справа №369/18612/23 Головуючий у суді І інстанції: Лисенко В.В.
провадження №33/824/1140/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
16 лютого 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Кравчука Ярослава Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 974517 від 13.10.2023 року вбачається, що 03.10.2023 року, близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_1 знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру, що виразилось у висловлюванні на адресу дружини ОСОБА_2 образ та погроз фізичною розправою, відмовився впускати її до житла, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків.
Не погоджуючись з вказаною постановою, 23 січня 2024 року адвокат Кравчук Ярослав Іванович, який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 30.10.2023 року у справі № 760/18212/23 скасувати та прийняти нову про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, пов'язаного з порушенням п. 10.2 Правил дорожнього руху.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвокат Кравчук Я.І. уточнили прохальну частину апеляційної скарги, просили постанову Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю події складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції потерпіла особа ОСОБА_4 та її адвокат Плагун Л.С. заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили відмовити у її задоволенні.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.
Встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 974517 від 13.10.2023 року вбачається, що 03.10.2023 року, близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_1 знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру, що виразилось у висловлюванні на адресу дружини ОСОБА_2 образ та погроз фізичною розправою, відмовився впускати її до житла, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 1).
Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується поліцейським СРПП відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області прийнято заяву від ОСОБА_4 про те, що 03.10.2023 року в АДРЕСА_2 , її чоловік ОСОБА_1 на протязі одного року не пускає до власного будинку, погрожує фізичною розправою (а.с. 2).
Відповідно до пояснень ОСОБА_4 відібраних ДОП СП відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ст. л-т поліції Меліховим О.В., про те, що 03.10.2023 р., вона прийшла до власного будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , нагалась попасти до будинку, але її чоловік ОСОБА_1 не впустив її, погрожував їй фізичною розправою, з нею було два свідка, її мама ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , після чого приїхали працівники поліції, будинок ніхто не відкрив, чоловік на дзвінки поліції не відповідав (а.с. 3).
Відповідно до пояснень ОСОБА_5 відібраних офіцером громади СВГ відділу превенції Бучанського РУП ГУНП в Київській області майора поліції Ситника А.В., про те, що за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрована її донька ОСОБА_4 , частина будинку належить їй, інша частина будинку - її внукові ОСОБА_7 .. Але так вийшло, що з вересня 2022 року її донька ОСОБА_4 не може потрапити до цього будинку, її не пускає до нього її чоловік ОСОБА_1 .. Будь-які її прохання потрапити до будинку він ігнорує, поводить себе агресивно, конфліктує. 03.10.2023 року вона разом з донькою та її подругою ОСОБА_6 приблизно о 20 год. прийшли до вказаного будинку, щоб поговорити з ОСОБА_1 .. Однак останній до них не вийшов, через вікно став ображати її доньку та погрожувати їй фізичною розправою, морально принижуючи її. Після невдалої спроби потрапити до будинку ОСОБА_4 викликала наряд поліції, по приїзду якого в будинку було виключене світло. На прохання поліцейських вийти з будинку ОСОБА_1 не реагував, зробивши враження, що вдома нікого немає. Після цього вони без позитивного результату уїхали (а.с. 4).
Відповідно до пояснень ОСОБА_6 відібраних офіцером громади СВГ відділу превенції Бучанського РУП ГУНП в Київській області майора поліції Ситника А.В., про те, що їй відома родина ОСОБА_8 , яких вона знає приблизно 15 років. Через військову агресію рф у 2022 році, ОСОБА_4 тривалий час знаходилась на Закарпатті, а її чоловік ОСОБА_1 знаходився в м. Києві. За адресою АДРЕСА_2 , у них є спільний будинок, в якому ОСОБА_1 мешкає сам. У вересні 2022 року, коли ОСОБА_4 повернулась додому то ОСОБА_1 до будинку її не пустив, у зв'язку з чим з цього періоду часу вона не має постійного місця проживання. На будь-які прохання зайти до будинку та користуватись будь-якими речами ОСОБА_1 реагує неадекватно, вчиняє конфлікти. 03.10.2023 року приблизно о 20 год. вона зі своєю подругою ОСОБА_4 (за її проханням) та її матір'ю ОСОБА_5 поїхали разом до АДРЕСА_2 , так як ОСОБА_4 в черговий раз намагалась зайти до свого власного житла. Нас вона взяла для підтримки, щоб не допустити факту побиття її чоловіком. Однак ОСОБА_1 відмовився її пускати до будинку, через вікно кричав на ОСОБА_4 , ображав її та погрожував фізичною розправою, морально принижуючи її. В результаті чого ОСОБА_4 зателефонувала до поліції. По приїзду наряду поліції ОСОБА_1 вимкнув світло в будинку та на будь-які виклики не реагував, зробив вид, що вдома ні кого немає (а.с. 5).
Відповідно до рапорта ДОП СП відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ст. л-т поліції Меліхова О.В., що під час несення служби в складі наряда, 03.10.2023 року поступив виклик, що у АДРЕСА_2 , відбувається домашнє насильство. Прибувши на місце події було встановлено, що чоловік ОСОБА_1 не пускає свою дружину протягом одного року додому, дружина ОСОБА_4 надала пояснення та від неї було відібрано заяву, опитати її чоловіка не представилось можливим, так як двері будинку ніхто не відчинив в телефонному режимі чоловік трубку не брав (а.с. 6).
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 відібраних офіцером громади СВГ відділу превенції Бучанського РУП ГУНП в Київській області майора поліції Ситника А.В., про те, що він з ОСОБА_4 не веде спільне господарство та не проживає однією сім'єю близько 1,5 років. Їх спільний син ОСОБА_7 проживав з ним та перебував на його утриманні весь цей час. Їх син не спілкується з ОСОБА_4 , як і він через її некоректну поведінку відносно них. За адресою АДРЕСА_2 , знаходиться будинок, який є їх спільною власністю. Також на території знаходиться недобудована лазня, всередині тривають ремонтні роботи. Житловий будинок був зданий в оренду ОСОБА_4 третім особам, допуску до будинку він не має, оскільки там живуть люди. До приміщення лазні (на його думку) у ОСОБА_4 є ключі, замки він не змінював. За декілька годин до події він приїхав до лазні проводити ремонтні роботи (проживає він за іншою адресою у м. Києві). Йому стало зле, він заснув, прокинувся від гучного стуку у двері та криків. Він відчинив вікно на другому поверсі, де спав, побачив ОСОБА_4 біля дверей в лазню, запитав, що вона хоче. У відповідь та продовжувала стукати у двері та вимагати їх відчинити. З вікна він повідомив ОСОБА_4 , що не бажаю з нею спілкуватись, щоб вона прийшла в інший час, бо не хотів з нею конфліктувати, йому було зле. При цьому він не чинив жодних дій щодо перешкоджання ОСОБА_4 для входу в лазню, оскільки вона мала власні ключі. Він не виштовхував її, не барикадував двері, не вчиняв інших активних дій на перешкоджання у доступі до лазні. При цьому він не хотів та не хоче спілкуватись з ОСОБА_4 і не зобов'язаний відчиняти їй двері, так як вона не позбавлена можливості за допомогою власних ключів самостійно зайти у лазню. Також він не переслідував ОСОБА_4 , не телефонував їй, а просто живе своїм життям. Твердження ОСОБА_4 щодо відсутності житла, тому вона прийшла з знайомими до лазні - провокація, тому що ОСОБА_4 сама здала будинок в оренду за адресою АДРЕСА_2 , а могла там жити сама. Він їй не перешкоджав, а також вона прописана в квартирі АДРЕСА_3 , де має частину та має змогу також там жити (трикімнатна квартира). Він вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, що просить врахувати (а.с. 9).
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення такого припису.
Санкція вказаної статті передбачає накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено наступні терміни, зокрема:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», n. 68177, «Enea v. Italy» [GC], n. 55182, «Idalov v. Russia» [GC], 91183.
Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK», наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ висловленої у рішеннях «Kudla v Poland» [GC], n. 92237, «Козинець проти України», n. 52, «Лабіта проти Італії», n. 120, «Чембер проти Росії», n. 49244, поводження є «нелюдським», якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалось впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права. Рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n. 145.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що суд виключає подію, зазначену у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: те що ОСОБА_1 відмовився впускати ОСОБА_4 до житла. Дана подія спростовується поясненнями ОСОБА_1 , поясненнями ОСОБА_4 та поясненнями свідків, які вказують на те, що конфлікт між подружжям відбувся через перешкоджання ОСОБА_1 потрапити до окремо побудованої лазні (нежитлового приміщення) ОСОБА_4 . Тобто фактично суд не вбачає у діях ОСОБА_1 дій спрямованих на вчинення економічного насильства по відношенню до своєї дружини ОСОБА_4 ..
Однак суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення у частині вчинення психологічного насильства, що виразилось у висловлюванні на адресу дружини ОСОБА_2 образ та погроз фізичною розправою, оскільки у ході судового розгляду у суді апеляційної інстанції встановлено, та підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , потерпілої та ОСОБА_1 , що у ОСОБА_1 був відсутній умисел, оскільки саме потерпіла прийшла за адресою АДРЕСА_2 , достеменно знаючи, що в цей час ОСОБА_1 буде знаходитись за цією адресою, будучи обізнаною щодо конфліктних відносин з ОСОБА_1 , намагалась поговорити з останнім, стукала голосно в двері та голосно кричала, вимагала відкрити двері для розмови.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на такі дії потерпілої, попросив її піти, відмовлявся від розмови, при цьому зазначав, що не хоче відкривати двері, бо за себе не ручається, та пішов спати. Потерпіла, не змогла зазначити суду апеляційної інстанції, які саме погрози висловлював на її адресу ОСОБА_1 ..
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання винним ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства економічного та психологічного характеру відносно ОСОБА_4 , не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційній інстанції.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Таким чином, в апеляційній скарзі наведено переконливі доводи, які ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи та дають апеляційному суду підстави для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Кравчука Ярослава Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року скасувати.
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено «28» лютого 2024 року.
Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко