27 лютого 2024 року
м. Рівне
Справа № 569/9822/22
Провадження № 22-ц/4815/248/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:головуючого Ковальчук Н.М.,
суддів: Хилевича С. В., Боймиструка С. В.
секретар судового засідання - Андрошулік І. А.
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа без самостійних вимог - Служба у справах дітей виконавчого комітету
Рівненської міської ради
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2023 року у складі судді Кучиної Н. Г., ухвалене в м. Рівне о 10 годині 51 хвилині, повний текст рішення складено 23 листопада 2023 року,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про позбавлення батьківських прав. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, у якому народились спільна дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження доньки відповідачці ОСОБА_2 була надана відпустка та виплачувалась допомога по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку, а він працював по контракту за кордоном, куди періодично від?їздив у відрядження. Дитина перебувала на грудному вигодовуванні. Напередодні його приїзду з відрядження дружина з донькою перейшла проживати до свекрухи (його матері) від своєї матері - ОСОБА_4 , де вона жила під час його відрядження. 05 квітня 2014 року під час їх прогулянки з дитиною відповідачка залишила йому доньку та в подальшому не прийшла до дитини, яка була з ним у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 і не відповідала на його дзвінки. З того часу він повністю взяв на себе обов?язок виховання і утримання дитини, наймав няню, перевів дитину на штучне вигодовування, забезпечив створення дитині нормальних та безпечних умов проживання. У цьому йому допомагала його мати. Тобто, з 05.04.2014 р. відповідачка повністю усунулася від виховання та утримання доньки, залишивши двомісячну доньку з ним, що поставило безпорадну малолітню дитину у небезпеку та призвела до позбавлення дитини материнської
любові і опіки, позбавлення її здорового харчування (грудного вигодовування). Все це стало можливим через повне ігнорування відповідачкою інтересів дитини. Про позбавлення відповідачки батьківських прав та стягнення аліментів він тривалий час не звертався, сподіваючись на налагодження родинних зв'язків між відповідачкою та дитиною, адже розраховував, що в інтересах дитини буде налагодження контакту із матір'ю та відчуття материнської любові. Незважаючи на те, що відповідачці не перешкоджали у побаченнях із донькою, ці побачення були дуже рідкими та не сприяли налагодженню контактів із донькою. Так, ухилення позивачки від виконання батьківських обов?язків полягає у тому, що відповідачка залишила дитину у віці двох місяців на грудному вигодовуванні і відмовилась від піклування про неї, незважаючи на проведення із нею співбесід службою у справах дітей; не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує дитину матеріально, що впливає на її фізичний розвиток як складову виховання дитини; не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, що вказує, на умисне ухилення відповідачки від виховання дитини, та свідомого нехтування нею своїми обов'язками винної поведінки. З наведених підстав просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2023 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями ст.ст. 164, 166 Сімейного кодексу України, якими визначено підстави позбавлення батьківських прав та встановлено, що позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини,та обґрунтоване відсутністю належних та беззаперечних доказів винної поведінки й свідомого нехтування своїми обов'язками відповідачкою, які б свідчили про її ухилення від виховання своєї дитини, з огляду на що необхідність застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є недоведеною.
Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує висновок місцевого суду про відсутність доказів винної поведінки відповідачки щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків та пояснює, що підставою його звернення до суду було і те, що відповідачка відмовилась від дитини ще 05.04.2014 року, тобто коли дитині було лише 2,5 місяці і дитина була на грудному вигодовуванні, та відтоді маючи можливість брати участь у вихованні дитини та сприяти її розвитку, піклуватись про здоров'я дитини, не робила цього. Наголошує, що безвідповідальне ставлення відповідачки до своїх батьківських обов'язків триває понад дев'ять років, і, незважаючи на неодноразові звернення з цього приводу до Органу опіки та піклування, яким з відповідачкою проводилась відповідна роз'яснювальна робота, і вона була попереджена, що через таку поведінку може бути позбавлена батьківських прав, проте належних висновків не зробила - участі у вихованні дитини не брата, і це, на його думку, є свідченням її винної поведінки, адже будь-яких інших перешкод у цьому вона не мала, проте, дитину забирати вона вперто відмовлялася. Додає, що в цій ситуації дитина залишилась проживати з ним з 05.04.2014 року і проживає на даний час. Зазначає, що збереження зв'язку із матір'ю, яка для дитини, котра досягла 9-річного віку, і для якої вона є «незнайомою людиною», як назвала її сама дитина, не вказує на те. що між матір'ю та дитиною взагалі існує будь який зв'язок, який потрібно зберігати. Дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи було встановлено, що між відповідачкою та малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні відносини, які необхідно зберігати. Наголошує, що дитина позбавлена можливості виїзду за кордон, зокрема, із танцювальним колективом, де вона займається танцями, оскільки для цього необхідно нотаріально посвідчений дозвіл матері, що є неможливим, адже відповідачка перебуває за кордоном, тобто для розвитку та відпочинку дитини створюються додаткові перешкоди через материнство відповідачки. Стверджує, що збереження відповідачкою материнства може привести до одержання нею в майбутньому майнових та особистих немайнових прав, заснованих на спорідненості з дитиною, що, враховуючи ухилення її від виконання батьківських обов'язків практично майже від самого народження дитини, призведе до порушення прав та інтересів дитини - ОСОБА_3 . Покликається на позицію органу опіки та піклування щодо цього спору та зазначає, що орган опіки та піклування двічі розглядав питання про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав на своєму засіданні, в тому числі із участю ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і двічі зробив висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав та навів відповідні мотиви: що ОСОБА_2 за наявною в Службі у справах дітей інформації з квітня 2014 року не бере безпосередньої участі у вихованні дитини, не спілкується з дитиною в повному обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, залишила її на виховання батьку та його матері. Вказує, що висновків органу опіки та піклування відповідачкою не спростовано та не надано доказів належного виконання батьківських обов'язків, зокрема і щодо утримання дочки, на що вказує наявність значної заборгованості зі сплати аліментів. Наголошує на безпідставності відхилення думки заслуханої в судовому засіданні дочки ОСОБА_5 , яка показала, що маму ОСОБА_6 знає, але для неї вона є незнайомою людиною і вона не бажає з нею спілкуватися. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задовленння позову в повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Рівненського міського суду від 16.09.2015 року розірвано.
Від шлюбу у сторін народилася донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого повторно Рівненским міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, 04 серпня 2016 року, актовий запис № 223.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16.09.2015 року шлюб між сторонами розірвано. Визначено місце проживання неповнолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу з батьком ОСОБА_1 (а.с. 10,11).
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1)не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 обгрунтовував свої вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 тим, що вона як мати тривалий час не бере участі у вихованні та утриманні дочки, не сплачує аліменти, не цікавиться її життям, а також залишила дитину у 2,5 місяці, коли та перебувала на грудному вигодовуванні, чим створила небезпеку для її життя і здоров'я.
Відповідно до листа Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради № 01-14/1225 від 05.05.2014 року на заяву ОСОБА_1 від 08.04.2014 року його було повідомлено про проведення профілактичної роботи з дружиною, ОСОБА_2 стосовно виховання доньки, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час розгляду звернення мати доньки, ОСОБА_2 пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_8 надалі буде проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Вона має намір виходити на роботу. Під час бесіди їй було роз'яснено наслідки її поведінки стосовно подальшого виховання та утримання доньки. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не виявила бажання надалі займатися вихованням доньки, до управління праці та соціального захисту населення було направлено лист з проханням проконтролювати використання коштів державної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягненням нею трирічного віку, які вона отримує.
Розпорядженням Рівненського міського голови від 10.09.2014 р. № 679-р визначено спосіб участі матері, ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши можливість побачень з дитиною щотижня у середу з 18-30 до 20-00 та у неділю з 17-00 до 20-00.
Розпорядженням Рівненського міського голови від 22.11.2020 р. № 1005-р визначено спосіб участі матері, ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши можливість побачень щорічно тривалістю 52 календарних дні за домовленістю між батьками і в присутності батька.
Згідно з характеристикою від 18.07.2021 р. студії «Євро-Арт» ОСОБА_3 навчається в художній студії «Євро-Арт» та показала себе як старанна дитина, спокійна та врівноважена, швидко знаходить спільну мову з однолітками (а.с. 15).
З довідки студії «Євро-Арт» від 23.03.2021 р. слідує, що мама батьківські збори не відвідувала жодного разу, успіхами дитини не цікавиться. Основну участь в утриманні та вихованні дитини приймає батько, ОСОБА_1 (а.с. 16).
На запит адвоката Курганської О.В. адміністрація Рівненської спеціалізованої школи І- ІІІ ступенів № 15 від 22.03.2021 р. повідомила, що ОСОБА_3 навчається в 1-Б класі. Мама учениці, ОСОБА_2 батьківські збори не відвідувала, успіхами дитини в навчанні не цікавиться, з класним керівником незнайома. ОСОБА_1 , батько дівчинки, постійно цікавиться успіхами дитини в навчанні, відвідує батьківські збори. У вихованні дитини бере участь бабуся, зі сторони батька.
На запит адвоката Власик В.Я. Рівненський ліцей № 15 від 31 жовтня 2022 року повідомив, що ОСОБА_2 , матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учениці 3-Б класу Рівненського ліцею № 15 Рівненської міської ради, цікавилася навчальними досягненнями та успіхами доньки. Спілкувалася з вчителями. (а.с. 50).
Також з долучених адвокатом Власик В.Я. листів Рівненського ліцею № 15 Рівненської міської ради від 06.09.2022 № 220 та від 30.09.2022 № 247 вбачається, що ОСОБА_3 є ученицею 3-Б класу Рівненського ліцею № 15. За період навчання у першому класі (2020-2021) мама жодного разу не відвідувала школу, з учителькою не спілкувалася. З вересня 2021 року по січень 2022 року мама зустрічалася з дитиною в школі 4-5 разів (остання зустріч відбулася ІНФОРМАЦІЯ_3 у день народження ОСОБА_5 ). Відвідуючи школу мама цікавилася успіхами дитини у навчанні: переглядала роботи доньки, приносила подарунки, з дозволу батька оплачувала сніданки в школі. Спроби мами налагодити спілкування з дитиною не мали успіху. ОСОБА_5 не виявила бажання контактувати. Зовнішній одяг Простакової ОСОБА_5 відповідає загальноприйнятим у суспільстві нормам. Одяг та взуття - чисті, охайні, за розміром дитини відповідно до пори року. Волосся вимите, охайно зачесане, доглянуте. Дівчинка має необхідне шкільне приладдя, забезпечена приладом для дистанційного навчання, в класі користується сучасним мобільним телефоном (подарунок мами) (а.с. 76, 77).
Згідно інформації, отриманої від Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Північний» Рівненської міської ради від 05.09.2022 року № 01-19- 5/ 944, лікарем - педіатром дівчинки ОСОБА_9 повідомлено, що профілактичні огляди та огляди у зв?язку із захворюваннями дитини вона з?являлася у супроводі тата або бабусі (а.с 78).
Згідно акту обстеження умов проживання від 05.10.2022 р. кв. АДРЕСА_3 , у вказаній квартирі є всі зручності, створені всі умови для проживання, кімнати мебльовані, є все необхідне для проживання, наявна побутова техніка. Для дитини створені такі умови: є можливість проживати в одній з кімнат, де наявне спальне місце, стіл для навчання, шафа (а.с. 79).
З Акту бесіди з дитиною від 24.10.2022 р. вбачається, що в бесіді з головним спеціалістом служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради ОСОБА_3 повідомила, що маму останній раз бачила в січні 2022 року на свій день народження, мама подарувала телефон. Однак, по телефону з мамою ОСОБА_6 не спілкується, а якщо вона буде телефонувати, то заблокує номер. Повідомила, що їй добре з мамою ОСОБА_10 (дружина позивача), братиком та сестричкою, що стверджується актом бесіди з дитиною від 24.10.2022 року.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів № 173832 від 28.12.2021 р. відповідачка має заборгованість станом на листопад 2021 року в сумі 38 786, 34 грн. (а.с. 13).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів № 193012 від 05.02.2022 р. відповідачка має заборгованість станом на 30.11.2022 року в сумі 79 361 грн. 34 коп. (а.с. 64).
З грошових переказів MEEST вбачається, що 19.04.2019 р. було переказано позивачу відповідачкою кошти в сумі 700 доларів 61 цент, 03.06.2019 р. - 700 доларів , 06.08.2019 р. - 700 доларів, 30.09.2019 р. - 700 доларів. 26.11.2019 р. - 700 доларів, 28.01.2020 р. - 700 доларів, 26.03.2020 р. - 400 доларів 21 центів.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006 року у справі «Хант проти України» (заява №31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (постанови Верховного Суду від 29липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 2020 року у справі №357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку органу опіки та піклування № 08-3976 від 18.11.2022 р. визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 батьківських прав стосовної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.61. 62).
Враховуючи, що такий висновок складений без участі відповідачки, не містить даних, які об'єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків, судом направлено запит до Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради від 25 квітня 2023 року для проведення розгляду питання щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно її доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов'язано орган опіки та піклування надати суду висновок, з урахуванням пояснень наданих позивачем та відповідачем в судовому засіданні при розгляді даної справи, з можливим підключенням відповідача ОСОБА_2 за допомогою відеозв"язку, для дачі особистих пояснень.
Згідно повторного висновку від 19 липня 2023 року № 08-1559, проведеного органом опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради на вищевказаний запит суду, з урахуванням пояснень наданих позивачем та відповідачем в судовому засіданні орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 стосовно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 136-138).
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду про те, що в ході розгляду справи та дослідження зібраних доказів не встановлено достеменно, що позбавлення відповідачки батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , необхідне та доцільне для забезпечення якнайкращих інтересів дитини. Натомість, суд вважає, що у якнайкращих інтересах дитини є важливим збереження її зв'язків із рідною матір'ю, який ґрунтується на кровному спорідненні. Доводи апеляційної скарги про те, що збереження батьківства відповідачки щодо її доньки є на шкоду останній, не підтверджені жодними доказами та спростовуються встановленими обставинами справи, які вказують на те, що відповідачка не втратила інтересу до участі у вихованні дитини, цікавиться її успіхами, однак комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітету Рівненської міської ради вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому не мотивує та не обґрунтовує належним чином доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 як крайнього заходу впливу.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача. При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).
Апеляційний суд відхиляє покликання апеляційної скарги на те, що несплата аліментів є в тому числі підставою позбавлення батьківських прав відповідачки, оскільки це суперечить положенням закону, адже наявність заборгованості щодо сплати аліментів не є підставою для позбавлення батька або матері дитини батьківських прав. Факт стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дитини не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо її утримання, оскільки таке стягнення є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька / матері до надання їй належного утримання. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається батько, не свідчить про те, що мати дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Оцінюючи встановлені обставини справи у сукупності та взаємозв'язку із нормами права, якими вони врегульовані, а також судовою практикою Верховного Суду, висновки якого в силу положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховуються апеляційним судом, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо її дочки ОСОБА_5 . В судовому засіданні встановлено, що відповідачка не втратила інтересу до участі у вихованні дитини, має намір на відновлення відносин з нею, а тому суд вважає, що застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, доцільність вжиття якого не доведена, буде недоцільним та передчасним. Окрім того, суд бере до уваги, що відповідачка має об'єктивні причини, що перешкоджають їй особисто спілкуватись з дочкою та повноцінно брати участь у її вихованні, оскільки її проживання за межами України, в іншій державі та між позивачем та відповідачкою існують неприязні стосунки, що є перешкодою для вільного спілкування з дитиною та повноцінної участі у вихованні дитини.
Апелянтом не доведено ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному перегляді, в чому полягає захист інтересів дочки шляхом позбавлення її матері по відношенню до неї батьківських прав, та фактів умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків. Доводи апелянта про те, що відповідач не піклується про дочку, участі у її вихованні не бере, не цікавиться її життям, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не можуть бути достатніми підставами для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо дочки, оскільки судом встановлено, що відповідачка хоче піклуватися про дочку, проявляти турботу та бажає брати участь у її вихованні.
Посилання апелянта на те, що дитина проживає разом з батьком та не бачиться із відповідачкою не є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.
При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дочкою та брати участь у її вихованні, натомість встановлено, що між сторонами у справі існує конфлікт у відносинах, що негативно вплинуло на взаємовідносини відповідачки з дочкою, яка проживає з батьком.
Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов'язками відповідачкою, які б свідчили про її ухилення від виховання своєї дитини.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд бере до уваги, що оскаржуваним рішенням попереджено відповідачку про необхідність зміни ставлення до дочки та надано можливість виправити ситуацію щодо її участі у вихованні.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 лютого 2024 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Боймиструк С. В.