Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/177/24
Провадження № 3/376/167/2024
"15" лютого 2024 р. Суддя Сквирського районного суду Київської області області Коваленко О.М., розглянув справу про адміністративне правопорушення, матеріали по якій надійшли з ВП №1 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , увчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
Встановив:
15.01.2024 року до Сквирського районного суду Київської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення Серії ДПР18 №175215 від 07.01.2024 року, згідно якого 07.01.2024 року, о 12:50 хв., в м. Сквира по вул. Незалежності ОСОБА_1 здійснював рух на т/з DACIA Logan державний номер НОМЕР_1 при цьому не мав права керування т/з, дане правопорушення вчинив повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, його представник - адвокат Ященко С.М. 13.02.2024 року подав до канцелярії суду клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення, в обґрунтування якого вказав наступне.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 175215 від 07.01.2024 складеного поліцейським СРПП ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП у Київській області сержантом поліції Тлостюком В.О.: «07.01.2024 року 12 год. 50 хв. в м. Сквира по вул. Незасний гр. ОСОБА_1 здійснював рух на т/з DACIA LOGAN д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав права керувати т/з, дане правопорушення вчинене повторно протягом року, постановою серії ЕАТ 8080186 від 05.11.2023р. був «пирмдай» до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.1 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП».
Статтею 256 КУпАП встановлено вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім?я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання (ст. 278 КУпАП): 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Однак, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 175215, уповноваженою особою вказано: «гр. ОСОБА_1 здійснював рух на т/з», що прямо не заборонено законом.
Окрім того, у протоколі не вказано місце вчинення правопорушення. Назва вулиці «Незасний» у м. Сквира відсутня.
У матеріалах справи відсутні рапорти працівників поліції, а також інші документи, відеозаписи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення (обставини керування транспортним засобом та причину його зупинки).
Також у матеріалах про адміністративне правопорушення наявний диск з відеозаписами, ймовірно, патрульної «бодікамери», проте матеріали справи не містять оригіналів відеозаписів з нагрудних камер, а лише міститься диск, що є копією відеозаписів. Тобто в матеріалах справи відсутнє джерело походження відеозаписів.
Згідно протоколу, до нього додано лише пояснення, а будь-які відеозаписи, в т.ч. на диску, до протоколу не додані.
Разом з тим, наявні в матеріалах адміністративної справи відеофайли не містять відеозображення того факту, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом. У першому файлі відеозапис розпочинається з моменту, коли особа, схожа на ОСОБА_1 , знаходиться за кермом автомобіля, який стоїть на узбіччі, не рухається та відповідає на запитання особи, яка здійснювала відеозйомку. Також поліцейськими не задокументовано належним чином факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .
Чинне законодавство, в т.ч. й ПДР, не містить визначення терміну керування транспортним засобом. Однак, в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Перший відеозапис розпочинається о 12 год. 55 хв. 23 сек., а у протоколі про адміністративне правопорушення час вчинення зазначено 12 год. 50 хв.
Окрім цього, слід зазначити, що надані суду відеофайли не є безперервним відеозаписом, про що свідчить відсутність відозапису у проміжку часу з 12 год. 55 хв. 57 сек. до 13 год. 00 хв. 08 сек., що не відповідає вимогам наказу МВС України № 1026, та дає підстави вважати, що дані відеофайли змонтованими.
Відповідно до вимог наказу № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Викладені у поясненні ОСОБА_1 обставини не відповідають дійсності, оскільки дане пояснення було написано працівником поліції лейтенантом поліції Новохацьким Миколою самостійно, тобто не під диктовку ОСОБА_1 і зі змістом того пояснення останнього належним чином не ознайомлено, що підтверджується наявними в матеріалах відеозаписами.
Слід зауважити, що факт некерування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом повністю підтверджується відсутністю задокументованих належним чином інших порушень, які б надавали підставу працівникам поліції для зупинки, подальшої перевірки документів.
Тобто, якби ОСОБА_1 керував автотранспортом, то зупинка водія поліцією «просто так» не була б законною, і всі подальші вимоги поліції до нього, зокрема й щодо надання посвідчення водія, водій виконувати не зобов'язаний. Такого висновку дійшов Чернівецький апеляційний суд у рішенні 13 жовтня 2022 року по справі 718/1824/22 та повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17.
Окрім цього, сам Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 175215 не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки складений з порушенням, а саме:
-не зазначено, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а вказано, що він здійснював рух транспортним засобом
-не встановлено час вчинення правопорушення (невідповідність іншим наданим документам та відеозаписам);
-не вказано місце (вулиця) вчинення правопорушення;
-не зрозуміло чи був притягнутий ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 2-4 ст. 126 КУпАП протягом року.
Дослідивши надані по справі докази, суддя прийшов до переконання, що вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП не доведено належними та допустимими доказами, через що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Статтею 7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні закріплений в ст.280 КУпАП.
За приписами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису та інш..
У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а тому суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона інкримінованого їй адміністративного правопорушення, а отже відсутній і склад адмінправопорушення.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 216/5226/16-а(2-а/216/33/17).
Відповідно до ст.ст. 1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Правові системи містять доктрини, які допомагають судам уникнути несправедливості, яка могла б виникнути, якщо б правові норми застосовувалися суворо в кожному випадку, незалежно від того, наскільки незвичними є обставини.
Такою доктриною у правовій системі України і є практика ЄСПЛ, яка є джерелом права, у зв'язку із чим є обов'язковою до врахування судами при розгляді справ відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
З урахуванням зазначеного та вимог ч.1 п.1 ст.247 КУпАП суддя вважає, що порушене щодо ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає - закриттю за відсутності в її діях складу правопорушення.
Відповідно до положення ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Положеннями ст.ст. 251, 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
У відповідності до вимог ст. 280 КУпАП, орган при розгляді справи зобов'язаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011р.), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995р. у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
З наданих матеріалів справи про адміністративне правопорушення неможливо поза розумним сумнівом встановити вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, з огляду на те, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, спростовуються клопотанням адвоката Ященка С.М.
Вважаю, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання правопорушника винним.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
З урахування вищенаведеного, згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного та к еруючись ст.ст. 3, 7, 9, 130, 221, 247, 284 КУпАП, ч. 3 ст. 62 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010р. № 23-рп/2010, суддя -
Постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити у зв'язку із відсутню події та складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову може бути подано до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О. М. Коваленко