Справа № 366/1022/23 Суддя в І-й інстанції Слободян Н.П.
Провадження № 33/824/4003/2023 Суддя в II-й інстанції Ігнатюк О.В.
23 жовтня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ігнатюка О.В., з участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника Озюменка Є.Ю., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника Озюменка Є.Ю. на постанову судді Іванківського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року, -
Постановою судді Іванківського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року провадження у справі про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого єгерем в ПРГО МР «Поліський край», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , поставлено у вину те, що він, 08 квітня 2023 року, о 12 год. 40 хв., в селі Бобер, яке відноситься до зони Релейного захисту, безумовного (обов'язкового) відселення ЧАЕС, не виконував законні вимоги працівника поліції, а саме не заходити на місце вчинення правопорушення для збереження та фіксації правопорушення, чим своїми діями вчинив злісну непокору працівникам поліції.
У апеляційній скарзі захисника Озюменка Є.Ю. указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що постанова винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Звернув увагу на те, що в порушення вимог ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд першої інстанції без врахування позицій Верховного Суду, встановивши відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП в діях ОСОБА_1 , що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрив провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладання адміністративного стягнення. У зв'язку з цим, прийняття взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи, свідчить про порушення прав людини на справедливий суд, передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд першої інстанції належним чином не дослідив докази та розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 , попри наявність поважності причин його неявки в судове засідання, чим порушив вимоги ст. ст. 268, 280 КУпАП. Звернув увагу, що відповідно до наявних в матеріалах справи рапортів поліцейських, начальник СКП ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Гниленко В. зробив зауваження, а не вимогу, як того вимагає закон. Крім того, останній не є слідчим чи прокурором у даному провадженні, яким надано право забороняти будь-які дії особі залишати місце огляду до його закінчення та вчинення будь-яких дій, що заважають проведенню огляду. На переконання захисника, судом першої інстанції в порушення вимог ст. 251 КУпАП визнано належними та допустимими доказами у справі рапорти поліцейських Гниленка Г. та Дмитрухи Р. , які не є свідками вчинення адміністративного правопорушення в розумінні вимог ст. 272 КУпАП. Крім того, суд їх не допитував та не викликав для допиту. Окрім цього, захисник вважав, що суд першої інстанції протиправно визнав у якості доказу ухвалу слідчого судді від 20 квітня 2023 року про надання дозволу на проведення обшуку, оскільки дана ухвала не має преюдиціального значення під час розгляду адміністративної справи. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, ухвала слідчого судді не є джерелом доказів та отримання фактичних даних під час розгляду адміністративної справи. Захисник вважав, що у протоколі про адміністративне правопорушення не повною мірою викладено суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП. Оскільки фабула даного правопорушення не конкретизована, не розкрито її зміст в повному обсязі та фактично відсутній виклад саме непокори законному розпорядженню працівника поліції при виконанні службових обов'язків. Наведені обставини, на переконання захисника свідчать про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, нехтування висновками щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, свідчать про невідповідність висновків суду фактичним обставинам та матеріалам справи, що призвело до постановлення незаконного рішення. Просив скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши пояснення:
захисника Озюменка Є.Ю., який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;
ОСОБА_1 , який апеляційну скаргу свого захисника підтримав, підтвердив доводи цієї скарги і просив її задовольнити;
вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Як вбачається із змісту постанови Іванківського районного суду Київської області від 12.07.2023 року, за результатами розгляду справи місцевим судом у мотивувальній частині постанови зроблені висновки про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП. Суд апеляційної інстанції з таким висновком погоджується. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дії, які фактично вчинив ОСОБА_1 , не утворюють складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП. Окрім того, обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не містять ознак об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, оскільки відповідальність за цією статтею настає за вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського, а у вину ОСОБА_1 поставлено невиконання законних вимог поліцейського, що за своїм змістом не є тотожним поняттю «злісна непокора законним вимогам поліцейського». У зв'язку із наведеним суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП ґрунтуються на зібраних у справі доказах, відповідають вимогам закону та є належним чином мотивними.
Поряд із цим, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для закриття справи із інших підстав, окрім підстав, передбачених п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП та закриття справи саме із цієї підстави.
Відповідно до ч.1 ст. 280 КУпАП до обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення відноситься з'ясування того, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні. Положеннями КУпАП не робиться виключень у частині з'ясування обставин, що підлягають з'ясуванню щодо справ, у яких закінчилися строки накладення адміністративних стягнень. Більше того, з'ясування відповідно до ч.1 ст. 280 КУпАП того, чи підлягає особа адміністративній відповідальності безумовно указує, що питання про те чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна вона у вчиненні адміністративного правопорушення підлягає до з'ясування у всіх справах про адміністративне правопорушення, у тому числі і у тих, у яких закінчилися строки накладення адміністративного стягнення. Суд також звертає увагу на те, що жодною нормою КУпАП не передбачено заборони з'ясування питання про винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення та винесення відповідного рішення у справі по суті.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні "Енгель та інші проти Нідерландів" ЄСПЛ визначені критерії, за якими будь-яке правопорушення визнається кримінальним, а тому у ході його розслідування та судового розгляді повинна застосовуватись процедура, передбачена національним законодавством для кримінальних правопорушень. Одним із таких критеріїв є критерій тяжкості стягнення яке загрожує особі на вчинене правопорушення. Відповідно до санкції ст. 185 КУпАП за вчинення цього правопорушення передбачені стягнення у виді штрафу, громадських робіт, виправних робіт та арешту. Тобто види стягнень, які передбачені санкцією ст. 185 КУпАП відповідають відповідним видам кримінальних покарань. Наведене дає підстави стверджувати що за критерієм тяжкості стягнення адміністративне правопорушення, що передбачене ст. 185 КУпАП відноситься до кримінальних правопорушень, а тому у ході провадження у цій справі підлягали застосуванню відповідні положення КПК України.
За змістом положень закону, які регламентують питання звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України, ст. 284 КПК України), що за своєю правовою природою є подібним до закриття провадження у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, звільнення особи від кримінальної відповідальності із цієї підстави здійснюється виключно за згодою обвинуваченого. У випадку відсутності такої згоди суд зобов'язаний провести судовий розгляду у повному обсязі та ухвалити рішення або про визнання особи винною у вчиненні правопорушення, або про ухвалення виправдувального для особи рішення (ч.8 ст. 284 КПК України). Застосування цих положень КПК України до справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 185 КУпАП указує на те, що у випадку не доведення наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП суд зобов'язаний був закрити провадження із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
При цьому, суд апеляційної інстанції не вважає обґрунтованим посилання суду першої інстанції та процесуальні та не процесуальні рішення як судових, так і не судових органів іншої, не кримінальної юстиції, оскільки цими рішеннями не регламентується порядок та умови розгляду справ про адміністративні правопорушення, які віднесені до юрисдикції загальних судів.
Не застосування судом першої інстанції зазначених вище норм КПК України та КУпАП указує на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення. Оскільки у суду першої інстанції не було доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, із чим погоджується апеляційний суд, постанова Іванківського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року щодо ОСОБА_1 підлягає зміні в частині підстав закриття провадження у справі, а саме закриття її із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку із відсутністю діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника Озюменка Є.Ю. задовольнити.
Постанову Іванківського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю у його діях складу цього адміністративного правопорушення, тобто із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Ігнатюк