Справа № 642/6190/21 Номер провадження 33/814/55/24Головуючий у 1-й інстанції Гримайло А.М. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.
29 лютого 2024 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м.Харкова від 20 вересня 2021 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення з урахуванням ч. 2 ст.36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.
Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору, як інваліда другої групи.
Згідно з постановою судді, 27 серпня 2021 року о 15 год. 05 хв., ОСОБА_1 в м. Харкові по вул. Великій Панасовській, біля буд. 82-А, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1 , перед початком руху не впевнився в безпечності та допустив обрив заправного пістолета, внаслідок чого майну АЗС «БРСМ» спричинено механічні пошкодження та завдано матеріальну шкоду. Після того, як ОСОБА_1 став учасником ДТП, до якого він причетний, останній покинув місце дорожньо-транспортної пригоди.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді, постановити нову, якою закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.
Вказує, що в матеріалах справи немає жодної оцінки матеріальної шкоди, яка була спричинена майну автозаправці БРСМ, також розрив шлангу не несе заподіяння матеріальної шкоди, автомобіль ВАЗ також не мав пошкоджень.
Зауважує, що характер руху транспортного засобу під його керуванням не є причиною виникнення даної ДТП та її наслідків.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце судового розгляду, до приміщення Полтавського апеляційного суду не з'явилися, клопотань, заяв про відкладення судового засідання не надавали.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктами правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Так, статтею 122-4 КУпАП передбачено відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Згідно п. 2.10 (а) Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності.
Так, обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень зафіксовані у протоколах про адміністративне правопорушення, підтверджуються схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, на якій зафіксоване місце пошкодження (місце відриву) паливозаправного пістолета, письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , який підтвердив, що він вирішив заправитися та під'їхав до колонки АЗС БРСМ, після заправки повернувся до автомобіля і почав рух, але в цей час почув хлопок, через брак часу поїхав по справам, а також письмовими поясненнями ОСОБА_2 , який підтвердив, що через дії ОСОБА_1 відірвався шланг паливозаправного пістолета, останній сів в автомобіль та залишив територію АЗК, поїхавши в невідомому напрямку.
Доводи апелянта з приводу того, що працівником АЗС не було витягнуто паливозаправний спростовуються тим, що ОСОБА_1 мав виконувати вимоги п. 10.1 ПДР України, відповідно до якого перед початком руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Отже, ОСОБА_1 розпочинаючи рух, мав переконатися, що це буде безпечно.
Щодо відсутності в матеріалах справи доказів про пошкодження майна, то такі посилання в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження іншого майна.
Зазначені ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджуються схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій зазначене пошкодження (місце відриву) заправного пістолету, а тому доводи апелянта про відсутність факту заподіяння матеріальної шкоди не заслуговує на увагу, оскільки диспозиція статті не передбачає обов'язкового визначення саме розміру заподіяної матеріальної шкоди.
Судом першої інстанції враховано письмові пояснення свідка, оскільки вони узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, які так само фактично підтверджуються і самим ОСОБА_1 .
Інкриміноване ОСОБА_1 порушення п. 10.1 та п.2.10а Правил дорожнього руху України, знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду.
З огляду на вищезазначене, апеляційний суд вважає, що невизнання своєї вини ОСОБА_1 необхідно розцінювати, як спосіб захисту, обраний ним з метою уникнути відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, оскільки останній, відповідно до вимог п. 10.1. ПДР України, повинен був бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом, перед початком руху та будь-якою зміною напрямку руху, повинен був переконатися, що це буде безпечним, та відповідно до п.2.10а ПДР України залишатися та місці пригоди.
Суд апеляційної інстанції вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП.
Приймаючи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції від 20 вересня 2021 року скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду м.Харкова від 20 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду В.М. Герасименко