апеляційне провадження №22-ц/824/4025/2024
справа №759/1639/22
01 лютого 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Захарчука Івана Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Муранової-Лесів І.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову вказує, що з 29 липня 2013 року на підставі наказу від 25 липня 2013 року №373/о почав працювати на ДП обслуговування повітряного руху України (Украерорух) на посаді електромонтера з ремонту та монтажу кабельних ліній 6 розряду Київської служби ОПР РСП "Київцентраеро" Украероруху.
24 грудня 2013 року позивача переведено на посаду технік з ЕТЗ 1 категорії Київської служби ОПР РСП "Київцентраеро" Украероруху.
01 листопада 2015 року позивача переведено на посаду техніка 1 категорії групи електропостачання об'єктів ЗНС Київської служби ОПР РСП "Київцентраеро" Украероруху.
01 липня 2020 року позивач переведений на посаду інженера з радіонавігації та радіолокації групи оперативного обслуговування комплексу систем навігації комплексу "Радіоелектронних засобів аеродромної диспетчерської вишки Київ/Жуляни" РСП "Київцентраеро" Украероруху.
У грудні 2021 року позивача в усному порядку повідомлено роботодавцем про можливість його відсторонення від роботи у зв'язку з відсутністю щеплення (вакцинації) проти COVID-19 та зазначено про необхідність обов'язкового проведення вакцинації.
Наказом від 08 грудня 2021 року №1691/о про відсторонення від роботи працівників комплексу "Радіоелектронних засобів аеродромної диспетчерської вишки Київ/Жуляни" РСП Київцентраеро" позивача, інженера з радіонавігації та радіолокації групи оперативного обслуговування комплексу систем навігації комплексу "Радіолелектронних засобів аеродромної диспетчерської вишки Київ/Жуляни" РСП "Київцентраеро" Украероруху, відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 09 грудня 2021 року, встановлено строк відсторонення працівників на період дії карантину, встановленого постановою КМУ №1236 від 09 грудня 2020 року.
Уважає наказ про відсторонення протиправним, таким, що порушує трудові та конституційні права позивача.
Вказує, що ним не були порушені жодні норми матеріального права, в тому числі й положення трудового законодавства, а тому відсторонення від роботи є незаконним.
Чинним законодавством визначена процедура введення карантину: Президент видає Указ про введення надзвичайного стану, Верховна Рада затверджує цей Указ, який набуває чинності, головний санітарний лікар подає до Міністерства охорони здоров'я України подання щодо звернення до Кабінету Міністрів України з пропозицією про встановлення карантину, Міністерство охорони здоров'я України порушує перед Кабінетом Міністрів України питання про встановлення карантину, Кабінет Міністрів України встановлює карантин, карантин набуває чинності.
Звертає увагу, що надзвичайний стан в Україні не введено, також зазначає, що згідно із резолюцією Парламентської асамблеї Ради Європи від 27 січня 2021 року за № 2361 (2021) «вакцини проти СОVID-19: етичні, юридичні та практичні міркування» та профільним законодавством України, щеплення проти СОVID-19 не є обов'язковими. При цьому, відповідно до статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», до обов'язкових віднесено щеплення лише проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу, щеплення від респіраторної хвороби СОVID-19 за статтею 12 Закону, не є обов'язковим.
Мотивуючи наведеним, просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) про відсторонення від роботи ОСОБА_1 від 08 грудня 2021 року №1691/о;
- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді інженера з радіонавігації та радіолокації групи оперативного обслуговування комплексу систем навігації комплексу "Радіоелектронних засобів аеродромної диспетчерської вишки Київ/Жуляни" РСП "Київцентраеро" Украероруху;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу (відсторонення від роботи);
- стягнути судові витрати.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Захарчуком І.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Вказує, що згідно з пунктом 6 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України №2153 від 4 жовтня 2021 року, обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №83 від 4 березня 2015 року.
Саме на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ і організацій покладено обов'язок забезпечити контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена вищезазначеним Переліком згідно Наказу МОЗ України № 2153, забезпечити відсторонення від роботи (виконання робіт) таких працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, здійснюючи відсторонення шляхом видання наказу або розпорядження з обов'язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються, строк відсторонення при цьому встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та не враховані висновки Верховного Суду у подібних справах.
Для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об'єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов'язків відмови чи ухилення працівника від обов'язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об'єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров'я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов'язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.
Однак, докази щодо виконання та дотримання роботодавцем цих умов у матеріалах справи відсутні, як і докази того, що відмова позивача від проведення обов'язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення належно підтверджені, що безпідставно залишено судом поза увагою.
Судом не враховано, що матеріали справи не містять належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, а отже відсторонення позивача не є правомірним.
Вказує, що судом залишено поза увагою, що відсторонення від роботи є безумовним обмеженням конституційних трудових прав, яке можливе виключно на підставі Закону, а не підзаконних актів.
В той же час, саме Законом не передбачено обов'язкової вакцинації, а сам наказ МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 не містить положень про обов'язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, а лише затверджує «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням»; щеплення проти COVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов'язкових щеплень, визначених законом, і не може бути підставою для відсторонення від роботи.
Посилається на безпідставність висновків суду першої інстанції в тій частині, що позивача з 25 лютого 2022 року допущено до роботи. Вказує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаного; до позивача не доведено жодного наказу про допуск до роботи; наказ про допуск до роботи позивача з 25 лютого 2022 рок датований 28 лютого 2022 року, що неможливо; з 25 лютого 2022 рок у Аеропорті "Київ" неможливо здійснювати роботу.
Ураховуючи правові висновки Верховного Суду викладені у постанові №130/3548/21 вказує, що посада позивача входить до складу групи оперативного обслуговування, при цьому:
- графік роботи по змінний;
- робоче місце знаходиться на території льотного поля, що за межами пасажирського та вантажного терміналів Аеропорту, на закритій території, що охороняється, куди може потрапити виключно черговий персонал;
- трудові функції виконуються суто на об'єкті під час чергування;
- посада та робота Позивача суттєво обмежена в соціальних контактах (під час чергування Позивача на службовому транспорті водій доставляє його до місця виконання трудових функцій; в будні дні коло контактів під час чергування не перевищує 4-х осіб).
Окрім цього, щоб потрапити на територію Аеропорту та місце роботи позивач в обов'язковому порядку проходить температурний скринінг, при цьому всі особи з якими позивач при виконанні трудових функцій міг потенційно мати соціальні контакти - вакциновані.
Враховуючи специфіку виконуваної позивачем роботи, відсутні переконливі підстави необхідності застосування до позивача відсторонення від роботи та позбавлення в такий спосіб заробітку, адже ніякої суттєвої загрози розповсюдження та (або) поширення коронавірусної інфекції не було, як і обставин, що збільшували б вірогідність зараження COVID-19.
Уважає, що суд помилково не взяв до увагу, що застосування до позивача передбачених «Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» № 2153 від 04 жовтня 2021 року та Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов'язків та не мало легітимної мети.
Стверджує, що відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров'я населення та самого позивача. Суд не надав жодної оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник, не зробив жодних висновків, що відсторонення позивача від роботи є пропорційним меті охорони здоров'я населення та самого позивача, виходив лише із загальних висновків, не дослідив тих обставин, які наведені Постанові Велика Палата Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21,
Просить суд звернути увагу на практику Київського апеляційного суду у справах №371/1186/21 від 19 вересня 2023 року, №760/34486/21 від 21 вересня 2023 року, №761/43805/21 від 26 липня 2023 року.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
21 листопада 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.
Звертає увагу, що судом першої інстанції установлено, що 18 листопада 2021 року Украерорухом видане окреме доручення №62 "Про надання інформації щодо вакцинації працівників проти COVID-19" та інформаційно повідомив ОСОБА_1 про обов'язкове щеплення проти COVID-19 та про наслідки у разі відсутності підтверджуючих документів про щеплення, а саме відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року.
У зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів щодо вакцинації ОСОБА_1 08 грудня 2021 року складено акт "Про відмову або ухилення від проведення обов'язкових профілактичних щеплень від COVID-19" №1-29/100/21, з яким позивач відмовився ознайомлюватись.
Звертає увагу, що за Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затверджених в Міністерстві охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року №2153, зареєстрованим в Мінюсті 07 жовтня 2021 року №1306/36926, обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, підлягають працівники, зокрема підприємств, установ та організацій включених до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 04 березня 2015 року №83. Державне підприємство обслуговування повітряного руху України включено до цього переліку.
Уважає, що суд першої інстанції дійшов об'єктивного висновку, що наказ Украероруху №1691/о від 08 грудня 2021 року винесений на підставі чинних Законів України, діючих постанов Кабінету Міністрів України та наказу Міністерства охорони здоров'я України, які пройшли державну реєстрацію та відповідає нормативно-правовим актам, і є обов'язковими до виконання.
Звертає увагу, що судом першої інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах постанову №682/1692/17 від 17 квітня 2019 року та №130/3538/21 від 14 грудня 2022 року.
Звертає увагу, що ДП обслуговування повітряного руху України є стратегічним об'єктом та входить до переліку стратегічних об'єктів України відповідно до постанови КМУ від 04 березня 2015 року №83 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави».
Окрім цього, посадові обов'язки позивача вимагають від нього щоденного контактування з іншими працівниками, у тому числі інших підрозділів підприємства.
Із слів керівника позивача - ОСОБА_2 останньому не відоме, де саме перебуває його працівник ОСОБА_1 , оскільки він змінив свій номер телефону і нічого не повідомив про такі зміни та своє місцеперебування.
Просить суд звернути увагу на те, що позивач ОСОБА_1 постійно перебуває у контакті з іншими працівниками.
Стверджує, що судом першої інстанції об'єктивно зроблено висновок про те, що захворювання працівників комплексу на горсту респіраторну хворобу COVID-19, у якому працює ОСОБА_1 , могло призвести до зупинки діяльності стратегічного підприємства та об'єднаної цивільно-військової аеронавігації. Заміну таких працівників зробити неможливо, а захворювання військових спеціалістів, що працюють пліч-о-пліч із цивільним персоналом на підприємстві - взагалі могло поставити у вразливу позицію безпеку і оборону країни перед самою війною.
В обґрунтування відзиву посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах №206/462/22 від 29 березня 2023 року.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Захарчук І.В. доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача Лисов Д.О. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що позивачем не заперечується, що до медичного закладу з метою проведення щеплення або обстеження на предмет наявності абсолютних протипоказань для такого щеплення, він не звертався, хоча був обізнаний про необхідність отримання обов'язкового профілактичного щеплення від коронавірусної хвороби у строк до 09 грудня 2021 року, а також попереджений про наслідки ненадання документів (довідки, сертифіката), які підтверджують виконання його обов'язку робити щеплення, або документа (медичного висновку) щодо встановлення абсолютних протипоказань до проведення профілактичного щепленні проти COVID-19, чи довідки про одужання від зазначеної хвороби.
Суд зазначив, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України включено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83, працівники якого відповідно до вищезазначеного Наказу МОЗ України № 2153 від 04 жовтня 2021 року підлягали обов'язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а посадові обов'язки позивача передбачали контакт з іншими працівниками підприємства.
Суд зробив висновок, що відсторонення позивача від роботи було законним, обґрунтованими та правомірним, відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров'я, а також, що відсутнє порушення права позивача на працю, визначене статтею 43 Конституції України, оскільки відсторонення позивача від роботи було прямим наслідком його вибору - ухилитися від законного обов'язку, метою якого є захист здоров'я.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Установлено, що згідно наказу №373/о від 25 липня 2013 року ОСОБА_1 прийнято на роботу електромонтером з ремонту та монтажу кабельних ліній 6 розряду Київської служби ОПР з 29 липня 2013 року, з випробувальним строком один місць (а.с. 18).
Наказом 325/о від 01 серпня 2020 року позивача переведено на посаду інженера з радіонавігації та радіолокації групи оперативного обслуговування комплексу систем навігації комплексу "Радіолелектронних засобів аеродромної диспетчерської вишки Київ/Жуляни" ДП "Київцентраеро" Украероруху, що підтверджується даними трудової книжки, виданої на ім'я позивача (а.с 17).
18 листопада 2021 року в.о. генерального директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 та наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, надано окреме доручення «Про надання інформації щодо вакцинації працівників проти СОVID-19», а саме: заступникам директора, адміністративному директору, керівникам структурних підрозділів, безпосередньо підпорядкованих директору, директорам РСП, директора Дніпровського РСП, керівнику структурних підрозділів Східного регіону) - надати інформацію про наявність/відсутність документів у підпорядкованих працівників, які підтверджують проходження профілактичного щеплення проти СОVID-19 (пункт 1).
Забезпечити вручення підпорядкованим працівникам інформативного повідомлення про обов'язкове щеплення проти СОVID-19 (пункт 2). У разі відсутності підтверджувального документа про щеплення (однією чи двома дозами) проти СОVID-19 або довідки чи медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19 , або сертифіката про одужання від СОVID-19, дійсного 90 діб, забезпечити вручення працівникам попередження про відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року (пункт 3). Забезпечити видання наказу про відсторонення від роботи працівників, які не надали підтверджувальний документ про щеплення (однією чи двома дозами) проти СОVID-19 або довідку чи медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19, або сертифікат про одужання від СОVID-19, дійсний 90 діб, та надання цього наказу (з поіменним списком та посадами) заступнику директора з питань авіаційної безпеки Украероруху (пункт 4) (а.с.109-110).
06 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до в.о. директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України А. Ярмака із заявою про неприпустимість примусу до участі в експериментальному медичному втручанні. За змістом заяви, зокрема, зазначив, що стан його здоров'я і питання про його вакцинальний статус становить лікарську таємницю і не підлягає розголошенню без його згоди, заперечує та звертає увагу про кримінальну відповідальність за примушування до вакцинації, а також звільнення, відсторонення від роботи чи порушення інших трудових прав працівників з особистих мотивів (а.с.20-22,111-113).
08 грудня 2021 року ОСОБА_1 , інженера з РН та РЛ, повідомлено про відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року у разі відмови або ухилення від проведення обов'язкового профілактичного щеплення проти СОVID-19 (однією чи двома дозами) за відсутності медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19, виданого закладом охорони здоров'я, або довідки про одужання від СОVID-19, яка дозволятиме упродовж 90 діб без обмежень працювати (а.с.116-117).
Згідно Акту «Про відмову працівника від ознайомлення з наказом про відсторонення» від 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися із наказом про його відсторонення від роботи та ставити власноручний підпис про таке ознайомлення (а.с.120)
08 грудня 2021 року наказом ДП Обслуговування повітряного руху України №1691/о «Про відсторонення від роботи працівників комплексу «Радіоелектронні засоби аеродромної диспетчерської вишки АДВ Київ/Жуляни РСП «Київцентраеро», відповідно до статті 46 та частини 3 статті 94 Кодексу законів про працю України, частини 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» (зі змінами), наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928, наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01 листопада 2021 року № 2393 «Про затвердження змін до переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», на виконання окремого доручення в.о. директора Украероруху від 18 листопада 2021 року № 62, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на відсутність довідки про обов'язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, або про наявність противопоказань до вакцинації проти СОVID-19, виданої закладом охорони здоров'я, або довідки про одужання від СОVID-19, дійсної 90 діб, ОСОБА_1 , інженера з радіонавігації та радіолокації групи оперативного обслуговування комплексу систем навігації комплексу "Радіоелектронні засоби аеродромної диспетчерської вишки АДВ Київ/Жуляни" РСП "Київцентраеро" Украероруху відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 09 грудня 2021 року. Установлено строк відсторонення працівника, зазначеному у пункті 1 цього наказу, на період дії карантину, установленого Постановою №1236, або до усунення причин відсторонення, що його зумовили (а.с. 23-24, 118-119).
Наказом «Про допуск до роботи працівників РСП «Київцентраеро» відсторонених від роботи» №287/о від 28 лютого 2022 року, з 25 лютого 2022 року позивача допущено до роботи до раніше займаної посади, у зв'язку із зупиненням дії наказу Міністерства охорони здоров'я від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій працівники яких підлягають обов'язковим щепленням» (а.с.121-122, 145-146).
Наказом №126 від 01 березня 2022 року з 01 березня 2022 року на підприємстві запроваджено режим простою до прийняття відповідного рішення для всіх працівників, окрім тих, що вказані у переліках, зазначених у пунктах 2.1-2.3 цього наказу (а.с.149).
Доводи апеляційної скарги відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина 1 статті 46 КЗпП України).
Термін "законодавство" досить широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Про основи законодавства України про охорону праці" громадяни України зобов'язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.
У статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об'єктах можуть проводитися обов'язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). До цього Переліку увійшли, зокрема працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, пунктами 2, 3 якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:
- контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
- відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я.
Питання правомірності відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов'язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі цієї Постанови Кабінету Міністрів України № 1236, було на розгляді Великої Палати Верховного Суду, яка в постанові від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21 зробила висновок, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.
Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що загальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров'я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з'ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.
З матеріалів справи установлено, що позивач працював на посаді інженера з радіонавігації та радіолокації групи оперативного обслуговування комплексу систем навігації комплексу "Радіоелектронних засобів аеродромної диспетчерської вишки Київ/Жуляни" РСП "Київцентраеро" Украероруху, та належить до працівників, які підлягають обов'язковому профілактичному щепленню від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
08 грудня 2021 року наказом ДП Обслуговування повітряного руху України №1691/о «Про відсторонення від роботи працівників комплексу «Радіоелектронні засоби аеродромної диспетчерської вишки АДВ Київ/Жуляни РСП «Київцентраеро» ОСОБА_1., інженера з радіонавігації та радіолокації групи оперативного обслуговування комплексу систем навігації комплексу "Радіоелектронні засоби аеродромної диспетчерської вишки АДВ Київ/Жуляни" РСП "Київцентраеро" Украероруху відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 09 грудня 2021 року.
Держава зобов'язана здійснити ефективні заходи - зокрема, правове регулювання та відповідну адміністративну практику - з метою захисту людини і суспільства від серйозних загроз, пов'язаних із поширенням на території України COVID-19. Через поширення хвороби під загрозою опинилося життя і здоров'я людей, фундаментальні конституційні цінності.
Під час протидії пандемії право на життя і право на охорону здоров'я є найбільш тісно пов'язаними. Відповідно до частини 1 статті 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя. Згідно з частиною 1 статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Зв'язок між цими конституційними правами полягає в тому, що недостатні, несвоєчасні та неефективні заходи держави у сфері охорони здоров'я в умовах пандемії можуть означати безпосереднє посягання на право кожної людини на життя.
Аналізуючи зазначені вимоги законодавства та враховуючи, що позивач виконує обов'язки інженера з радіонавігації та радіолокації групи оперативного обслуговування комплексу систем навігації комплексу "Радіоелектронні засоби аеродромної диспетчерської вишки АДВ Київ/Жуляни" РСП "Київцентраеро" Украероруху, що зумовлює службову необхідність контактувати з іншими працівниками цього підприємства та підвищує ризик інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяння його подальшому поширенню, а іншої форми організації роботи (зокрема дистанційної або надомної) відповідач організувати позивачу не міг, роботодавець правомірно ухвалив рішення про відсторонення позивача від роботи.
Необхідно зазначити, що держава, встановивши відсторонення від виконання обов'язків працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, і які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов'язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров'я всіх учасників цих виробництв та організацій. Втручання у вигляді обов'язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.
У спорі, що розглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитись від щеплення при збереженні обсягу права на працю протиставляється загальному праву (інтересу) інших працівників цього підприємства, які провели щеплення з метою загального блага у формі права на охорону здоров'я, що, крім іншого, гарантується статтями 3, 27 та 49 Конституції України.
Об'єктивно оцінюючи загрозу, яку потенційно може нести невакцинований працівник, колегія суддів висновує, що таке індивідуальне обмеження, а саме: тимчасове відсторонення невакцинованого працівника, відповідає загальновизнаному пріоритету захисту здоров'я суспільства від серйозних загроз, пов'язаних із поширенням на території України COVID-19
Враховуючи, що за позивачем на період відсторонення збереглось робоче місце, трудовий договір не припинений, апеляційний суд не убачає порушення права позивача на працю, передбаченого у статті 43 Конституції України.
Ураховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), Верховний Суд погоджується, що відсторонення позивача відбулося правомірно, підставно та у порядку, передбаченому законодавством, оскільки характер виконуваної позивачем роботи передбачає велику кількість соціальних контактів на робочому місці, відтак відсутність вакцинації у позивача проти COVID-19 підвищувала ризик захворюваності оточуючих.
При цьому, судом першої інстанції правильно враховано, що за Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затверджених в Міністерстві охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року №2153, зареєстрованим в Мінюсті 07 жовтня 2021 року №1306/36926, обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, підлягають працівники, зокрема підприємств, установ та організацій включених до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 04 березня 2015 року №83. Державне підприємство обслуговування повітряного руху України включено до цього переліку.
Оскільки підстави для скасування наказу про відсторонення від роботи не знайшли свого підтвердження, відтак відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 березня 2023 року у справі № 697/2349/21 (провадження № 61-6083св22), від 01 березня 2023 року у справі № 751/8696/21 (провадження № 61-7240св22), від 15 березня 2023 року у справі № 697/2359/21 (провадження № 61-5525св22), від 29 березня 2023 року у справі № 682/2645/21 (провадження № 61-4736св22) та від 06 вересня 2023 року у справі № 377/137/22 (провадження № 61-4985св23).
Окрім того, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 допущений до роботи у відповідності до наказу Міністерства охорони здоров'я від 25 лютого 2022 року №380, який зареєстровано в Міністерстві України від 26 лютого 2022 року за №256/37592, яким зупинено дію наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року №2153 до завершення воєнного стану в Україні.
Проте, як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, до теперішнього часу ОСОБА_1 на роботі не з'являється, перебуває за кордоном, проте інформації про підстави виїзду та місце знаходження роботодавцю не повідомляє.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Захарчука Івана Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 28 лютого 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова