я можуть перебувати в умовах СІЗО.
Також, захисник зауважує, що протягом усього часу перебування обвинувачених в СІЗО стороною обвинувачення зазначається про відсутність у них міцних соціальних зв'язків, натомість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 одружені на громадянках України та мають на утримані дітей.
Звертає увагу захисник і на те, що згідно з діючим КПК України прокурор при подачі клопотання про продовження строку тримання під вартою повинен надати докази існування ризиків, на які він посилається, однак у даному випадку до клопотання не додано жодного доказу, який би підтверджував наявність заявлених у клопотанні ризиків, а тому посилання прокурора фактично є лише його домислами щодо існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Окремо захисник вказує на те, що обвинувачені протягом 4 років перебувають під вартою без обвинувального вироку і незрозуміло чому прокурор посилається на те, що обвинувачені, які утримуються під вартою не працевлаштовані. При цьому, прокурор не перевіряв чи працювали обвинувачені до затримання і де саме.
Наголошує захисник і на тому, що прокурором не зазначено і не доведено неможливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, на сьогоднішній день, зважаючи на їх тривале перебування під вартою.
Принагідно звертає увагу на те, що стороною захисту долучено нотаріально завірену заяву ОСОБА_16 , який у разі обрання відносно підозрюваних запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, дозволяє їм проживати у своїй квартирі, за адресою: АДРЕСА_6 .
На переконання захисника на сьогоднішній день відсутні підстави стверджувати, що у разі зміни запобіжного заходу обвинувачені не будуть дотримуватися належної процесуальної поведінки. Вважає, що єдиним аргументом для продовження запобіжного заходу є тяжкість кримінального правопорушення, яка згідно з практикою Європейського суду з прав людини не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
При цьому, стверджує, що при обранні запобіжного заходу ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 підозрювалися у вчиненні ряду тяжких злочинів, а під час досудового розслідування та судового розгляду в суді першої інстанції прокурор відмовився від частини обвинувачення, в результаті залишилось обвинувачення лише за ч. 5 ст. 185 КК України.
Також, на думку захисника, у прокурора відсутні законні підстави звертатися до суду з клопотанням про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою на 60 днів, оскільки цей строк знаходиться поза межами строку досудового розслідування.
Захисник переконаний, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту повністю нівелює заявлені прокурором ризики та забезпечить виконання кожним з обвинувачених покладених на них обов'язків.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку поданих клопотань щодо продовження строку тримання кожного з обвинувачених під вартою, що заперечував проти зміни ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 запобіжного заходу на домашній арешт, думку захисника та обвинувачених, які заперечували проти задоволення клопотань прокурора та просили задовольнити усне клопотання захисника про зміну запобіжного заходу кожному з обвинувачених на домашній арешт, проаналізувавши зазначені у клопотаннях доводи, слід дійти наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, як наголошується в ч. 2 цього процесуального закону.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.ч. 6 та 8 ст. 176 цього Кодексу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, або ж застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з тримання під вартою, суд для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до положень ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Перевіривши доводи клопотань прокурора та захисника, а також матеріли кримінального провадження, вважається за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , кожний, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, стадію судового розгляду та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, що в сукупності можуть свідчити про продовження існування ризиків переховування обвинувачених від суду/органу досудового розслідування, незаконного впливу на свідків потерпілих та інших у кримінальному провадженні, знищення, схову або спотворення речей/документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінальних правопорушень, у яких вони обвинувачується.
Колегія суддів вважає, що застосування до обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків для виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, запобігання ризикам, а також здійснення ними дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Беззаперечних даних, які б унеможливлювали подальше тримання обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 під вартою, матеріали кримінального провадження не містять.
Не можуть бути такими і посилання захисника ОСОБА_5 в судовому засіданні на обґрунтування свого усного клопотання про зміну кожному з обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, з підстав того, що ОСОБА_15 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, а тому відсутній ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення, у кожного з обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які одружені на громадянках України та мають на утриманні дітей, чи те, що за нотаріально завіреною заявою ОСОБА_16 , який у разі обрання стосовно кожного з обвинувачених запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, дозволяє їм проживати у своїй квартирі, за адресою: АДРЕСА_6 (за здійсненням провадження у м. Києві) і без посилання на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які, як стверджує захисник, мають міцні соціальні зв'язки не виявили бажання проживати кожний з своєю сім'єю за місцем реєстрації, останній в м. Одеса, що може поставити під сумнів і дотримання кожним з них та ОСОБА_10 , який не мав постійного місця проживання на території України, належної процесуальної поведінки.
Хоча захисник і послався на те, що сторона обвинувачення не надала жодних доказів на підтвердження того, що обвинувачені за станом здоров'я можуть перебувати в умовах СІЗО, враховуючи вік та стан здоров'я кожного з них, проте і сам не надав жодного доказу на підтвердження зворотного чи того, що до затримання у даному провадженні кожний з обвинувачених був працевлаштований на території України і де саме.
При цьому, слід зауважити, що посилання сторони захисту на дані, які характеризують особу обвинувачених, у тому числі, щодо міцності соціальних зв'язків та стану здоров'я останніх, не свідчать про те, що обвинувачені не можуть вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, і не є самостійною підставою для застосування відносно них більш м'яких запобіжних заходів.
Не є такими, що ґрунтуються на вимогах закону і твердження захисника, що у прокурора відсутні законні підстави звертатися до суду з клопотання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою на 60 днів, бо цей строк знаходиться поза межами строку досудового розслідування, оскільки стадія досудового розслідування завершена з дати направлення обвинувального акта до суду і його поновлення, навіть за умови направлення обвинувального акта прокурору для усунення його недоліків, - законом не передбачено.
Отже, доводи захисника на обґрунтування зміни запобіжного заходу кожному з обвинувачених на більш м'який, в тому числі у вигляді домашнього арешту, у даному випадку є непереконливими, а тому відповідне клопотання - не підлягає задоволенню.
За викладеним, клопотання захисника ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, а клопотання прокурора у провадженні ОСОБА_4 слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 331, 405 КПК України, -
Клопотання захисника ОСОБА_5 залишати без задоволення, клопотання прокурора у провадженні ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою кожному з обвинувачених за ч. 5 ст. 185 КК України у кримінальному провадженні № 120 119 102 000 013 02 від 17 березня 2019 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 строком на 60 діб - до 11 березня 2024 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_2