Провадження № 22-ц/803/2949/24 Справа № 175/4068/22 Суддя у 1-й інстанції - Дараган Л.В. Доповідач - Макаров М. О.
27 лютого 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Барильської А.П., Демченко Е.Л.,
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Данильченка Михайла Сергійовича на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав та стягнення пені за прострочення сплати аліментів, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини, -
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав та стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що ОСОБА_2 є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своєї малолітньої дитини, вихованням дитини не займається, її долею не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, про фізичний, духовний та розумовий розвиток дитини не піклується. Крім того, судовим наказом Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року з відповідача на користь позивачки були стягнені аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак, відповідач судове рішення належним чином не виконує, аліменти не сплачує, внаслідок чого за ним виникла заборгованість по аліментам в розмірі 57 135,49 грн. Позивачка вказує, що заборгованість по аліментам виникла з вини відповідача, тому він також повинен сплатити їй суму неустойки в розмірі 57 135,49 грн.. Крім того, позивачка просить позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до їх малолітньої дитини.
Враховуючи викладене, позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 57 135,49 грн. та позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до їх малолітньої дитини.
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що з 08 жовтня 2011 року по 28 вересня 2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають сина ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу вони проживають окремо, дитина залишилась проживати з відповідачкою, а позивач сплачує аліменти на утримання дитини. Позивач зазначає, що наразі відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, тому необхідно визначити точний графік його спілкування із сином.
Враховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом просив зобов'язати відповідачку усунути перешкоди у спілкуванні з сином, та визначити такий графік спілкування з ним, а саме: три побачення на тиждень (понеділок, середа, п'ятниця) за допомогою засобів відеозв'язку з 18 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин без присутності матері дитини; одне побачення на місяць (перша субота кожного місяця) з 11 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин без присутності матері дитини; спільний відпочинок протягом одного тижня під час зимових канікул та протягом двох тижнів під час літніх канікул за місцем проживання батька без присутності матері дитини.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, а саме, зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 та у його вихованні; визначено ОСОБА_2 такий спосіб участі у вихованні сина, а саме: - два побачення на тиждень (понеділок, п'ятниця) за допомогою засобів відеозв'язку з 18 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин у присутності матері дитини; - одне побачення на місяць (перша субота кожного місяця) з 11 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин у присутності матері дитини ОСОБА_1 .. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Данильченко М.С. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати в частині відмови у стягненні пені за прострочення сплати аліментів та в частині часткового задоволення зустрічного позову та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що відповідач з серпня 2021 року по грудень 2022 року взагалі не сплачував аліменти, розмір заборгованості за якими становить 59 274,50 грн.. Крім того, апелянт вказує, що суд проігнорував пояснення відповідача про те, що він визнав несвоєчасну сплату по аліментам, визнав, що така заборгованість виникла з його вини та визнав позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів. Також апелянт в скарзі вказує на недоведеність зустрічних позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату аліментів, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності. При цьому, частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд врахувавши окреме проживання батьків малолітньої дитини, її вік, особисту прихильність та інші обставини, що мають істотне значення, принцип рівності батьків у спілкуванні та вихованні дитини, вважав, що можливість спілкування дитини зі своїм батьком буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному вихованню та розвитку малолітньої дитини.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, з огляду на наступне.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 08 жовтня 2011 року сторони зареєстрували шлюб, який було припинено на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2016 року.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін по справі народився син - ОСОБА_3 .
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи, місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлено, що згідно з судовим наказом Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2017 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Зазначене судове рішення набрало законної сили 12 грудня 2017 року.
Згідно з розрахунком щодо заборгованості зі сплати аліментів заборгованість по аліментам станом на 01 вересня 2022 року становить 57 135,49 грн.. За період з 01 липня 2018 року по 31 липня 2022 року аліменти сплачувалися у нарахованому розмірі в повному обсязі.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 01 листопада 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне правопорушення за № 12022046440000198 про те, що ОСОБА_2 ухиляється від встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів). Правова кваліфікація правопорушення - ч. 1 ст. 164 КК України.
Згідно з висновком органу опіки та піклування - Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 15 березня 2023 року про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , встановлено, що батьки малолітньої дитини ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 жовтня 2011 року по 05 вересня 2016 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась їх спільна дитина - ОСОБА_3 . ОСОБА_2 не піклується про фізичний і розумовий розвиток своєї дитини, про її здоров'я, підготовку до дорослого життя, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, чим порушує права малолітнього ОСОБА_6 . Винність такої поведінки батька знайшла своє підтвердження в наданих матеріалах, зокрема підтверджена довідкою Обухівського ліцею від 06 грудня 2022 року, де навчається ОСОБА_6 у 3-А класі, та Обухівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 09 грудня 2022 року. Більше того, ОСОБА_2 є боржником по сплаті аліментів на утримання малолітньої дитини. Відомо, що судовий наказ перебуває на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби. Вихованням дитини займається матір - ОСОБА_1 , яка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 .. Зі слів матері, вітчим ОСОБА_6 має наміри усиновити його і дитина чекає зміни прізвища на ОСОБА_8 . Тому орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з довідкою від 21 березня 2023 року, виданою «Представництво «ЕГІС ФАРМАС'ЮТІКАЛ ПЛС», ОСОБА_2 працює у «Представництво «ЕГІС ФАРМАС'ЮТІКАЛ ПЛС» з 01 листопада 2021 року. На цей час займає посаду фахівець відділу зовнішньої служби. З жовтня 2022 року з ОСОБА_2 утримувалися аліменти згідно з його заявою у розмірі 10 % від суми доходу за вирахуванням податків на користь колишньої дружини ОСОБА_5 .. За період жовтень 2022 року - лютий 2023 року нарахований дохід склав 189 001,26 грн. сума утриманих податків та інших обов'язкових платежів склала 36 855,25 грн., дохід за вирахуванням податків склав 15 2146,01 грн., з якого утримано аліменти в розмірі 15 214,60 грн..
Згідно з характеристикою «Представництво «ЕГІС ФАРМАС'ЮТІКАЛ ПЛС», ОСОБА_2 з листопада 2021 року працює у «Представництво «ЕГІС ФАРМАС'ЮТІКАЛ ПЛС» на посаді фахівця відділу зовнішньої служби. Зарекомендував себе як ефективний співробітник, який досягає високих показників, відповідально та сумлінно виконує поставлені завдання, не порушує трудову дисципліну, сумлінно дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку. В колективі його поважають, прислухаються до його думки, вважають його відкритим, позитивним та професійним колегою. У спілкуванні з колегами у вільний від роботи час він часто згадує свого сина ОСОБА_3 та не прості стосунки з колишньою дружиною, що призвели до перешкод у його спілкуванні як батька з дитиною. З боку керівництва ОСОБА_2 визнають як компетентного та відповідального співробітника. Його успіхи неодноразово визнавалися на загальних зборах співробітників.
Згідно з розрахунком щодо заборгованості зі сплати аліментів згідно з судовим наказом № 175/4691/17-ц, який виданий 23 травня 2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, згідно з яким заборгованість по аліментам станом на 01 травня 2023 року становить 85 805,24 грн.. За період з 01 липня 2018 року по 31 липня 2022 року аліменти сплачувалися у нарахованому розмірі в повному обсязі.
Згідно з висновком органу опіки та піклування - Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 17 травня 2023 року про недоцільність встановлення графіку спілкування батька з сином встановлено, що батьки малолітньої дитини ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з жовтня 2011 року по вересень 2016 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась їх спільна дитина - ОСОБА_3 . Наразі малолітня дитина мешкає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Члени комісії не знайшли підтверджуючого факту перешкоджання з боку матері можливості спілкування батька з сином. Тому орган опіки та піклування вважає недоцільним встановлення графіку спілкування батька - ОСОБА_2 з сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з психологічним висновком психолога для ОСОБА_3 , складеного практичним, медичним психологом ОСОБА_9 30 червня 2023 року, рекомендовано мамі і татові продовжувати підтримувати довірливі відносини зі своїми дітьми, продовжувати уважно реагувати на їх почуття та поведінку. Вирішити питання з приводу оформлення ОСОБА_6 як сина ОСОБА_7 ..
Згідно з психологічним висновком психолога для ОСОБА_3 , складеного практичним, медичним психологом ОСОБА_9 22 вересня 2023 року, рекомендовано продовжувати надавати Артемію підтримку та стабільну домашню атмосферу, в якій він виростає. Психолог рекомендує ураховувати інтереси дитини та сприяти їх благополуччю. Важливо враховувати і в подальшому підтримувати його психосоціальний розвиток та сприяти нормальному спілкуванню в люблячій родині. Психолог вважає, що спілкування з біологічним батьком визве стресову реакцію та погано позначиться на психологічному стані дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 6, ч. 7, ч. 8, ч. 9 ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Згідно ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавленні судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав та подання зустрічного позову про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, свідчить про його інтерес до дитини.
Крім того, судом встановлено, що відповідач жорстоко з дитиною не поводиться, він не є хронічним алкоголіком або наркоманом, не вдається до будь-яких видів експлуатації дитини, не засуджений за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Наразі відповідач змінив своє ставлення до виховання своєї малолітньої дитини, бажає брати участь у житті своєї малолітньої дитини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, відповідач розуміє, що його поведінка щодо очікування дорослішання дитини для участі батька у житті сина була не правильною.
Врахувавши, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено, належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, які б могли бути законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої дитини, та беззаперечних доказів свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками позивачкою не надано, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав є безпідставними та необґрунтованими.
Законність рішення в цій частині колегією суддів не перевіряється, так як не є предметом апеляційного оскарження.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Встановлено, що згідно Довідок-розрахунків заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 вересня 2022 року становить 57 135,49 грн., а станом на 01 травня 2023 року - 85 805,24 грн..
Враховуючи, що розмір пені не може перевищувати розмір заборгованості по аліментам, тобто розмір пені дублюється з розміром несплачених аліментів за спірний період, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення зустрічних позовних вимог, з огляду на наступне.
Встановлено, що відповідач як батько малолітньої дитини бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, тоді як позивачка чинить відповідачу перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини.
Коли батьки дитини спільно не проживають, питання виховання дитини мають вирішуватися обома батьками спільно.
При визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини суду необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Взявши до уваги пояснення позивачки в судовому засіданні про те, що вона не вважає відповідача батьком дитини, а його спілкування шкодить дитині, а також те, що відповідач як батько дитини, який проживає окремо від неї, зобов'язаний брати участь у вихованні дитини і має право на особисте спілкування з нею, суд першої інстанції дійшов заґрунтованого висновку про те, що позивачка як матір дитини, з якою проживає дитина, не повинна перешкоджати відповідачу спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.
При цьому, суд вірно не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування про недоцільність встановлення графіку спілкування відповідача з сином, з огляду на наступне.
Так, висновок органу опіки і піклування щодо розв'язання спору має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з'ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.
Як вбачається із наданого органом опіки та піклування висновку щодо розв'язання цього спору, останній є недостатньо обґрунтованим, базується виключно на зазначенні, що факт перешкоджання з боку матері спілкуванню батька з сином не знайшов свого підтвердження, без будь-якого обґрунтування недоцільності як спілкування батька зі своєю малолітньою дитиною, так і визначення будь-якого способу участі батька у вихованні дитини. Тому наданий висновок не можна вважати й таким, що в повній мірі відповідає інтересам малолітньої дитини.
Таким чином, встановивши вік дитини, стан її здоров'я, психологічний стан та інші обставини, що мають істотне значення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність визначити батьку дитини певні початкові та не тривалі за часом побачення з дитиною за допомогою засобів відеозв'язку у присутності матері дитини, а також одне побачення на місяць у присутності матері дитини. Саме таке визначення батьку дитини способу його участі у вихованні малолітньої дитини наразі є обґрунтованим і в повній мірі відповідає інтересам малолітньої дитини.
Доводи апелянта в скарзі про недоведеність зустрічного позову, колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про часткове задоволення зустрічних позовних вимог. При цьому, колегія суддів вважає, що рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про їх задоволення.
Законність рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, колегією суддів не перевіряється, так як не є предметом апеляційного оскарження.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Данильченка Михайла Сергійовича - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2023 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, та в цій частині ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів за судовим наказом від 12 грудня 2017 року по справі № 175/4691/17-2 станом на 01 вересня 2022 року в розмірі 57 135,49 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді А.П. Барильська
Е.Л. Демченко