Справа №750/2679/23 Головуюча у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/502/2024 Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
13 лютого 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року, -
В провадженні Оболонського районного суду м. Києва на розгляді перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 114-2 КК України.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року клопотання прокурора задоволено, продовжено ОСОБА_7 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 22 грудня 2023 року включно.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , суд першої інстанції враховуючи особу обвинуваченого, ступінь тяжкості кримінального правопорушення та обставини його вчинення, дійшов висновку, що обвинувачений може ухилятись від явки до суду, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
На ухвалу суду обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та обрати йому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою або визначити заставу.
Вказує, що зазначені судом ризики нічим не підтверджені, судом не взято до уваги необґрунтованість підозри. Просить врахувати, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, перебуває у шлюбі та виховує двох дітей, один з яких потребує постійного догляду у зв'язку із захворюванням.
Заслухавши думки обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 , колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини, з якими закон пов'язує можливість, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
На думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою обвинуваченого, тяжкістю кримінального правопорушення та його наслідками, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 є обґрунтованим, а тому підстав вважати його занадто суворим - немає.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції навів обставини, які ним були враховані при продовженні ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченому, міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення винуватості, а також дані про особу обвинуваченого.
Виходячи з рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_8 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, предметом апеляційного розгляду в даному провадженні є лише ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
В даному рішенні Конституційний Суд України констатував, що положення статей 3, 21, 29 Конституції України у системному зв'язку з частиною першою її статті 55 зобов'язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов'язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.
За таких обставин, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочинів.
Посилання обвинуваченого на те, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, перебуває у шлюбі та виховує двох дітей, один з яких потребує постійного догляду у зв'язку із захворювання, хоч і свідчить про наявність у обвинуваченого соціальних зв'язків, однак, з урахуванням обсягу обвинувачення, конкретних обставин кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому, не може слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та свідчити про наявність таких соціальних зв'язків, які б в сукупності з усіма врахованими судом першої інстанції обставинами, зменшували встановлені в ході судового розгляду провадження ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Дані про те, що обвинувачений за станом здоров'я не може утримуватись під вартою в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Що стосується доводів обвинуваченого про визначення йому розміру застави, то суд не знайшов підстав для можливості визначення застави ОСОБА_7 , оскільки враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 114-2 КК України, з чим погоджується колегія суддів.
Отже, приймаючи рішення про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не інший більш м'який запобіжний захід, має забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції має бути залишена без змін, а апеляційна скарга обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя