Справа № 760/13980/22 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2229/2024 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
20 лютого 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 03 липня 2023 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, який офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 29.09.2021 Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт,-
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_8 , будучи раніше судимим за вчинення умисних, корисливих кримінальних правопорушень, на шлях виправлення та перевиховання не став та повторно вчинив нові злочини проти власності під час запровадження воєнного стану за таких обставин.
З 24.02.2022 згідно Указів Президента України, у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на території України було запроваджено дію воєнного стану.
ОСОБА_8 01.08.2022, приблизно о 14 годині 30 хвилин, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , переслідуючи корисливі мотиви та бажання збагатитись за рахунок чужого майна, вирішив повторно таємно викрасти чуже майно в умовах воєнного стану, що належить ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, ОСОБА_8 01.08.2022, приблизно о 14 годині 30 хвилин, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та не завадить йому у вчиненні крадіжки, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, взяв чуже майно, що належить ОСОБА_9 , а саме навушники «Apple AirPods 1 Gen», вартістю 4000 гривень, та, утримуючи їх при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на свій власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на суму 4000 гривень.
Крім того, ОСОБА_8 02.08.2022, приблизно о 12 годині, перебуваючи на вулиці Хрещатик в м. Києві, маючи при собі ключі від квартири АДРЕСА_3 , достовірно розуміючи, що не має дозволу власника та користувача приміщення перебувати у вказаній вище квартирі, вирішив повторно таємно викрасти чуже майна, шляхом проникнення у житло в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, в умовах воєнного стану ОСОБА_8 02.08.2022, приблизно о 13 годині, перебуваючи біля дверей квартири АДРЕСА_3 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та не завадить йому у вчиненні крадіжки, за допомогою ключів відчинив замок дверей та проник до приміщення вказаної квартири.
Після цього ОСОБА_8 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , повторно таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_9 , а саме планшет марки «iPad» 128Гб, сірого кольору, серійний номер DMPR92JSGXO, ІМЕІ: 1: НОМЕР_1 , вартістю 20000 гривень та телевізор марки «Samsung» діагональ 42, вартістю 10000 гривень, та, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, утримуючи при собі викрадене чуже майно, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на свій власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 30000 гривень.
Крім того, ОСОБА_8 , 29.11.2022, перебуваючи поряд з магазином « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , переслідуючи корисливі мотиви та бажаючи незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, вирішив таємно викрасти чуже майно, що належить ФОП « ОСОБА_10 » з вище вказаного магазину.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_8 , приблизно о 15 годині 05 хвилин 29.11.2022, зайшов до вищевказаного магазину та перебуваючи у торговій залі вказаного магазину, у відділі продажу айті-товарів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв з полиці 4 пари навушників з мікрофоном марки «Veron» VH02, вакуумних, провідних, загальною вартістю 479 гривень 60 копійок, що належать ФОП « ОСОБА_10 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), які сховав до правої та лівої внутрішньої кишені чорної куртки, в яку був одягнений та з викраденим товаром направився до виходу з магазину.
Після цього, приблизно о 15 годині 06 хвилин, ОСОБА_8 , діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, утримуючи при собі, таємно викрадене чуже майно, з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілій ФОП « ОСОБА_10 » матеріальний збиток на загальну суму 479 гривень 60 копійок.
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 03 липня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ст. ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного даним вироком, невідбутої частини покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2021, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 5 (п'яти) днів позбавлення волі. До набрання вироком законної сили, запобіжний захід, обраний ОСОБА_8 у виді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор», - залишено без змін. Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту затримання, тобто з 17 лютого 2023 року. Стягнуто із ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення товарознавчих експертиз у розмірі 3209, 26 грн. Вирішено питання речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 03 липня 2023 року в частині санкції ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. Ухвалити новий вирок в частині санкції ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного даним вироком, невідбутої частини покарання призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29 вересня 2021 року та призначити остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 5 (п'яти) днів позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання обвинуваченому є суворим та складений поспішно тому вирок в цій частині підлягає скасуванню.
Також звертає увагу, що суд першої інстанції не вірно трактував тлумачення ознаки «під час запровадження військового стану», що в свою чергу призвело до ухвалення незаконного рішення суду.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення захисник ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються сукупністю наявних у ньому доказів, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане із проникненням у житло, в умовах воєнного стану - є вірною.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме помилковість інкримінування ознаки «вчинення крадіжки в умовах воєнного стану» за ч. 4 ст. 185 КК України є необґрунтованими, оскільки з 24.02.2022 в Україні запроваджений воєнний стан і судом вірно встановлено, що дії обвинуваченого мали місце під час дії воєнного стану і в умовах воєнного стану. Відсутність ознак використання умов воєнного стану для крадіжки не виключає факту її вчинення в таких умовах.
При цьому пояснювальна записка до законопроекту до Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство" № 2117-ІХ від 03.03.2022, на яку обвинувачений посилається в своїй апеліяціній скразі, не може бути врахована, оскільки вона не є джерелом права.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого про суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вищенаведені положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Так, перевіряючи вирок суду в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно положень ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року передбачено, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу обвинуваченого. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обирати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Судова дискреція (судовий розсуд) є інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити менш суворий вид покарання або більш суворий в межах санкції статті. А у випадках, коли санкція статті передбачає тільки один вид покарання, суд наділений функцією обирати розмір цього покарання. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість призначення передбаченого законом покарання, яке б сприяло його меті та було достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог суд першої інстанції дотримався.
Так, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винного, який характеризується посередньо, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює, раніше судимий, матеріальна шкода потерпілим відшодована частково шляхом повернення майна.
Також судом встановлено та враховано обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
На переконання колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі в мінімальній межі санкції закону України про кримінальну відповідальність на строк 5 років та буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Також правильним є застосування судом першої інстанції положень ст. 71, 72 КК України при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання.
Суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції не встановив підстав для звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням у відповідності до вимогст. 75 КК України, як і підстав для застосування положень ст. 69 КК України та призначення йому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, одночасно визнавши, що саме покарання у виді позбавлення волі на визначений судом строк є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.
На підставі наведеного апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, а вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 03 липня 2023 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 03 липня 2023 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання судового рішення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4