справа № 759/12252/23
провадження № 22-ц/824/3556/2024
01 березня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - Плясуна Олександра Івановича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року в складі судді Бабич Н. Д.,
встановив:
29.06.2023 Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 44 162,58 грн, 3 % річних у розмірі 2 728,87 грн, інфляційні втрати у розмірі 14 439,17 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн та 35 грн за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов цього договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.
Таким чином, відповідачі отримували послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення на підставі вказаного договору, оскільки від них жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору не надходило.
31.05.2021 на офіційному веб-сайті (vodokanal.kiev.ua) опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, у зв'язку з чим з 01.07.2021 вказаний договір вважається укладеним.
Відповідачі в порушення умов договору зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01 травня 2017 року по 30 квітня 2023 року житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не виконали належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 43 551,21 грн, що підтверджується довідкою та розрахунком заборгованості.
Розмір заборгованості відповідачів за надані житлово-комунальні послуги складає 44 162,58 грн, з яких : 43 551,21 грн - заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; 611,37 грн - заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування.
В зв'язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг відповідачі зобов'язані сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 2 728,87 грн та інфляційні втрати в розмірі 14 439,17 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року вказані вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 03.07.2020 по 30.04.2023 у розмірі 25 086,35 грн, витрати по сплаті судового збору - 2 684 грн та витрати, пов'язані з отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в сумі 35 грн, а всього разом 27 805 грн 35 коп. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ПрАТ «АК «Київводоканал» - Плясун О. І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року в частині відмови у стягненні суми основного боргу в розмірі 19 076,23 грн , 3% річних у розмірі 2 728,87 грн, інфляційних втрат у розмірі 14 439,17 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Щодо застосування судом першої інстанції строків позовної давності зазначив, що матеріалами справи підтверджено здійснення відповідачем оплати за надані позивачем послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що в розумінні ч. 1 ст. 264 ЦК України є вчиненням дії, що свідчить про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку, а тому наявний факт переривання перебігу позовної давності.
Так, за період з травня 2017 року по квітень 2023 року (о/р АДРЕСА_1 ) чітко вбачається визнання відповідачем ОСОБА_1 своєї заборгованості, яке виражається у систематичній діяльності, спрямованій на часткове погашення заборгованості.
Зокрема, ОСОБА_1 у 2017 році було здійснено оплату в загальному розмірі 415 грн; у 2018 році - у розмірі 237,16 грн; у 2019 році - у розмірі 1 610,32 грн; у 2020 році - у розмірі 194,69 грн; у 2021 році - у розмірі 2 919,64 грн; у 2022 році - у розмірі 27, 40 грн.
В цілому, за період з травня 2017 року по квітень 2023 року ОСОБА_1 за послуги з водопостачання та водовідведення було оплачено коштів на загальну суму - 5 404,21 грн.
Таким чином, відслідковується систематичність вчинення відповідачем дій, спрямованих на погашення боргових зобов'язань перед позивачем за послуги з водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_2 , що є нічим іншим як визнанням наявності у відповідача боргових зобов'язань.
Звертає увагу, що деякі із здійснених оплат, зокрема в березні 2019 року на суму 1 241,48 грн; в січні 2021 року в розмірі 974,26 грн; в серпні 2021 року в розмірі 1 053,55 грн значно перевищують виставлені щомісячні нарахування, що також свідчать про визнання ОСОБА_1 заборгованості.
Крім цього, судом першої інстанції залишено поза увагою, що Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширеннямкоронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 згідно із яким: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Звертає увагу, що положення ст. 549 ЦК України ( штраф, пеня) та ст. 625 ЦК України ( 3% річних, інфляційні втрати) є різними за своєю правовою природою.
Посилання суду першої інстанції на п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», є безпідставним, оскільки вказана норма регулює заборону нарахування штрафних санкцій споживачам за несвоєчасне здійснення платежів за надані житлово-комунальні послуги.
Водночас позивачем заявлені інфляційні втрати та 3% річних, які за своєю суттю та правовою природою мають компенсаційний характер та покликану відшкодувати матеріальні втрати (збитки) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації ( плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідачу не нараховувались 3% річних , інфляційні втрати та штрафні санкції ( штраф, пеня) на суму заборгованості, яка виникла у період діє воєнного стану.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
Апеляційним судом виконаний процесуальний обов'язок щодо направлення відповідачам за останньою відомою адресою копій апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження, які повернулись до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Таким чином, відповідачі не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо доводів і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі (61 330 грн 62 коп.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову до відповідача ОСОБА_2 сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. Вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.
ОСОБА_1 отримує послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення ( з використанням внутрішньобудинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору, оскільки після розміщення повідомлення та договору у вищевказаній газеті не відмовилась від надання зазначених послуг.
31.05.2021 на офіційному веб-сайті (vodokanal.kiev.ua)опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення. Договір розміщено на веб-сайті ПрАТ «АК «Київводоканал» у вільному доступі.
Відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01 травня 2017 року по 30 квітня 2023 року житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не виконала належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 44 162,58 грн, з яких: 43 551,21 грн - заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; 611,37 грн - заборгованість зі сплати внеску на обслуговування вузлів комерційного обліку.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову до відповідача ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з доведеності тієї обставини, що остання не виконала свої зобов'язання в строки, передбачені договором, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 03.07.2020 до 30.04.2023 в розмірі 25 086, 35 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Рішення суду першої інстанції у вказаній частині сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за спожиті послуги за період з 01.05.2017 до 03.07.2020, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані позовні вимоги заявлені поза межами позовної давності, про застосування наслідків спливу якої просила відповідач.
Однак з вказаним висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Позовна давність - це строк , у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( частина третя та четверта статті 267 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частина перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час , що минув до переривання перебіг у позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається знову з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників ( постанова Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №663/2070/15-ц).
Як вбачається з наданого суду розрахунку заборгованості, відповідачем у березні 2019 року сплачено 12 41, 48 грн при поточному нарахуванні за цей місяць 536,78 грн, у січні 2021 року сплачено 974,26 грн при поточному нарахуванні за цей місяць 702, 91 грн, в серпні 2021 року - 1 053,55 грн при поточному нарахуванні за цей місяць 400,50 грн, що свідчить про визнання останньою боргу за попередній період.
Визнання боржником існування боргу свідчить про переривання позовної давності по вимогам, яка не спливла станом на час звернення до суду з даним позовом.
Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою, що Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширеннямкоронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 згідно із яким: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS - CоV - 2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувалася і була скасована лише з 01 липня 2023 року.
Отже, заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності не підлягає задоволенню як необґрунтована.
Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, з огляду на запровадження на території України з 12 березня 2020 року карантину, на період якого Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» заборонено нарахування та стягнення неустойки ( штафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а також з огляду на запровадження в Україні з 24.02.2022 воєнного стану.
Так, відповідно до положень підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі № 6-42цс11).
З розрахунку заборгованості також вбачається, що позивачем нараховані три процента річних та інфляційні втрати за період з травня 2017 року по січень 2022 року, тобто до введення в Україні воєнного стану.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір стягується пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в сумі 4 026 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - Плясуна Олександра Івановича задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за період до 03.07.2020 р. , а також стягнення 3% річних та інфляційних втрат скасувати.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.
У зв'язку з цим резолютивну частину рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року викласти в такій редакції.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (код ЄДРПОУ: 03327664, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а) заборгованість за спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 44 162, 58 грн, 3% річних у розмірі 2 728,87 грн, інфляційні втрати у розмірі 14 439,17 грн, витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 35 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн, всього 64 049,62 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4 026 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук