Справа 359/3506/19 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/1752/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
08 лютого 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурораОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 грудня 2023 року, -
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 грудня 2023 року ОСОБА_8 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289, ст.290, ч.3 ст.262, ч.3 ст.28 п.6 ч.2 ст.115 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 15 лютого 2024 року.
Дане рішення мотивовано тим, що ризики, які були констатовані при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою не припинили свого існування, а саме ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Судом при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу було враховано те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання, у тому числі у виді позбавлення волі до 15 років та у виді довічного позбавлення волі. Крім цього, судом врахований стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, майновий стан та поведінку обвинуваченого. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який судом не встановлено.
В апеляційній скарзі захисника указано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги указав, що прокурором протягом чотирьох років розгляду справи в суді першої інстанції не надано суду жодного доказу або інших відомостей на обґрунтування доводів про необхідність тримання під вартою ОСОБА_8 . Вказав на те, що посилання суду на доведеність прокурором обґрунтованої підозри та ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_8 є необґрунтованими та безпідставними. Крім того, зазначив, що стан здоров'я ОСОБА_8 тяжкий, останній потребує постійного нагляду та лікування, у тому числі двічі на рік профілактичного, що не може бути забезпечено в умовах слідчого ізолятора. Наразі, стан його здоров'я постійно погіршується, оскільки із ним не проводяться протягом 1,5 року рекомендовані лікарями засоби реабілітації, наслідком чого стало значне погіршення стану здоров'я та часткова втрату працездатності. Захисник вказав, що з урахуванням стану здоров'я ОСОБА_8 відсутні ризики його втечі, що очевидно обумовлюється необхідністю реабілітації та слабкого фізичного стану, а також перешкоджання іншим чином судовому розгляду справи. Звернув увагу на те, що упродовж року продовжуючи строк тримання ОСОБА_8 під вартою, судом та прокурором застосовуються однакові загальні та формальні обґрунтування підозри та наявності ризиків. Захисник звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини у якій судом було констатовано порушення вимог п.3 ст.5 Конвенції захисту прав людини та основоположних свобод щодо надмірно тривалого тримання особи під вартою, зокрема у справах «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, «Ігнатов проти України» та «Корбан проти України». Отже, продовжуючи строк тримання під вартою ОСОБА_8 , суд першої інстанції порушив вимоги національного законодавства, які визначають порядок розгляду клопотань про застосування та продовження обвинуваченому строку тримання під вартою під час судового провадження. Просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в апеляційному порядку не оскаржувалась.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
обвинуваченого та захисника, які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити;
прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін;
вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Колегія суддів зважає на те, що питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 було вирішене на стадії судового провадження. Тобто, це питання вирішувалось на стадії яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судовими інстанціями на стадії досудового розслідування неодноразово визнавалась обґрунтованість підозри, що давало підстави для ухвалення як рішення про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і під час продовження строку тримання під вартою. Відповідні ухвали слідчих суддів не були змінені чи скасовані. Обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою на стадії судового провадження та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є з'ясування питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції при вирішенні зазначеного вище питання були враховані тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Ці обставини привели суд першої інстанції до обґрунтованого переконання про наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду. У зв'язку із цим, суд першої інстанції із підстав, передбачених законом ухвалив рішення про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, належним чином його мотивувавши. Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає засадам законності, обґрунтованості та вмотивованості, із цим рішенням колегія суддів погоджується у повному обсязі.
Апеляційна скарга захисника не містить доводів, які би указували на незаконність та не обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Так, висновок суду першої інстанції про доведеність ризику переховування обвинуваченого від суду ґрунтується на даних про особу обвинуваченого із урахуванням тяжкості та обставин вчинення кримінальних правопорушень, серед яких є особливо тяжкі злочини, які передбачають покарання, у тому числі у виді довічного позбавлення волі. Матеріали кримінального провадження не містять даних про наявність у обвинуваченого соціальних зв'язків такої міцності, які можуть запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду. Із урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та обставин їх вчинення, кількості процесуальних дій, необхідних для проведення розслідування та судового розгляду сумарний строк протягом якого обвинувачений тримається під вартою не можливо визнати таким, який відповідає критерію надмірності. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що є доведеним існування ризику ухилення обвинуваченого від суду. В умовах суспільно-політичної обстановки у державі, введення військового стану та існування непідконтрольних державі територій, ступінь ризику ухилення обвинуваченого від суду є надзвичайно високим, а існування цього ризику достатнім для продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
Наведене указує на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 18 грудня 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 до 15 лютого 2024 року відповідає вимогам закону, підстав для її скасування чи зміни колегія суддів не знаходить у зв'язку із чим залишає ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 грудня 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 до 15 лютого 2024 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
____________ ______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4