Номер провадження: 33/813/414/24
Номер справи місцевого суду: 504/3708/23
Головуючий у першій інстанції Добров П. В.
Доповідач Драгомерецький М. М.
16.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М.,
при секретарі Узун Н.Д.,
за участю: представника ОСОБА_1 - адвоката Радіонова А.В.,
переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 грудня 2023 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №124582 від 12.08.2023, ОСОБА_1 12 серпня 2023 року о 10.43 год, керував транспортним засобом Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Якова Пишного в с. Кошари Одеського району Одеської області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу та в медичному закладі водій відмовився. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортних засобів строком на один рік. Крім того, з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 536,80 гривень.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 грудня 2023 року є незаконною і необґрунтованою, тому просить її скасувати, та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та заслухавши представника ОСОБА_1 - адвоката Радіонова А.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №124582 від 12.08.2023, який в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним на допустимим доказом, й приймається судом до уваги (а.с. 1);
2)актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого в ОСОБА_1 були виявлені наступні ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, від проходження огляду на стан сп'яніння, за допомогою приладу Alcotest 6810 ARBL, ОСОБА_1 відмовся (а.с. 2);
3)направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.08.2023, відповідного до якого в ОСОБА_1 виявлені ознаки, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду в медичному закладі, а саме в КНП «ОООМЦПЗ» ООР ОСОБА_1 відмовся (а.с. 3);
4)поясненнями ОСОБА_1 , відповідно до яких останнього ознайомлено зі статтями 55-56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що водій розписався. А також ОСОБА_1 зобовязався протягом доби не керувати транспортним засобом (а.с. 4);
5)копією сертифікату налаштування (калібрування) алкотестера Alcotest 6810 ARBL-0872 та копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, а саме газоаналізатора Alcotest 6810 ARBL-0872 (а.с. 8);
6)копією постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД №615531 від 12.08.2023 (а.с. 9);
7)відеозаписом з портативних відеореєстраторів працівників поліції, який відображає із достатньою повнотою стан водія ОСОБА_1 , його поведінку та те, що співробітники поліції діяли згідно до вимог чинного законодавства та у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння та оформлення результатів такого огляду (диск а.с. 12).
Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 12 серпня 2023 року о 10.43 год, керував транспортним засобом Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Якова Пишного в с. Кошари Одеського району Одеської області, та відмовився на вимогу працівника поліції, в якого виникла підозра, що водій може перебувати в стані алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.
Апеляційний суд відхиляє та не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що в ОСОБА_1 були відсутні названі поліцейським ознаки алкогольного сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 згідно п. 2.5 ПДР України зобов'язаний був на вимогу поліцейського, в якого виникли припущення щодо перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення його дійсного стану.
В даному випадку ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, саме за відмову на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 ніщо не перешкоджало пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку та підтвердити свої доводи про те, що він не вжив спиртних напоїв, та не перебуває в стані сп'яніння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також стверджує, що його в порушення чинного законодавства, працівники поліції не відсторонили від керування транспортними засобами, однак вказане відхиляється апеляційний судом, оскільки спростовується матеріалами справи. Так, згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 12.08.2023, вбачається, що він зобов'язався не керувати транспортними засобами протягом доби, про що розписався.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції жодного разу не роз'яснили ОСОБА_1 його права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, не приймаються до уваги, оскільки як вбачається із письмових пояснень ОСОБА_1 від 12.08.2023, його ознайомлено із статтями 55-56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що останній розписався. Апеляційний суд також звертає увагу, що зміст ст. ст. 55-56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП на бланку пояснень повністю відображається.
Матеріалами також спростовується твердження апеляційної скарги про те, що поліцейські не роз'яснили ОСОБА_1 суть його правопорушення, а саме відеозаписом з портативних відеореєстраторів, згідно якого вбачається, що поліцейські повідомили ОСОБА_1 про те, що буде складений адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним п. 2.5 ПДР України, який в подальшому буде розглядатись судом.
При цьому, апеляційний зауважує, що в Конституції України закріплений принц презумпції знання законодавства, тобто кожен вважається таким, що знає закони. Правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов'язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України.
Також в Правилах дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. п. 1.3, 1.9 ПДР України).
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
ОСОБА_1 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно з встановленими нормами чинного законодавства.
Тому, посилання особи, яка керує транспортним засобом, що потенційно може завдати серйозної шкоди та яка свідомо відмовляється виконувати законну вимоги працівників поліції, в тому числі передбачену пунктом 2.5 ПДР України, на юридичну необізнаність, суд не може прийняти до уваги.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Зазначений висновок суду також відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
За таких обставин доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на власному тлумаченні норм чинного законодавства.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін .
Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький