20 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
власника майна ОСОБА_6
представника власника майна ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08 січня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08.01.2024 задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , та накладено арешт на майно, яке вилучене 19.12.2023 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: зіп-пакет в якому міститься 1 таблетка білого кольору, 0,05 г.; зіп-пакет в якому міститься 4 капсульні таблетки 1 г. з різними речовинами; аркуш А4 з текстом інструкції; стік-пакет Vodafone від номеру НОМЕР_1 з пластиком від SIM-карти серія НОМЕР_2 ; 5 аркушів А4 та зошит з інформацією; ноутбук Apple серія HF34WY4CN7 (пароль невідомий); ноутбук HUAWEI - IC:6369А-KPLW0X (пароль 1111); мобільний телефон Apple iPhone 12 - IMEI НОМЕР_3 (без пароля); мобільний телефон Apple iPhone 12 - IMEI НОМЕР_4 (паролі 130896 або НОМЕР_5 ); системний блок ARTLINE Gaming x26 серія AL125653 (без пароля), із забороною будь-яким особам його використовувати, перетворювати, розпоряджатись та відчужувати на користь третіх осіб.
Справа 757/23870/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1619/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та повернути власникам вилучене майно.
В апеляційній скарзі представник власника майна вказував на те, що обшук в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 було проведено незаконно, в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України без ухвали слідчого судді, та всупереч вимог ч. 4 ст. 234 КПК України, клопотання про обшук слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва розглянув лише 08.10.2024.
Розглядаючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя не звернув увагу на те, що жодної причетності ОСОБА_6 та ОСОБА_8 до кримінального провадження органом досудового розслідування не встановлено, та жодних наркотичних та/або психотропних речовин під час обшуку не було виявлено, а виявлені в ході обшуку таблетки є лікарськими засобами, про що наголошувалось під час обшуку слідчому та надавалася для огляду коробка від них.
Крім того, апелянт зазначав, що для забезпечення прав і свобод ОСОБА_6 та ОСОБА_8 він 04.01.2024 через систему «Електронний суд» подав до Голосіївського районного суду міста Києва клопотання про намір прийняти участь в розгляді клопотання про арешт майна, однак слідчий суддя без наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 172 КПК України, постановив оскаржувану ухвалу без виклику сторін.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення власника майна ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, у провадженні СУ ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження №12022100000000953, відомості щодо якого внесені 15.12.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 305, ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Згідно даних протоколу обшуку від 19.12.2023, цього ж дня проведено обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено майно, а саме: зіп-пакет в якому міститься 1 (одна) таблетка білого кольору, 0,05 г.; зіп-пакет в якому міститься 4 (чотири) капсульні таблетки 1 г. з різними речовинами; аркуш А4 з текстом інструкції; стік-пакет Vodafone від номеру НОМЕР_1 з пластиком від SIM-карти серія НОМЕР_2 ; 5 (п?ять) аркушів А4 та зошит з інформацією; ноутбук Apple серія HF34WY4CN7 (пароль невідомий); ноутбук HUAWEI - IC:6369А-KPLW0X (пароль 1111); мобільний телефон Apple iPhone12 - IMEI НОМЕР_3 (без пароля); мобільний телефон Apple iPhone12 - IMEI НОМЕР_4 (паролі 130896 або НОМЕР_5 ); системний блок ARTLINE Gaming x26 серія AL125653 (без пароля).
Постановою слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_10 від 19.12.2023 виявлені та вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 вищевказані речі визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12022100000000953.
20.12.2023 прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 звернулась до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просила накласти арешт на майно, яке вилучене 19.12.2023 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: зіп-пакет в якому міститься 1 таблетка білого кольору, 0,05 г.; зіп-пакет в якому міститься 4 капсульні таблетки 1 г. з різними речовинами; аркуш А4 з текстом інструкції; стік-пакет Vodafone від номеру НОМЕР_1 з пластиком від SIM-карти серія НОМЕР_2 ; 5 аркушів А4 та зошит з інформацією; ноутбук Apple серія HF34WY4CN7 (пароль невідомий); ноутбук HUAWEI - IC:6369А-KPLW0X (пароль 1111); мобільний телефон Apple iPhone 12 - IMEI НОМЕР_3 (без пароля); мобільний телефон Apple iPhone 12 - IMEI НОМЕР_4 (паролі 130896 або НОМЕР_5 ); системний блок ARTLINE Gaming x26 серія AL125653 (без пароля), із забороною будь-яким особам його використовувати, перетворювати, розпоряджатись та відчужувати на користь третіх осіб.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08.01.2024 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, яке вилучене 19.12.2023 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: зіп-пакет в якому міститься 1 таблетка білого кольору, 0,05 г.; зіп-пакет в якому міститься 4 капсульні таблетки 1 г. з різними речовинами; аркуш А4 з текстом інструкції; стік-пакет Vodafone від номеру НОМЕР_1 з пластиком від SIM-карти серія НОМЕР_2 ; 5 аркушів А4 та зошит з інформацією; ноутбук Apple серія HF34WY4CN7 (пароль невідомий); ноутбук HUAWEI - IC:6369А-KPLW0X (пароль 1111); мобільний телефон Apple iPhone 12 - IMEI НОМЕР_3 (без пароля); мобільний телефон Apple iPhone 12 - IMEI НОМЕР_4 (паролі 130896 або НОМЕР_5 ); системний блок ARTLINE Gaming x26 серія AL125653 (без пароля), із забороною будь-яким особам його використовувати, перетворювати, розпоряджатись та відчужувати на користь третіх осіб.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 12022100000000953, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, зіпсоване, знищене, перетворене чи відчужене.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що обшук проведено за адресою: АДРЕСА_1 в порядку ч. 3 ст. 1233 КПК України без ухвали слідчого судді, ретельно перевірялися колегією суддів, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки слідчим суддею під час розгляду клопотання встановлено, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08.01.2024 надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні, в якому проживають ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення. Вказана обставина не заперечується і апелянтом в апеляційній скарзі.
При цьому, посилання захисника на те, що клопотання про обшук слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва розглянув лише 08.01.2024, з порушенням вимог ч. 4 ст. 234 КПК України, не може бути підставою для скасування ухвали слідчого судді про арешт майна з цих підстав, оскільки ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку не є предметом даного апеляційного розгляду та не підлягає окремому апеляційному оскарженню.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вказані доводи апелянта фактично зведені до оскарження законності проведеного обшуку, що не є предметом даного апеляційного розгляду, натомість оцінка законності проведеної слідчої (процесуальної) дії - обшуку, а також належності та допустимості отриманих унаслідок такої слідчої дії відомостей, може бути надана під час розгляду кримінального провадження по суті.
Посилання захисника на непричетність ОСОБА_6 , та ОСОБА_8 до кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування не є підставою для відмови у накладенні арешту на вилучене майно, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що слідчим суддею, в порушення вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, розглянуто клопотання без участі власника майна та його представника, заслуговують на увагу. Разом з тим, ураховуючи положення ст. 172 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя за наявності підстав, викладених у наведеній нормі закону, може розглянути клопотання без повідомлення власника майна, вказані обставини не можуть бути безумною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах власника майна ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 08 січня 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3