Номер провадження: 33/813/466/24
Номер справи місцевого суду: 522/9451/23
Головуючий у першій інстанції Переверзева Л. І.
Доповідач Драгомерецький М. М.
16.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М.,
при секретарі Узун Н.Д.,
за участю: представника ОСОБА_1 - адвоката Мишака Д.Е.,
переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мишак Дмитро Едуардович на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №027867 від 27.04.2023, ОСОБА_1 27 квітня 2023 року о 02.24 год, в м. Одеса по вул. Старопортофранківська, 30, керував транспортним засобом Hyundai, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився із згоди водія із застосуванням приладу Drager 7510, результат позитивний 2,03 проміле. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнаний виним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортних засобів строком на один рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 536,80 грн, на користь держави.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мишак Д.Е. подав до суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року є незаконною і необґрунтованою, тому просить її скасувати, та закрити провадження по справі, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та заслухавши представника ОСОБА_1 - адвоката Мишака Д.Е., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.9 ПДР України наведено перелік дій, що забороняються водієві.
Згідно пункту 2.9 а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання п. 2.9 а ПДР України має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №027867 від 27.04.2023, який підписаний ОСОБА_1 (а.с. 3);
2)актом огляду на стан алкогольного спяніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд був проведений у зв'язку з виявленими в ОСОБА_1 ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд проводився за допомогою Alcotest Drager 7510 (№приладу 0413), проба позитивна - 2,03 проміле. З результатами огляду ОСОБА_1 погодився, про що розписався (а.с. 4а);
3)висновком приладу Alcotest Drager 7510, яким 27.04.2023 о 02.24 год, зафікосавано 2,03 проміле алкоголю в організмі ОСОБА_1 .. Висновок підписаний ОСОБА_1 (а.с. 4);
4)відеозаписом з портативних відеореєстраторів працівників поліції, який відображає із достатньою повнотою стан водія ОСОБА_1 , його поведінку та те, що співробітники поліції діяли згідно до вимог чинного законодавства та у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння та оформлення результатів такого огляду (диск а.с. 5).
Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 27 квітня 2023 року о 02.24 год, в м. Одеса по вул. Старопортофранківська, 30, керував транспортним засобом Hyundai, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.
Твердження в апеляційній скарзі ОСОБА_1 про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення працівником поліції було вказано порушення останнім п. 2.9 Правил дорожнього руху України, без конкретизації підпункту цього пункту, на думку апеляційного суду не заслуговують на увагу, оскільки об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як, уповноважена особа Національної поліції виклала правильно «керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння», що підпадає під дію одного з підпунктів п. 2.9 Правил дорожнього руху.
Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №027867 від 27.04.2023 фактичні обставини правопорушення охоплюються приписами п. 2.9 ПДР України (незважаючи на відсутність відповідного підпункту) та диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тому, вищенаведені доводи апеляційної скарги не мають суттєвого правового значення в доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог Правил дорожнього руху України, та не може бути підставою для закриття провадження у справі.
З огляду на вимоги ст. ст. 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП, відсутність підпункту п. 2.9 Правил дорожнього руху у протоколі про адміністративне правопорушення, за встановлених вище фактичних обставин у даній справі, на думку апеляційного суду, суттєво не впливає на правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 та не порушує принцип правової визначеності, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і №25624/02).
Крім того, вказані вище обставини не тягнуть за собою автоматичне визнання протоколу про адміністративне правопорушення неналежним, недостовірним чи недопустимим доказом, не спотворюють зміст цього протоколу та не створюють ситуацію, за якої цей процесуальний документ є недійсним, а зібрані докази - недопустимими, оскільки при вирішенні цього питання необхідно виходити насамперед з істотності порушення прав, законних інтересів і свобод особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 , так як не усі порушення процесуального закону, допущені під час оформлення документів та збирання доказів у справі є підставою для визнання цих доказів недопустимими, що узгоджується з усталеною судовою практикою ЄСПЛ.
Так, Європейський суд з прав людини, в тому числі в рішення по справі «Сутяжник проти росії» від 23 липня 2009 року неодноразово зазначав, що не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Пуризм у загальноприйнятому розумінні є надмірним прагненням до чистоти, переваги форми над змістом.
Не кожен дефект певного адміністративного акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Таких принципів дотримується Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий».
Тому, скасування певного акту з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
ОСОБА_1 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно з встановленими нормами чинного законодавства.
Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху України.
Зазначений висновок суду також відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мишак Дмитро Едуардович залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький