Справа №752/30879/21 Головуючий у 1 інстанції: Ольшевська І.О.
Провадження №22-ц/824/1036/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
15 лютого 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.
при секретарі Дуб С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,-
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_2 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди в обґрунтування чого зазначає наступне.
09 червня 2007 року було зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у місті Києві. ІНФОРМАЦІЯ_1 в подружжя народився син - ОСОБА_3 . Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2013 року шлюб був розірваний. Ухвалою від 15 листопада 2018 року Голосіївським районним судом м. Києва у цивільній справі №752/23562/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Бориспільської районної державної адміністрації в Київській області про відібрання та визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , як законного представника малолітньої дитини - ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації; Орган опіки та піклування Бориспільської районної державної адміністрації в Київській області про визначення місця проживання дитини затверджено Мирову угоду між сторонами. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов мирової угоди, позивач у травні місяці 2021 року звернулась до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва щодо примусового виконання ухвали №752/23562/17 від 15 листопада 2018 року. Позивач вважає, що у зв'язку із зазначеними обставинами, відповідач розповсюджує про ОСОБА_2 у соціальних мережах недостовірну та негативну інформацію, у зв'язку із чим позивач просить суд:
визнати такою, що не відповідає дійсності інформацію:
- ІНФОРМАЦІЯ_27 « ОСОБА_2 відразу зрозуміла, що відчайдушне захоплення сина цією чудовою грою та моя любов до сина надають їй широкі можливості задовольнити усі її фінансові апетити. Гра «дозвіл від мами - гроші від тата» тривала довго, але в 2017 році, вже майже десятирічний ОСОБА_3, почувши від ОСОБА_2 черговий шантаж про подальшу заборону участі в міжнародних турнірах з гольфу…»;
- ІНФОРМАЦІЯ_28, 21.54: « Ніколи не червоніє ні ОСОБА_2 , ні папір на якому вона пише, ні люди, які допомагають їй реалізувати її план - збагатитися за рахунок грошових коштів батька її Дитини , нехтуючи при цьому самою Дитиною…
То хто така ОСОБА_2 і чим вона займається?
ОСОБА_2 - це людина, яка не гребує нічим для задоволення своїх фінансових апетитів. Зараз вона позиціонує себе жертвою, яка постраждала від синдрому відчуження, та очолює громадську організацію - ІНФОРМАЦІЯ_14 дитини, яка нібито допомагає батькам возз'єднуватись із дітьми.
Реальна мета ОСОБА_2 зовсім інша, гроші, гроші та ще раз гроші.»;
- ІНФОРМАЦІЯ_28, 22:23: «Користуючись підтримкою впливових людей та корумпованістю деяких чиновників ОСОБА_2 продовжує гнути свою лінію…».
- ІНФОРМАЦІЯ_28, 22:49: «Є всього два варіанти подальшого розвитку подій:
а) ОСОБА_2 припиняє безпідставне переслідування ОСОБА_3 , забирає свої гроші з судів, виконавчих служб, міністерств та відомств і нарешті намагається стати матір'ю ОСОБА_3.», розповсюджену ОСОБА_1 на сторінках - ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці ОСОБА_4 у соціальній мережі ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 на сторінці у соціальній мережі Facebook громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_15; ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_7
зобов'язати ОСОБА_1 спростувати інформацію, -
ІНФОРМАЦІЯ_27 « ОСОБА_2 відразу зрозуміла, що відчайдушне захоплення Сина цією чудовою грою та моя любов до Сина надають їй широкі можливості задовольнити усі її фінансові апетити.
Гра «дозвіл від мами - гроші від тата» тривала довго, але в 2017 році, вже майже десятирічний ОСОБА_3, почувши від ОСОБА_2 черговий шантаж про подальшу заборону участі в міжнародних турнірах з гольфу…»;
- ІНФОРМАЦІЯ_28, 21.54 « Ніколи не червоніє ні ОСОБА_2 , ні папір на якому вона пише, ні люди, які допомагають їй реалізувати її план - збагатитися за рахунок грошових коштів батька її Дитини , нехтуючи при цьому самою Дитиною. ..
То хто така ОСОБА_2 і чим вона займається?
ОСОБА_2 - це людина, яка не гребує нічим для задоволення своїх фінансових апетитів. Зараз вона позиціонує себе жертвою, яка постраждала від синдрому відчуження, та очолює громадську організацію - ІНФОРМАЦІЯ_14 дитини, яка нібито допомагає батькам возз'єднуватись із дітьми.
Реальна мета ОСОБА_2 зовсім інша, гроші, гроші та ще раз гроші.»;
- ІНФОРМАЦІЯ_28, 22:23 : « Користуючись підтримкою впливових людей та корумпованістю деяких чиновників ОСОБА_2 продовжує гнути свою лінію…».
- 18.07. 2021, 22:49 : « Є всього два варіанти подальшого розвитку подій:
а) ОСОБА_2 припиняє безпідставне переслідування ОСОБА_3 , забирає свої гроші з судів, виконавчих служб, міністерств та відомств і нарешті намагається стати матір'ю ОСОБА_3.» , розповсюджену ОСОБА_1 на сторінках - ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці ОСОБА_4 у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_3 на сторінці у соціальній мережі Facebook громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_15; ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_7
шляхом розміщення рішення суду в інтернеті на сторінках ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці ОСОБА_4 у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_3 на сторінці у соціальній мережі Facebook громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 на сторінці групи «ІНФОРМАЦІЯ_16» ІНФОРМАЦІЯ_17; ІНФОРМАЦІЯ_15; ІНФОРМАЦІЯ_18; ІНФОРМАЦІЯ_7.
Опублікувати на своїй сторінці ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook рішення суду;
стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1 000 000 (один мільйон ) гривень.
стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі, що складаються - 16 816 грн. судовий збір, дослідження, складання висновку експерта від 21 жовтня 2021 року у сумі - 40 100 грн., дослідження та складання висновку № 178/21 від 14.09.2021 у сумі - 8 031,35 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Визнано такою, що не відповідає дійсності інформацію від ІНФОРМАЦІЯ_27 :« ОСОБА_2 відразу зрозуміла, що відчайдушне захоплення сина цією чудовою грою та моя любов до сина надають їй широкі можливості задовольнити усі її фінансові апетити. Гра «дозвіл від мами - гроші від тата» тривала довго, але в 2017 році, вже майже десятирічний ОСОБА_3, почувши від ОСОБА_2 черговий шантаж про подальшу заборону участі в міжнародних турнірах з гольфу…»;
- від ІНФОРМАЦІЯ_28, 21.54 : « Ніколи не червоніє ні ОСОБА_2 , ні папір на якому вона пише, ні люди, які допомагають їй реалізувати її план - збагатитися за рахунок грошових коштів батька її Дитини , нехтуючи при цьому самою Дитиною… То хто така ОСОБА_2 і чим вона займається? ОСОБА_2 - це людина, яка не гребує нічим для задоволення своїх фінансових апетитів. Зараз вона позиціонує себе жертвою, яка постраждала від синдрому відчуження, та очолює громадську організацію - ІНФОРМАЦІЯ_14 дитини, яка нібито допомагає батькам возз'єднуватись із дітьми. Реальна мета ОСОБА_2 зовсім інша, гроші, гроші та ще раз гроші.»;
- від ІНФОРМАЦІЯ_28, 22:23: «Користуючись підтримкою впливових людей та корумпованістю деяких чиновників ОСОБА_2 продовжує гнути свою лінію…».
- від ІНФОРМАЦІЯ_28, 22:49 : « Є всього два варіанти подальшого розвитку подій: а) ОСОБА_2 припиняє безпідставне переслідування ОСОБА_3 , забирає свої гроші з судів, виконавчих служб, міністерств та відомств і нарешті намагається стати матір'ю ОСОБА_3.»,
розповсюджену ОСОБА_1 на сторінках - ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці ОСОБА_4 у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_3 на сторінці у соціальній мережі Facebook громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 на сторінці групи «ІНФОРМАЦІЯ_16» ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_15; ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_7
Зобов'язано ОСОБА_1 спростувати інформацію зазначену вище інформацію шляхом розміщення рішення суду в інтернеті на сторінках ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці ОСОБА_4 у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_3 на сторінці у соціальній мережі Facebook громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_14 (ІНФОРМАЦІЯ_19) у соціальній мережі Facebook на сторінці групи «ІНФОРМАЦІЯ_16» ІНФОРМАЦІЯ_17; ІНФОРМАЦІЯ_15; ІНФОРМАЦІЯ_18; ІНФОРМАЦІЯ_7.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 016,00 (дві тисячі шістнадцять грн. 00 коп.) грн. та витрати на проведення висновку експерта № 178/21 від 14.09.2021 року в сумі 8 031,35 (вісім тисяч тридцять одна грн. 35 коп.) грн.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що діями відповідача ОСОБА_1 , що виразились у розповсюдженні неправдивих відомостей щодо позивача ОСОБА_2 , їй була завдана моральна шкода, яка виразилась у втратах немайнового характеру внаслідок приниження її честі, гідності і ділової репутації, ускладнення подальшого активного громадського життя, з учасниками ГО «Обійми Дитини», знайомими та підписниками в соціальних мережах, що негативно сприймають, нібито, вчинені дії позивачем і поширену відносно неї інформацію.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 25 липня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позову.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначав, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що сторінка в мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 належить відповідачу ОСОБА_1 .
Зазначив, що його дійсна сторінка має адресу ІНФОРМАЦІЯ_20та має назву ІНФОРМАЦІЯ_21.
Вважає висловлювання, в позовній заяві та мережі Facebook за вказаними позивачем посиланнями, суто оціночними судженнями, та вчинені не відповідачем.
Вказує, що він не є належним відповідачем так як в матеріалах справи відсутня інформація про власника веб-сайту та власника веб-сторінки, і це стосується й відповідальності і розміщення інформації в соціальних мережах. Соціальна мережа Facebook при реєстрації сторінки не вимагає ідентифікацію особи згідно із особистими документами та є соціальною, загальнодоступною мережею, де будь-хто, без ідентифікації особи може створити будь-яку кількість сторінок, під будь-яким (в тому числі вигаданим) іменем, публікувати тексти, коментарі, копіювати і зберігати на власних пристроях фото осіб з інших сторінок.
Висновок експерта від 28 листопада 2021 року судом першої інстанції не повинен був братись до уваги, оскільки відомості про експерта ОСОБА_7 в реєстрі атестованих експертів відсутні, а сама експертиза була проведена з порушеннями.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що шлюб, зареєстрований між сторонами 09 червня 2007 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1161 розірваний на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Київ від 30.10.2013 справа № 752/16378/13-ц.
Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 13.03.2014.
Висновком експерта № 178/21 за результатами проведення експертного дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 14.09.2021 встановлено, що ресурси/посилання ІНФОРМАЦІЯ_11 ІНФОРМАЦІЯ_12 ІНФОРМАЦІЯ_22; ІНФОРМАЦІЯ_23; ІНФОРМАЦІЯ_7; ІНФОРМАЦІЯ_17; ІНФОРМАЦІЯ_18; ІНФОРМАЦІЯ_15; ІНФОРМАЦІЯ_24; ІНФОРМАЦІЯ_25 знаходяться на веб-сайті/ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_26 та складаються зі статичних елементів інформаційного наповнення, таких як графічні елементи, що складають оформлення веб-сторінки (меню навігації, графічні зображення тощо), гіперпосилання на пов'язані матеріали, інформація у текстовому форматі тощо. До динамічних та потокових елементів вищезазначених веб-сайтів/ресурсів відносяться коментарі користувачів, реклама та інше.
Скріншоти інформаційного наповнення вмісту зазначених вище ресурсів/посилань наведено у Додатку 1.
Крім того, відповідно до висновку експерта за результатами проведення семантико-текстуального дослідження від 07.09.2021 складено висновок про те, що в текстах дописів (постів) на сторінках ОСОБА_1 ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на сторінці ОСОБА_4 у соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), на сторінці у соціальній мережі Facebook громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 на сторінці групи «ІНФОРМАЦІЯ_16» ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_15; ІНФОРМАЦІЯ_13 наявні висловлювання, в яких міститься негативна інформація щодо особи ОСОБА_2 . Висловлювання, в яких міститься негативна інформація щодо особи ОСОБА_2 , викладено у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень.
Поряд із цим, за результатом проведення дослідження експерта психолога був складений висновок експерта психолога від 28.11.2021 та зроблено висновки про те, що внаслідок поширення ОСОБА_1 в фейсбук-публікаціях від ІНФОРМАЦІЯ_27, ІНФОРМАЦІЯ_28 о 21:54 годині, ІНФОРМАЦІЯ_28 о 22:23 годині ІНФОРМАЦІЯ_28 о 22:49 годині інформації, що не відповідає дійсності, та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , їй дійсно спричинено страждання (моральну шкоду).
Внаслідок поширення ОСОБА_1 в фейсбук-публікаціях року від ІНФОРМАЦІЯ_27, ІНФОРМАЦІЯ_28 о 21:54 годині, ІНФОРМАЦІЯ_28 о 22:23 годині ІНФОРМАЦІЯ_28 о 22:49 годині інформації, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , та внаслідок усвідомлення ОСОБА_2 того негативного впливу, який має поширювані інформація на її сина, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 дійсно спричинено моральні страждання (моральна шкода).
Грошовий еквівалент моральних страждань (моральної шкоди), спричиненої ОСОБА_2 внаслідок поширення ОСОБА_1 в фейсбук-публікаціях від ІНФОРМАЦІЯ_27, ІНФОРМАЦІЯ_28 о 21:54 годині, ІНФОРМАЦІЯ_28 о 22:23 годині ІНФОРМАЦІЯ_28 о 22:49 годині інформації, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , та внаслідок усвідомлення ОСОБА_2 того негативного впливу, який має поширювані інформація на її сина, ОСОБА_3 , можна визначити 1 000 000,00 (один мільйон) гривень.
Позивач є керівником громадської організації «Обійми дитини», діяльністю якої відповідно до статуту є сприяння реалізації прав батьків брати участь у житті та розвитку дітей, з метою покращення психологічного та соціального стану дітей та батьків.
Судовим розглядом встановлено обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_27 на своїй сторінці у Facebook відповідач написав і розповсюдив таку інформацію: « ОСОБА_2 відразу зрозуміла, що відчайдушне захоплення Сина цією чудовою грою та моя любов до Сина надають їй широкі можливості задовольнити усі її фінансові апетити. Гра «дозвіл від мами - гроші від тата» тривала довго, але в 2017 році, вже майже десятирічний ОСОБА_3, почувши від ОСОБА_2 черговий шантаж про подальшу заборону участі в міжнародних турнірах з гольфу…».
Поряд із цим, ІНФОРМАЦІЯ_28, 21.54 відповідач повідомляє на сторінці у Facebook наступне : « Ніколи не червоніє ні ОСОБА_2 , ні папір на якому вона пише, ні люди, які допомагають їй реалізувати її план - збагатитися за рахунок грошових коштів батька її Дитини , нехтуючи при цьому самою Дитиною... То хто така ОСОБА_2 і чим вона займається? ОСОБА_2 - це людина, яка не гребує нічим для задоволення своїх фінансових апетитів. Зараз вона позиціонує себе жертвою, яка постраждала від синдрому відчуження, та очолює громадську організацію - ІНФОРМАЦІЯ_14, яка нібито допомагає батькам возз'єднуватись із дітьми. Реальна мета ОСОБА_2 зовсім інша, гроші, гроші та ще раз гроші.»
Між тим, ІНФОРМАЦІЯ_28, 22:23 відповідач на сторінці у Facebook повідомляє : «Користуючись підтримкою впливових людей та корумпованістю деяких чиновників ОСОБА_2 продовжує гнути свою лінію…».
Паралельно з цим, ІНФОРМАЦІЯ_28 22:49 відповідач на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook зазначає, що: «Є всього два варіанти подальшого розвитку подій: а) ОСОБА_2 припиняє безпідставне переслідування ОСОБА_3 , забирає свої гроші з судів, виконавчих служб, міністерств та відомств і нарешті намагається стати матір'ю ОСОБА_3.»
За твердженням позивача, відповідачем на сайті ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_1 розмістив інформацію про позивача «Ніколи не червоніє ні ОСОБА_2 , ні папір на якому вона пише, ні люди, які допомагають їй реалізувати її план - збагатитися за рахунок грошових коштів батька її Дитини , нехтуючи при цьому самою Дитиною... То хто така ОСОБА_2 і чим вона займається? ОСОБА_2 - це людина, яка не гребує нічим для задоволення своїх фінансових апетитів. Зараз вона позиціонує себе жертвою, яка постраждала від синдрому відчуження, та очолює громадську організацію - ІНФОРМАЦІЯ_14, яка нібито допомагає батькам возз'єднуватись із дітьми. Реальна мета ОСОБА_2 зовсім інша, гроші, гроші та ще раз гроші.», що задокументовано висновком експерта № 178/21 від 14.09.2021.
Крім того аналогічну інформацію відповідач неодноразово, 08.07, 12.07.2021 та 19.07.2021 розмістив на сторінці Групи «ІНФОРМАЦІЯ_16», яка має 4500 підписників (стор.31-57 висновку експерта № 178/21 від 14.09.2021).
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом із тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких і право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено докази, які містяться в матеріалах справи в результаті чого дійшов помилкового висновку про те, що сторінка в мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 належить відповідачу ОСОБА_1 .
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17].
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власник вебсайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
Відповідно до частини одинадцятої статті 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власники вебсайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, зобов'язані розміщувати у вільному доступі на власних вебсайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім'я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв'язатися. Фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом «в» цієї частини.
Однак матеріали справи не містять доказів того, що вказала сторінка Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 належить саме - ОСОБА_1 .
У пункті 6.12 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20, зокрема, вказано, що: юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як:
- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
- поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача;
- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
У постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі № 910/5117/17 зазначено, що висновок про те, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Під негативною інформацією, зокрема, можна вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка порушує право особи на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних, даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Колегія суддів наголошує, на тому що не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
Отже, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з'ясовувати, є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням [близький за змістом висновок викладений у низці постанов Верховного Суду, зокрема, й у постановах Верховного Суду від 04.08.2020 у справі №903/927/19, від 21.01.2021 у справі №910/9397/18].
Статтею 27 Закону України «Про інформацію» передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року).
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
У рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 Конвенції застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.
Таким чином, особа, яка висловлює не факти щодо позивача, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції.
Разом з тим, при розгляді справи суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Такими чином, наявність спірної інформації, без встановлення її автора, не може вважатись поширенням відповідачем відомостей, які порочать честь, гідність та репутацію.
Колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем не підтверджено належними, достовірними та достатніми доказами факту належності сторінки у соціальній мережі «Facebook» відповідачу як фізичній особі, а також приналежності йому спірного допису.
Також, слід зазначити, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. Суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою ухвалює власне рішення.
Виходячи із наведеного, суд апеляційної інстанції враховує, що висловлювання стосовно позивача є оціночними судженнями та відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» така інформація не підлягає спростуванню, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову, що судом першої інстанції прийнято помилкове рішення.
Крім того, колегія суддів вважає, що не підлягає задоволенню вимога позивача про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з поширенням недостовірної інформації щодо нього, оскільки відсутні підстави для задоволення первісних позовних вимог в частині визнання поширеної відповідачами інформації недостовірною, а тому похідна вимога про стягнення моральної шкоди також не підлягає задоволенню.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують висновки суду першої інстанції щодо висловлювання відповідача виражені у конкретних фактичних твердженнях, судова колегія ухвалюючи нове рішення враховує сталу практику Верховного Суду та ЄСПЛ щодо меж критики публічних осіб.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 376, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди скасувати, та ухвалити нове судове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 28 лютого 2024 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді В.І. Олійник
Л.П. Сушко