12 лютого 2024 року
справа № 363/5917/23
провадження № 33/824/1075/2024
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2023 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2023 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на 1 рік.
Стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 536 грн 80 коп.
Не погоджуючись із постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що зазначені в протоколі дата та час вчинення правопорушення не відповідають дійсності. Посилається на п. 7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, відповідного до якого не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також внесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом у справі.
Апелянт стверджує, що приймав препарат «Гідозепам» за рекомендацією лікаря, та саме вказаний препарат, до складу якого входить «бензодіазепін», був виявлений лабораторним дослідження на виявлення факту перебування у наркотичному сп'янінні. Відтак, вказує, що працівниками поліції та судом невірно кваліфіковано дії, як керування особою транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги вважаю відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №484458 від 01.10.2023 року слідує, що 01.10.2023 року о 12 год. 15 на а/д Київ-Вишгород-Десна, 33 км, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом RENAUL T25, д/н НОМЕР_1 , перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі лікарем-наркологом Вишгородської ЦРЛ, проба позитивна, висновок за №387 від 01.10.2023 року. Зазначеними діями водій порушив п. 2.9А ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 2.9 а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, та відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103.
Положення п. 12. Розділу ІІ Інструкції визначають, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п.п. 16, 17, 19, 20, 21 Розділу ІІІ Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.
Відповідно до висновку КНП «Вишгородська центральна районна лікарня» ОСОБА_2 перебуває в стані наркотичного сп'яніння.
Також в матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого результат огляду - проба позитивна. З результатами огляду ОСОБА_2 згодний про що ним зазначено в акті та засвідчено підписом (а.с.3)
Відповідно до розписки від 01.10.2023 року ОСОБА_3 , останній зобов'язався забрати під свою відповідальність автомобіль RENAUL T25, д/н НОМЕР_1 , з місця зупинки, а також зобов'язався недопускати водія ОСОБА_2 до його повного витверезення.
В протоколі про адміністративне правопорушення міститься запис ОСОБА_2 , про те, що останній вживав лікарський препарат «Гідазепам». На вказану обставину ОСОБА_2 також посилається і в апеляційній скарзі. Водночас, належних доказів вживання скаржником 01.10.2023 року вказаного препарату, та що саме внаслідок його вживання було виявлено наркотичне сп'яніння, до суду не надано.
Відтак, кваліфікація правопорушення відповідає діям ОСОБА_2 та обставинам справи.
Доказів на спростування інформації, зазначеної лікарем у висновку та акту, ОСОБА_2 суду також не надано.
Посилання апелянта про те, що дата складання протоколу і час інкримінованого йому правопорушення не відповідають дійсним обставинам, оскільки події відбулися не 10.01.2023 року, як зазначено в протоколі, а 01.10.2023 року, судом не приймається. Працівником поліції внесено до протоколу виправлення дати на 01.10.2023 року, які належним чином застережені підписом посадової особи. Вказана обставина не спростовує факту вчиненого ОСОБА_2 правопорушення 01.10.2023 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, дійшов обґрунтованого висновку про порушення водієм пункту 2.5 ПДР України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя