15 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представників власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_8 та представника ТОВ «Вікторія-Софт» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.01.2024 задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідування та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно за результатами проведеного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_8 , а саме на: мобільний телефон марки Iphone, модель Xr, imei: НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 з сім-карткою з абонентським номером ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» НОМЕР_3 ; ноутбук MacBookPro, модель А2442, серійний номер: НОМЕР_4 ; ноутбук MacBookPro, модель А2141, серійний номер: CO2CGLZVMDCM.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Справа 761/566/24 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1590/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
В апеляційній скарзі представник власника майна зазначав, що вилучене майно не має відношення до кримінального провадження, його вилучення є протиправним та таким, що здійснене поза межами дозволу на проведення обшуку, наданого ухвалою слідчого судді.
Задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя не перевірив належність та походження вилученого майна, а також не забезпечив присутність у судовому засіданні під час розгляду вказаного клопотання власника майна.
До клопотання не долучено жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_8 є причетним до вчинення будь-якого кримінального правопорушення.
Під час обушку за місцем проживання ОСОБА_8 , останнім добровільно надано паролі доступу до вилучених ноутбуків та мобільного телефону, а тому слідчий мав достатньо часу та можливості для здійснення огляду вказаного майна та встановлення наявності чи відсутності на даних пристроях відомостей, які стосуються кримінального провадження.
Апелянт зазначав, що вилучене майно не отримане злочинним шляхом, а також не являється речовими доказами, знаряддям вчиненого кримінального правопорушення, а тому дане майно повинне бути повернуте ОСОБА_8 .
Крім того, на ухвалу слідчого судді надійшла апеляційна скарга представника ТОВ «Вікторія-Софт» ОСОБА_7 , в якій остання просила скасувати ухвалу слідчого судді в частині арешту ноутбуку марки Apple MacBook PRO 14, моделі А2442А, серійний номер JFV23Y6RT6, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора в частині арешту вищевказаного ноутбуку.
Апелянт зазначала, що в ході обшуку в квартирі ОСОБА_8 вилучено ноутбук марки Apple MacBook PRO 14, моделі А2442А, серійний номер JFV23Y6RT6, який належить ТОВ «Вікторія-Софт» на праві власності.
ТОВ «Вікторія-Софт» є компанією, яка здійснює розробку програмного забезпечення та надає IT-послуги, та 01.12.2023 між ТОВ «Вікторія-Софт» та ОСОБА_8 укладено договір № 01/12-1Ц про надання послуг у сфері інформатизації, за яким ОСОБА_8 повинен був здійснити розробку програмного продукту, та з метою виконання умов договору, згідно Акту приймання-передачі обладнання до договору №01/12-1Ц, останньому передано для виконання робіт новий вище вказаний ноутбук.
Належність вказаного ноутбуку на праві власності ТОВ «Вікторія-Софт» підтверджується видатковою накладною № 35977 від 12.09.2023 та гарантійним талоном.
Вказаний ноутбук придбаний ТОВ «Вікторія-Софт» 12.09.2023, натомість кримінальне провадження, в рамках якого проводився обшук, зареєстровано 29.05.2023.
Крім того, в ході обшуку вилучено майно, дозвіл на відшукання і вилучення якого слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва надано не було.
Розгляд клопотання про арешт майна, що належить ТОВ «Вікторія- Софт», проводився без участі його власника, у зв'язку з чим останній був позбавлений можливості надати суду докази і свої заперечення проти задоволення клопотання прокурора.
Власник майна ОСОБА_8 у судове засідання не прибув, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не подавав та причини неявки суду не повідомив.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_8 та представника ТОВ «Вікторія-Софт» ОСОБА_7 , які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, детективами Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023000500000031 від 29.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України.
Згідно даних клопотання, у ході здійснення досудового розслідування досліджуються обставини організації групою осіб мережі веб ресурсів, що займаються незаконним проведенням азартних ігор в мережі Інтернет без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності, що видається відповідно до закону, до якої входять такі веб ресурси: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, ІНФОРМАЦІЯ_11, ІНФОРМАЦІЯ_12, ІНФОРМАЦІЯ_13, ІНФОРМАЦІЯ_14, ІНФОРМАЦІЯ_15, ІНФОРМАЦІЯ_16, ІНФОРМАЦІЯ_17.
Органом досудового встановлено, що до зазначеного кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_8 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 в рівних долях.
Ухвалою слідчого суддів Шевченківського районного суду міста Києва від 01.12.2023 надано дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 в рівних долях, та в якій фактично проживає ОСОБА_8 .
Згідно даних протоколу обшуку від 21.12.2023, складеного детективом Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки ОСОБА_13 , цього ж дня проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено майно, а саме: мобільний телефон марки Iphone, модель Xr, imei: НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 з сім-карткою з абонентським номером ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» НОМЕР_3 ; ноутбук MacBookPro, модель А2442, серійний номер: НОМЕР_4 ; ноутбук MacBookPro, модель А2141, серійний номер: НОМЕР_5 .
Постановою детектива Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки ОСОБА_13 від 21.12.2023 вищевказане майно, вилучене в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 72023000500000031 від 29.05.2023.
22.12.2023 прокурор третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідування та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 направив до Шевченківського районного суду міста Києва клопотання про арешт майна, яке зареєстроване 09.01.2024, в якому просив накласти арешт на речові докази, які тимчасово вилучені за результатами проведеного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_8 , а саме на: мобільний телефон марки Iphone, модель Xr, imei: НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 з сім-карткою з абонентським номером ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» НОМЕР_3 ; ноутбук MacBookPro, модель А2442, серійний номер: НОМЕР_4 ; ноутбук MacBookPro, модель А2141, серійний номер: НОМЕР_5 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15.01.2024 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на тимчасово вилучене майно за результатами проведеного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_8 , а саме на: мобільний телефон марки Iphone, модель Xr, imei: НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 з сім-карткою з абонентським номером ТОВ «ЛАЙФСЕЛЛ» НОМЕР_3 ; ноутбук MacBookPro, модель А2442, серійний номер: НОМЕР_4 ; ноутбук MacBookPro, модель А2141, серійний номер: НОМЕР_5 .
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно за результатами проведеного обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 72023000500000031 від 29.05.2023, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_8 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, знищене, перетворене чи відчужене.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
З урахуванням наведеного, твердження представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_8 про відсутність доказів причетності ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується у даному кримінальному провадженні, є передчасними та підлягають встановленню і перевірці в ході подальшого досудового розслідування.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
З урахуванням наведеного, відсутність мобільного телефону та ноутбуків у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 01.12.2023 про дозвіл на обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна, а тому доводи апеляційних скарг у цій частині є безпідставними.
Посилання представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_8 на порушення органом досудового розслідування вимог ст. 168 КПК України, не можуть бути безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання, з огляду на те, що вилучені мобільний телефон та ноутбуки можуть зберігати на собі сліди кримінального правопорушення та містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зокрема, під час огляду техніки, в ході проведення обшуку, встановлено що на зазначених предметах міститься інформація, щодо організації групою осіб мережі веб ресурсів, що займаються незаконним проведенням азартних ігор в мережі Інтернет без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності, що видається відповідно до закону, до якої входять такі веб ресурси: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, ІНФОРМАЦІЯ_11, ІНФОРМАЦІЯ_12, ІНФОРМАЦІЯ_13, ІНФОРМАЦІЯ_14, ІНФОРМАЦІЯ_15, ІНФОРМАЦІЯ_16, ІНФОРМАЦІЯ_17.
Крім того, в мобільному додатку «Приват24» виявлено банківську картку з номером НОМЕР_6 , з якої здійснювалася оплата за банківські послуги з обслуговування доменних імен вище зазначених веб ресурсів . Власником банківської картки є ОСОБА_14 .
Викладені в апеляційних скаргах доводи про недоведеність відповідності вилученого за місцем проживання ОСОБА_8 майна ознакам речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно може зберегти на собі сліди кримінального правопорушення та містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Твердження представника ТОВ «Вікторія-Софт» ОСОБА_7 про те, що вилучений ноутбук MacBookPro модель А2442 серійний номер: JFV23Y6RT6, на праві власності належить ТОВ «Вікторія-Софт» та має законне походження, а також про те, що вказаний ноутбук було передано ОСОБА_8 для здійснення розробки програмного продукту та з метою виконання умов договору № 01/12-1Ц, не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Як убачається із викладених у клопотанні фактичних обставин кримінальних правопорушень, органом досудового розслідування встановлена причетність ОСОБА_8 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України.
Крім того, як зазначено у клопотанні, та не заперечується апелянтами в апеляційній скарзі, ОСОБА_8 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Викладені в апеляційних скаргах доводи про те, що слідчим суддею в порушення вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не повідомлено власника майна про розгляд клопотання прокурора, не є підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді, оскільки, з урахуванням вимог ст. 172 КПК України, слідчий суддя за наявності підстав, викладених у наведеній нормі закону, може розглянути клопотання без повідомлення власника майна.
Крім того, як убачається із матеріалів судового провадження, клопотання прокурора про арешт майна розглянуто у присутності представника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_8 .
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Інші зазначені в апеляційних скаргах доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_8 та представника ТОВ «Вікторія-Софт» ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3