09 лютого 2024 року м. Київ
Справа № 381/31/24
Провадження: № 33/824/1106/2024
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2024 року, винесену під головуванням судді Чернишової Є.Ю.,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.ст. 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2024 року ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, на підставі ст. 22 КУпАП та визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Не погодившись із таким судовим рішенням, 18 січня 2024 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що долучений до матеріалів справи диск з відеозаписом не може бути належним доказом на підтвердження його вини. Зауважив, що початок відеозапису не відповідає часу складання протоколу, зафіксованому в протоколі. Відеофайл не містить реквізитів, а саме номера бодікамири, дати та часу відеозйомки, номера жетона поліцейського. Окрім того, відео не є безперервним, не містить обставин, визначених в протоколі, та підтверджень факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Відмітив, що направлення на огляд, яке міститься в матеріалах справи, не вручалось ОСОБА_1 , протокол та рапорт не можуть вважатись належними доказами вчинення правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи обставини справи суд першої інстанції звільнив ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, за малозначністю і оголосив йому усне зауваження, оскільки діяння, вчинене ним, хоча і містили в собі усі юридичні і суб'єктивні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, але внаслідок всіх конкретних обставин вони не відповідали тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення.
Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбачених ст. 122-4 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушеннях, районний суд посилався на дані, відображені у протоколах про адміністративне правопорушення, відеозаписі з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,рапорті працівника поліції.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується й суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 15.10.2023 року о 20 год. 10 хв. у Київській області в м Фастів по вул. Зарічній керував автомобілем ЗІЛ 4505 н.з. НОМЕР_1 був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, в результаті чого здійснив зіткнення з електроопорою, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого, автомобіль отримав механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків, тобто, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Окрім того, ОСОБА_1 залишив місце події, не дочекавшись працівників поліції, та поїхав за місцем проживання, чим порушив п. 2.10 (а) Правил дорожнього руху України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ААД № 198466, ОСОБА_1 15.10.2023 року о 20 год. 10 хв. у Київській області в м Фастів по вул. Зарічній керував автомобілем ЗІЛ 4505 н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на визначення стану сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, відмова водія від проходження огляду зафіксована технічними засобами відео запису, тобто, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протоколи про адміністративні правопорушення складені у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП, викладена у протоколах суть правопорушень є зрозумілою.
ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі заперечує можливість прийняття відеозапису, наявного в матеріалах справи, чим фактично ставить під сумнів наявність обставин, які стали підставою для складення відповідних адміністративних матеріалів.
В той же час, з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повністю визнав вчинення ним інкримінованих правопорушень, самостійно визначив відповідні обставини, за яких вчинив відповідні дії.
В суді першої інстанції ОСОБА_1 визнав, що він керував транспортним засобом, вчинив ДТП, однак вказав, що вживав алкогольні напої після його вчинення.
Отже, поведінка ОСОБА_1 є суперечливою, оскільки він фактично втретє змінює свої пояснення.
Перш за все, необхідно зазначити, що доводи ОСОБА_1 про неналежність відеозапису, як доказу на підтвердження вчинених правопорушень, не заслуговують на увагу.
Так, помилковим є посилання на невідповідність часу відеозапису та часу вчинення правопорушення, оскільки виявлено правопорушення та правопорушника було дійсно більше ніж через одну годину від моменту здійснення правопорушення, що узгоджується із часом, зафіксованим в протоколах, та часом на відеозаписі.
Відеофайл містить всі необхідні реквізити, а саме номер бодікамири, дату та час відео зйомки, а тому доводи скарги в цій частині є безпідставними. Окрім того, відповідний номер нагрудної камери, з якої здійснювався відеозапис, зазначено в протоколі ААД № 198466.
Слід зазначити, що вказаний відеозапис містить необхідні факти, які мають важливе значення при розгляді даної справи та з якими законодавство пов'язує настання відповідальності за вчинене правопорушення, а тому такий доказ відповідає вимогам ст. 251 КУпАП.
Так, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом 15.10.2023 року та вчинив ДТП, здійснивши наїзд на електроопору. Відповідна схема місця ДТП міститься в матеріалах справи, пояснення з приводу вчиненого ДТП надано ОСОБА_1 , в протоколі зазначено свідків ДТП: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Під час прибуття екіпажу патрульної поліції автомобіль ЗІЛ 4505 н.з. НОМЕР_1 перебував за місцем проживання правопорушника - АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Відповідно до ст. 122-4 КУпАП залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Отже, водій автомобіля ЗІЛ 4505 н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , вчинив правопорушення, передбачені ст.ст. 122-4 та 124 КУпАП, оскільки вчинив дії, які призвели до ДТП та покинув місце події, що було ним підтверджено та зафіксовано на відеозаписі.
Варто відмітити, що факт вчинення відповідного ДТП саме ОСОБА_1 підтверджується також тим, що саме він здійснив відшкодування заданих збитків, згідно довідки «ДТЕК Київські регіональні мережі», рахунку № НОМЕР_2 та квитанції.
Вказані обставини були вірно встановлені судом першої інстанції, що стало підставою для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП та звільнення від відповідальності за 124 КУпАП.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд відмічає наступне.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підстави та процедура проведення огляду на стан сп'яніння чітко регламентована ст. 266 КУпАП та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за текстом Інструкція).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп'яніння. Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 198466, складений у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП, викладена у протоколі суть правопорушення є зрозумілою та відповідає диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП.
Встановленою є та обставина, що екіпаж патрульної поліції прибув на місце проживання ОСОБА_1 після того, як ОСОБА_1 покинув місце ДТП та перебував за місцем проживання, яке знаходиться менш ніж за 500 метрів від місця ДТП.
З відеозапису з нагрудної камери працівника поліції убачається, що ОСОБА_1 підтвердив той факт, що саме він перебував за кермом транспортного засобу в момент ДТП та самостійно вказав на те, що перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Окрім того, на наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння шкірного покриву обличчя, вказав і працівник поліції.
На відеозаписі чітко зафіксовано, що в ході розмови ОСОБА_1 погодився із тим, що він перебував за кермом транспортного засобу в момент ДТП, а також вказував на механізм ДТП.
Працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд як на місці зупинки, так і в медичному закладі, від проходження огляду в установленому порядку ОСОБА_1 відмовився. Працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення та зачитано ОСОБА_1 його зміст, зокрема, суть правопорушення,
Посилання скаржника на відсутність відомостей про те, що він керував транспортним засобом спростовується дослідженим відеозаписом, на якому він самостійно визнав вказаний факт, а тому розцінюються судом як дії, що направлені на уникнення відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Основним аргументом скаржника є те, що долучений до матеріалів справи відеозапис є неналежним доказом, однак, як вже було відмічено, доводи спрямовані на доведення вказаної обставини не знайшли свого підтвердження, а тому такий доказ правомірно був прийнятий та оцінений судом першої інтонації.
Інших доводів, які б свідчили про незаконність оскаржуваного судового рішення та спростовували його висновки, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.
Оцінивши усі докази у справі як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини правопорушення та, як наслідок, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст. ст. 33, 36, 122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Слід зазначити, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. The United Kingdom») від 29 червня 2007 року).
Суд першої інстанції повно, об'єктивно та всебічно розглянув справу, а тому дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_1 винуватим та притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.ст.122-4, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак підстави для скасування постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2024 року відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Невідома