Справа №758/6865/23
Провадження № 33/824/644/2024 Категорія: ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий в суді першої інстанції: Ларіонова Н.М.
Головуючий в апеляційній інстанції: Матвієнко Ю.О.
19 лютого 2024 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Матвієнко Ю.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Сєрокурової Оксани Вікторівни, поданою в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 536,80 грн.
Як встановлено судом, 04 червня 2023 року о 23 год. 32 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Києві по вул. Сергія Данченка, 12, що у Подільському районі м. Києва, не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 . При даній дорожньо-транспортній пригоді вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.
Крім того, 04 червня 2023 року о 23 год. 30 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Києві по вул. Cергія Данченка, 12, що у Подільському районі м. Києва, з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, яка не відповідає обстановці). Водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку на місці зупинки т/з, що було зафіксовано на бодікамеру. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник адвокат Сєрокурова О.В. в інтересах ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обгрунтовуючи скаргу, захисник заперечила факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень та зазначила, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою.
У апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 268628 від 05.06.2023 року працівниками поліції були допущені порушення порядку його складання, оскільки, зокрема, до протоколу не долучено акту огляду на стан сп'яніння та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, що свідчить про те, що поліцейські у встановленому законом порядку не направляли водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду.
Також судом не враховано, що матеріали справи взагалі не доводять того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, оскільки в момент, коли працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про те, що останній підозрюється у тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, він не був водієм в розумінні п. 1.10 ПДР, а тому не був навіть зобов'язаний проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння. Будь-яких доказів, які б підтверджували факт безпосереднього руху транспортного засобу марки «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 04.06.2023 року, матеріали справи взагалі не містять.
Таким чином, через неповноту вчинення органом поліції процесуальних дій неможливо навіть перевірити обставини, викладені в протоколі і встановити істину по справі.
Захисник у апеляційній скарзі також посилається на незаконність судового рішення і в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, оскільки, на її думку, наявної у матеріалах справи схеми автопригоди від 04.06.2023 року недостатньо, а протоколи огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і огляду транспортних засобів не складались. При цьому, не відображені пошкодження, виявлені на автомобілі «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_3 , яким керувала ОСОБА_2 , однак є фіксування спостереження поліцейським пошкоджень даного автомобіля на бодікамері.
Вищенаведене у своїй сукупності є підставою для висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Сєрокурова О.В. апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених у ній підстав.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Сєрокурової О.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративні правопорушення, дослідивши відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Так, зібраними у справі доказами є: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 268629 від 04.06.2023 року (а.с.3); схема місця ДТП від 04.06.2023 року (а.с.4); письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.5, 6); протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 268628 від 05.06.2023 року (а.с.1); відеозапис з нагрудної камери працівника поліції № 473630 та №473569 (а.с.8).
Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна.
Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02 ECHR 29.06.2007, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до п.2.3. б Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно п.13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Судом встановлено, що 04 червня 2023 року о 23 год. 32 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Києві по вул. Сергія Данченка, 12, що у Подільському районі м. Києва, не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 . При даній дорожньо-транспортній пригоді вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.
Дані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 268629 від 04.06.2023 року, який підписано особою, що його склала, а також самим ОСОБА_1 (а.с.3); схемою місця ДТП, на якій зафіксовано розташування автомобілів після ДТП, зазначено місце зіткнення та вказано, які пошкодження отримали автомобілі учасників ДТП (а.с.4); поясненнями ОСОБА_2 , згідно яких вона підтвердила, що під час керування нею автомобілем «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_3 , 04.06.2023 року по вул. Данченка, 12 із зустрічної смуги на неї почав виїжджати автомобіль «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_2 , вона призупинилась, потім почала здавати назад, автомобіль продовжував їхати на неї. Відкривши вікно, ОСОБА_2 почала кричати йому зупинитись, він продовжував рух, вона теж трохи від'їхала назад і зупинилась. Автомобіль далі продовжив рух і поцарапав її машину, не зупинившись. Від'їхав на 2-3 метри, зупинився і вона побачила, що водій п'яний, після чого викликала поліцію (а.с.5); поясненнями свідка ОСОБА_3 , яка зазначила, що 04.06.2023 року, прогулюючись, вона стала свідком, як водій автомобіля Тойота, д.н.з. НОМЕР_2 , створював аварійну ситуацію, перешкоджав руху зустрічного транспорту, постійно заїжджав на зустрічну смугу. Виходив з машини, похитуючись, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, лаявся нецензурною лайкою (а.с.6).
Таким чином, в діях водія автомобіля «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вбачається порушення п.п. 2.3 (б), 13.1 Правил дорожнього руху, які перебували в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та механічним пошкодженням транспортних засобів.
Вищенаведені докази у їх сукупності та взаємозв'язку підтверджують ту обставину, що саме у зв'язку із порушенням водієм автомобіля «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3 (б), 13.1 Правил дорожнього руху було пошкоджено автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , у зв'язку із чим обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Таким чином, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, спростовуються сукупністю наявних у справі доказів, повно та всебічно проаналізованих судом, а посилання захисника у скарзі на невідображення пошкоджень, виявлених на автомобілі «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , спростовуються наявною у справі схемою місця ДТП, у якій зазначено, що вищевказаний автомобіль під керуванням ОСОБА_2 отримав деформацію лівого переднього крила, лівої частини переднього бампера, лівого дзеркала, лівої передньої дверки та ЛФП. Дана схема місця ДТП підписана обома учасниками ДТП, в тому числі ОСОБА_1 , який жодних зауважень щодо її змісту не висловив.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність особи настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так само за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також за відмову осіб, які керують транспортними засобами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, диспозицією ч. 1 статті 130 КУпАП охоплюються одразу три склади адміністративного правопорушення: по-перше, керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє, відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Кожен склад складає окреме правопорушення.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, абз. 2 п. 27 роз'яснено, що якщо водій ухиляється від огляду, це є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про наявні у нього ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим запропонував пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу або проїхати до закладу охорони здоров'я, від чого ОСОБА_1 відмовився у категоричній формі, не заперечуючи при цьому факту вживання спиртних напоїв. При цьому поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, з чим ОСОБА_1 погодився.
Таким чином, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 268628 від 05.06.2023 року, складеним та підписаним уповноваженою на це особою та самим ОСОБА_1 (а.с.1); диском з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (а.с.8), при перегляді якого підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 в протоколі не зазначив.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, яка не відповідає обстановці, виявлені працівниками поліції 04.06.2023 року у ОСОБА_1 , в розумінні п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці або у найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_1 , який реалізував своє право володіти і керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який 04 червня 2023 року о 23 год. 30 хв. у м. Києві по вул. Сергія Данченка, 12 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на вимогу працівника поліції відмовився.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного сп'яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія в заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані.
Відповідно до п.3 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУкраїни від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Згідно п.6 вказаного Порядку від 17 грудня 2008 року № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, а згідно п.8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Аналогічні положення містить п.6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, згідно якого у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Отже, наведені нормативні документи не передбачають видачу направлення для проходження медичного огляду на стан сп'яніння особі, яка відмовилася від такого огляду.
Як вказувалося вище, ОСОБА_1 , у якого було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, категорично відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», так і у закладі охорони здоров'я, що, у свою чергу, тягне складання відповідного протоколу, а не видання направлення на огляд.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи акту огляду на стан сп'яніння також не спростовують обгрунтованості висновків місцевого суду, оскільки акт огляду на стан сп'яніння складається у разі, якщо водій пройшов огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою спеціального приладу, внаслідок якого було встановлено факт перебування його у стані алкогольного сп'яніння. Оскільки ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння відмовився, складання за таких обставин працівниками поліції акту огляду на стан сп'яніння не є обов'язковим.
Необгрунтованими є і доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що працівники поліції, дійсно, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не зупиняли, натомість, вони були викликані громадянкою ОСОБА_2 у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, вчинив ДТП, пошкодивши її автомобіль. Слід зазначити, що сам ОСОБА_1 факт керування автомобілем не заперечував, що підтверджується наявним у справі відеозаписом.
Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується наявними у справі письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 .
Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться виключно до незгоди апелянта з оскаржуваною постановою.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об'єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст.279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33, 36 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження у справі, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи наведене, вважаю, що постанова судді Подільського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника адвоката Сєрокурової Оксани Вікторівни, подана в інтересах ОСОБА_1 , - залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника адвоката Сєрокурової Оксани Вікторівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення, а постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, із накладенням на нього на підставі ст. 36 ч. 2 КУпАП адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Ю.О. Матвієнко