Номер провадження: 33/813/410/24
Номер справи місцевого суду: 522/20337/23
Головуючий у першій інстанції Кічмаренко С. М.
Доповідач Драгомерецький М. М.
19.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М.,
при секретарі Узун Н.Д.,
переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №533723 від 04.10.2023, ОСОБА_1 04 жовтня 2023 року о 17.40 год, у м. Одеса по вул. Водопровідна, 1а, керувала транспортним засобом «Dodge Journey», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, згідно висновку щодо результатів медичного огляду №002318 від 04.10.2023. Такими діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9 а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнана виною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортних засобів строком на один рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір 536,80 гривень.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року є незаконною і необґрунтованою, тому просить її скасувати, та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання до апеляційного суду не з'явилась, 19 лютого 2024 року подала клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання часу для залучення до участі в справі адвоката та укладення з ним договору.
Однак, апеляційний суд не вважає доцільним відкладення розгляду даної справи та відмовляє у задоволенні клопотання, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Слід зазначити, що 08 лютого 2024 року ОСОБА_1 вже зверталась до апеляційного суду із клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим розгляд справи був відкладений. Апеляційний суд в достатній мірі вжив передбачених законом заходів для забезпечення участі в розгляді справи ОСОБА_1 , однак остання фактично відмовилась від реалізації вказаного права
У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що з моменту звернення до апеляційного суду із апеляційною скаргою, а саме з 28 грудня 2023 року, ОСОБА_1 мала достатньо часу, в разі необхідності для залучення до справи адвоката, а тому в даному випадку процесуальні права останньої ніяким чином не обмежуються. ОСОБА_1 скористалась своїм правом на оскарження судового рішення в апеляційному порядку, у встановленому законом порядку своєчасно повідомлялась про час і місце розгляду справи, а тому в разі достатньої зацікавленості в розгляді справі мала достатньо часу і можливості в повній мірі скористатись своїми процесуальними права.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної не є обов'язковою.
З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі доводів, викладених у апеляційній скарзі, а також доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Збирання нових доказів не входить до повноважень апеляційного суду.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.9 а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання п. 2.9 а ПДР України має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №533723 від 04.10.2023, який підписаний ОСОБА_1 та в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним на допустимим доказом, й приймається судом до уваги (а.с. 3);
2)висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.10.2023, згідно якого, лікарем КНП «ООМЦПЗ» ООД встановлено, що ОСОБА_1 04.10.2023 о 19.00 год, перебувала в стані алкогольного сп'яніння (а.с. 4);
3)письмовими пояснення ОСОБА_1 , які вона надала 04 жовтня 2023 року (а.с. 5).
4)письмовими пояснення ОСОБА_2 від 04.10.2023 (а.с. 6);
5)письмовими пояснення ОСОБА_3 від 04.10.2023, який став свідком ДТП, за участю транспортного засобу «Dodge Journey», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_4 (а.с.7);
6)відеозаписом з портативних відеореєстраторів працівників поліції (диски а.с. 8).
Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 04 жовтня 2023 року о 17.40 год, у м. Одеса по вул. Водопровідна, 1а, керувала транспортним засобом «Dodge Journey», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що матеріали справи не містять жодного доказу керування нею транспортним засобом «Dodge Journey», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак апеляційний суд не приймає до уваги вказане, з огляду на наступне.
Так, апеляційним судом був досліджений відеозапис з портативного відео реєстратора поліцейських, яким дійсно не зафіксований факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Dodge Journey», д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому вбачається, що працівники патрульної поліції прибули за вказаною в протоколі адресою за викликом по факту дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Dodge Journey», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_5 ..
Під час спілкування із працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечувала, більш того підтвердила, що саме вона керувала транспортним засобом «Dodge Journey», д.н.з. НОМЕР_1 . Тому поліцейські не мали підстав вважати, що вказаним транспортним засобом, керував хтось інший окрім ОСОБА_1 ..
Факт керуванням транспортним засобом «Dodge Journey», д.н.з. НОМЕР_1 , саме ОСОБА_1 , також підтверджується її письмовими пояснення, які вона особисто надала 04 жовтня 2023 року, згідно яких ОСОБА_1 вказує, що керуючи транспортним засобом «Dodge Journey», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Водопровідна о 17.40 год, невідомий їй транспортний засіб змінив траєкторію руху та «підрізав» її автомобіль, чим змусив її змінити траєкторію руху, через що вона була змушена також різко змінювати свою траєкторію руху, через вимушені дії вона порушила дорожній паркан та огорожу своїм автомобілем. ОСОБА_1 також вказала, що обрала безпечний спосіб обходу для уникнення зіткнення з іншими транспортними засобами (а.с. 5).
Таким чином, не зважаючи на те, що відеозаписом з портативних відеокамер працівників поліції не зафіксовано безпосередньо факт керування ОСОБА_6 транспортним засобом «Dodge Journey», д.н.з. НОМЕР_1 , даний факт доведений належними та допустимими доказами, в тому числі поясненнми ОСОБА_1 , наданими нею 04.10.2023 безпосередньо в день ДТП.
Тому, посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_5 не керувала в стані алкогольного сп'яніння, не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки така версія заявлена лише в суді, а тому оцінюються як такий спосіб захисту, що має на меті уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Наявний в матеріалах справи відеозапис з портативних відеокамер відображає із достатньою повнотою стан водія ОСОБА_1 , її поведінку та те, що співробітники поліції під час складання протоколу про адміністративне діяли згідно до вимог чинного законодавства та у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння та оформлення результатів такого огляду.
Інших доводів апеляційна скарга не містить, а зміст апеляційної скарги зводиться до цитування положень законодавства.
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
ОСОБА_1 реалізувала своє право керувати автомобілем, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно з встановленими нормами чинного законодавства.
Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення нею вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху України.
Зазначений висновок суду також відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький