26 лютого 2024 року
м. Київ
єдиний унікальний номер справи 824/164/23
номер провадження 22-вк/824/3/2024
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді судової палати з розгляду цивільних справ Лапчевської О.Ф., за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасників справи: представника заявника Новосада Т.О. ,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за заявою представника Інерко Трейд С.А. - Новосада Тараса Олександровича про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном і кормами (GAFTA) від 25.07.2023 року по арбітражній справі № 18-584А
за позовом Інерко Трейд С.А. до товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС АГРО» про стягнення збитків за контрактом, -
Заявник звернувся до апеляційного суду з заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном і кормами (GAFTA) від 25.07.2023 року по арбітражній справі № 18-584А.
В обґрунтування доводів заяви вказував, що 25 липня 2023 року Міжнародним комерційним арбітражем Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) було винесено остаточне рішення арбітражного осуду (далі по тексту - Арбітражне рішення) по справі №18-584Аза позовом Інерко Трейд С.А. до ТОВ «КАІС АГРО» про стягнення збитків за Контрактом № 67/IN/20/FC-P від 7 липня 2020 року.
Вказаним Арбітражним рішенням позовні вимоги Інерко Трейд С.А. до ТОВ «КАІС АГРО» задоволено та постановлено стягнути із ТОВ «КАІС АГРО»: збитки в розмірі 310 000,00 доларів США, спричинені невиконанням ТОВ «КАІС АГРО» Контрактних умов; відсотки в розмірі 4,0 % річних, що нараховуються щоквартально на суму 310 000,00 доларів США починаючи із 07 грудня 2020 року; збори і витрати на арбітраж 1-го рівня, які охоплюють збори за призначення арбітра в розмірі 150 фунтів стерлінгів; арбітражні збори та витрати в розмірі 19 440,00 фунтів стерлінгів; відсотки в розмірі 4,0 % річних, що нараховуються щоквартально на суму 19 440, 00 фунтів стерлінгів, починаючи з дати Арбітражного рішення, а саме з 25 липня 2023 року.
Інерко Трейд С.А. звернулося до ТОВ «КАІС АГРО» із листом-вимогою від 31.07.2023 р. Вказану вимогу представник ТОВ «КАІС АГРО» отримав 05.08.2023 р., станом на дату подачі даної заяви, ТОВ «КАІС АГРО» добровільно рішення третейського суду не виконало.
Представник боржника Р.Р. Рашко звернувся з запереченнями на заяву.
Вказував, що пунктом 10.1 Контракту N67/IN/20/FC-P від 7 липня 2020 року, Сторони передбачили, що застосовуються умови відповідних положень GAFTA 78, враховуючи Арбітражні умови GAFTA 125. Арбітраж, якщо такий має бути, відбувається в Лондоні відповідно до правил GAFTA. Пункт 10.1 Контракту не містить посилання на Міжнародний комерційний арбітраж асоціації торгівлі зерном і кормами (ТАФТА), а посилання на Арбітражні умови ТАФТА № 125 не означає, що сторони погодили його зміст і визнали його текст складовою контракту. Крім того, у зазначеному пункті не вказано конкретну арбітражну установу, до якої сторони мають звертатись за вирішенням спору, вказавши лише Лондон як місто, в якому має відбутись арбітражний розгляд, не зазначивши адресу арбітражної установи. Отже, ТОВ «КАІС АГРО» вважає, що арбітражне застереження, яке міститься у пункті 10.1 Контракту від 07 липня 2020 року, містить назву арбітражу, якого не існує.
Вказував також і на те, що НБУ прийняв постанову № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», якою було введено ряд істотних обмежень, зокрема: уповноваженим установам забороняється здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України/переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах, уключаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнтів, крім випадків передбачених підпунктів 1-43 пункту 14 цієї Постанови.
Вимога INERCO TRADE S.A. не відноситься до переліку випадків, передбачених підпунктами 1-43 пункту 14 Постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 р.
Отже, просив відмовити в задоволені заяви Інерко Трейд С.А. про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 25.07.2023 р. по справі № 18-584А.
Представник боржника в судове засідання не з'явився, обмежившись направленням заперечень проти доводів заяви.
Заявник також звернувся з відповіддю на заперечення, зазначаючи про необґрунтованість доводів, які враховані судом.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника заявника та дослідивши заперечення боржника, суд доходить висновку про те, що заява підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 25 липня 2023 року Міжнародним комерційним арбітражем Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) було винесено остаточне рішення арбітражного осуду (далі по тексту - Арбітражне рішення) по справі №18-584Аза позовом ІнеркоТрейд С.А. (юридичної особи, належним чином зареєстрована та існуюча згідно з законодавством Швейцарії, адреса реєстрації: 9 вулиця Жюль-Гаше, 1260 Ньйон, Швейцарія, Реєстраційний код: СНЕ-109.880.182) (надалі по тексту - Інерко Трейд С.А. та/або Стягувач) до ТОВ «КАІС АГРО» (адреса: 61058, м. Харків, вул. Іванівська, буд.1, офіс 403, код ЄДРПОУ: 35071227) (надалі по тексту - ТОВ «КАІС АГРО») про стягнення збитків за Контрактом № 67/IN/20/FC-P від 7 липня 2020 року.
В пункті 1.2. Вступної частини Арбітражного рішення зазначено, що спір пов'язаний з позовом Інерко Трейд С.А. до ТОВ «КАІС АГРО» про відшкодування збитків, які, як стверджується, підлягають сплаті за Контрактом № 67/IN/20/FC-P від 7 липня 2020 року. Відповідно до Контракту, Інерко Трейд С.А. й ТОВ «КАІС АГРО» досягли домовленості про купівлю 5000 тонн (+/- 3 % на вибір Продавців) української кормової кукурудзи 3-го класу насипом, урожаю 2020 року за ціною 156,00 доларів США за тонну (Товар) для поставки на ДП «МТП «Чорноморськ» (ТОВ «Трансбалктермінал»), або за ціною 155,00 доларів США за тонну для доставки на ДП «МТП «Південний» (ТОВ «TIC-Зерно»), Україна, DAP, паритет відповідно до Інкотермс 2010 на вибір Покупців. Строк поставки був з 15 жовтня 2020 року до 30 листопада 2020 року, включно з обома датами.
ТОВ «КАІС АГРО» контракт не виконало у зв'язку із чим, Інерко Трейд С.А. звернулось до суду з метою захисту свого майнового права.
Згідно пункту 10.1. Контракту сторони обумовили, що місцем вирішення спору буде Міжнародний комерційний арбітраж Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA).
Як зазначеного в пункті 1.3. вступної частини Арбітражного рішення, протягом розгляду справи №18- 584А Міжнародним комерційним арбітражем Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) жодна зі сторін не висунула жодних аргументів щодо існування або дійсності Контракту.
Відтак, Міжнародний комерційний арбітраж Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA), виходячи із наявних матеріалів, розглянув справу №18-584А за позовом Інерко Трейд С.А. до ТОВ «КАІС АГРО» про стягнення збитків за Контрактом № 67/IN/20/FC-P від 7 липня 2020 року та 25.07.2023 року прийняв відповідне Арбітражне рішення.
Вказаним Арбітражним рішенням позовні вимоги Інерко Трейд С.А. до ТОВ «КАІС АГРО» задоволено та постановлено стягнути із ТОВ «КАІС АГРО»: збитки в розмірі 310 000,00 доларів США, спричинені невиконанням ТОВ «КАІС АГРО» Контрактних умов; відсотки в розмірі 4,0 % річних, що нараховуються щоквартально на суму 310 000,00 доларів США починаючи із 7 грудня 2020 року; збори і витрати на арбітраж 1-го рівня, які охоплюють збори за призначення арбітра в розмірі 150 фунтів стерлінгів; арбітражні збори та витрати в розмірі 19 440,00 фунтів стерлінгів; відсотки в розмірі 4,0 % річних, що нараховуються щоквартально на суму 19 440,00 фунтів стерлінгів, починаючи з дати Арбітражного рішення, а саме з 25 липня 2023 року.
З метою добровільного виконання рішення суду Інерко Трейд С.А. звернулося до ТОВ «КАІС АГРО» із Листом-Вимогою від 31.07.2023 р. Вказаний Лист-Вимогу представник ТОВ «КАІС АГРО» отримав 05.08.2023 р.
Станом на дату подачі даної заяви, ТОВ «КАІС АГРО» добровільно рішення комерційного арбітражу суду не виконало.
Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Частиною 1 статті 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» Арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені в Главі 3 Розділу ІХ ЦПК України «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів».
У відповідності до ч. 1 ст. 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше (ч. 2 ст. 474).
Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати, чи законним є прийняте рішення, обговорювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.
Крім того, визнання та виконання арбітражних рішень регулюється також Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк) (далі -Конвенція), яка набрала чинності для України з 08 січня 1961 року, та членами якої є Швейцарія та Сполучене Королівство Велика Британія.
Нью-Йоркська конвенція встановлює, що кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення як обов'язкові і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання і приведення у виконання цих рішень, на умовах, викладених у нижченаведених статтях Конвенції.
Стаття 4 Конвенції, що для визнання і приведення у виконання рішення іноземного арбітражного суду сторона, яка просить про таке визнання і виконання, при подачі відповідного прохання надає: a) належним чином засвідчений оригінал арбітражного рішення або належним чином завірену копію такого; b) оригінал арбітражної угоди або її належним чином засвідчену копію. Якщо арбітражне рішення або угода викладені не офіційною мовою тієї країни, де порушене клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, також надається переклад цих документів на офіційну мову. Переклад засвідчується офіційним чи присяжним перекладачем чи дипломатичною або консульською установою.
Перевіряючи дотримання вище викладених вимог, судом встановлено, що трирічний строк на подання заяви про визнання та надання дозволу на виконання вказаного рішення дотримано, до заяви стягувачем долучено документи у відповідності до переліку, визначеного статтею 4 Конвенції, що узгоджуються з положеннями ст. 476 ЦПК України та ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Окрім того, перелік підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначено в статті 478 ЦПК України.
Так, статтею 478 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; ґ) або рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, презюмуючи обов'язковість арбітражного рішення, також передбачає вичерпний, що не підлягає розширеному тлумаченню, перелік підстав, за яких компетентний суд може відмовити у визнанні та виконанні арбітражного рішення.
Згідно статті 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався. У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.
Стаття 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» також передбачає, що у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, доказ того, що: - одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або - сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або - рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або - склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або - рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: - об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або - визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.
Суд вказує на те, що спірні правовідносини в межах розгляду цієї справи ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), з яких не вбачається застосування норми права іноземної держави, яка суперечить та вступає в колізію з чинним цивільним законодавством України.
Окрім того, підстави, наведені в пункті 2 статті V Нью-Йоркської конвенції, охороняють публічні інтереси держави, в якій подано клопотання про примусове виконання, та, відповідно, суди вправі використовувати їх ex officio, тобто в силу власних зобов'язань суду держави, після подання заяви про визнання й звернення до виконання арбітражного рішення.
Тобто суд держави, в якій подане таке клопотання, зобов'язаний ex officio, згідно з природою власних повноважень та його правовим статусом у державі, перевірити за власною ініціативою та в обов'язковому порядку дотримання публічного порядку в кожному випадку, незалежно від того, чи посилається сторона, яка заперечує проти визнання та звернення до виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, на предмет існування названих перешкод для такого звернення і його задоволення судом.
Такі обов'язки покладаються на суд держави, який діє від її імені, реалізуючи владні повноваження від імені країни як публічно-правового утворення.
Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у справі №519/15/17, наголошує, що суди зобов'язані здійснити перевірку того, чи призведе до порушення публічного порядку України саме визнання і звернення до виконання цього арбітражного рішення.
З'ясування цього питання за своїм змістом є значно ширшим, ніж вирішення питання того, чи є правочин, укладений між сторонами арбітражного провадження, таким, що порушує публічний порядок України. Порушень судом не встановлено.
Доводи заперечень боржника про те, що ТОВ «КАІС АГРО» не надавало жодної згоди на розгляд спору в Арбітражі Міжнародної асоціації торгівлі зерном і кормами (ГАФТА) та на розгляд у складі арбітрів М. Гулдагер, У. Баек, Д. Бурнескі, судом відхиляються.
Так, в процесі розгляду арбітражної справи № 18-584А в Міжнародному комерційному арбітражі Асоціації торгівлі зерном та кормами (ГАФТА) представництво інтересів ТОВ «КАІС АГРО» здійснювала юридична фірма «ІНТЕРЛІГАЛ», про що Міжнародний комерційний арбітраж ГАФТА та Інерко Трейд С.А. були повідомлені електронним повідомленням від 25.11.2022 р., а також листом від 08.05.2023 р. за підписом Директора ТОВ «КАІС АГРО», направленим відповідним електронним повідомленням 10.05.2023 р. в якості підтвердження повноважень юридичної фірми «ІНТЕРЛІГАЛ» на представництво інтересів ТОВ «КАІС АГРО».
До моменту залучення з боку ТОВ «КАІС АГРО» представника, а саме юридичної фірми «ІНТЕРЛІГАЛ», ТОВ «КАІС АГРО» належним чином було повідомлене щодо всіх процесів та заходів, що вчинялися як до арбітражного розгляду так і після відкриття провадження в Міжнародному комерційному арбітражі ГАФТА.
Всі відповідні повідомлення та документи від Інерко Трейд С.А. та Міжнародного комерційного арбітражу ГАФТА направлялися на електронні адреси ТОВ «КАІС АГРО», в тому числі, що зазначені в Контракті № 67/IN/20/FC-P від 07.07.2020 р.
05.01.2022 р. Міжнародний комерційний арбітраж ГАФТА направив на електронні адреси Інерко Трейд С.А. і ТОВ «КАІС АГРО» повідомлення про призначення арбітрів.
ТОВ «КАІС АГРО» в особі уповноважених представників активно приймало участь в арбітражному провадженні, подавало відповідні заперечення по суті спору.
Відповідно до рішення від 25 липня 2023 року по справі №18-584А «1.8. Сторони були представлені юридичним радником, й обидві сторони брали участь у цьому арбітражному процесі. 2.2. Сторони зробили свої подання, які охоплювали Подання претензій Покупців, Подання Продавців щодо захисту та Подання відповідей Покупців. 8.3. Арбітражний суд уже встановив, що він має юрисдикцію в цьому питанні.»
Таким чином, ТОВ «КАІС АГРО» в особі уповноважених представників активно приймало участь в арбітражному провадженні, висловлювало заперечення по суті спору під час арбітражного провадження, подавало процесуальні документи, і при цьому не заперечувало проти дійсності, чинності або виконуваності арбітражної угоди (в тому числі не заявляло щодо наявності дефектів або недоліків в арбітражному застереженні), а також не заперечувало проти обраного складу арбітражного суду та повноважень арбітрів, у тому числі не надавало заперечень щодо дотримання процедури призначення арбітрів та будь-яких інших положень застосованого законодавства.
Згідно з правовим висновком, викладеним в Постанові Великої Палати Верховного суду від 28.08.2018 № 906/493/16,12-142гс18: «32. Нью-Йоркська конвенція 1958 року передбачає, що кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв'язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов'язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди)».
Відповідно до усталеної практики Верховного суду: «Процесуальна поведінка боржника, який реалізував своє право на призначення арбітра, висловлював заперечення по суті спору під час арбітражного провадження, однак не посилався на дефекти складу арбітражного суду, а отримавши невигідне для себе рішення, оскаржив його в державному суді з посиланням на те, що воно прийняте з порушенням угоди сторін про склад суду, містить ознаки зловживання правом та не відповідає принципу добросовісності. В такому випадку рішення міжнародного комерційного арбітражу не може бути скасоване з підстав невідповідності складу арбітражного суду угоді сторін» (Постанова ВС від 15.09.2022 № 824/213/21; Постанова ВС від 06.02.2019 №761/5425/16-ц; Постанова ВС від 21.01.2021 № 824/62/20; Постанова ВС від 15.09.2022 № 824/213/21).
Під час вирішення питання про визнання рішення міжнародного комерційного арбітражу та надання дозволу на його виконання суд має обмежену компетенцію (враховуючи те, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), не здійснює оцінки законності та обґрунтованості рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, правильності або неправильності сум, які міжнародний комерційний арбітраж визнав такими, що підлягають до стягнення, а лише встановлює наявність або відсутність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених законом. Закон містить вичерпний перелік процесуальних форм судового контролю, будь-яке інше втручання судів у рішення міжнародного комерційного арбітражу є неприпустимим. (Постанова ВС від 23.09.2021 № 824/72/21; Постанова ВС від 13.01.2022 №824/180/21; Постанова ВС від 15.09.2022 №824/294/21; Постанова ВС від 05.01.2023 №824/70/22; Постанова ВС від 18.02.2021 N824/245/19).
Відхиляє суд також посилання на обмеження, встановлені НБУ Постановою № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», якою було введено ряд істотних обмежень, зокрема: уповноваженим установам забороняється здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України/переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах, уключаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнтів, оскільки вимоги поставки, невиконаної боржником обмежувались терміном з 15.10.2020 р. до 30.11.2020 р., тобто задовго до введених обмежень.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність визначених статтею 36 ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж», статтею 478 ЦПК України та Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року підстав для відмови в задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд заяву задовольняє.
Згідно з ч. 1 ст. 479 ЦПК України суд постановляє ухвалу про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Керуючись ст. 479 ЦПК України, суд, -
Заяву представника Інерко Трейд С.А. - Новосада Тараса Олександровича про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном і кормами (GAFTA) від 25.07.2023 року по арбітражній справі № 18-584А - задовольнити.
Визнати і надати дозвіл на виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 25.07.2023 року по арбітражній справі №18-584А за позовом Інерко Трейд С.А. до ТОВ «КАІС АГРО» про стягнення збитків за Контрактом № 67/IN/20/FC-P від 7 липня 2020 року.
Видати виконавчий лист на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 25.07.2023 року по арбітражній справі №18-584А за позовом Інерко Трейд С.А. до ТОВ «КАІС АГРО» (ідентифікаційний код юридичної особи 35071227) про стягнення з ТОВ «КАІС АГРО» (ідентифікаційний код юридичної особи 35071227) збитків за Контрактом № 67/IN/20/FC-P від 7 липня 2020 року, яким вирішено:
- що ТОВ «КАІС АГРО» (ідентифікаційний код юридичної особи 35071227) негайно мають сплатити Інерко Трейд С.А. суму в розмірі 310 000,00 доларів США, як зазначено в рахунку-фактурі, за збитки, спричинені невиконанням ТОВ «КАІС АГРО» (ідентифікаційний код юридичної особи 35071227) Контрактних умов.
- щобТОВ «КАІС АГРО» (ідентифікаційний код юридичної особи 35071227) сплачували Інерко Трейд С.А . Відсотки за ставкою 4,0% річних, що нараховуються щоквартально на суму 310 000,00 доларів США із 7 грудня 2020 року.
- щозбори й витрати на цей арбітраж 1-го рівня, які охоплюють збори за призначення арбітра в розмірі 150 фунтів стерлінгів, Попереднє арбітражне рішення та це Остаточне арбітражне рішення, мають сплачувати ТОВ «КАІС АГРО» (ідентифікаційний код юридичної особи 35071227).
- що,оскільки Інерко Трейд С.А. внесли та сплатили всі збори в цьому Арбітражі, вони мають право на негайне відшкодування ТОВ «КАІС АГРО» (ідентифікаційний код юридичної особи 35071227) зборів і витрат на цей Арбітраж (в розмірі 19 440,00 фунтів стерлінгів), включно з відсотками в розмірі 4,0 % річних, що складаються щоквартально з дати цього Арбітражного рішення (із 25 липня 2023 року).
Стягнути з ТОВ «КАІС АГРО» (ідентифікаційний код юридичної особи 35071227) на користь Інерко Трейд С.А. (юридичної особи, належним чином зареєстрована та існуюча згідно з законодавством Швейцарії, адреса реєстрації: 9 вулиця Жюль-Гаше, 1260 Ньйон, Швейцарія, Реєстраційний код: СНЕ-109.880.182) витрати в сумі 1 342,00 грн. по сплаті судового збору, сплаченого за звернення до суду з даною заявою.
Ухвала суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до цього суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст ухвали складено 28.02.2024 року.
Суддя Лапчевська О.Ф.