23 січня 2024 року місто Київ
справа № 361/9054/19
апеляційне провадження № 22-ц/824/875/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області у складі судді Сердинського В.С. від 7 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, запису про державну реєстрацію права власності,
Короткий зміст обставин справи
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, запису про державну реєстрацію права власності.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
У 2015-2016 роках посадовими особами департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області були проведені перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства із будівництва житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 ..
За результатами перевірок були складені акти, протоколи, винесені приписи про усунення порушень містобудівного законодавства у вказаному домоволодінні та постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. У матеріалах перевірки, зокрема, було зазначено, що об'єкти самочинного будівництва, створені ОСОБА_2 , а саме: прибудова до житлового будинку літ. "а2", гараж під літ. "К" та сарай літ. "И", збудовані без документу, що дає право на виконання будівельних робіт, та розміщені без дотримання відстані до межі сусідньої ділянки в 1 метр для догляду за здійсненням їх поточного ремонту, чим порушено вимоги п. 3.25*ДБН 360-92** "Планування і забудова міських і сільських поселень".
Крім того, 12 лютого 2019 року ФОП ОСОБА_3 був виготовлений технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . У той же час, станом на 12 лютого 2019 року у ОСОБА_2 був єдиний правовстановлюючий документ на вищевказане майно - свідоцтво про право на спадщину за законом від 29 квітня 2009 року на частину житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель. Поштова адреса вказаній частині житлового будинку була присвоєна лише 26 лютого 2019 року. Разом з цим, ОСОБА_3 зазначила, що за результатами проведеного технічного обстеження об'єкта встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації самочинних будівель, у той час, як у однієї з цих будівель (гаража літ. "К"), у 2015 році була зруйнована стіна.
Декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серії та номер КС 181190630780, зареєстрована 4 березня 2019 року департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області. Водночас ОСОБА_2 досі не виконані вимоги припису № С-3009/4 від 30 вересня 2015 року про усунення порушень вимог містобудівного законодавства та припису № С-0207/1 від 2 липня 2016 року (термін виконання - 2 вересня 2016 року), виданого головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Шомою А.Г.
15 березня 2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Підіпригорою Т.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45964208 від 15 березня 2019 року про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 48,5 м2, житловою площею 24.2 м2, А-садибний будинок, а-прибудова, а2-прибудова, Г-літня кухня, Б-погріб з шийкою, Д-літня кухня, Є-навіс, И-сарай, К-гараж, Л-навіс, ІІ-колонка питна, III-каналізаційна споруда, № 13-хвіртка, №-4-огорожа, за адресою: АДРЕСА_2 ; індексний номер витягу: 159627416; номер запису про право власності: 30700708; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1786330932218; форма власності: приватна; розмір частки: 1/1.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 березня 2019 року, виданого державним реєстратором прав на нерухоме майно Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Підіпригорою Т.В., убачається, що підставою виникнення права власності є: свідоцтво про право на спадщину за законом серія та номер 2-1419, видане 29 квітня 2009 року, видавник: державний нотаріус Вишгородської районної державної нотаріальної контори Фоя Л.А.; рішення виконавчого комітету, серія та номер 2, видане 26 лютого 2019 року Новосілківською сільською радою Броварського району; технічний паспорт, серія та номер 2313, виданий 12 лютого 2019 року, видавник: ФОП ОСОБА_3 ; декларація про готовність об'єкта (індивідуальних), серія та номер: КС 181190630780, видана 04.03.2019 року, видавник: департамент ДАБІ у Київській області.
Позивач вказує, що село Новосілки відноситься до Вишгородського, а не Броварського району Київської області, а відтак право власності зареєстровано на підставі неіснуючого документу - рішення сільської ради. Крім того, підставою виникнення права власності у витязі, зокрема, вказано свідоцтво про право на спадщину за законом серія та номер 2-1419, видане 29 квітня 2009 року. Однак вказане свідоцтво про право на спадщину за законом від 29 квітня 2009 року видано на частину житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель, у той час як у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 березня 2019 року розмір частки зазначений як 1/1.
Посилаючись на викладене, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просила суд скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації (реконструкція садибного будинку, будівництво гаража, сараю, споруд), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованої 4 березня 2019 року департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області за № KC 181190630780 та виключити запис про реєстрацію цієї декларації з єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів; скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Підіпригори Т.В., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45964208 від 15 березня 2019 року; скасувати запис про державну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 48,5 м2, житловою площею 24,2 м2, А-садибний будинок, а-прибудова, а2-прибудова, Г-літня кухня, Б-погріб з шийкою, Д-літня кухня, Є-навіс, И-сарай, К-гараж, Л-навіс, П-колонка питна, ІІІ-каналізаційна споруда, № 13-хвіртка, № 4-огорожа, за адресою: АДРЕСА_2 ; індексний номер витяту 159627416; номер запису про право власності 30700708; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1786330932218; форма власності: приватна; розмір частки: 1/1; припинити право приватної власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 48,5 м2, житловою площею 24,2 м2, А-садибний будинок, а-прибудова, а2-прибудова, Г-літня кухня, Б-погріб з шийкою, Д-літня кухня, Є-навіс, И-сарай, К-гараж, Л-навіс, П-колонка питна, ІІІ-каналізаційна споруда, №13-хвіртка, №-4-огорожа, за адресою: АДРЕСА_2 , індексний номер витягу 159627416; номер запису
про право власності 30700708: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1786330932218; форма власності: приватна: розмір частки: 1/1.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 7 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що будівництво ОСОБА_2 прибудови до житлового будинку, гаража літ. "К", сарая, побудовані задовго до пред'явлення позову, без наявності документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, без документа, що надає право на виконання будівельних робіт, без дотримання відстані до межі сусідньої земельної ділянки в 1 метр для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту у порушення вимоги пункту 3,25* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", порушує її цивільні права як суміжного землевласника. При цьому, припис від 2 липня 2016 року № С-0207/1 безумовно не підтверджує, що вказані будівлі розташовані на земельній ділянці позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник зазначає, що вона оскаржувала дії державного реєстратора та посадових осіб Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, але судом взагалі не було надано жодної правової оцінки як діям державного реєстратора, яка зареєструвала право власності за ОСОБА_2 при наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами, так і діям посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю, які зареєстрували декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за наявності не виконаних та не оскаржених приписів про усунення порушень вимог містобудівного законодавства.
Суд першої інстанції повністю проігнорував та не надав правової оцінки доводам позивача, зокрема, щодо відсутності у ФОП ОСОБА_3 підстав для виготовлення технічного паспорту на частину будинку відповідача, як на цілий будинок садибного типу та безпідставно присвоєно йому поштову адресу; всупереч наявності припису ДАБІ від 30 вересня 2015 року № С-3009/4 про усунення порушень вимог містобудівного законодавства та припису від 2 липня 2016 року № С-0207/1 безпідставно зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації; державний реєстратор всупереч невідповідності документів зареєструвала право власності за ОСОБА_2 .
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про безпідставність її доводів. Вказує, що після реєстрації права власності на збудований об'єкт на підставі зареєстрованої декларації про готовність
об'єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію, а тому обраний позивачем спосіб захисту є неефективним.
У поданому представником ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відзиві на апеляційну скаргу, зазначається, що позов є безпідставним, а рішення суду законним і обґрунтованим.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просили її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити рішення суду без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,245 га, яка розташована по АДРЕСА_3 , з кадастровим номером 3221886401:35:022:0103 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 256104132218, номер запису про право власності: 4121117 від 28 грудня 2013 року, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (том І а.с. 11-13).
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,2436 га, яка розташована по АДРЕСА_3 , з кадастровим номером 3221886401:35:022:0104, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (том І а.с. 101).
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року у справі № 363/5120/15-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області, про скасування рішення Виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 2 червня 2016 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року змінено, виключено із мотивувальної частини рішення посилання суду на пропущення позивачем
позовної давності як на підставу відмови у задоволенні позову. В решті рішення суду залишено без змін.
Судами у вказаній справі встановлено, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, виданого 13 січня 2000 року на підставі рішення Виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 24 вересня 1999 року № 61, ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,245 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, яка розташована по АДРЕСА_3 . Власницею зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_1 згідно з договором дарування від 28 грудня 2013 року.
Згідно з акта про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 8 жовтня 1998 року, площа наданої ОСОБА_6 земельної ділянки згідно із земельно-кадастровою документацією становить 0,24 га. Акт складено в присутності землевласника ОСОБА_6 , представника виконкому ОСОБА_7 та суміжних землевласників, у тому числі батька ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , а також ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Претензій при встановленні зовнішньої межі не заявлено. Межі погоджені і не викликають спірних питань, про що всі присутні поставили підписи. Зазначені обставини підтверджуються копією технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на землі громадян села Новосілки Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Рішенням Виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 12 жовтня 1993 року № 31 ОСОБА_8 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,29 га, що знаходиться на АДРЕСА_3 , в тому числі, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель - 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,04 га.
Рішенням Виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 24 січня 2000 року № 5 затверджено матеріали технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на земельні ділянки громадянам села Новосілки, внесено зміни у відповідні рішення виконкому сільської ради "Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам" згідно з додатками, видано державні акти громадянам відповідно до додатку та зареєстровано їх у книзі записів. Згідно з додатком до цього рішення ОСОБА_8 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,244 га.
30 вересня 2015 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України винесено припис № С-3009/4 про усунення виявлених порушень вимог містобудівного законодавства із будівництва житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_2 , які належить на праві власності ОСОБА_2
2 липня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду Інспекційного відділу №1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Шомою А.Г. проведено перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства із будівництва житлового будинку та господарських споруд за адресою:
АДРЕСА_2 , які належить на праві власності ОСОБА_2 .
За результатами перевірки Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України складений акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів від 2 липня 2016 року, протокол від 2 липня 2016 року №-Л-0207/1, припис №С-0207/1 та винесено постанову від 13 липня 2016 року №А-1307/4 (том І а.с. 14,15,16).
Зазначеним приписом встановлено, що на земельній ділянці, що знаходиться на АДРЕСА_3 згідно з технічного паспорту Бюро технічної інвентаризації, виданим Вишгородським бюро технічної інвентаризації, розташовані такі будівлі та споруди, які належать ОСОБА_2 : квартира АДРЕСА_4 житлового будинку літ. "А", загальною площею 49,5 кв.м, 1961 рік побудови, літня кухня літ. "Г", 1961 рік побудови, літня кухня літ. "Д", 1974 рік побудови, погріб літ. "Е", 1959 рік побудови, убиральня літ. "З", 1991 рік побудови, навіс літ. "Є, Л".
За результатами перевірки встановлено, що відповідно до зазначеного технічного паспорту прибудова до житлового будинку літ. "а2", загальною площею 14,1 кв.м, 2008 року побудови, гараж літ. "К", 1995 року побудови, сарай літ. "И", 1998 року побудови, є самочинним будівництвом, оскільки збудовані без наявності документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та без документа, що надає право на виконання будівельних робіт. Зазначені будівлі розміщені без дотримання відстані до межі сусідньої земельної ділянки в 1 м для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту, чим порушено вимоги пункту 3,25* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".
9 серпня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Шомою А.Г. проведена перевірка з дотримання вимог містобудівного законодавства із будівництва житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами перевірки складений протокол від 29 вересня 2016 року №1-Л-А-2909/1 та цього ж дня було винесено припис № 2909/1 про усунення виявлених порушень.
На підставі звернення ОСОБА_2 від 5 липня 2016 року вх. №10/26-В-3007/110/10-0507/3 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об'єкта будівництва: реконструкція житлового будинку, будівництво господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами перевірки складений акт від 29 вересня 2016 року, яким установлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 ., з кадастровим номером 3221886401:35:022:0103 належить ОСОБА_1 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 256104132218, номер запису про право власності
4121117 від 28 грудня 2013 року, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площа 0,245 га. Житловий будинок належить ОСОБА_1 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 255289932218, номер запису про право власності 4120387 від 28 грудня 2013 року. Декларація про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 6 грудня 2013 року КС182133400854.
На час перевірки станом на 9 серпня 2016 року встановлено, що на земельній ділянці за вищевказаною адресою розташований житловий будинок літ. "А» розмірами 10,3 х 6,55 м, рік побудови - 1961, сарай літ. "М" розмірами 2,8 х 2,4 м, рік побудови - 2000, літня кухня літ "І" розмірами 5,2 х 4,43 м, рік побудови - 2000, сарай літ. "Б" розмірами 6,2 х 10,7 м, рік побудови - 2000, сарай літ. "В" розмірами 1,68 х 5,57 м, рік побудови - 1998, сарай літ. "Ї" розмірами 1,6 х 1,8 м, рік побудови - 1998, убиральня літ. "Ж" з розмірами 1,0 х 1,6 м, рік побудови - 1975, згідно з технічним паспортом Бюро технічної інвентаризації виготовленим ТОВ "Контакт КМП", інвентаризаційна справа від 28 жовтня 2013 року №027-1113/Ц, виконавець Бобровська Л.В., сертифікат АЕ002728.
Проведеною перевіркою встановлено, що будівля сараю літ. "М" розміщена на межі земельної ділянки без забезпечення відстані в 1 метр для обслуговування будівлі, чим порушено вимоги пункту 3,25* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".
Відстань між літньою кухнею літ. "І" і будівлею гаража, що знаходиться на сусідній земельній ділянці (літ. "К" розміром 4,15х8,8 м, згідно з технічним паспортом Бюро технічної інвентаризації, виготовленим Вишгородським бюро технічної інвентаризації, інвентаризаційний номер 2900096 від 20 грудня 2008 року), складає 5,5 м, відстань між сараєм літ. "Б" і будівлею гаража, що знаходиться на сусідній земельній ділянці (літ. "К" розміром 4,15 х 8,8 м, згідно з технічним паспортом Бюро технічної інвентаризації, виготовленим Вишгородським бюро технічної інвентаризації, інвентаризаційний номер 2900096 від 20 грудня 2008 року), становить 5,5 м, (будівлі, відносяться до V ступеню вогнестійкості, побудовані без дотримання протипожежних розривів), чим порушено вимоги пункту 3,25* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".
На підставі встановлених порушень Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України 29 вересня 2016 року винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов'язано ОСОБА_1 до 29 грудня 2016 року усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку та у термін до 29 жовтня 2016 року повідомити департамент про виконання припису.
29 вересня 2016 року складено протокол №1-Л-А-2909/1 про адміністративне правопорушення, яким повідомлено ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
12 жовтня 2016 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України винесено постанову № А-1210/1 у справі про адміністративне правопорушення, якою за порушення
ОСОБА_1 норм частини першої статті 96 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнаний протиправним та скасований припис від 29 вересня 2016 року №2909/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 12 жовтня 2016 року №А-1210/1 у справі про адміністративне правопорушення. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.
2 липня 2018 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області складений акт обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2436 га, в якому зазначено, що під час встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 з кадастровим номером 3221886401:35:022:0103 порушені пункти 3.4, 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 року № 376, при цьому винесені межі земельної ділянки не відповідають фактичним даним Державного земельного кадастру.
Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області листом від 14 лютого 2019 року вих. № Р-067/0-302/6-19 повідомило ОСОБА_1 , що державним інспектором Березовим А.О. здійснений виїзд до місця розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886401:35:022:0103 та 3221886401:35:022:0104 у селі Новосілки Вишгородського району Київської області, за результатами якого складений акт обстеження земельної ділянки від 2 липня 2018 року №10-0.411-367/90-18. Інформація, наведена в цьому акті обстеження, базувалась на пред'явлених ОСОБА_2 документах і матеріалах, в тому числі планово-картографічних матеріалах, складених за результатами зйомки.
Наведені вище обставини встановлені Вишгородським районним судом Київської області, Київським апеляційним судом та Верховним Судом у справі № 363/702/17, за результатами розгляду якої відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення самовільної забудови (том ІІ а.с. 163-168, 173-174).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_2 19 жовтня 2015 року здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886401:35:022:0104 на АДРЕСА_3 .
12 лютого 2019 року на замовлення ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_3 виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26 лютого 2019 року на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 березня 1993 року у справі № 2/59 присвоєно частині житлового будинку, що належить ОСОБА_2 , поштову адресу: АДРЕСА_2 , та зобов'язано ОСОБА_2 виготовити табличку з назвою вулиці та номером будинку (том І а.с. 28).
4 березня 2019 року зареєстровано за № КС181190630780 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - реконструкція садибного будинку за адресою: АДРЕСА_2 ., початок будівництва - 1995 рік, закінчення будівництва - 2013 рік, який розташований на земельній ділянці площею 0,2436 га, кадастровий номер 3221886401:35:022:0104.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 13 березня 2019 року ОСОБА_2 зареєстрував право приватної власності на житловий будинок, загальною площею 48,5 кв.м, житловою площею 24,2 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійснені.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Згідно з вимогами цивільного процесуального законодавства, розглядаючи справу, суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обставин, на які вона посилається як на підстави для задоволення позову, однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду з огляду на таке.
З матеріалів справи убачається, що підставою для реєстрації державним реєстратором Зазимської сільської ради Броварського району Київської областіПідіпригорою Т.В. права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_5 , стали такі документи: свідоцтво про право на спадщину за законом від 29 квітня 2009 року; рішення виконавчого комітету від 26 лютого 2019 року, технічний паспорт від 12 лютого 2019 року; декларація про готовність об'єкта (індивідуальних), серія та номер КС181190630780, виданий Департаментом ДАБІ у Київській області від 4 березня 2019 року (том І а.с. 31).
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 зазначала, що реєстрація права власності на будинок за ОСОБА_2 відбулася з порушенням, оскільки нерухоме майно є самочинно збудованим і порушує її право власності, зокрема, відстань до межі сусідньої ділянки менше 1 метра, що унеможливлює догляд за здійсненням поточного ремонту.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частини 1, 2 статті 376 ЦК України).
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила(здійснює) будівництво відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво (частина 7 статті 376 ЦК України).
Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, що є необхідним для підтвердження права власності, і самостійного значення для виникнення права власності немає, оскільки визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
У пункті 55 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об'єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанову від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33)).
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині 1 статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Разом з тим, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини 1, 3 статті 13 ЦПК України).
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина 1 статті 47 ЦПК України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 3 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина 2 статті 48 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі
№ 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).
Зміст і характер правовідносин між учасниками справи підтверджує, що спір у позивача виник саме з ОСОБА_2 щодо правомірності реєстрації за ним права власності на будинок, яка на думку позивача, порушує її право власності. Проте, позовних вимог до ОСОБА_2 позивач не пред'явила.
Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо.
Таким чином, позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права власності на будинок не може бути звернена до державного реєстратора, якого позивач визначив відповідачем.
Державний реєстратор зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.
Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).
За таких обставин у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності слід було відмовити у зв'язку з неналежним суб'єктним складом відповідачів (не залучення співвідповідачем ОСОБА_2 ), а вимога про скасування запису про державну реєстрацію суперечить частині 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952 (належний спосіб захисту - скасування рішення державного реєстратора).
У зв'язку із встановленими обставинами, колегія суддів вважає недоцільним перевірку інших доводів апеляційної скарги.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково; рішення суду змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 7 грудня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: