27 лютого 2024 року
м. Рівне
Справа № 569/11672/23
Провадження № 22-ц/4815/245/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Хилевича С. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенка Юрія Сергійовича на додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2023 року у складі судді Першко О. О., постановлене в м. Рівне,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розписки) від 01 квітня 2022 року в розмірі 15 500 доларів США. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5 668 грн. 13 коп.
Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенка Юрія Сергійовича про стягнення витрат на правничу допомогу.
Додаткове рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями ст. 137 ЦПК України, яка передбачає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, за умови надання відповідних доказів, які підтверджують факт понесення стороною таких витрат, їхній розмір, у встановлений законом строк, та обґрунтоване тим, що заявником не надано належних доказів, які підтверджують участь адвоката у справі, зокрема договору про надання правничої допомоги від 20 червня 2023 року, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Мітракс», на який він послався у заяві про стягнення витрат на правничу допомогу.
Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко Юрій Сергійович оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі звертає увагу на те, що саме лише ненадання позивачем копрії договору про надання юридичних послуг не може бути підставою для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки він, зокрема, не містить детального розрахунку витрат та опису робіт, а тому при наявності доданого акту виконаних робіт не може вважатися необхідним. Наголошує, що всі витрати позивач поніс виключно внаслідок неправомірних дій відповідача, точніше - його бездіяльності та невиконання договірних зобов'язань перед відповідачем, а тому відмова у стягненні витрат на правничу допомогу є порушенням його прав. Зазначає також, що клопотань про зменшення суми витрат на правничу допомогу не надходило від сторони відповідача. З наведених міркувань просить скасувати оскаржуване додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення клопотання про стягнення судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розписки) від 01 квітня 2022 року в розмірі 15 500 доларів США. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5 668 грн. 13 коп..
07 листопада 2023 року представник позивача адвокат Бабенко Ю.С. звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 28 000 грн. понесених по справі судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову - на позивача.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявником суду надано: ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 від 23 червня 2023 року; рахунок на оплату № 150 від 21 червня 2023 року, в якому зазначено детальний опис наданих послуг (позовна заява - 12 000 грн., заява про забезпечення позову - 3 000 грн.); платіжну інструкцію 0.0.3063022928.1 від 22 червня 2023 року про оплату ОСОБА_1 15 000 грн. 00 коп.; рахунок на оплату № 252 від 05 жовтня 2023 року, в якому зазначено детальний опис наданих послуг (участь в судовому засіданні 03 жовтня 2023 року - 4 500 грн. 00 коп., клопотання про відеоконференцію - 2000 грн. 00 коп.); платіжну інструкцію 0.0.3241815285.1 від 10 жовтня 2023 року про оплату ОСОБА_1 6500 грн. 00 коп.; рахунок на оплату № 277 від 31 жовтня 2023 року, в якому зазначено детальний опис наданих послуг (консультація по справі, підготовка клопотання про розгляд без участі - 4500 грн., заява про стягнення витрати на правничу допомогу - 2 000 грн.); платіжну інструкцію 0.0.3282169425.1 від 01 листопада 2023 року про оплату ОСОБА_1 6 500 грн. 00 коп..
Разом з тим, заявником не надано суду договір про надання правничої допомоги від 20 червня 2023 року, який укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Мітракс», про який він зазначає як про підставу виникнення правовідносин між адвокатом та клієнтом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі №757/13974/21-ц, до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським об'єднанням чи бюро.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Вказане узгоджується із правовим висновком, зробленим Верховним Судом у справі № 922/1163/18.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у справі № 922/2604/20, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Покликання апелянта на надмірний формалізм суду першої інстанції при вирішенні заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу спростовуються вищенаведеними нормами закону та сталою судовою практикою, в тому числі і постановами Верховного Суду, висновки яких, у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З огляду на викладене та беручи до уваги, що витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтвердженні достатніми, належними та допустимими доказами, зокрема, заявником не надано договору про надання правничої допомоги від 20 червня 2023 року, який укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Мітракс», який є підставою виникнення правовідносин між адвокатом та клієнтом, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенка Юрія Сергійовича залишити без задоволення.
Додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 29 лютого 2024 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Боймиструк С. В.
Хилевич С. В.