Унікальний номер справи 357/10997/23
Номер апеляційного провадження 33/824/1041/2024
Суддя суду першої інстанції В. М. Дорошенко
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
09 лютого 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2023 року про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП не зазначено, працює
водієм В/Ч НОМЕР_1 , військовослужбовець,
адреса:
АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 536,80 гривень судового збору.
Судом встановлено, що 03.09.2023 о 19:43 год на а/д М-05 «Київ - Одеса»,74 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VolkswagenPassat», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння очей) та, у порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився.
Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з'ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Вказав, що висновок суду щодо правового регулювання порядку проходження огляду на стан сп'яніння та застосування правових норм не може бути доказом його вини, оскільки зазначене не встановлено судом, а прийнято законодавчими органами держави. ОСОБА_1 вважає, що суд взяв до уваги неналежний доказ, яким є відеозапис з боді камери працівника поліції, оскільки на ньому не зафіксовано факт керування ним транспортним засобом. Вказує на те, що не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, а навпаки погодився. Ознаки сп'яніння не були встановлені одразу працівником поліції, який оформляв протокол про адміністравтине правопорушення, їх надиктував інший працівник поліції. Долучені до матеріалів справи пояснення свідків не містять підпису самих свідків та не підтверджують сам факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки ці особи не були присутніми на місці події.
Судом було необгрунтовано взято до уваги акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, оскільки такий акт повинен складатися відповідно до п. 10 Інструкції та може бути доказом лише у разі проходження огляду. Також суд помилково не взяв до уваги пояснення самого ОСОБА_1 , який вказував на те, що не підписував цей акт. Звернув увагу, що у порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» працівниками поліції не було складено акт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. Вважає недопустимим доказом пояснення свідків щодо підтвердження факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Зокрема вказав, що працівниками поліції не було допитано у якості свідків водія ОСОБА_4 , який дійсно керував автомобілем того дня та поїхав в с. Глеваха за допомогою, а також ОСОБА_5 , який перебував у автомобілі разом з ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився повторно, про час та місце розгляду справи повідомлявся у відповідності до вимог закону, його захисник адвокат Семиполець В. В. не заперечував проти розляду справи за відсутності ОСОБА_1 . Суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Семиполець В. В. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити з викладених підстав, посилався на те, що ОСОБА_1 свою вину не визнає, оскільки не керував того дня автомобілем. Водієм даного транспортного засобу був ОСОБА_4 . Під час руху автомобіль зламався (закипів), вони зупинилися на узбіччі. ОСОБА_1 зупинив екіпаж поліції, який під'їжджав до автомобіля, щоб попросити про допомогу. Поліцейські почали пропонувати пройти огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, проте не вбачав підстав для проходження такого огляду, так як не був водієм, про що вказував працівникам поліції. Захисник Семиполець В. В. послався на те, що ОСОБА_1 одразу сказав працівникам поліції, що їхав він, оскільки не вірно зрозумів запитання працівника поліції та мав на увазі, що він їхав та перебував в автомобілі, а не керував автомобілем. Наполягав на тому, що у працівників поліції були відсутні підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а тому наступні дії працівників поліції були здійснені не в рамках закону.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець В/Ч НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , пояснив суду, що 03.09.2023 по а/д М-05 «Київ - Одеса»,74 км., керував транспортним засобом «VolkswagenPassat», д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 . Він разом з ОСОБА_1 їхали в автомобілі як пасажири.
Переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Семипольця В. В., показання свідка ОСОБА_5 , апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього рухувстановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього рухуводій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
При цьому згідно п.3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Так, переглядаючи справу в межах доводів поданої апеляційної скарги суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2. 5 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та такою, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 075724 від 03.09.2023, складеним стосовно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що останній керував транспортним засобом «VolkswagenPassat», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння очей), від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким водія ОСОБА_1 направлено до КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №4», відомості про проходження огляду в направленні відсутні, оскільки огляд не проводився, про що зроблено відмітку працівником поліції; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 повинен був пройти огляд, однак такий огляд не проводився через відмову водія від його проходження; розпискою ОСОБА_4 , що свідчить про відсторонення водія від керування транспортним засобом; поясненнями двох свідків від 03.09.2023, які зазначені у протоколі; відеозаписами з боді камер працівників поліції №477668,477881 із відеозаписом події, яка мала місце 03.09.2023 за участю водія ОСОБА_1 .
Вказані докази підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді, отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому відсутні будь - які сумніви у їх достовірності та істинності.
Усім зазначеним доказам суд першої інстанції надав належну оцінку та правильно визнав винним ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Матеріали справи містять докази відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер»та у найближчому закладі охорони здоров'я. Також матеріали справи містять докази направлення водія для огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Такий огляд не було пройдено ОСОБА_1 .
Так, із відеозапису, наданого працівниками поліції вбачається, що ОСОБА_5 на питання поліцейського «хто їхав» вказав рукою на ОСОБА_1 , сам ОСОБА_1 також відповів, що їхав він. Після з'ясування хто керував вказаним автомобілем, під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у поліцейського виникла підозра у вживанні ним алкогольних напоїв, тому ОСОБА_1 було запроновано пройти огляд у встановленому законом порядку на місці зупинки та у лікаря в медичному закладі. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 після певної дискусії відмовляється проходити огляд на стан сп'яніння на місці зупинки та у лікаря в медичному закладі.
З урахуванням встановлених обставин апеляційний суд вважає, що такі дії ОСОБА_1 були законно та обгрунтовано розцінені працівником поліції як відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки так і в медичному закладі. Поведніка ОСОБА_1 свідчить про намір ухилитися від виконання вимоги працівника поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та у найближчому медичному закладі у лікаря - нарколога.
Факт відмови ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп'яніння повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема поясненнями двох свідків, які долучені до протоколу про адмінстртаивне правопорушення. Та обставина, що суд не допитав свідків, зазначених у протоколі, в судовому засіданні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не ставить під сумнів надані ними пояснення, оскільки такі пояснення були відібрані працівником поліції, доказів щодо їх неспроможності або недостовірності зазначених в них обставин ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не додано.
Твердження ОСОБА_1 про те, що факт керування ним транспортним засобом не доведено, а тому були відсутні підстави для проходження огляду на стан сп'яніння повністю спростовуються зібраними по справі доказами, зокрема відеозаписом з нагрудних бодікамер працівників поліції.
Всупереч доводам апелянта, із дослідженого судом відеозапису (диск 1/2) вбачається прибуття працівників поліції та їх зупинка поруч з автомобілем «VolkswagenPassat», д.н.з. НОМЕР_2 . З-за керма цього автомобіля виходить чоловік у військовій формі. У суді апеляційної інстанції було з'ясовано, що цією особою є ОСОБА_5 . На запитання поліцейського хто їхав, ОСОБА_5 вказує на чоловіка, який одягнутий у футболку світлого кольору (0:02:00) у подальшому це також підтверджує (04:10, 05:15, 06:25). У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував, що цим чоловіком є він. Потім поліцейський задає таке ж запитання ОСОБА_1 , який відповідає: «я їхав» (0:02:15). На вимогу надати документи ОСОБА_1 сперечається і запитує навіщо. Надалі поліцейський демонструє водію планшет, де зазначено, що надійшов виклик по 102 про те, що водій цього автомобіля порушував ПДР України. Працівники поліції повідомляють водію про виявлені у нього ознаки та пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 пояснює, що якщо треба, то пройде (0:07:20). ОСОБА_5 пояснює, що вони разом вживали алкоголь і що він винен, що покликав ОСОБА_1 (0:10:11), поряд перебуває ОСОБА_1 , який не заперечує такі твердження. У черговий раз ОСОБА_5 підтверджує разом з ОСОБА_1 факт вживання алкоголю (0:11:13). Надалі ОСОБА_1 вказує «ми тут їхали і тут стали» (0:14:00), у черговий раз працівники поліції повідомляють підстави їх прибуття. Після спілкування по телефону з невідомою особою ОСОБА_1 змінює свою позицію, поведінку, та почав заперечувати факт керування ним автомобілем, вказуючи на те, що неважливо, що він до цього пояснював працівникам поліції. У змінених поясненнях ОСОБА_1 вказує на те, що в автомобілі їхало четверо осіб, а водій, який керував транспортним засобом поїхав за допомогою. Працівники поліції в черговий раз пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (0:31:55). На пропозицію працівників поліції ОСОБА_1 усіляко ухиляється від відповіді, наполягає на наданні йому доказів факту керування ним транспортним засобом. ОСОБА_1 пояснює, що має приїхати водій ОСОБА_7 та нехай все розповідає працівникам поліції (0:33:21) Працівники поліції пояснюють, що свідки вказали на нього як водія, а він викрикує, що вони йому незнайомі, однак запам'ятав державний номерний знак автомобіля свідка і вважає, що йому потрібно іти служити. Працівники поліції в черговий раз пояснюють, що факт керування підтверджується його особистими поясненнями на початку спілкування, поясненнями його товариша ОСОБА_5 та поясненнями свідків, однак ОСОБА_1 стверджує, що не керував, був інший водій (0:39:00). Надалі працівники поліції пропонують знайти тверезого водія, який отримає транспортний засіб під розписку (0:45:31). В черговий раз ОСОБА_1 стверджує, що не керував транспортним засобом, оскільки у нього футболка сірого кольору, а не білого, як вказували свідки (1:18:55). Потім поліцейські починають складати протокол, ОСОБА_1 підписує протокол, надає письмові пояснення (1:34:15).
На диску 2/2 зафіксовані аналогічні події з бодікамери іншого працівника поліції, який перебував у складі даного екіпажу, та які доповнюють попередній відеозапис, а саме після згоди водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння працівник поліції просить інший екіпаж доставити на місце події прилад «Драгер». Також на даному відеозаписі зафіксовано наявність свідків, яких просять прийти ближче (0:28:00). У черговий раз водію ОСОБА_1 пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, він ухиляється (0:31:26). Крім того, зафіксовано як водій ОСОБА_1 особисто підписує акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (1:38:27).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що надані ОСОБА_1 суду першої інстанцій пояснення різняться між собою, не узгоджуються з відображеними на відеозаписі подіями щодо того, хто був того дня водієм указаного у протоколі транспортного засобу ( ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 чи ОСОБА_1 ). Також відмінними від відеозапису є надані суду апеляційної інстанції показання свідка ОСОБА_5 , який показав суду, що того дня за кермом автомобіля перебував ОСОБА_4 , але на відеозапису він чітко показує рукою на ОСОБА_1 , як на особу яка їхала за кермом автомобіля. Суд критично ставиться до таких показань свідка, оскільки вони спростовуються вказаним видеозаписом.
Суд також критично ставиться до пояснень захисника Семипольця В. В., про те, що ОСОБА_5 одразу не зрозумів запитання поліцейського і вказав на ОСОБА_1 , як на особу яка їхала в атомобілі, а не як на особу яка автомобілем керувала. За таких обставин, виникає питання, чому ж ОСОБА_5 не вказав на себе, бо він також їхав в автомобілі, а вказав саме на ОСОБА_1 .
Долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери працівника поліції є належним та допустимим доказом на підтвердження факту керуваня ОСОБА_1 03.09.2023 транспортним засобом «VolkswagenPassat», н.з. НОМЕР_2 , оскільки на даному відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. На відео повністю зафіксовано процес спілкування поліцейських з ОСОБА_1 , який вказує на те, що саме він керував транспортним засобом, з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Вказані пояснення були змінені ОСОБА_1 після його телефонної розмови з невстановленою судом особою.
Також цей факт підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які наявні в матеріалах справи, та містять підписи цих осіб. Факт того, що вони особисто надавали ці письмові пояснення прямо вбачається з відеозапису події. Пояснення свідків повністю узгоджуються з даними, які наявні у рапорті поліцейського від 03.09.2023.
При цьому суд першої інстанції вірно вважав, що розписка, складена ОСОБА_4 свідчить про відсторонення водія ОСОБА_1 від керування автомобілем та передачі транспортного засобу «VolkswagenPassat», н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 із зобов'язанням доставити його за адресою: м. Київ, вул. Генерала Наумова, 25.
Вказано розписка жодним чином не підтверджує факт керування транспортним засобом іншою особою, а ніж яку відсторонено від керування, якою у даному випадку є ОСОБА_1 .
Також із відеозапису нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 поліцейським було роз'яснено право проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки так і в медичному закладі та роз'яснено наслідки за вчинене ним правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписом із нагрудних бодікамер працівників поліціі зафіксовано обставини, викладені в протоколі, і такий відеозапис є доказом, що підтверджує факт вчинення водієм ОСОБА_1 правопорушення, що йому інкримінується.
У відповідності до ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку, що розглядається, поліцейський застосував технічні засоби.
З урахуванням встановлених обставин доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Отже факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у запропонований працівниками поліції спосіб (як на місці зупинки так і у медичному закладі) повністю підтверджується встановленими суддею суду першої інстанції обставинами справи про адміністративне правопорушення та знайшов своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом.
При цьому апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 зобов'язаний був виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду на стан сп'яніння незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції. Зазначене прямо передбачено абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння. При цьому, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений не за перебування у стані алкогольного сп'яніння, а саме за відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є окремою складовою диспозиції ч. 1 ст. 130 КупАП.
Таким чином відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є порушенням вимогп. 2.5 Правил дорожнього рухуі утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що не враховано ОСОБА_1 при ствердженні щодо відсутності у нього ознак алкогольного сп'яніння. Дії поліцейських жодним чином не призвели до звуження чи обмеження конвенційних та/або конституційних прав водія чи його основоположних свобод, не обмежили його в можливостях ефективно використати свої права, в тому числі право пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу чи у лікаря - нарколога у медичному закладі, та не ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність.
Також суд апеляційної інстанції враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння, є грубим і досить поширеним правопорушенням. Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.
ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС (п. 2 Порядку № 1103).
Пунктом 3 Порядку № 1103 визначено, що огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Суддя суду першої інстанції вірно вважав, що при оформленні матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130КУпАП поліцейськими не було допущено істотних порушень вимогст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, що призвели б до порушення основоположних/фундаментальних прав особи, які у свою чергу потягли за собою визнання здобутих доказів недопустимими.
Апеляційний суд вважає, що у матеріалах справи містяться докази, які беззаперечно доводять порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол підписаний особою, яка його склала із зазначенням всіх необхідних даних, та особою щодо якої його було складено. У протоколі ОСОБА_1 вказав: «З протоколом не згоден. Я не водій, будь - яких фактичних даних немає». При цьому будь - яких зауважень особа, відносно якої складено протокол, щодо нероз'яснення йому прав чи невідповідності місцю та часу вчиненого правопорушення, вказаних у протоколі, не зазначив в останньому.
Частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиттям відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України.
Матеріали справи не містять жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення. Доказів оскарження дій працівників поліції при складенні протоколу про адміністравтине правопорушення ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції не надано.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою не виконувати ОСОБА_1 законних вимог поліції про проходження огляду на стан сп'яніння. Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст.256 КУпАП.
Будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
В своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції.
Отже, апеляційний суд вважає, що будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують. Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є окремим видом відповідальності за порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та є закінченим правопорушенням.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП, а тому застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є безпідставним та недоречним, оскільки повністю суперечить встановленим судами першої і апеляційної інстанції обставинам справи, які повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що йому інкримінується.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач